Справа №522/10269/16-к
Провадження по справі №1-кп/522/1369/22
15 вересня 2022 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Приморський районний суду міста Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд судовий розгляд в порядку ч.3 ст. 323 КПК України у кримінальному провадженні №2018160000000045 від 21.02.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ола Магаданської області Російської Федерації, громадянина України, не одруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
ОСОБА_3 в червні 2014 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) в м.Донецьк приймав участь у терористичній організації «ЛНР», в тому числі з червня 2014 року по жовтень 2015 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) як командира стрільця 1-ї штурмової роти підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » при збройному протистоянні ЗСУ та іншим підрозділам, задіяним у ході проведення АТО, під час бойових дій у населених пунктах: селище Металіст Донецької області, селище Чорнухине Луганської області, м.Дебальцеве Донецької області та в невстановлений досудовим розслідуванням час та дату по теперішній час, приймає участь у терористичній організації «ДНР» у званні рядового на посаді охоронця полку охорони військової комендатури народної міліції терористичної організації так званої «ДНР» у м.Донецьк.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.258-3 КК України за кваліфікуючими ознаками: створення терористичної групи чи терористичної організації за ознаками: участь у терористичній організації.
Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, у судові засідання не з'явився. На судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур'єр» не прибув, без поважної причини, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, з урахуванням чого на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2022 року, судовий розгляд здійснювався за умовами спеціального судового провадження.
Згідно ухвали Приморського районного суду м.Одеси Одеської області року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, здійснюється відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в об'ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги досліджені у судовому засіданні:
Письмові докази:
-Витяг з ЄРДР № 22018160000000045 від 21.02.2018 за ч.1 ст.258 -3 КК України, згідно якого 18.09.2017 року на адресу слідчого відділу УСБУ в Одеській області надійшов рапорт ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області про те, що громадянин України ОСОБА_3 , у період часу 2014-2015 рік приймав участь в бойових діях на боці т.зв. НЗФ " ПНР" у складі" Армия Юго-Востока, Луганский народно-освободительный батальон " Заря", на посаді стрільця 1-ої штурмової роти.
-Протокол огляду від 03.04.2017 сторінки ОСОБА_3 в соціальній мережі «Вконтакте», згідно якого ОСОБА_3 публікував на особистій сторінці власні фотокартки: у військовій формі ЗС РФ та зі зброєю типу АК у руках, зруйнованого танку, БТР, спільні фото із іншими військовими «ЛНР», графічні зображення із закликами до вступу до Новоросії, «ЛНР». Також ОСОБА_3 опублікував фото нагороди - медалі «За відвагу» 1- го ступеню «ЛНР» та посвідчення до неї на ім'я ОСОБА_3 , фото шеврону «Армия Юго-Востока, Луганский народно- освободительный батальйон «Заря» т.зв. «ЛНР».
-Протокол огляду від 05.04.2017 сторінки ОСОБА_3 в соціальній мережі «Вконтакте», згідно якого ОСОБА_3 публікував на особистій сторінці фотокартки на яких останній зриває з будівлі та блокпосту державні прапори України та принісши прапор до квартири, поклавши його на підлогу біля вхідної двері, витирає об державний прапор України ноги.
- Протокол огляду від 08.06.2017, яким оглянуто CD-R диск, вилучений під час тимчасового доступу до речей та документів в ПрАТ «МТС», згідно якого встановлено місця перебування на протязі 2016 та 2017 років абонента за № НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_3 , у Луганській та Донецькій областях.
-Протокол огляду від 02.08.2017, яким оглянуто диск, вилучений під час тимчасового доступу до речей та документів в ТОВ «Тримоб», згідно якого встановлено місця перебування на протязі 2016 та 2017 років абонента за № НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_3 ,а саме: 2014 рік - м. Ялта, Крим, 2015-2016 р.р. м. Луганськ; 2016- 2017-м. Донецьк.
-Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2018 згідно якого ОСОБА_8 впізнала серед пред'явлених їй фотокарток свого онука ОСОБА_3
-Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2018 згідно якого ОСОБА_9 впізнала серед пред'явлених їй фотокарток онука свого чоловіка ОСОБА_3
-Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.04.2018 згідно якого ОСОБА_10 впізнала серед пред'явлених їй фотокарток свого брата ОСОБА_3
-Протоколи НСРД, якими задокументовано спілкування по телефону ОСОБА_3 з невстановленою особою, згідно яких: ОСОБА_3 узгоджує час видачі йому зброї, проходження ним військової служби, розповідає про обстріли артилерії, поранення осіб, виражає неприязнь до українського народу та планах захоплення м. Київ, спілкується про створення групи військових для виходу на передові позиції та здійснення опору ЗСУ. При розмові з батьком ОСОБА_3 каже, що організовує групу для проведення зборів для військових навчань для наступу на Одесу та Львів. Також звертає увагу на те, що зсередини України також здійснюється підривна діяльність. Каже про те, що планується повномасштабний наступ на Україну та йому відомо про те, що його дані наявні на Інтернет сайті «Миротворець», чим підтверджена участь ОСОБА_3 в бойових діях проти сил АТО на Сході України у складі незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР та «ДНР».
Дані докази не мають між собою протиріч, є узгодженими та логічно правильними, а тому суд бере їх до уваги.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Окрім цього, до суду надані ухвали слідчих суддів про надання тимчасового доступу до речей і документів, на підставі яких здійснено доступ до інформації, що міститься у операторів мобільного зв'язку. Вказані документи не є джерелом доказів, однак підтверджують той факт, що проведені слідчі дії, здійснені уповноваженими особами, на законних підставах, у порядку визначеному КПК України, а тому результати проведення таких дій є допустимими доказами.
Неможливість проведення допиту обвинуваченого ОСОБА_3 жодним чином не впливає на повноту судового розгляду і на переконання суду щодо доведеності «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів прямо і опосередковано свідчить про вчинення ним інкримінованого злочину.
Всі докази, досліджені безпосередньо судом, у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 , усвідомлював, що так звана «ЛНР» діє на території України, саме як терористична організація, діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, тощо, тривалий час приймав участь у терористичній організації.
До такого висновку суд дійшов із того, що зокрема, з квітня 2014 року у Луганській області діє стійке ієрархічне об'єднання - організація, так звана «Луганська народна Республіка», створена всупереч інтересам Держави Україна, учасники якої на території України займаються, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та скоєнням інших злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.
Поняття терористичної організації визначено в Законі України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року, і відповідно до цього Закону, це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції від 28 вересня 2001 року №1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації з спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
Діяльність «ЛНР» як терористичної організації підтверджується зверненням Верховної Ради України до Організації Об'єднаних націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 року № 129-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленої постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 року №145-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 року №337-VIII, в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
А згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23.12.2005 року № 13 утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації, то відповідно до п.13 вказаної постанови Пленуму вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з'ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Суд також враховує, що дане кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно вимог ст.323 КПК України, за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.374 КПК України, суд переконався, що стороною обвинувачення, під час здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia) були використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинувачених. Також, суд пересвідчився, що існували процесуальні підстави для здійснення спеціального досудового та судового провадження про що є відповідні рішення судів, в яких наведені належні мотиви і достатні обґрунтування. Також, судом забезпечено публікацію повісток про виклик обвинувачених в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а копії процесуальних документів, що підлягають врученню обвинуваченим були вручені їх захисникам. З урахуванням чого суд та сторона обвинувачення дотрималась усіх гарантій, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України для забезпечення правосуддя у межах розгляду даного кримінального провадження.
Відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_3 про час та дату всіх судових засідань повідомлявся у передбачений законом спосіб, через опублікування виклику у газеті «Урядовий кур'єр». Інтереси ОСОБА_3 захищались адвокатом, як на досудовому слідстві так і в суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також у судовому засіданні порушені не були.
Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Будь яких істотних порушень КПК України, під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображені у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Отже, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення свідків, оцінивши вищезазначені дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що подія злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду і кваліфікує його дії у вчиненні кримінального правопорушенні за ч.1 ст.258-3 КК України, так як він брав участь в терористичній організації, за кваліфікуючими ознаками: участь у терористичній організації .
Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно з ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.
При призначенні ОСОБА_3 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч.1 ст.258-3 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого,.
ОСОБА_3 уродженець м.Ола Магаданської області Російської Федерації, громадянин України, не одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, згідно характеристики з ДОП СП Ізмаїльского ВП ГУНП в Одеській області характеризується негативно, неодноразово потрапляв у поле зору співробітників поліції та перебуває на обліку як наркозалежний. Згідно довідки Ізмаільської міської центральної лікарні ОСОБА_3 з 23.04.2014 року по 12.02.2018 року перебував під наглядом лікаря нарколога КУ «ІМЦЛ» з діагнозом: «Психічні поведінкові розлади внаслідок вживання опію. Синдром залежності.».
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України, згідно якої - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.
Тож, враховуючи наведене, зважаючи на те, що ОСОБА_3 переховується від суду, з урахуванням тяжкості і обставин вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, з рахуванням особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, з конфіскацією майна, в межах санкції ч.1 ст.258-3 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів; і неможливим, в силу вищевикладених обставин застосувати, до нього ст.ст.69,75 КК України, оскільки на переконання суду виправлення обвинуваченого неможливе без реального відбуття покарання.
З приводу призначення додаткового покарання за ч.1 ст.258-3 КК України у вигляді конфіскації майна суд зазначає, що відповідно до ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази до кримінального провадження не долучались, процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 65-67 КК України, ст.ст. 323, 366-368, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.258-3 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років із конфіскацією усього майна.
Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з дня його затримання та приведення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя:
14.09.2022