вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1083/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, Дніпропетровська область, м. Жовтні Води, вул. Гагаріна, 22, ідентифікаційний код 04947995) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) про стягнення 60 953,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 370,73 грн. 3% річних, 3 762,06 грн. інфляційних втрат
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №04/06 від 04.05.2022 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості на загальну суму 65 086,49 грн., з яких:
- 60 953,70 грн. заборгованість за поставлений товар;
- 370,73 грн. 3% річних за період з 15.02.2022 по 29.04.2022;
- 3 762,06 грн. інфляційні втрати за період з лютого по березень 2022 року.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору у сумі 2 481,00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за товар отриманий по видатковими накладними на загальну суму 60 953,70 грн.:
- №пк-0000157 від 11.05.2021 на суму 14 066,16 грн.;
- №пк-0000158 від 11.05.2021 на суму 14 634,18 грн.;
- №пк-0000159 від 11.05.2021 на суму 14 505,60 грн.;
- №пк-0000160 від 11.05.2021 на суму 15 419,76 грн.;
- №пк-0000194 від 16.06.2021 на суму 2 328,00 грн.
Ухвалою суду від 16.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1083/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
До суду 31.05.2022 надійшов відзив відповідача яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача та зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Відповідач зазначає, що у зв'язку з складним фінансовим становищем підприємства, через нестабільне фінансування та затримку у взаєморозрахунках, що проходять через банківські структури, у відповідача була відсутня можливість вчасно здійснити оплату наданих послуг. Така ситуація склалась, у зв'язку з складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами та укладеними з ними договорами, виплати грошових коштів іншим контрагентам. Також відповідач зазначає, що періоди для нарахування інфляційних втрат є невірно визначеними та з самого розрахунку не вбачається відповідно якої накладної здійснюється нарахування.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що відомості (перелік послуг АО Тимофієва Євгенія), які відображені у додатковій угоди до договору №02/03 від 28.04.2022 про надання правової допомоги від 02.03.2021 не є співмірними з позовними вимогами позивача та є явно завищеними (справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження, має незначну складність з правової точки зору).
Також відповідач зазначає, що заявлені позивачем витрати на правовому (правничу) допомогу у розмірі 8 000,00 грн. з урахуванням всіх аспектів і складності справи, а також час, який міг би витрати адвокат на вивчення матеріалів справи та підготовку позовної заяви, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру.
До суду 04.07.2022 надійшла заява позивача про розподіл судових витрат щодо витрат на професійну правничу допомогу по справі №904/1083/22, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (далі - постачальник, позивач) поставило Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - одержувач, відповідач) товар на загальну суму 60 953,70 грн., за наступними видатковими накладними:
- №пк-0000157 від 11.05.2021 на суму 14 066,16 грн.;
- №пк-0000158 від 11.05.2021 на суму 14 634,18 грн.;
- №пк-0000159 від 11.05.2021 на суму 14 505,60 грн.;
- №пк-0000160 від 11.05.2021 на суму 15 419,76 грн.;
- №пк-0000194 від 16.06.2021 на суму 2 328,00 грн.
Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств без зауважень та заперечень.
В свою чергу відповідачем оплата отриманої продукції не здійснена.
Позивачем на адресу відповідача надсилалася вимога №03/02 від 03.02.2022 про сплату заборгованості у сумі 60 953,70 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 07.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Предметом доказування у справі є обставини поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статті 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 статті 205 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплена печатками підприємств, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 60 953,70 грн.
Вказані обставини свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з постачання товару, які врегульовані нормами як Господарського так і Цивільного кодексів України.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Докази повної оплати відповідачем вартості поставленого товару на суму загальну суму 60 953,70 грн. в матеріалах справи відсутні.
Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив оплату поставленої продукції, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 60 953,70 грн. суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 370,73 грн. 3% річних за період з 15.02.2022 по 29.04.2022 та 3 762,06 грн. інфляційні втрати за період з лютого по березень 2022 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є правильними.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 370,73 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 762,06 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії витягу договору №02/03 про надання правової (правничої) допомоги від 02.03.2021, додаткової угоди від 30.12.2021, додаткової угоди від 28.04.2022, звіту щодо правової (правничої) допомоги від 06.06.2022, звіту щодо правової (правничої) допомоги від 28.06.2022.
Між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія (далі - виконавець, бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (далі - замовник, клієнт) укладено 02.03.2021 договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а бюро приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 1.2 договору правова (правнича) допомога, що надається клієнту, полягає у наступному, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів клієнта у судах, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства.
Відповідно до п. 1.6 договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Тимофієв Євгеній Леонідович.
У додатковій угоді від 28.04.2022 визначено зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги клієнтові бюро, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за поставлений товар.
За умовами додаткової угоди від 28.04.2022 бюро зобов'язується виконати роботу та надати таку правову допомогу клієнту: ознайомлення з документами пов'язаних з поставкою товару; надання консультацій; складання заяв по суті (позов, відповідь на відзив (за потребою) пояснення (за потребою); складання розрахунку 3% рівчних та інфляційних збитків; складання заяв та клопотань та інших процесуальних документів (за потребою); представляти інтереси клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. брати участь у судових засіданнях.
Також сторонами погоджено фіксований розмір гонорару в сумі 8 000,00 грн. (п.3 додаткової угоди від 28.04.2022).
Відповідно до п. 4 додаткової угоди від 28.04.2022 сторонами погоджено, що розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги зазначеної в п. 2 цієї додаткової угоди.
Порядок оплати гонорару: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Клієнт може здійснити авансовий платіж (п.5 додаткової угоди від 28.04.2022).
06 червня 2022 року між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" складено Звіт щодо правової (правничої) допомоги за договором №02/03 від 02.03.2021 та додаткової угоди від 28.04.2022. Відповідно до цього звіту сторони підтверджують, що в травні 2022 року виконавець надав, а замовник прийняв наступну правову (правничу) допомогу (детальний опис робіт (наданих послуг):
- ознайомлення з документами пов'язаних з поставкою товар;
- надання консультацій;
- складання позову, складання розрахунку 3% річних та інфляційних збитків.
28 червня 2022 року між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" складено Звіт щодо правової (правничої) допомоги за договором №02/03 від 02.03.2021 та додаткової угоди від 28.04.2022. Відповідно до цього звіту сторони підтверджують, що в червні 2022 року виконавець надав, а замовник прийняв наступну правову (правничу) допомогу (детальний опис робіт (наданих послуг):
- складання заяви про розподіл судових витрат (витрати на правничу допомогу) (справі №904/1083/22).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу розмірі 5 000,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., які відповідають умовам договору про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 60 953,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 370,73 грн. 3% річних, 3 762,06 грн. інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, Дніпропетровська область, м. Жовтні Води, вул. Гагаріна, 22, ідентифікаційний код 04947995) 60 953,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 370,73 грн. 3% річних, 3 762,06 грн. інфляційних втрат, 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Е.М. Бондарєв