ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.09.2022Справа № 910/281/22
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України»
до Фізичної особи-підприємця Єлісєєвої Оксани Василівни
про стягнення 1 067 893,92 грн.,
Державна установа «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (надалі - ДУ «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Єлісєєвої Оксани Василівни (надалі - ФОП Єлісєєва О.В. ) про стягнення 1 067 893,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язання за договорами на надання послуг з технічного нагляду №591 від 15.05.2019 та №591-20 від 10.01.2020, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 1 067 893,92 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Зазначена ухвала направлена на адресу місця реєстрації ФОП Єлісєєвої О.В. поштовим відправлення за №0105491900322, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місця реєстрації відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 28.01.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.11.2019 та 10.01.2020 між ДУ «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (замовник) та ФОП Єлісєєва О.В. (виконавець) були укладені аналогічні за змістом договори на надання послуг з технічного нагляду №591 та №591-20 (надалі - «Договори»), відповідно до п. 1.1 яких виконавець зобов'язується надати послуги (ДК 021:2015 код 71247000-1 «Нагляд за будівельними роботами») з технічного нагляду (далі послуги) в медичному закладі згідно дислокації закладів (Додаток №1), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги на умовах, визначених договором.
Згідно з п. 1.2 Договорів під веденням технічного нагляду сторони розуміють здійснення виконавцем ряду робіт/послуг, спрямованих на забезпечення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт (в тому числі контроль за відповідністю вартості матеріальних ресурсів найменшому рівню цін на ринку будівельних матеріалів в регіоні), (виконані роботи), під час виконання підрядником робіт по об'єкту: Реконструкція операційного блоку №1 лікувального корпусу №404 ліжка Центрального госпіталю МВС України по вул. Бердичівська, 1, в Шевченківському районі, м. Києва, визначених в дислокації (додаток №1).
Відповідно до п. 2.1 договору на надання послуг з технічного нагляду №591 від 01.11.2019 вартість наданих послуг технічного нагляду згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 становить: 139 700,00 грн., без ПДВ та визначається згідно з Протоколом узгодження договірної ціни на надання послуг (додаток №2, який є невід'ємною частиною даного договору). Загальний фонд КПКВ 4111010 : 139 700,00 грн.
Згідно з п. 2.1 договору на надання послуг з технічного нагляду №591-20 від 10.01.2020 вартість наданих послуг технічного нагляду згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 становить: 121 852,00 грн., без ПДВ та визначається згідно з Протоколом узгодження договірної ціни на надання послуг (додаток №2, який є невід'ємною частиною даного договору). Загальний фонд КПКВ 4111010 : 121 852,00 грн.
Пунктом 3.1 Договорів передбачено, що виконавець робіт з технічного нагляду, відповідно до порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2007 №903, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 №461 у редакції постанови КМУ від 08.09.2015 №750, а також вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів в сфері будівництва, виконує технічний нагляд протягом дії даного договору та виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт на об'єкті.
Приймання виконаних робіт з технічного нагляду відбувається шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт з технічного нагляду. Виконавець складає та направляє замовнику, два екземпляри належним чином ним підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт з технічного нагляду (п. 3.3 Договорів).
Відповідно до п. 3.4 Договорів замовник зобов'язаний в 10-ти денний строк з моменту отримання від виконавця акту приймання-передачі виконаних робіт розглянути цей акт, і підписати його в разі відсутності зауважень (заперечень), а один примірник повернути виконавцю або скласти і надіслати на адресу виконавця мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
На виконання умов Договорів, відповідачем надано, а позивачем прийнято передбачені умовами Договорів послуги на загальну суму 194 700,00 грн., що підтверджується актами про прийняття-передачі виконаних робіт №1 від 23.10.2020 на 55 000,00 грн. та №2 від 18.12.2019 на суму 139 700,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками без жодних претензій по якості та обсягу робіт від замовника.
Позивачем повністю оплачено прийняті від відповідача роботи у загального розмірі 194 700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6015 від 18.12.2019 на суму 139 700,00 грн. та №10285 від 28.10.2020 на суму 55 000,00 грн.
Додатковою угодою №2 від 26.10.2020 до договору на надання послуг з технічного нагляду №591-20 від 10.01.2020 сторони дійшли згоди про припинення його дії з 26.10.2020, а також про те, що зобов'язання сторін припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з надання послуг за Договорами, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 067 893,92 грн.
Укладені між сторонами Договори є договорами надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи підтверджується (акти про прийняття-передачі виконаних робіт №1 від 23.10.2020 та №2 від 18.12.2019) надання відповідачем та прийняття позивачем, без жодних претензій по якості та обсягу робіт, послуг на підставі Договорів на загальну суму 194 700,00 грн.
В той же час, за твердженням позивача, 30.03.2021 комісією ДУ «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» було проведено контрольний обмір обсягів наданих послуг з реконструкції операційного блоку №1 лікувального корпусу 404 ліжка Центрального госпіталю МВС України по вул. Бердичівська, 1, в Шевченківському районі, м. Києва згідно договору №18/10-2019 від 18.10.2019 та встановлено невідповідність фактично виконаних обсягів робіт актам виконаних робіт на загальну суму 5 339 469,59 грн., про що складено акт контрольного обміру №1.
На підтвердження зазначеної невідповідності позивачем також надано висновок експерта №СЕ-19-21/18837-БТ від 23.07.2021, в якому зазначено про те, що фактично не були виконані роботи на підставі договору будівельного підряду №18/10-2019 від 18.10.2019 на об'єкті будівництва: «Реконструкція операційного блоку №1 лікувального корпусу 404 ліжка Центрального госпіталю МВС України по вул. Бердичівська, 1, в Шевченківському районі у м. Києві» на загальну суму 12 293 174,36 грн.
У зв'язку з невідповідністю фактично виконаних обсягів робіт актам виконаних робіт позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити штраф відповідно до п. 5.7 Договорів, відповідно до якого за порушення виконавцем умов договору щодо якості послуг (робіт) виконання зобов'язань щодо якості виконаних робіт виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20% від ціни неякісно виконаних послуг (робіт).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання відповідачем зобов'язання за Договорами, при цьому надані послуги були прийняті позивачем без жодних претензій по якості та обсягу робіт.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свобода договору.
Згідно із ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Отже, сторонами було погоджено порядок приймання наданих на підставі Договорів послуг, при цьому, станом на дату укладення таких договорів у позивача не виникало жодних заперечень з приводу такої умови, а також відсутності у них інших умов, які б врегульовували взаємовідносини в цій частині (порядок прийому-передачі таких послуг), та останнім укладено такий договір, в тому числі погоджено умову, викладену у п. 3.4 цього Договору.
В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу мотивованої відмови від підписання актів прийняття-передачі виконаних робіт, а навпаки вони були підписані уповноваженим представником позивача та скріплені печаткою підприємства без жодних претензій по якості та обсягу робіт.
Крім того, враховуючи, що надані послуги були повністю оплачені позивачем, всі зобов'язання сторін, які передбачені умовами Договорів, були повністю та належним чином ними виконані.
Акт контрольного обміру №1 від 30.03.2021 та висновок експерта №СЕ-19-21/18837-БТ від 23.07.2021 не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів неналежного виконання відповідачем свої зобов'язань за Договором, оскільки вказаний акт складений в односторонньому порядку без участі відповідача, а висновок експерта виконаний на замовлення самого позивача, що не може свідчити про об'єктивність таких доказів.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Приписи ст. 3 , 15 , 16 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.
Таким чином, позивач не довів перед судом відповідними засобами доказування наявності підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 067 893,92 грн., а відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні позову Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий