вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"09" вересня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/62/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яскорської А.О.
Розглянув матеріали справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів”, м. Запоріжжя
до відповідача Фізичної особи - підприємця Микуланинця Олександра Васильовича, м. Мукачево Закарпатської області
про стягнення 62123,51 грн збитків
та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Микуланинця Олександра Васильовича, м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів”, м. Запоріжжя
про стягнення 51855,44 грн заборгованості
За участю представників сторін:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Кологойда К.А., адвокат, ордер серії АР №107586 від 21.12.2021 (в режимі відеоконференції);
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Новікова І.С., адвокат, ордер серія АО №1061789 від 23.05.2022
Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Микуланинця Олександра Васильовича про стягнення 62123,51 грн збитків завданих нестачею вантажу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору №170/20 від 03.12.2020 транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні. Окрім того, просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн та 7000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/62/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання призначено на 23.02.2022.
21 лютого 2022 на адресу суду від відповідача в справі - Фізичної особи - підприємця Микуланинця Олександра Васильовича надійшла зустрічна позовна заява з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” 51855,44 грн заборгованості. В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог посилається на наявність в Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” заборгованості з оплати вартості послуг перевезення за Договором транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №170/20 від 03.12.2020 та відповідно до Заяви на перевезення вантажу №3 від 25.10.2021 року, CMR-накладної №436249.
Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року зустрічну позовну заяву Фізичної особи - підприємця Микуланинця Олександра Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” про стягнення 51855,44 грн заборгованості за Договором №170/20 від 03.12.2020 транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 907/62/22, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/62/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання на 11.03.2022.
У зв'язку з неявкою в підготовче засідання представників сторін, подані суду відповідачем за первісним позовом клопотання, а також з огляду на неможливість забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин, підготовче засідання у справі неодноразово відкладалося, востаннє до 20.07.2022.
Ухвалою суду від 20.07.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу №907/62/22 до судового розгляду по суті на 23 серпня 2022 року. Судове засідання по розгляду справи по суті відкладалося на 05.09.2022 та на 09.09.2022 у зв'язку з перебуванням судді у відпустці та з огляду на подане відповідачем клопотання.
Позивач за первісним позовом в судових засіданнях підтримує заявлені позовні вимоги з визначених в позовній заяві підстав та просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, взявши до уваги заперечення проти зустрічного позову, які викладені ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» в заявах по суті справи.
Відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення позовних вимоги ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» з підстав, що визначені у відзиві на позов. Також, просить суд задоволити зустрічні позовні вимоги та стягнути на користь ФОП Микуланинця О.В. наявну заборгованість за укладеним між сторонами договором про надання транспортно-експедиційних послуг.
У зв'язку з нечитабельністю наданих сторонами копій товарно-транспортної накладної CMR № 436249 від 29.10.2021 в судовому засіданні 09.09.2022 представником відповідача за первісним позовом долучено до матеріалів справи оригінал означеної товарно-транспортної накладної.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Щодо первісного позову.
Правова позиція позивача за первісним позовом.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з перевезення вантажу за договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №170/20 від 03.12.2020 та заявки на перевезення вантажу №3 від 25.10.2021 в частині збереження вантажу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути вартість втраченої частини вантажу в розмірі 62123,51 грн.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідачем за первісним позовом, згідно з поданим відзивом на позов від 15.02.2022, позовні вимоги позивача не визнаються. Зазначає відповідач при цьому, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Вказує, що при з'ясуванні питання нестачі вантажу слід прийняти до уваги умови поданої ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» заявки № 3 від 25.10.2021 в частині умов щодо опломбування автомобіля після завантаження та зміст Акту про невідповідність, долученого позивачем до позову, зі змісту якого не вбачається, що наявність у представників Замовника претензій до цілісності пломби, чи порушення перевізником своїх обов'язків у цій частині. За таких обставин, вважає, що у 3амовника відсутні підстави вважати, що подія (втрата вантажу) сталася в процесі перевезення (експедирування) вантажу Виконавцем.
Пояснює, що наданий позивачем Акт про невідповідність не засвідчує факту зникнення Товару в процесі перевезення, а умовами укладеного між сторонами договору не визначено обов'язку для водія перевізника проводити зважування завантаженого вантажу, а також враховуючи характер пакування товару - беги, виключається відповідальність Виконавця за невідповідність ваги Товару, що завантажився Вантажовідправником - Компанією KM Group, оскільки звірення вантажу проводилось за кількістю бегів, як було зазначено у Заявці.
Просить відмітити, що Позивачем не долучено належних доказів, що товар вантажовідправником було завантажено саме у такій кількості, як заявлено до перевезення, долучена Позивачем копія CMR - накладної № 436249 не містить переліку переданого відповідачу для перевезення вантажу та його кількості, а Акт про невідповідність від 05.11.2021 року не підтверджує вартість недопоставленого Товару та не містить відомості про те, яким чином було встановлено недостачу Товару, відсутні відомості про зважувальний прилад, чи має він сертифікат відповідності згідно вимог чинного законодавства, чи був він справний на момент зважування Товару. Відтак, вважає даний акт неналежним та не допустимим доказом на підтвердження перевезення саме втраченого вантажу.
Резюмуючи викладене, відповідач за первісним позовом вважає, що оскільки ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» не доведено факту вчинення ФОП Микуланинець О.В. господарського правопорушення, а саме - не доведено факту, що часткова втрата вантажу відбулась під час виконання ним визначеного умовами Договору зобов'язання, відсутні підстави вважати, що поведінка (бездіяльність) водія була протиправною та призвела до понесених ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» збитків, як і не доведено наявність вини Виконавця у завданні збитків Замовнику, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями Виконавця та наслідками у вигляді збитків.
Відповідь на відзив.
Позивач за первісним позовом у відповіді на відзив №71/2 від 18.05.2022 вважає твердження відповідача щодо відсутності обов'язку водія перевіряти тип та якість пломбування та відсутність відповідальності відповідача за втрату частини вантажу такими, що не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству, зокрема п. 9.9. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.
Вказує, що оскільки вантаж був прийнятий для перевезення без зауважень з боку відповідача, він є таким що прийнятий до перевезення у кількості яка відповідає товаро-транспортним документам, а його пакування відповідає вимогам для такого виду вантажу. Відповідно, вважає безпідставними посилання Відповідача на будь-які недоліки (пакування, маса тощо).
Зазначає, що п. 4.5. Договору №170/20 від 03.12.2020 передбачено, що за збиток, заподіяний при перевезенні вантажу з вини Виконавця, останній відповідає: у разі втрати або недостачі вантажу - у розмірі вартості втраченого вантажу або вантажу, що недостає. При завантаженні вантажу водій ФОП Микуланинець О.В. - Нергеш Іван Васильович був зобов'язаний перевірити правильність завантаження та якість пломбування напівпричепа, а оскільки вантаж било прийнято до перевезення без зауважень, він вважається таким, що опломбований належним чином та переданий для перевезення у зазначеній в товаро-транспортних документах кількості та якості, а перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрати вантажу.
Пояснює, що заявкою №3 від 25.10.2021 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до Договору №170/20 від 03.12.2020 передбачено обов'язок водія контролювати процес завантаження та розподілення маси вантажу на вісі напівпричепа, що неможливо без контролю за масою вантажу.
Щодо складеного відповідачем Акту огляду від 12.11.2021, ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» ставить під сумнів обставини викладені в Акті, оскільки його було складено виключно за участю працівників відповідача вже після виявлення факту нестачі вантажу.
Щодо вартості недопоставленого товару просить взяти до уваги, що відповідно до Контракту № 47/21 від 30.03.2021 та Додатку № 6 від 18.10.2021, укладеного між ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» та Компанією KMGroup spo1. s.r.o. на поставку брухту мідного у кількості 22000 кг, вартістю 155616,56 Євро, даний вантаж було передано для перевезення у м. Кошице, Словаччина, водію ФОП Микуланинець О.В. - Нергеш Івану відповідно до товарно-транспортної накладної CMR 436249 від 29.10.2021. 05 листопада 2021 в процесі отримання Товару від Виконавця було виявлено нестачу фактично поставленої кількості Товару відповідно до кількості Товару зазначеного у CMR 436249 від 29.10.2021 в кількості 290 кг, вартістю 62123,51 гривень, що на дату приймання вантажу є еквівалентом 2051,31 Євро за офіційним курсом НБУ української гривні до Євро.
Заперечення.
Відповідач за первісним позовом у запереченні від 29.06.2022 підтверджує, що вантаж при завантаженні було опломбовано належним чином, зауважень до пломби з боку водія не було. В той же час і при розвантаженні вантажу та при складанні Акту про невідповідність від 05.11.2021 у представників Вантажоотримувача претензій до опломбування та цілісності пломби не було.
Пояснює, що вантаж водієм Нергеш І.В. від вантажовідправника приймався згідно Заявки № 3 від 25.01.2021 до Договору № 170/20 від 03.12.2020 за загальною кількістю бегів, з урахуванням позначення ваги на кожному з них. Будь-якої іншої можливості встановити об'єм завантаженого у водія не було. Всього було завантажено 20 бегів, що відповідає відомостям, внесеним у CMR накладну № 436249.
Вказує, що водієм Перевізника відповідно до приписів ст.ст. 6, 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, м. Женева, 1956 р. згідно його обов'язків, під час прийняття вантажу до перевезення було перевірено вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць, зовнішній стан вантажу і його упаковки. Будь-яких інших обов'язків щодо перевірки окремо ваги вантажу у водія не було. Не передбачено таких і умовами укладеного між сторонами Договору. Обов'язок водія контролювати процес завантаження та розподілення маси вантажу на вісі напівпричепа, передбачений умовами п. 21 Заяви № 3 від 25.10.2021 року не є тотожним з обов'язком перевірити загальну вагу вантажу згідно Заяви та супровідних документів у розмірі 22 тони. Вимоги щодо перевірки маси вантажу від Замовника чи Відправника до Перевізника не надходило, а також можливості провести перевірку такої ваги сторонами не забезпечувалось.
Щодо зустрічного позову.
Правова позиція позивача за зустрічним позовом.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №170/20 від 03.12.2020 та заявки на перевезення вантажу №3 від 25.10.2021 в частині оплати вартості послуг з перевезення, у зв'язку з чим станом на 15.02.2022 (дата оформлення зустрічної позовної заяви) у нього виникла заборгованість в розмірі 51855,44 грн, яку ФОП Микуланинець О.В. просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов №71/1 від 18.05.2022 заперечує вимоги Перевізника про стягнення вартості послуг з перевезення, зазначаючи, що згідно п. 2.1.12. Договору транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні № 170/20 від 03.12.2020 Виконавець зобов'язаний нести відповідальність за збереження вантажу Замовника (Відправника) та до моменту видачі Одержувачу (Замовнику) у розмірі дійсної вартості, вказаної в документах на цей вантаж.
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 4.4. Договору транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні № 170/20 від 03.12.2020 Виконавець несе відповідальність за заподіяні Замовнику та документально підтверджені збитки, внаслідок неналежного виконання зобов'язання за цим Договором. Зазначене зобов'язання Виконавця виникає у разі пред'явлення замовником відповідної вимоги про сплату неустойки.
Враховуючи наведене, посилаючись на абзац 5 п. 4.4. Договору транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні № 170/20 від 03.12.2020 вказує, що Замовник має право не здійснювати розрахунки згідно з умовами цього Договору за надані послуги до дати фактичної сплати виконавцем штрафних санкцій. В такому випадку не здійснення замовником розрахунків за надані послуги за перевезенням, щодо якого є обґрунтовані претензії у замовника, згідно з умовами цього Договору не буде вважатися порушенням термінів оплати.
Відповідь на відзив.
Позивачем за зустрічним позовом не подано суду відповіді на відзив на зустрічний позов.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
03 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” (надалі - Замовник/Позивач за первісним позовом/Відповідач за зустрічним позовом) та Фізичною особою-підприємцем Микуланинцем Олександром Васильовичем (надалі - Виконавець/Перевізник/Відповідач за первісним позовом/Позивач за зустрічним позовом) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №170/20 (надалі - Договір) предметом якого є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, які надаються Виконавцем Замовнику (Вантажовідправнику) в інтересах Замовника з метою транспортування вантажу в міжміському та міжнародному сполученні (п. 1.1. Договору).
Згідно з п.1.2. Договору умови надання транспортно-експедиційних послуг (час надання автотранспорту під завантаження. маршрут перевезення, пункт призначення, вантажоодержувач, вантажовідправник, термін поставки. Вартість перевезення та інше) визначається в Заявці про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, яка є невід'ємною частиною цього Договору, зразок яких наводиться в Додатках до Договору.
Відповідно до п.1.4. Договору конкретні умови по кожному перевезенню узгоджуються Сторонами в Заявці про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (надалі - Заявка).
В пункті 1.5. Договору сторони визначили, що перевезення здійснюється згідно умов цього Договору, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та інших чинних нормативно-правових актів України.
Згідно з п.п. 3.1., 3.3. Договору ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), узгоджуються додатково до початку кожного перевезення /групи перевезень/ і зазначаються у Заявці. Плата за транспортно-експедиційні послуги здійснюється Замовником у безготівковій формі в національній валюті України - гривні.
Оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником на поточний рахунок Виконавця протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів після надання Виконавцем оформлених належним чином оригіналів документів (рахунку, акту здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою одержувача/відправника про отримання вантажу, заявки), якщо інші умови оплати не визначені в Заявці на конкретне перевезення (п. 3.5. Договору).
Відповідно до умов Договору Позивачем та Відповідачем укладено Заяву на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №3 від 25.10.2021 (надалі- Заява) згідно якої Відповідач узяв на себе зобов'язання по перевезенню вантажу - міді у бегах, вагою 22 тони за маршрутом Кошице (Словацька Республіка) (Вантажовідправник - КМ Group spol s.r.o.) - Запоріжжя (Україна) (Вантажоотримувач -ТОВ “Запорізький завод кольорових сплавів”).
У зазначеній Заявці було погоджено, зокрема, обов'язки Виконавця надати для перевезення справний автомобіль, безпосередньо після митного оформлення вантажу слідувати по вказаному в Заяві маршруту та визначено, що після закінчення завантаження автомобіль буде опломбовано пломбою. Відсутність пломби можлива \тільки за наявності Акту митного огляду з мокрою печаткою та підписом представника митниці. При відсутності вищезазначеної пломби або Акту митного огляду, недостача вантажу буде сплачена експедитором на підставі підписаного водієм Акту прийому-передачі у місці завантаження (п.п. 2, 4, 5 п. 21 Заяви).
Згідно з пунктами 16, 17 Заяви сторонами визначено суму фрахту (вартість послуг з перевезення) в розмірі 1700 Євро по курсу НБУ на день завантаження, які повинні бути сплачені Замовником Виконавцю в безготівковому порядку впродовж 14 банківських днів після розвантаження та отримання оригіналів документів.
Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 436249 від 29.10.2021 (надалі - ТТН) Відповідачем 29.10.2021 в місті Кошице (Словацька Республіка) прийнято до перевезення 20 великих бегів (мішків) мідного брухту вагою брутто 22060 кг (в тому числі 60 кг вага упаковки).
Відповідно до зазначеного в розділах 6-9 ТТН перевозиться вантаж, який містить не менше 95% від маси брутто.
Згідно з вказівками Замовника, що визначені в п.п. 5 п. 21 Заяви, автомобіль Виконавця після завантаження було опломбовано пломбою №435605, про що свідчить розділ 13 ТТН.
Як вбачається з розділу 24 ТТН 05 листопада 2021 року Виконавцем (Перевізником) було доставлено вантаж Замовнику, проте за результатами прийому товару працівниками останнього за участю водія Перевізника складено Акт про невідповідність від 05.11.2021, відповідно до якого в процесі приймання виявлено невідповідність фактичної кількості товару з кількістю, що зазначена в товаросупровідних документах.
Зокрема, встановлено, що згідно з СМR № 436249 Вантажовідправник відвантажив лом мідний маса брутто 22060 кг, маса нетто 22000 кг, маса упаковки 60 кг. При прийманні Товару встановлено фактичну вагу маса брутто 21770 кг, маса нетто 21710 кг, маса упаковки 60 кг. Невідповідність ваги товару на 290 кг.
Відповідно до п. 4.5. Договору за збитки, заподіяні при перевезенні вантажу з вини Виконавця останній відповідає у разі втрати або недостачі вантажу - у розмірі вартості втраченого вантажу або вантажу, що недостає.
У зв'язку з виявленою невідповідністю Замовником надіслано Виконавцю претензію №197 від 10.11.2021 про сплату нарахованих в порядку п. 4.5. Договору збитків в розмірі 62123,51 грн, що на дату приймання вантажу є еквівалентом 2051,31 Євро за офіційним курсом НБУ.
Відповідно до відповіді на претензію від 22.11.2021 Виконавцем відхилено вимоги Замовника з посиланням на опломбування Вантажовідправником вантажу, відсутність встановленого Замовником пошкодження пломби та, відповідно, неможливість покладення на Перевізника відповідальності за втрату вантажу, позаяк такий доставлений водієм Перевізника у тій же кількості, що й було завантажено.
В той же час, у зв'язку з несплатою Замовником наданих Виконавцем послуг з перевезення останнім надіслано на адресу Замовника претензію від 24.12.2021 про сплату вартості наданих послуг перевезення вантажу в розмірі 51855,44 грн.
Згідно з відповіддю на претензію №6/1 від 10.01.2022 Замовник повідомив Виконавця, що згідно з абз. 5 п. 4.4. Договору у нього відсутній обов'язок здійснювати розрахунок за надані послуги перевезення до дати фактичної сплати Виконавцем штрафних санкцій за порушення ним умов Договору.
Судом встановлено також, що надіслані Виконавцем Замовнику рахунок №55/1М від 29.10.2021 та Акт здачі приймання робіт (надання послуг) від 01.11.2021 (отримано ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» 22.11.2021) не підписано та не оплачено Замовником.
Водночас, з урахуванням встановлених судом обставин та згідно з пояснення представників сторін факт надання послуг Виконавцем Замовнику за Договором та відповідно до Заяви №3 від 25.10.2021 учасниками справи не оспорюється, а спір виник внаслідок виявленої Замовником під час отримання Вантажу недостачі товару, у зв'язку з чим Виконавцю нараховано збитки в розмірі вартості недостачі на момент завантаження в сумі 62123,51 грн (вимоги первісного позову) та, у зв'язку з цим, не здійснено оплату за надані послуги перевезення у встановленому в Заяві розмірі гривневого еквіваленту 51855,44 грн (вимоги зустрічного позову), що і є предметом судового розгляду в даній справі.
Щодо первісного позову.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина перша статті 9 Конституції України унормовує, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до абзацу тридцять дев'ятий статті 1 Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;
Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (частина перша статті 53 Закону).
Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення вантажу та транспортного експедирування.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Частиною 1 статті 929 ЦК України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Дана норма кореспондується зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та статтею 316 ГК України.
За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов Договору та Договору-заявки відповідач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання забезпечити доставку вантажу, переданого вантажовідправником до місця призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачу) - позивачу за первісним позовом.
За приписами статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.
Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України унормовано особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.
Відповідне положення щодо відповідальності Виконавця перед Замовником у разі втрати або недостачі вантажу лише за наявності вини самого Виконавця визначено й в п. 4.5. Договору.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Водночас, 01.08.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу», якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.
Так, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлює: - ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (абзац 38 частини першої статті 1 Конвенції); - перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (частина перша статті 17 Конвенції); - вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику (стаття 19 Конвенції); - прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача; - при обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується (частини третя, четверта статті 30 Конвенції).
Статтею 3 Конвенції передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (п.п. 1, 2 ст. 17 Конвенції).
Приписами п.п. 1,2 ст. 18 Конвенції визначено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.
Відповідно до п. 4 ст. 17 Конвенції за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного зокрема з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць (п.п. е) п. 4 ст. 17 Конвенції).
Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.
За приписами ст. 25 Конвенції, у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23. Розмір компенсації не може перевищувати: а) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу; б) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.
Якщо, відповідно до положень Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції).
Обов'язки перевізника під час прийняття товару до перевезення визначені в п. 1 ст. 8 Конвенції та полягають в обов'язку перевірити вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування, нумерації місць та перевірити зовнішній стан вантажу і його упаковки.
При цьому, право вимоги перевірки ваги брутто, який приймається до перевезення перевізником, належить Вантажовідправнику (п. 3 ст. 8 Конвенції).
Умовами укладеної між сторонами Заяви також не визначено обов'язок Виконавця (Перевізника) здійснювати перевірку ваги Вантажу, який завантажується.
Водночас, як встановлено вище судом, сторонами в п. 5 Розділу 21 Заяви погоджено, що після закінчення завантаження автомобіль Перевізника буде опломбовано пломбою. Відсутність пломби можлива тільки за наявності Акту митного огляду з мокрою печаткою та підписом представника митниці. При відсутності вищезазначеної пломби або Акту митного огляду, недостача вантажу буде сплачена експедитором на підставі підписаного водієм Акту прийому-передачі у місці завантаження.
В той же час відповідно до змісту Акту про невідповідність від 05.11.2021 підписантами не встановлено відсутність чи порушення цілісності встановленої на автотранспорті Виконавця після завантаження пломби №435605 чи пошкодження упаковки вантажу (великих бегів), або відсутність певної кількості бегів, позаяк відповідні відомості до Акту не внесені.
Навпаки, зі змісту Акту про невідповідність від 05.11.2021 вбачається, що вага упаковки товару на момент завантаження - 60 кг відповідає вазі упаковки на час його вивантаження, а сторонами в судовому засіданні підтверджується, що кількість мішків (бегів), в яких доставлено вантаж Замовнику за товарно-транспортною накладною СMR №436249 відповідає визначеній сторонами в Заяві - 20 великих бегів.
З огляду на викладене, суд доходить переконливого висновку про відповідність кількості вантажних місць (кількості великих мішків), які доставлені Виконавцем Замовнику, що з урахуванням опломбування автомобіля Виконавця пломбою №435605, беручи до уваги відсутність як доказів пошкодження/відсутності пломби на час прийняття вантажу Замовником, так і доказів пошкодження упаковки вантажу (великих бегів (мішків) не дає підстав вважати втраченою частину вантажу.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до складеного працівниками Виконавця акту огляду напівпричепа Kogel, д.н.з. НОМЕР_1 від 12.11.2021, яким здійснювалося перевезення вантажу Замовнику, встановлено, що за умови пломбування дверей спеціалізованого напівпричепа, неможливо вивантажити вантаж без пошкодження пломби або конструктивним елементам кузова напівпричепа.
Вказаний доказ, хоч і складений в односторонньому порядку представниками Перевізника, суд вважає належним на підтвердження відсутності доступу сторонніх осіб до опломбованого вантажу Замовника без пошкодження відповідної пломби чи конструкції напівпричепа, чого матеріали справи не містять.
Критично оцінюються судом заперечення Замовника щодо належності означеного акту огляду, позаяк суду не надано будь-яких доказів на спростування зазначеної в акті обставини, як-то результатів самостійного огляду даного напівпричепа/його аналогів зі спростуванням неможливості здійснити доступ до вантажу, окрім як через двері, які, з урахуванням встановленого судом в даній справі, були опломбовані.
При цьому, суд також зважає, що умовами п. 5 розділу 21 Заяви визначено відповідальність Виконавця за недостачу вантажу у випадку відсутності пломби та Акту митного огляду, а згідно з відомостями товарно-транспортної накладної СMR №436249 (розділу 6-9) допускається вміст вантажу в обсязі не менше 95% ваги брутто, що з урахуванням встановлених судом обставин справи, виключає відповідальність Перевізника за недостачу ваги отриманого вантажу, позаяк Замовником не доведено самого факту недостачі, яка виникла під час перевезення такого вантажу.
Критично оцінюються судом посилання позивача за первісним позовом на ту обставину, що підписавши товарно-транспортну накладну водій Перевізника погодився та підтвердив зазначену в ній вагу Вантажу, позаяк матеріали справи не містять доказів зважування вантажу перед його завантаженням в автомобіль перевізника Вантажовідправником, або з врахуванням п. 3 ст. 8 Конвенції, докази перевірки ваги брутто вантажу Перевізником на вимогу Вантажовідправника.
При цьому, суд зважає також на приписи ст. 9 Конвенції відповідно до п. 1 якої вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (п. 2 ст. 9 Конвенції).
З огляду на викладене, відомостями відповідної вантажної накладної беззаперечно підтверджується (за відсутності застережень перевізника) належний стан вантажу, його упаковки та відповідність кількості вантажних місць, їх маркування та нумерації на момент завантаження.
При цьому, зазначена в такій накладній вага вантажу за відсутності доказів зважування вантажу Вантажовідправником або Перевізником на вимогу Вантажовідправника, відповідно до зазначених вище положень ст.ст. 8, 9 Конвенції може бути спростована Перевізником, що з урахуванням встановлених в даній справі обставин щодо опломбування вантажу після завантаження, не доведення Замовником відсутності/пошкодження пломби, а також зазначення в самій накладній вміст вантажу в обсязі не менше 95% ваги брутто, - виключає відповідальність Виконавця за Договором.
Підсумовуючи викладені вище обставини судом враховано, що Позивачем за первісним позовом не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину Відповідача за первісним позовом щодо завданих позивачу збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з їх відшкодування, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача збитків, завданих нестачею вантажу в розмірі 62123,51 грн задоволенню не підлягає.
Щодо зустрічного позову.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частини перша статті 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Оплатність за договором транспортного експедирування визначена в ст. 931 ЦК України за якою розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 920 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Матеріали справи, зокрема міжнародна товарно - транспортна накладна CMR №436249 від 29.10.2021, свідчать про належне виконання Позивачем за зустрічним позовом умов укладеного між сторонами Договору та Заяви №3 від 25.10.2021 щодо доставки за замовленням Відповідача за зустрічним позовом вантажу за маршрутом Кошице (Словацька Республіка) (Вантажовідправник - КМ Group spol s.r.o.) - Запоріжжя (Україна) (Вантажоотримувач - ТОВ “Запорізький завод кольорових сплавів”).
В той же час Відповідачем за зустрічним позовом неналежно виконані договірні зобов'язання в частині оплати визначеної в п. 16 Заяви вартості перевезення у встановленому в п. 17 Заяви порядку внаслідок чого у ТОВ “Запорізький завод кольорових сплавів” станом на 15.02.2022 (дата оформлення зустрічної позовної заяви) виникла заборгованість в розмірі 51855,44 грн, що не було спростовано Відповідачем за зустрічним позовом належними засобами доказування.
Невідповідними суд вважає посилання Відповідача за зустрічним позовом на положення абз. 5 п. 4.4. Договору щодо відсутності в нього обов'язку здійснювати розрахунок за надані послуги перевезення до дати фактичної сплати Виконавцем штрафних санкцій за порушення ним умов Договору, позаяк спірні правовідносини між сторонами пов'язані з нарахуванням ТОВ “Запорізький завод кольорових сплавів” збитків, завданих нестачею вантажу, а не штрафних санкцій за Договором, а сама підставність нарахування Позивачу за зустрічним позовом збитків не знайшла свого підтвердження за результатами розгляду судом вимог первісного позову.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що Відповідач за зустрічним позовом взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість в розмірі 51855,44 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічні позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати по справі зі сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача за первісним позовом.
При цьому, враховуючи подану суду заяву про вирішення питання про судові витрати позивача після прийняття рішення у справі, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” до Фізичної особи - підприємця Микуланинця Олександра Васильовича про стягнення 62123,51 грн збитків, - відмовити.
2. Зустрічні позовні вимоги задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” (69123, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9, код ЄДРПОУ 31549003) на користь Фізичної особи - підприємця Микуланинця Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 51855,44 грн (п'ятдесят одну тисячу вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 44 копійки) заборгованості та 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп) в повернення сплаченого судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 15 вересня 2022 року.
Суддя Лучко Р.М.