79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" вересня 2022 р. Справа №909/937/21
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Желіка М.Б.
суддів Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 11.08.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/2006/22 від 15.08.2022)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2022 (повний текст складено 29.07.2022, суддя Скапровська І.М.)
у справі №909/937/21
за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , інд. код. НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участі представників сторін:
від апелянта: Півторак В.М. - адвокат
Учаснику процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2022 у справі №909/937/21 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2022 у справі №909/937/21 та ухвалити нове рішення, яким порушити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , призначити керуючим реструктуризації боржника арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича, ввести мараторій на задоволення вимог кредиторів та передати справу до Господарського суду Івано-Франківської області для подальшого розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 справу №909/937/21 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 11.08.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/2006/22 від 15.08.2022) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2022 у справі №909/937/21 - залишено без руху, апелянта зобов'язано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2022 у справі №909/937/21, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.09.2022.
В судовому засіданні 14.09.2022 представник апелянта надав суду пояснення щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, вимоги скарги підтримав, просив оскаржену ухвалу скасувати та передати справу до Господарського суду Івано-Франківської області для подальшого розгляду.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування заяви послався на вимоги ст. 115 -116 КУзПБ та те, що на день подання заяви сума простроченої заборгованості, погашення якої припинено, перевищує 30 розмірів мінімальних заробітних плат.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2021 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.
Постановою Західного апеляційного господарського суду (в складі колегії суддів Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Малех І.Б.) від 03.02.2022 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2021 у справі №909/937/21 скасовано, а заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передано на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постановляючи оскаржену ухвалу за результатами підготовчого засідання, місцевий господарський суд встановив, що загальна сума заборгованості, яку визначив боржник за кредитними договорами станом на 15.09.2021, становить 383 287,15 грн., однак, в підтвердження зазначеного кредитних договорів не подано, а натомість, долучено роздруківку Українського бюро кредитних історій щодо боржника ОСОБА_1 , яка не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджував би обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , оскільки боржником не доведено обставин, за наявності яких законодавець обумовлює можливість відкриття провадження у справі про неспроможність, зокрема, неможливості виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених Кодексом.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що боржник у повній мірі виконав вимоги ст.116 КУзПБ та надав господарському суду усі необхідні документи, відтак суд мав обов'язок перевірити додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність документи на предмет їх відповідності вимогам Кодексу та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того чи дійсно наявна у боржника заборгованість, проте, у цій справі місцевий господарський суд безпідставно вказав, що кредитна історія Українського бюро кредитних історій не є допустимим та достатнім доказом, який свідчить про наявність у ОСОБА_1 кредиторської заборгованості, а саме щодо найменування кредитора, дати укладення договору, строку виконання, суми прострочення заборгованості по кожному договору окремо тощо, оскільки таке твердження в розумінні Закону України «Про організацію формування обігу кредитних історій» не відповідає дійсності.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно зі статтею 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч.4 ст.119 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Слід зазначити, що наявність боргу при ініціюванні справи про неплатоспроможність підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Також, такими доказами можуть бути банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань саме в тому обсязі, в якому боржник визначив таку заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказував на те, що у нього наявні невиконані зобов'язання перед: ТзОВ «Споживчий центр» на суму 12 740,00 грн за договором від 19.07.2021; ТзОВ «Форза» на суму 10 470, 30 грн за договором від 26.05.2021; ТзОВ «Качай гроші» на суму 5 785, 00 грн за договором від 13.05.2021; ТзОВ «ЛІНЕУРА Україна» на суму 15 734,00 грн за договором від 10.05.2021; ТзОВ «ЕКВІФІН Україна» на суму 7 647,36 грн за договором від 09.05.2021; ТзОВ «СОС Кредит» на суму 29 850,80 грн за договором від 07.05.2021; ТзОВ «МАНІФОЮ» на суму 13 362,00 грн за договором від 04.05.2021; ТзОВ «Інфінанс» на суму 15 199,38 грн за договором від 04.05.2021; ТзОВ «Кредитна установа Європейська кредитна» на суму 15 256,00 грн за договором від 04.05.2021; ТзОВ «Авантус Україна» на суму 22 600,00 грн за договором від 04.05.2021; ТзОВ «Міолан» на суму 31 854,74 за договором від 02.05.2021; ТзОВ «ІНСТАФІНАНС» на суму 12 915,00 грн за договором від 28.04.2021; ТзОВ «Фінансова компанія Інвеструм» на суму 24 000,00 грн за договором від 26.04.2021; ТзОВ «ІНСТАФІНАНС» на суму 19 920,24 грн за договором від 16.04.2021; ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» на суму 8 40,00 грн за договором від 15.04.2021; ТзОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 11 470,00 грн за договором від 31.03.2021; ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 126 072,27 грн за договором від 12.06.2021; АТ КБ «Приват Банк» на суму 10,06 грн за договором від 17.12.2018.
За твердженням заявника загальна сума заборгованості за переліченими кредитними договорами станом на 15.09.2021 становила 383 287,15 грн.
В якості доказів заявник надав роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання боржника ОСОБА_1 на 188 аркушах (а.с.114-208, том 1).
При цьому, вказана роздруківка не засвідчена жодним чином.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації - паперовою копією електронного доказу.
Так, у відповідності до ч.1, ч.2 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
У відповідності до вимог ч.3 ст.96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Щодо покликання апелянта на норми Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», який встановлює правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; «кредитна історія» - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
У статті 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов'язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов'язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
У статті ст.11 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов'язане надати суб'єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4).
Разом з тим, норми Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» не містять положень щодо порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.
За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Проте, роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань, як про те стверджує боржник.
Окрім наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, відповідно до якої аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.
У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №916/2387/19, наведено правовий висновок, відповідно до якого факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та, як вже зазначалось, виписками з особового рахунку боржника.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до положень ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Відповідно до п.14 ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, й інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. п. 3, 14 частини третьої ст. 116 КУзПБ.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Як вбачається із заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги саме неможливістю виконати зобов'язання перед кредиторами за переліченими заявником кредитними договорами, тобто, підставою відкриття провадження у справі визначено п.4 ч.2 ст.115 КУзПБ.
Враховуючи те, що у цьому випадку заявник не довів наявності зазначеної ним підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, місцевий господарський суд постановив законну та обґрунтовану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Слід також зазначити, що згідно із частиною сьомою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 11.08.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/2006/22 від 15.08.2022) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2022 у справі №909/937/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 16.09.2022.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.