05 вересня 2022 року м. Харків Справа № 905/1899/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Шевель О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Голозубової О.І.,
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта): Деркунський К.Л., довіреність б/н від 01.03.2021;
від відповідача: Жигіль Г.В., ордер №1218048 від 29.06.2022;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нормер", м.Дніпро (вх. №621 Д/2),
на рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2022 (повний текст складено 11.02.2022) у справі № 905/1899/21 (суддя Чернова О.В.),
за позовом Приватного підприємства "Нормер", м. Дніпро,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормо-Транс-Логістик", м. Маріуполь Донецької області,
про стягнення штрафу у розмірі 1 437 867,38грн,
Приватне підприємство "Нормер" (надалі - ПП "Нормер") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормо-Транс-Логістик" (надалі - ТОВ "Кормо-Транс-Логістик") про стягнення штрафу у розмірі 1 437 867,38грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з надання послуг перевезення вантажів (шламів) за укладеним між сторонами Договором №2709119 від 27.09.2019, у зв'язку з чим, відповідно до п. 6.16 цього договору, ПП "Нормер" нарахувало та заявило до стягнення з ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" штраф у розмірі 1437867,38грн, що складає 15% від договірної вартості невиконаного обсягу перевезення.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1899/21 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заявленої суми штрафу, оскільки штрафні санкції позивачем було у повному обсязі утримано з відповідача в порядку застосування оперативно-господарської санкції. За висновком суду, відповідно до умов договору після повідомлення замовником про утримання штрафу в порядку застосування оперативно-господарської санкції вважаються виконаними в повному обсязі зобов'язання замовника з решти оплат за договором, а також припиняються зобов'язання виконавця з оплати замовнику неустойки (у тому числі щодо спірної суми).
Не погодившись із вищевказаним рішенням, ПП "Нормер" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1899/21 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, зокрема зазначає настіпне:
- право позивача (замовника) нарахувати штраф за невиконання відповідачем (виконавцем) обсягів перевезення прямо передбачено пунктом 6.16 Договору, а саме: при невиконанні виконавцем заявленого замовником місячного об'єму по перевезенню шламів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 15% від договірної вартості невиконаного об'єму перевезення;
- можливість застосування оперативно-господарської санкції передбачено абзацом 1 пункту 11.9 договору, яким визначено два можливі випадки, а саме:
(абзац 3 пункту 11.9 договору), коли розмір неустойки дорівнює або менше сум, що підлягають сплаті виконавцю;
(абзац 5 пункту 11.9. договору), коли розмір неустойки більше, ніж суми, що підлягають сплаті виконавцю, - і у такому випадку залишок суми штрафу може бути додаткового пред'явлений замовником виконавцю;
- у рішеннях судів апеляційної та касаційної інстанції у справі №904/5496/20, на які послався суд першої інстанції, встановлено, що заборгованість ПП "Нормер" перед ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" становить 1715911,81грн (1902035,71грн (вартість фактично наданих послуг) - 186123,90грн (сплачена ПП "Нормер" сума за договором));
- на думку скаржника, у даному випадку виникла ситуація, яка врегульована саме абз. 5 п. 11.9. Договору, коли сума штрафу, нарахована виконавцю, перевищує суму, яка підлягає сплаті замовнику; при цьому, зазначений пункт договору не містить положень про те, що зобов'язання замовника по сплаті залишку штрафу вважаються припиненими (виконаними) тощо;
- приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зобов'язання ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" по сплаті залишку штрафу на суму 1 437 867,38грн вважаються припиненими, оскільки за умовами договору припиняється тільки зобов'язання по сплаті штрафу в тому розмірі, який дорівнює сумі, що підлягає сплаті виконавцю за надані послуги;
- оскільки договір №270919 від 27.09.2019 є єдиним договором, який будь-коли укладався між сторонами, то позивач має змогу реалізувати своє право щодо пред'явлення виконавцю до сплати залишку суми штрафу в розмірі 1 437 867,38грн лише шляхом пред'явлення окремого позову, оскільки ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" не було здійснено сплату штрафу в добровільному порядку ані після повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції, ані після набрання чинності рішенням у справі №904/5496/20;
- скаржник також звертає увагу на те, що як у самому Договорі №270919 від 27.09.2019, так і в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 чи постанові Касаційного господарського суду від 01.09.2021 у справі №904/5496/20 не зроблено висновків про те, що зобов'язання виконавця по сплаті залишку штрафу у розмірі 1 437 867,38грн є припиненими.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нормер" на рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1899/21; встановлено учасникам справи строк до 04.07.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; витребувано матеріали справи №905/1899/21 із Господарського суду Донецької області.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 04.07.2022 від ТОВ "Кормо-Транс-Логістик", відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції посилається на встановлені обставини та зроблені висновки у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 та постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №904/5496/20, зокрема на те, що:
- замовник - ПП "Нормер" застосував до виконавця - ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" оперативно-господарську санкцію за Договором перевезення вантажів №2709119 від 27.09.2019 у вигляді штрафу в загальній сумі 3153779,19грн, тобто вся вказана сума штрафу була застосована як оперативно-господарською санкція;
- штраф, передбачений п. 6.16 Договору у розмірі 15% від договірної вартості невиконаного об'єму перевезення, за своєю правовою природою є саме оперативно-господарською санкцією, яка застосовується відповідно до п. 11.9 Договору, а не неустойкою (штрафом), яка застосовується виключно за рішенням суду;
- у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" умов Договору №2709119 від 27.09.2019, ПП "Нормер" застосувало до ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" оперативно-господарську санкцію, передбачену умовами Договору, у зв'язку з чим вважаються виконаними у повному обсязі всі зобов'язання ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" по сплаті ПП "Нормер" неустойки та розрахованих збитків (тобто, на всю суму 3153779,19грн в повному обсязі), вказаних в повідомленні про застосування оперативно-господарської санкції.
З урахуванням наведеного відповідач вважає, що звернення позивача до суду з відповідною позовною вимогою про стягнення частини штрафу в сумі 1 437 867,38грн від повного нарахування - 3 153 779,19грн, який самим позивачем та судами касаційної і апеляційної інстанції у справі № 904/5496/20 визнано оперативно-господарською санкцією в повній сумі нарахованого штрафу є неналежним способом захисту свого права, оскільки таке право позивач належним чином захистив у поза судовому порядку, застосувавши таку оперативно-господарську санкцію відповідно до умов договору.
Додатково відповідач наголошує на тому, що апелянт неправильно тлумачить пункт 11.9. Договору щодо можливості стягнення залишку штрафу, оскільки відповідно до цієї умови договору замовник у разі наявності будь-яких інших укладених з виконавцем подібних договорів (яких не існує), мав би право утримати з відповідача в односторонньому порядку залишок грошових коштів у розмірі 1 437 867,38грн, але так само у вигляді оперативно-господарської санкції і лише у разі неналежного виконання відповідачем іншого договору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ПП "Нормер" на рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1899/21 відбудеться 05.09.2022 о 12:30 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 задоволено заяви ПП "Нормер" та ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та ухвалено провести судове засідання, призначене на 05.09.2022 о 12:30 год. в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 05.09.2022 приймали участь представники позивача (апелянта) та відповідача в режимі відеоконфереції з використанням власних технічних засобів.
Представник позивача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов про стягнення суми штрафу задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників позивача (апелянта) та відповідача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.09.2019 між ПП "Нормер" (замовник) та ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" (виконавець) укладено Договір № 270919, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги перевезення шламів по території ПАТ "ММК ім. Ілліча" за маршрутами: додаткова ємність №2 - східний склад (аглофабрика), ввіз шлаку за маршрутом: ЦПШ - додаткова ємність №2 для обладнання технологічних доріжок, вивіз залишку шлаку від облаштування технологічних доріжок за маршрутом: додаткова ємність №2 ПАТ "ММК ім. Ілліча" - Балка Грекувата, а замовник зобов'язується прийняти та оплати на умовах цього договору надані послуги (п. 1.2. Договору ).
За умовами п.2.2 Договору загальний орієнтований обсяг перевезення за договором: 1533000 тонн усього/4200 тонн на добу (який може бути скоригований заявкою Замовника).
Пунктом 3.1. передбачено, що замовник оплачує виконавцю вартість послуг, наданих на підставі цього договору та відповідно до його умов, у такому порядку: розрахунок за надані послуги у розмірі вартості наданих послуг здійснюється замовником після підписання двостороннього акта наданих послуг шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі, з відстрочкою платежу 15 календарних днів з моменту підписання акта наданих послуг.
Відповідно до п. 6.16 Договору за невиконання виконавцем заявленого замовником місячного обсягу перевезення шламів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 15% від договірної вартості невиконаного обсягу перевезення.
Замовник зобов'язаний перевірити, підписати акт наданих послуг відповідно до заявок замовника, у разі відсутності зауважень або надіслати мотивовану відмову від підписання протягом 3-х робочих днів. Послуги вважаються наданими після підписання акта наданих послуг (п.7.1. Договору).
Згідно п. 11.8. Договору сума неустойки, а також належна сума відшкодування збитків, оплачуються виконавцем замовнику протягом 10 робочих днів з моменту пред'явлення відповідної обґрунтованої вимоги замовника.
Разом з тим, відповідно до п. 11.9. Договору замовник має право в односторонньому безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії договору) застосовувати до виконавця оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явлено виконавцю неустойки та розрахованих збитків із належних до сплати сум, у тому числі за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом направлення виконавцю повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків.
Утримання неустойки та розрахованих збитків не тягне за собою зміни вартості робіт по цьому Договору.
В результаті перерахування замовником грошових коштів у сумі, яка підлягає оплаті виконавцю після утримання неустойки та розрахованих збитків, вказаних у повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов'язання замовника по перерахуванню грошових коштів у сумі, яка підлягає сплаті виконавцю до утримання неустойки та розрахованих збитків, а також зобов'язання виконавця по сплаті замовнику неустойки та розрахованих збитків, вказаних у повідомлені. До завершення розгляду по суті спірних питань, які виникли, сторонами або судом, утримання замовником сум пред'явленої виконавцю неустойки та розрахованих збитків не є порушенням передбачених Договором зобов'язань замовника з оплати виконаних виконавцем робіт та поставлених матеріалів.
До завершення розгляду по суті спірних питань, які виникли, сторонами або судом, утримання замовником сум пред'явленої виконавцю неустойки та розрахованих збитків не є порушенням передбачених Договором зобов'язань Замовника з оплати виконаних виконавцем робіт та поставлених матеріалів.
У випадку, якщо сума, яка підлягає утриманню відповідно з п. 11.8 Договору, перевищуватиме суму, яка підлягає сплати за цим Договором, оперативно-господарська санкція, передбачена п.11.9. Договору, за рішенням замовника розповсюджується також на інші договори, які підписані замовником з виконавцем.
Відповідно до п. 14.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 21.06.2020 включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.
Крім того, Додатком №1 до Договору "Протокол узгодження договірних цін" сторони погодили умови: 1. Перевезення шламу за маршрутом додаткова ємність №2 - східний склад (аглофабрика), одинця виміру - тонна, відстань - до 5,6км, вартість без ПДВ - 17,50грн. 2. Вивіз шлаку за маршрутом додаткова ємність № 2 - балка Грекувата, одинця виміру - т/км, відстань - 14км, вартість без ПДВ - 2,20грн. 3. Ввезення шлаку за маршрутом ЦПШ - додаткова ємність №2, одинця виміру - т/км, відстань - 7,5км, вартість без ПДВ - 4,40грн. 4. Перевезення шлаку за місцем, одинця виміру - маш. год, вартість без ПДВ - 625,00грн.
На виконання умов договору виконавець надав замовнику послуги з перевезення на загальну суму 1902035,71грн відповідно до актів наданих послуг: №936 від 21.10.2019 на суму 30295,02грн з ПДВ, №992 від 04.11.2019 на суму 355828,88грн з ПДВ, №1029 від 12.11.2019 на суму 455132,84грн з ПДВ, №1064 від 22.11.2019 на суму 464142,84грн з ПДВ, №1077 від 22.11.2019 на суму 41744,74грн з ПДВ, №1091 від 02.12.2019 на суму 9750,00грн з ПДВ, №1093 від 02.12.2019 на суму 154987,19грн з ПДВ, №1130 від 11.12.2019 на суму 301937,58грн з ПДВ, №1151 від 13.12.2019 на суму 19500,00грн з ПДВ, №1165 від 20.12.2019 на суму 68716,62грн з ПДВ.
Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.
У позовній заяві позивач стверджує та не заперечує відповідач, що ПП "Нормер" частково оплатило вартість наданих послуг на загальну суму 186 123,90грн. Загальна вартість фактично виконаних ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" послуг з перевезень вантажу складає суму 1 902 035,71грн.
11.09.2020 ПП "Нормер" направило на адресу ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" претензію, за змістом якої замовник повідомив виконавця про неналежне виконання договірних зобов'язань в частині місячного обсягу з перевезення вантажу, що є підставою для нарахування замовником штрафу, передбаченого пунктом 6.16 Договору у розмірі 15% від договірної вартості невиконаного обсягу перевезення у загальному розмірі 3 153 779,19грн.
Відповідач за вказаною претензією не погодився, штраф у розмірі 3153779,19грн не сплатив.
У подальшому позивач на підставі п.11.9. Договору утримав з відповідача суму, яка підлягає сплаті за надані послуги, у розмірі 1 902 035,71грн за рахунок штрафу у розмірі 3 153 779,19грн.
06.10.2020 ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" звернулось Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПП "Нормер" 1591527,14грн, з яких: 1522061,81грн - основний борг, 28307,11грн - 3%річних, 41158,22грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги у вказаній вище справі були обґрунтовані порушенням ПП "Нормер" грошових зобов'язань за Договором перевезення вантажів №270919 від 27.09.2019 щодо повної та своєчасної оплати замовником вартості фактично виконаних виконавцем послуг з перевезення вантажів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 у справі №904/5496/20 позов задоволено; стягнуто з ПП "Нормер" на користь ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" основний борг у сумі 1522061,81грн, 3% річних у сумі 28307,11грн, інфляційні втрати у сумі 41158,22грн, судовий збір у сумі 23872,91грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справ №904/5496/20 апеляційну скаргу ПП "Нормер" задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 у справі №904/5496/20 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.09.2021 касаційну скаргу ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" залишено без задоволення; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №904/5496/20 залишено без змін.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції із даним позовом, ПП "Нормер" посилається на обставини, встановлені судами у справі №904/5496/20, та зазначає, що з огляду на часткові оплати замовником послуг з перевезення вантажів за договором, розмір неоплаченого штрафу становить 1 437 867,38грн.
Оскільки ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" залишок утриманого штрафу у розмірі 1 437 867,38грн добровільно не сплатило, зазначене стало підставою для звернення ПП "Нормер" до Господарського суду Харківської області із цим позовом.
Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської області 09.02.2022 ухвалено оскаржуване рішення у справі №905/1899/21, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав, зазначених вище.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на таке.
Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги ПП "Нормер" до ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" про стягнення штрафу, нарахованого позивачем на підставі п. 6.16 Договору №2709119 від 27.09.2019, що складає 15% від договірної вартості невиконаного обсягу перевезення (3 153 779,19грн) та, після вирахування сум фактично наданих виконавцем послуг перевезення та сум оплат замовника за договором (1 902 035,71грн +186 123,90грн) у грошовому вираженні складає суму 1 437 867,38грн
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), якою передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок виконання договірних зобов'язань щодо надання послуг з перевезення вантажу та їх оплати.
Так, відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України). Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення ч. 7 ст. 193 ГК України і ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Досліджуючи обставини справи щодо виконання між сторонами Договору перевезення вантажів №2709119 від 27.09.2019, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі 904/5494/20 судом було встановлено, що ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" (відповідач у даній справі) не виконало взяті на себе зобов'язання місячного обсягу з перевезення, який визначається шляхом множення кількості днів у відповідному місяці на добову норму (4200 тон), що є підставою для нарахування замовником штрафу, передбаченого п. 6.16 Договору, і яка застосована відповідачем як оперативно-господарська санкція відповідно до п. 11.9 Договору.
Водночас, у вказаній справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що у зв'язку з невиконанням ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" заявленого ПП "Нормер" місячного обсягу з перевезення, до виконавця (ТОВ "Кормо-Транс-Логістик") було застосовано оперативно-господарську санкцію відповідно до умов договору.
Зокрема, Центральним апеляційним господарським судом з'ясовано, що у п. 11.9 договору сторони погодили, що замовник має право в односторонньому безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії договору) застосовувати до виконавця оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явлення виконавцю неустойки та розрахованих збитків із належних до сплати сум, у тому числі за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом направлення виконавцю повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків.
За висновками апеляційного суду у справі №904/5496/20, у цих конкретних правовідносинах і порядок застосування, і зміст оперативно-господарської санкції, що визначено сторонами у договорі, розуміється як право замовника отримати суму нарахованих штрафних санкцій, тобто за своїм змістом оперативно-господарська санкція, передбачена п. 11.9 договору, нерозривно пов'язана із штрафними санкціями, передбаченими п. 6.16 цього ж договору, та має похідний характер.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції у справі №904/5496/20 дійшов висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договору відповідач правомірно застосував до позивача оперативно-господарську санкцію, передбачену умовами договору, і за наслідками перерахування замовником грошових коштів в сумі, яка підлягає сплаті виконавцю після утримання неустойки та розрахованих збитків, вказаних в повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов'язання замовника по перерахуванню грошових коштів в сумі, що підлягала сплаті виконавцю до утримання неустойки та розрахованих збитків, а також зобов'язання виконавця по сплаті замовнику неустойки та розрахованих збитків, вказаних у повідомленні.
Вказаний висновок підтримано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.09.2021 у справі №904/5496/20.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду при розгляді даної справи зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №904/5496/20 в частині порушення ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" взятих на себе зобов'язань з місячного обсягу перевезення за Договором №270919 від 27.09.2019 мають преюдиційне значення та не доказуються при розгляді даної справи №905/1899/21.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, ПП "Нормер" посилається на те, що загальний розмір нарахованого на підставі п. 6.16 договору штрафу складає 3 153 779,19грн; при цьому, загальна вартість фактично наданих виконавцем послуг з місячного перевезення вантажу складає 1 902 035,71грн; замовником було оплачено всього 186 123,90грн. Після вирахування із загальної суми штрафу вартості фактично виконаних робіт та часткової оплати замовника, загальний розмір штрафу складає 1 437 867,38грн.
Посилаючись на наведене позивач вважає, що залишок несплаченого виконавцем штрафу у вказаній сумі має бути сплачений відповідачем як залишок (різниця) загальної суми штрафу (з 3млн.грн) після його утримання замовником в порядку з застосування оперативно-господарської санкції. Крім того, на думку позивача, умови укладеного між сторонами договору не містять будь-яких положень про те, що зобов'язання замовника по сплаті залишку штрафу вважаються припиненими, і такий залишок штрафу не повинен оплачуватись виконавцем послуг з перевезення після застосування замовником оперативно-господарської санкції.
При розгляді вищевказаних доводів та позовних вимог, колегія суддів виходить з такого.
Як вже вказувалось вище, у п. 6.16 Договору сторони передбачили, що за невиконання виконавцем заявленого замовником місячного обсягу перевезення шламів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 15% від договірної вартості невиконаного обсягу перевезення.
Зважаючи на вказану умову договору та факт невиконанням ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" взятих на себе зобов'язань з місячного обсягу перевезення за договором, що також було встановлено у судових рішеннях по справі №904/5496/20, позивач (замовник) нарахував відповідачу (виконавцю) штраф, який складає 15% договірної вартості невиконаного обсягу перевезення та становить загальну суму 3 153 779,19грн.
У пункті 11.9 Договору сторони погодили, що замовник має право в односторонньому безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії договору) застосовувати до виконавця оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явлення виконавцю неустойки та розрахованих збитків із належних до сплати сум, у тому числі за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом направлення виконавцю повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків.
Отже, пунктом 11.9. Договору передбачено застосування оперативно-господарської санкції, яка не входить до переліку ч. 1 ст. 236 ГК України, а саме: під оперативно-господарською санкцією розуміється право замовника отримати суму нарахованих штрафних санкцій, спричинених невиконанням договору та збитків із сум, що підлягають сплаті виконавцю.
У цьому випадку і порядок застосування, і зміст оперативно - господарської санкції визначений сторонами у спірному договорі та за його змістом під оперативно-господарської санкцією розуміється право замовника отримати суму нарахованих штрафних санкцій.
Тобто, в цих конкретних правовідносинах сторін за своїм змістом оперативно-господарська санкція, передбачена п. 11.9. Договору, нерозривно пов'язана із штрафними санкціями, передбаченими пунктом 6.16. цього ж договору, та має похідний характер.
Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 01.06.2021 у справі 904/5494/20 вказано, що судом попередньої інстанції помилково визнано, що штраф, передбачений п. 6.16. Договору, за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією, а є неустойкою, яка не може застосовуватися відповідачем як оперативно-господарська санкція відповідно до пункту 11.9. Договору. І наведена позиція підтримана Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у поставі від 01.09.2021 у справі №904/5496/20.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п. 11.9 Договору, 11.09.2020 Приватне підприємство "Нормер" направило на адресу ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" претензію про сплату штрафу у розмірі 3 153 779,19грн та у подальшому, з огляду на неоплату відповідачем такого штрафу, позивач самостійно, без згоди іншої сторони, такий штраф утримав з відповідача.
Отже, нарахований Приватним підприємством "Нормер" штраф, передбачений п. 6.16 Договору, був застосований (утриманий) замовником як оперативно-господарська санкція відповідно до п. 11.9 цього Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 237 ГК України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Виходячи з аналізу положень ст. 237 ГК України особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором (подібна за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 20.10.2020 у справі №905/267/19, від 15.10.2019 у справі №905/2319/17).
Водночас, за змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з тим, у відповідності до абзацу 3 пункту 11.9. Договору, в результаті перерахування замовником грошових коштів у сумі, яка підлягає оплаті виконавцю після утримання неустойки та розрахованих збитків, вказаних у повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов'язання замовника по перерахуванню грошових коштів у сумі, яка підлягає сплаті виконавцю до утримання неустойки та розрахованих збитків, а також зобов'язання виконавця по сплаті замовнику неустойки та розрахованих збитків, вказаних у повідомлені.
За висновком колегії суддів, системний аналіз змісту абзаців 1 та 3 пункту 11.9 Договору свідчить про наявність у ПП "Нормер" права застосувати до ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" оперативно-господарську санкцію, передбачену умовами договору, і за наслідками перерахування замовником грошових коштів в сумі, яка підлягає сплаті виконавцю після утримання неустойки та розрахованих збитків, вказаних в повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов'язання замовника по перерахуванню грошових коштів в сумі, що підлягала сплаті виконавцю до утримання неустойки та розрахованих збитків, а також зобов'язання виконавця по сплаті замовнику неустойки та розрахованих збитків, вказаних у повідомленні.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що ПП "Нормер" направило на адресу ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" претензію про сплату штрафу у розмірі 3 153 779,19грн та у подальшому, з огляду на неоплату відповідачем такого штрафу, позивач самостійно, без згоди іншої сторони, такий штраф утримав з відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач, утримавши на підставі пункту 11.9. Договору суму, яка підлягає сплаті відповідачу, за рахунок штрафу у розмірі 3 153 779,19грн, нарахованого відповідно до пункту 6.16. Договору, визначив пов'язаність оперативно-господарської санкції та штрафної санкції, а порядок застосування у спірному випадку до відповідача такого штрафу свідчить про його правову природу як оперативно-господарської санкції, а не штрафної санкції, яка може бути застосована у судовому порядку.
Судом першої інстанції зі місту позовної заяви також встановлено, що позивач в позовній заяві самостійно визначає суму 3153779,19грн як оперативно-господарську санкцію (стор. 3 позовної заяви).
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй поставі від 01.09.2021 у справі №904/5496/20 зазначив про правильність висновку Центрального апеляційного господарського суду щодо правомірності застосування замовником до виконавця оперативно-господарської санкції, передбаченої умовами договору, одночасно відзначивши, що за наслідками перерахування замовником грошових коштів в сумі, яка підлягає сплаті виконавцю після утримання неустойки та розрахованих збитків, вказаних в повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов'язання замовника по перерахуванню грошових коштів в сумі, що підлягала сплаті виконавцю до утримання неустойки та розрахованих збитків, а також зобов'язання виконавця по сплаті замовнику неустойки та розрахованих збитків, вказаних у повідомленні.
Судова колегія зауважує, що у спірному договорі не визначено права замовника стягувати з виконавця утриману на підставі п. 11.9. Договору неустойку (після застосування оперативно-господарської санкції), навіть у разі, якщо така неустойка перевищує суму коштів, які підлягають сплаті виконавцем на підставі п. 6.16 цього договору.
Так, за умовами абз. 3 п. 11.9 Договору передбачено, що після застосування замовником оперативно-госопдарської санкції та утримання грошових коштів вважаються виконаними у повному обсязі, у тому числі зобов'язання виконавця по сплаті замовнику неустойки та розрахованих збитків, вказаних у повідомленні.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що за своєю природою застосування оперативно-господарської санкції спрямоване на припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання та реалізується шляхом оперативного впливу на правопорушника.
При цьому, стягнення з порушника залишкової частини суми, яка нарахована та застосована потерпілою стороною шляхом пред'явлення оперативно-господарської санкції, після закінчення строку дії договору, може розцінюватись як спосіб надмірного збагачення замовника, за умови, що у даній справі судом з'ясовано фактичне виконання відповідачем послуг з перевезення на суму 1 902 035,71грн та сплату замовником всього 186 123,90грн; решта суми була утримання позивачем як оперативно-господарська санкція.
З урахуванням встановлених вище обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення нарахованого позивачем на підставі пункту 6.16 Договору штрафу, який було утримано останнім з відповідача в порядку застосування оперативно-господарської санкції у відповідності до пункту 11.9 цього договору.
Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відносно того, що у даному випадку застосуванню підлягає саме абзац 5 пункту 11.9 Договору, яким передбачено можливість замовника пред'явити залишок штрафу виконавцю.
За змістом абзацу 5 пункту11.9 Договору передбачено, що у випадку, якщо сума, яка підлягає утриманню відповідно з п. 11.8 Договору, перевищуватиме суму, яка підлягає сплаті за цим Договором, оперативно-господарська санкція, передбачена п.11.9. Договору, за рішенням замовника розповсюджується також на інші договори, які підписані замовником з виконавцем.
Відповідно до п. 11.8 Договору сума неустойки, а також належна сума відшкодування збитків, оплачуються виконавцем замовнику протягом 10 робочих днів з моменту пред'явлення відповідної обґрунтованої вимоги замовника.
Отже, виходячи із змісту абзацу 5 пункту11.9 Договору замовник має право утримати залишок суми штрафних санкцій, які не були ним утримані за цим договором, також шляхом утримання виконання своїх грошових зобов'язань (застосувати оперативно-господарську санкцію) і за іншими договорами, укладеними з виконавцем (відповідачем у даній справі).
Тобто, за висновком апеляційного суду, відповідно до пункту 11.8 та абзацу 5 пункту 11.9 Договору у випадку невиконання ТОВ "Кормо-Транс-Логістик" своїх зобов'язань за будь-якими іншими договорами, які підписані замовником з виконавцем, Приватне підприємство "Нормер" має право утримати в односторонньому порядку залишок грошових коштів у сумі 1 437 867,38грн як оплату за іншими договорами, але так само шляхом пред'явлення - застосування оперативно-господарської санкції, а не шляхом прямої сплати виконавцем залишку суми штрафу або стягнення такої суми в судовому порядку.
У той же час матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності укладених між сторонами інших договорів, і сторони зазначеного факту не заперечують.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що в укладеному між сторонами договорі відсутня будь-яка умова про наявність у замовника права стягувати з виконавця залишок утриманої на підставі п.11.9. Договору неустойки.
Отже, навіть у випадку, якщо розмір неустойки перевищує суму коштів, які підлягають сплаті виконавцю, то залишок суми такої неустойки (у спірному випадку це сума 1437867,38грн) згідно абз. 5 п. 11.9 Договору може бути утриманий, тобто застосований як оперативно-господарська санкція, за будь-якими іншими договорами, які підписані замовником з виконавцем, однак це не свідчить про наявність у замовника можливості стягувати такий залишок неустойки в судому порядку.
Щодо посилання апелянта на відсутність в договорі умов, які б давали підстави вважати виконаними зобов'язання відповідача з оплати залишку неустойки, то такі доводи суперечать абз. 3 п. 11.9 Договору, яким прямо передбачено, що після застосування замовником оперативно-госопдарської санкції та утримання грошових коштів вважаються виконаними у повному обсязі зобов'язання виконавця по сплаті замовнику неустойки та розрахованих збитків, вказаних у повідомленні. Водночас, абз. 5 п. 11.9 Договору надає замовнику право утримати залишок штрафу шляхом застосування оперативно-господарської санкції на таку суму за іншими договорами, укладеними з виконавцем.
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до невірного тлумачення умов договору, переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПП "Нормер" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1899/21 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нормер" на рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1899/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1899/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 16.09.2022.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов
Суддя О.В. Шевель