Справа № 752/14355/21 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.
Провадження № 22-ц/811/476/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.
08 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Іванової О.О.
з участю: представника АТ «Альфа-Банк» - Тавлуй О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа - Банк» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб: Акціонерного товариства Альфа-Банк, ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР ДДВС України) про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на виконанні у старшого державного виконавця ВПВР ДДВС України перебуває виконавче провадження №55287431 щодо примусового виконання виконавчого листа №752/16479/14-ц, виданого 06 листопада 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 33 990 161,73 грн.
Постановою державного виконавця від 19 квітня 2021 року описано та накладено арешт на майно боржника, а саме на Ѕ квартири, що зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
У вищевказаній квартирі окрім неї зареєстрована неповнолітня дитина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12 травня 2021 року на сайті ДП «СЕТАМ» опубліковано повідомлення про реалізацію лоту №479160, а саме Ѕ квартири, загальною площею 171,8 кв.м., житловою площею 91,4 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.
Державним виконавцем порушено таку вимогу зазначеної Інструкції та абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, оскільки до заявки на реалізацію житлової нерухомості, що скерована ДП «СЕТАМ», не додано копії дозволу органу опіки та піклування.
Оскаржувані дії посадової особи відповідача не відповідають зазначеним вимогам законодавства та порушують права та інтереси дитини (позивача).
З урахуванням вищенаведеного, просив визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо подання заявки та передачі на реалізацію житлової нерухомості, а саме Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , незаконними та зобов'язати державного виконавця вжити заходів для припинення реалізації житлової нерухомості, а саме Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , до отримання дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду у зв'язку з проживанням у такій квартирі неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 січня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо подання заявки та передачі на реалізацію житлової нерухомості, а саме Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 - незаконними.
Стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 33743494) на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду оскаржило АТ «Альфа - Банк».
В апеляційній скарзі покликається на те, що 11 серпня 2021 року Державним реєстратором - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глод Андрієм Руслановичем під час перебування вказаного майна на реалізації ДП «СЕТАМ» за наявності зареєстрованого обтяження проведено державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_5 .
Вказує, що за 14 днів з метою ухилення від звернення стягнення на квартиру в період перебування 1/2 частини квартири на електронних торгах ДП «СЕТАМ» за наявності арешту накладеного ВПВР Департаменту ДВС України, без будь-якої згоди органу опіки та піклування було здійснено відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Також зазначає, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №55287431 не вчиняє жодних дій щодо звернення стягнення на 1/2 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , оскільки цей будинок не належить на праві власності боржнику.
Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Альфа-Банк» - Тавлуй О.М. на заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР ДДВС України) перебуває виконавче провадження ВП №55287431 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 06 листопада 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/16479/14-ц, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 33 990 161,76 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі № 752/16479/14-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні №55287431 з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року, яку постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року залишено без змін, у справі №752/16479/14-ц визначено Ѕ частки за ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Постановою державного виконавця ВПВР ДДВС України від 19 квітня 2021 року описано та накладено арешт на майно, а саме Ѕ частину чотирикімнатної дворівневої квартири, загальною площею 171,8 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_4 .
В межах вищевказаного виконавчого провадження розпочато процедуру реалізації майна з електронних торгів, про що 12 травня 2021 року на сайті ДП «СЕТАМ» розміщено інформацію про лот №479160, а саме Ѕ квартири, загальною площею 171,8 кв.м., житловою площею 91,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата проведення аукціону 11 червня 2021 року.
Також встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду №18-1205/21 від 27 липня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Корпорації «Інверіта» від 08 червня 2021 року у справі №18-1205/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики грошових коштів від 01 травня 2020 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №273128119 від 03 вересня 2021 року квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 171,8 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, серія та номер: 663778069, виданий 06 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. Підстави внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5901789 від 12 серпня 2021 року, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Глода А.Р.
Разом з тим, відповідно до наказу Міністра юстиції України №4411/5 від 09 грудня 2021 року, на підставі висновку від 29 листопада 2021 року Центрально-Західної регіональної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, рішення, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Глодом А.Р. №59801789 від 12 серпня 2021 року, скасовано. Виконання наказу в цій частині покладено на Офіс протидії рейдерству.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, залучення органів опіки та піклування відповідно до покладених на них повноважень обов'язково здійснюється державним виконавцем при виконанні рішень про відібрання і передання дитини, а також у разі необхідності забезпечення прав та інтересів дітей та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування).
Згідно з пунктом 29 розділу VIII вказаної Інструкції у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім цього, відповідно до положень пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431, Виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Заявка на реалізацію арештованого майна подається, серед іншого, разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду
Встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , а відтак на правовідносини між вказаними особами поширюється дія ст. 405 ЦК України, ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства».
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Сихівської районної адміністрації неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 28 лютого 2008 року. При цьому, доказів на спростування такої інформації суду не надано.
Як вбачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 16 січня 2014 року Сихівським РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також судом встановлено, що на день підготовки та передання заявки на реалізацію майна державний виконавець не отримав відповідного дозволу органу опіки та піклування щодо реалізації майна, право користування на яке має неповнолітня дитина ОСОБА_1 , враховуючи вищевказані положення Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна.
При розгляді вказаної справи суд першої інстанції врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі №755/12052/19.
Зокрема, у такому судовому рішенні зазначено, що для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним (приватним) виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному (приватному) виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій державного (приватного) виконавця та/або органу опіки та піклування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання представника АТ «Альфа-Банк» щодо необхідності застосування правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №678/301/12, є безпідставним з урахуванням того, що у наведеній постанові суду встановлено інші фактичні обставини справи.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо подання заявки та передачі на реалізацію житлової нерухомості, а саме Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , незаконними.
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про зобов'язання державного виконавця вжити заходів для припинення реалізації вказаної житлової нерухомості до отримання дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду у зв'язку з проживанням у такій квартирі неповнолітньої дитини, з огляду на наступне.
Зокрема, право власності на спірне майно було зареєстроване за ОСОБА_3 , однак відповідне рішення приватного нотаріуса в подальшому скасоване наказом Міністра юстиції. При цьому, виконання наказу в цій частині покладено на Офіс протидії рейдерству та жодним чином не залежить від волевиявлення учасників цієї судової справи.
Крім цього, відповідно до інформації, викладеної у скарзі АТ «Альфа-Банк» на адресу Міністерства юстиції України від 16 вересня 2021 року, державним виконавцем ВПВР ДДВС України після 19 квітня 2021 року вчинялися певні дії у виконавчому провадженні ВП №552287431, зокрема 03 вересня 2021 року складено на видано АТ «Альфа-Банк» акт та постанову про передачу стягувачу нереалізованого майна в рахунок погашення боргу, а саме Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зобов'язання державного виконавця також вчинити певні дії, а саме вжити заходів для припинення реалізації майна до отримання дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду на момент ухвалення рішення у справі, не є актуальним. Необхідність вчинення таких дій в межах виконавчого провадження вирішуватиметься державним виконавцем самостійно.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».
Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа - Банк» залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2022 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколоти Т.І.