вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1196/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (52204, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Жовті Води, вул. Богуна І., буд. 4, ідентифікаційний код 39927141) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) про стягнення 836 496,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 3 628,47 грн. 3% річних, 3 380,77 грн. інфляційних втрат
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №17/5 від 17.05.2022 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості на загальну суму 843 505,24 грн., з яких:
- 836 496,00 грн. заборгованість за поставлену продукцію;
- 3 628,47 грн. 3% річних за період з 20.11.2021 по 09.02.2022;
- 3 380,77 грн. інфляційні втрати за грудень 2021 року.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору у сумі 12 652,58 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №144/13/45В від 05.03.2021 про закупівлю товару щодо своєчасної та повної оплати за товар отриманий по видатковим накладним на загальну суму 836 496,00 грн.:
- №РН-0000171 від 20.09.2021 на суму 25 752,00 грн.;
- №РН-0000183 від 07.10.2021 на суму 379 486,80 грн.;
- №РН-0000189 від 12.10.2021 на суму 158 223,00 грн.;
- №РН-0000209 від 08.11.2021 на суму 273 034,20 грн.
Ухвалою суду від 24.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №94/1196/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
До суду 14.07.2022 надійшла заява позивача про розподіл судових витрат щодо витрат на професійну правничу допомогу по справі №904/1196/22, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На електрону пошту суду 26.07.2022 надійшли заперечення відповідача щодо витрат позивача на правничу допомогу, а саме відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" судових витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 50 000,00 грн. в повному обсязі. Відповідач зазначає, що до детального опису витрат на правову (правничу) допомогу відповідачем не надано документів, які б підтверджували оплату наданих адвокатом послуг (платіжного доручення). Крім того, відповідача вказує на невелику складність справи, відповідач вважає значно завищеним розмір витрат на правову допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,
05 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 144/13/45В про закупівлю товару (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п.1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Постачальник зобов'язується поставити формений одяг, код ДК 021:2015 - 1811 (формений одяг: костюми чоловічі та натільна білизна) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації № 1 становить 2 808 332,00 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 561 666,40 грн. Загальна сума становить 3 369 998,40 грн. з урахуванням ПДВ 20%.
Згідно з розділом 4 договору товар, який поставляється відповідно до договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України. Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями в період березень - грудень 2021 року. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару протягом 10-ти робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов'язковим).
Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця, вул. Першотравнева, 2д, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (пункт 5.2 договору).
Відповідно до пункту 5.4 договору датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 12.1 договору).
На виконання взятих зобов'язань позивачем здійснено поставку, на загальну суму 836 496,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- №РН-0000171 від 20.09.2021 на суму 25 752,00 грн.;
- №РН-0000183 від 07.10.2021 на суму 379 486,80 грн.;
- №РН-0000189 від 12.10.2021 на суму 158 223,00 грн.;
- №РН-0000209 від 08.11.2021 на суму 273 034,20 грн.
Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств без зауважень та заперечень.
В свою чергу відповідачем оплата отриманої продукції не здійснена.
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 836 496,00 грн. підтверджується матеріалами справи.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, заборгованість за поставлений товар по договору на час звернення з позовом до суду складає 836 496,00 грн.
Докази повної оплати відповідачем вартості поставленого товару на суму загальну суму 836 496,00 грн. в матеріалах справи відсутні.
Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату поставленої продукції, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 836 496,00 грн. суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3 628,47 грн. 3% річних за період з 20.11.2021 по 09.02.2022 та 3 380,77 грн. інфляційні втрати за грудень 2021 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є правильними.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 3 628,47 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 380,77 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 12 652,58 грн. витрат по сплаті судового збору.
Позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії витягу договору №06/01 про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2021, додаткової угоди від 30.12.2021, додаткової угоди від 10.02.2022, звіту щодо правової (правничої) допомоги від 09.06.2022, звіту щодо правової (правничої) допомоги від 11.07.2022.
Між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія (далі - виконавець, бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (далі - замовник, клієнт) укладено 06.01.2021 договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а бюро приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 1.2 договору правова (правнича) допомога, що надається клієнту, полягає у наступному, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів клієнта у судах, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства.
Відповідно до п. 1.5 договору зміст кожного конкретно визначеного доручення клієнта за договором та зміст і обсяг надання правової (правничої) допомоги у кожній конкретно визначеній справі клієнту визначаються додатковою угодою до договору, що є його невід'ємною частиною, та яка врегульовує у тому числі й всі інші питання, які витікають із суті певного доручення клієнта або суті певної справи.
Відповідно до п. 1.6 договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Тимофієв Євгеній Леонідович.
У додатковій угоді від 10.02.2022 визначено зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги клієнтові бюро, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за договором про закупівлю товару №144/13/45В від 05.03.2021.
За умовами додаткової угоди від 10.02.2022 бюро зобов'язується виконати роботу та надати таку правову допомогу клієнту: ознайомлення з документами пов'язаних з договором про закупівлю товару №144/13/45В від 05.03.2021; надання консультацій; складання заяв по суті (позов, відповідь на відзив (за потребою) пояснення (за потребою); складання розрахунку заборгованості за договором; складання заяв та клопотань та інших процесуальних документів (за потребою); представляти інтереси клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. брати участь у судових засіданнях.
Також сторонами погоджено фіксований розмір гонорару в сумі 50 000,00 грн. (п.3 додаткової угоди від 10.02.2022).
Відповідно до п. 4 додаткової угоди від 10.02.2022 сторонами погоджено, що розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги зазначеної в п. 2 цієї додаткової угоди.
Порядок оплати гонорару: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Клієнт може здійснити авансовий платіж (п.5 додаткової угоди від 10.02.2022).
09 червня 2022 року між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" складено Звіт щодо правової (правничої) допомоги за договором №06/01 від 06.01.2021 та додаткової угоди від 10.02.2022. Відповідно до цього звіту сторони підтверджують, що в травні 2022 року виконавець надав, а замовник прийняв наступну правову (правничу) допомогу (детальний опис робіт (наданих послуг):
- ознайомлення з документами пов'язаних з договором про закупівлю товару №144/13/45В від 05.03.2021;
- надання консультацій;
- складання позову, складання розрахунку 3% річних та інфляційних збитків.
11 липня 2022 року між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" складено Звіт щодо правової (правничої) допомоги за договором №06/01 від 06.01.2021 та додаткової угоди від 10.02.2022. Відповідно до цього звіту сторони підтверджують, що в липні 2022 року виконавець надав, а замовник прийняв наступну правову (правничу) допомогу (детальний опис робіт (наданих послуг):
- складання заяви про розподіл судових витрат (витрати на правничу допомогу) (справі №904/1196/22).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу розмірі 10 000,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., які відповідають умовам договору про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 12 652,58 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 836 496,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 3 628,47 грн. 3% річних, 3 380,77 грн. інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (52204, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Жовті Води, вул. Богуна І., буд. 4, ідентифікаційний код 39927141) 836 496,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 3 628,47 грн. 3% річних, 3 380,77 грн. інфляційних втрат, 12 652,58 грн. витрат по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Е.М. Бондарєв