вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" вересня 2022 р. Справа№ 372/592/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: Гольдарб Я.Ю.,
від відповідача: Кобзаренко Ю.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 (повний текст складено 15.07.2022)
за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний луч»
про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат
у справі № 372/592/18 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний луч»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «База «Солнєчний луч»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2
про визнання незаконними дій, визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів, скасування внесків,-
Короткий зміст і підстави заявлених вимог.
30.06.2022 від ОСББ «Солнєчний луч» до Господарського суду Київської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, у якій заявник просить відшкодувати судові витрати на оплату професійної правничої допомоги, у розмірі 60 700,00 грн, а саме у зв'язку з розглядом справи у: судах загальної юрисдикції у розмірі 49200,00 грн та у Господарському суді Київської області у розмірі 11500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2022 відмовлено у прийнятті відповідної заяви в частині ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу у зв'язку з розглядом даної справи у судах загальної юрисдикції, в іншій частині заява прийнята до розгляду та для її розгляду призначено судове засідання на 13.07.2022.
До поданої заяви ОСББ «Солнєчний луч» на підтвердження понесення судових витрат у даній справі в частині витрат у Господарському суді Київської області додало додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №66 від 01.09.2018, акт надання правової допомоги від 30.06.2022, платіжні доручення: №2395 від 23.05.2022, №2413 від 06.06.2022, №2431 від 14.06.2022, №2461 від 29.06.2022. Також заявник додав докази направлення копії цієї заяви іншим учасникам судового процесу.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2022 заяву ОСББ «Солнєчний луч» в частині стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу у зв'язку з розглядом справи №372/592/18 у Господарському суді Київської області у розмірі 11 500,00 грн задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Солнєчний луч» 8 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу. Витрати у розмірі 3 500,00 грн на оплату професійної (правничої) допомоги, понесені ОСББ «Солнєчний луч», покладено на відповідача.
Задовольняючи заяву ОСББ «Солнєчний луч» частково, господарський суд першої інстанції вказав, що витрати у даній справі, фактично понесені відповідачем на оплату правової допомоги, обсяг та розмір якої підтверджено доказами, мають бути відшкодовані відповідачу за рахунок позивача, оскільки відповідач у зв'язку із такими діями позивача поніс витрати на оплату послуг адвоката для забезпечення представництва у судовому процесі свої інтересів у справі, яка є складною. Поряд з тим, витрати на оплату правової допомоги, понесені відповідачем на оплату послуг адвоката в частині підготовки та подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн суду, не були необхідними та дійсно неминучими.
З урахуванням вказаного суд вважав обґрунтованою заявою відповідача щодо компенсації за рахунок позивача витрат на оплату професійної (правничої) допомоги у розмірі 8000,00 грн, а іншу частину понесених відповідачем витрат у розмірі 3500,00 грн суд поклав на відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2022, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти (ухвалити) постанову, якою у задоволенні заяви ОСББ «Солнєчний луч» (його представника) про ухвалення додаткового рішення, відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що господарський суд першої інстанції дійшов неправильного, не підтвердженого матеріалами справи та такого, що не відповідає встановленим обставинам справи, висновку про вчинення (здійснення) позивачем необґрунтованих дій як підставу для стягнення з нього витрат на правничу допомогу на користь відповідача; не застосував положення ч. 6 ст. 130 та ч. 8 ст. 129 ГПК України, які мали бути застосовані.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції в ухвалі дійшов висновку, що дії позивача були необґрунтованими. З цього приводу суд зазначив, що витрати, понесені відповідачем на правову допомогу, обумовлені необхідністю залучення до розгляду справи кваліфікованого спеціаліста, оскільки справа є складною та у ній заявлено більше 20 вимог, які мають різні підстави виникнення та підтверджуються різними доказами, охоплюють значний період часу з 2013 рік по 2018 рік. Таким чином, суд першої інстанції встановив, що витрати відповідача на правову допомогу обумовлені необхідністю залучення фахівця у галузі права, складністю справи, великою кількістю позовних вимог та доказів (а не необґрунтованістю дій позивача).
Скаржник зауважує, що сама по собі складність справи, кількість заявлених позивачем вимог, так само як і кількість поданих або витребуваних за його ініціативою доказів не свідчать про необґрунтованість дій позивача. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив, які необґрунтовані дії були вчинені позивачем, в чому вони виражалися, в чому позивач діяв недобросовісно, чи є його позов необґрунтованим; суд не встановив (і не міг встановити), що позивач якимось чином протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, або що подаючи позов, позивач мав протиправну мету.
Апелянт вважає, що фактично мотивування судом необґрунтованості дій позивача зведені до того, що позивач спочатку підтримував велику кількість позовних вимог, заявлених у первинно поданій позовній заяві, а згодом, після «встановлення неоплати судового збору», повідомив про неактуальність більшості з них та фактично від них відмовився. В письмових запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення позивач зазначав, що в процесі розгляду справи змінилась практика Верховного Суду, у результаті чого позивачі відмовились спочатку від частини позовних вимог, а згодом справа була передана на розгляд господарського суду. При цьому саме позивач після оприлюднення висновків Верховного Суду щодо підсудності аналогічних спорів подав заяву про передачу справи до Господарського суду Київської області. Саме внаслідок об'єктивних змін обставин, які були підставою для подання позову у 2018 році, втрати позивачем статусу співвласника ОСББ «Солнєчний луч», зміни кількості позивачів, судової практики Верховного Суду щодо підвідомчості справ з ОСББ, а також отримання позивачем рішень суду на свою користь у справах, пов'язаних з цією справою, у позивача відпала потреба в оскарженні більшості протоколів загальних зборів Відповідача. Таким чином позивач вважає, що у нього відпала потреба оскаржувати всі рішення загальних зборів ОСББ «Солнєчний луч», що неможливо ототожнювати із вчиненням позивачем необґрунтованих дій.
Скаржник зазначає, що у судовому засіданні господарського суду першої інстанції звертав увагу суду на те, що позивач не вчиняв жодних дій, направлених на затягування розгляду справи, не заявляв безпідставних клопотань про відкладення її розгляду або оголошення перерв у судових засіданнях, не здійснював будь-яких інших дій, які можна було б віднести до необґрунтованих.
Позивач вказує, що заява про зменшення позовних вимог була подана його представником до закінчення підготовчого провадження, її поданням реалізувалося гарантоване процесуальним законом право позивача, а подання такої заяви не було проявом недобросовісності, необґрунтованості дій або зловживанням правом. Крім того, враховуючи ситуацію в Україні, відсутність у позивача стабільного заробітку, в силу того, що відпала необхідність оскаржувати всі рішення загальних зборів ОСББ, позивач прийняв рішення залишити для розгляду судом лише ту частину позовних вимог, яка вже оплачена судовим збором. На думку апелянта, він не вчиняв жодних дій, наслідком вчинення яких стало або могло стати виникнення однієї або декількох підстав для залишення позову без розгляду.
Скаржник вказує про недотримання судом першої інстанції вимог ч. 6 ст. 130 ГПК України. Так, в оскаржуваній ухвалі суд дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що судові дебати у справі не проводились, на цей випадок не поширюється дія ч. 6 ст. 130 ГПК України, та, відповідно, ч. 8 ст. 129 ГПК України. Однак апелянт з таким висновком не погоджується та вважає, що умовою вирішення судом питання про розподіл судових витрат при залишенні позову без розгляду є дотримання стороною вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, Цією нормою встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про не відповідну заяву. Тобто ГПК України визначає, що докази на підтвердження розміру судових витрат подаються або до закінчення судових дебатів, або протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, але за умови, що до закінчення дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Скаржник вважає, що такі докази можуть бути подані стороною виключно тоді, коли до закінчення судових дебатів ця сторона зробила про це відповідну заяву.
На думку апелянта, факт непроведення судових дебатів у цій справі не звільняє відповідача від обов'язку подати або докази про розмір судових витрат, або заяву про подання таких доказів пізніше, і невиконання цього обов'язку робить неможливим вирішення судом питання про розподіл судових витрат (після залишення позову без розгляду) та повинно мати своїм наслідком залишення заяви відповідача / його представника про ухвалення додаткового рішення без розгляду (як це визначено абз. 3 ч. 8 ст. 129 ГПК України). Відповідач мав можливість подати таку заяву, наприклад, протягом підготовчих судових засідань, які відбулися у цій справі, але цього не зробив.
Крім того, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі вказує, що за умови відтворення підпису представника сторони (відповідача) на Додатковій угоді саме за допомогою факсиміле та за відсутності узгодження між сторонами такої можливості додаткова угода від 17.05.2022 від 17.05.2022 до Договору про надання правничої допомоги №66 від 01.09.2018 (на яку послався суд в оскаржуваній ухвалі) не повинна бути взята до уваги судом як доказ на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №372/592/18. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 до надходження матеріалів справи №372/592/18.
04.08.2022 матеріали справи №372/592/18 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №372/592/18. Розгляд справи призначено на 12.09.2022. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Позиції учасників справи.
Від відповідача та третіх осіб відзиву на апеляційну скаргу та/або пояснень щодо неї не надійшло.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСББ «Солнєчний луч», у якому просив:
- визнати незаконними дії посадових осіб ОСББ «Солнєчний луч» щодо неповідомлення ОСОБА_1 про проведення установчих зборів власників квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 21.01.2012 та загальних зборів співвласників ОСББ «Солнєчний луч»;
- визнати незаконними та скасувати рішення установчих зборів власників квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , оформлені протоколом від 21.01.2012 №1;
- визнати незаконними та скасувати рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Солнєчний луч», оформлені протоколом від 07.09.2013 №3, 12.07.2014 №6, 01.11.2014 №7;
- скасувати тарифи та внески, затверджені рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ «Солнєчний луч», оформленими протоколом від 07.09.2013 №3, на забезпечення теплопостачанням будинків житлового містечка «Солнєчний луч» на опалювальний період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року;
- скасувати тарифи та внески, затверджені рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ «Солнєчний луч», оформленими протоколом від 12.07.2014 №6, на утримання та ремонт спільного майна, до ремонтного та спеціального фондів.
Вказаний позов подано у межах справи №372/2698/17 для спільного розгляду з первісним позовом ОСББ «Солнєчний луч» до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 79183,47грн.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28.02.2018 у прийнятті відповідної зустрічної позовної заяви відмовлено.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05.03.2018 за відповідним позовом відкрито провадження у справі №372/592/18.
20.07.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог до ОСББ «Солнєчний луч», у якій позивач просив:
- визнати незаконними дії посадових осіб ОСББ «Солнєчний луч» щодо неповідомлення ОСОБА_1 про проведення загальних зборів співвласників ОСББ «Солнєчний луч»;
- визнати незаконними дії посадових осіб ОСББ «Солнєчний луч» щодо розпорядження грошовими коштами об'єднання у розмірі 42 556,39 грн для сплати судового збору;
- визнати незаконними рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Солнєчний луч», оформлені протоколами від 01.03.2015 №1, 24.05.2015 №2, 18.10.2015 №4, 20.12.2015 №5, 29.09.2016 №2, 23.12.2016 №3, 23.10.2018 №2, листами опитуваннями від 30.06.2015, рішенням правління ОСББ, що оформлене протоколом №8 від 17.06.2015;
- скасувати внески, затверджені рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ «Солнєчний луч», що оформлені протоколами від 24.05.2015 №2, 30.06.2015 №3, 18.10.2015 №4, 20.12.2015 №5;
- скасувати внески за електроенергію показань загально-будинкових приладів обліку та внески відшкодування витрат спожитої електроенергії з 01.10.2016 по 01.12.2016, за лютий-березень 2017 року, квітень-травень 2018 року, червень-вересень 2017 року, з 01.10.2017 по 01.12.2017, січень-лютий 2018 року;
- скасувати внески на утримання паркінгу, утримання та ремонт спільного майна, затверджені рішеннями загальних зборів ОСББ, що оформлені протоколом від 23.12.2016 №3;
- скасувати внески на відшкодування витрат на теплопостачання, паркінгу, витрат теплопостачання, до резервного, ремонтного та спеціального фондів;
- скасувати внески на утримання та ремонт спільного майна, затверджені рішенням загальних зборів співвласників ОСББ, що оформлене протоколом від 23.10.2018 №2;
- визнати незаконними дії ОСББ «Солнєчний луч» щодо ненадання ОСОБА_1 інформації щодо діяльності ОСББ «Солнєчний луч» та неповідомлення про проведення установчих зборів від 21.01.2012;
- скасувати внески, затверджені рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Солнєчний луч», що оформлене протоколом від 07.09.2013 №3, на забезпечення теплопостачанням будинків житлового містечка «Солнєчний луч» на опалювальний період;
- скасувати внески, затверджені рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Солнєчний луч», що оформлене протоколом від 12.07.2014 №6, на утримання та ремонт спільного майна, до ремонтного та спеціального фондів.
Ухвалою від 23.07.2020, яка занесена до протоколу, відповідну уточнену позовну заяву прийнято судом та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12.10.2020 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Солнєчний луч» про визнання незаконними дій, рішень загальних зборів, скасування внесків, а у задоволенні клопотання про направлення справи за підсудністю відмовлено.
Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22.10.2020 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2021 ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12.10.2020 в частині відмови у задоволенні клопотання про направлення справи за встановленою юрисдикцією скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06.05.2021, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08.07.2021, справу передано до Господарського суду Київської області за встановленою юрисдикцією.
22.02.2022 справа надійшла до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2022 відкрито провадження у справі за поданою позовною заявою. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання на 13.05.2022. Встановлено строки для подання: ОСББ «Солнєчний луч» - відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а також доказів направлення відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; третім особам - пояснень по суті позову та відзиву, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, а також доказів направлення їх копій іншим учасникам справи - 7 днів з дня отримання відзиву з додатками. Роз'яснено ОСББ «Солнєчний луч», що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в силу ч. 2 ст. 178 ГПК України, а у разі ненадання копії відзиву на позов іншому учаснику справи - постановити ухвалу про стягнення штрафу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 135 ГПК України.
Копія вказаної ухвали господарського суду першої інстанції ОСББ «Солнєчний луч» фактично не вручена; поштове відправлення №0103331330675, у якому ОСББ «Солнєчний луч» направлена відповідна ухвала, повернуто з довідкою відділення зв'язку від 27.05.2022, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою».
15.06.2022 у підготовчому засіданні представник ОСББ «Солнєчний луч» в усній формі заявив клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов. Відповідно до ч. 2 ст. 169 ГПК України суд зобов'язав ОСББ «Солнєчний луч» подати відповідне клопотання, оголошене усно в судовому засіданні, у письмовій формі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2022 на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСББ «Солнєчний луч» про визнання незаконними дій посадових осіб ОСББ «Солнєчний луч», визнання незаконними рішень загальних зборів, рішень правління, скасування внесків та встановлено позивачу строк для усунення недоліків 5 днів з дня вручення ухвали.
23.06.2022 на електронну адресу Господарського суд Київської області від представника ОСББ «Солнєчний луч» Кобзаренко Ю.В. надійшла заява про продовження строку для подання відзиву, у якій заявник просить суд продовжити строк для подання відзиву у справі терміном 15 днів з дня прийняття відповідної ухвали.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.06.2022 судом залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСББ «Солнєчний луч» про визнання незаконними дій посадових осіб ОСББ «Солнєчний луч», визнання незаконними рішень загальних зборів, рішень правління, скасування внесків.
30.06.2022 до Господарського суду Київської області надійшла заява ОСББ «Солнєчний луч» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, у якій заявник просить відшкодувати судові витрати на оплату професійної правничої допомоги, у розмірі 60 700,00 грн, а саме у зв'язку з розглядом справи у:
- судах загальної юрисдикції у розмірі 49200,00 грн;
- Господарському суді Київської області у розмірі 11500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2022 відмовлено у прийнятті заяви ОСББ «Солнєчний луч» про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу у зв'язку з розглядом справи №372/592/18 у судах загальної юрисдикції у розмірі 49 200,00 грн; прийнято до розгляду заяву ОСББ «Солнєчний луч» про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу у зв'язку з розглядом справи №372/592/18 у Господарському суді Київської області у розмірі 11 500,00 грн. Розгляд заяви у відповідній частині призначено в судовому засіданні на 13.07.2022. Встановлено ОСОБА_1 строк для реалізації права на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення його копії ОСББ «Солнєчний луч» до 12.07.2022.
З наявних у справі та поданих ОСББ «Солнєчний луч» із заявою документів встановлено таке.
01.09.2018 ОСББ «Солнєчний луч» (клієнт) уклало з Адвокатським об'єднанням «Ю.Д.К.» (далі АО) договір про надання правової (правничої) допомоги №66, за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту або іншій особі за дорученням клієнта в обсязі та на умовах цього договору.
17.05.2022 ОСББ «Солнєчний луч» уклало з АО додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №66 від (далі - угода), за умовами п. п. 1-3 якої клієнт доручає та оплачує, а АО приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту, яка полягає у представництві інтересів клієнта у справі №372/592/18 у господарських судах України. Для надання правової допомоги клієнту АО призначило адвоката Кобзаренка Ю.В.
Судова справа стосується вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконними рішень установчих та загальних зборів, визнання незаконними дій та скасування тарифів ОСББ «Солнєчний луч» (п. 4 угоди).
Умовами п. п. 6, 7 угоди сторони визначили, що, враховуючи складність даної справи, оплата буде здійснюватись у розмірі 3500,00 грн за участь у кожному судовому засіданні у справі, а також за кожний підготовлений процесуальний документ по суті справи, крім того 1000,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи. В оплату правничої допомоги включаються (але окремо не оплачуються) надання консультацій та роз'яснень у даній справі, аналіз документів інших учасників у справі.
Ця угода набирає чинності з моменту підписання та діє до закінчення строку дії договору, а саме до 31.12.2028 включно (п. 10 угоди).
30.06.2022 АО та ОСББ «Солнєчний луч» підписали акт надання правової допомоги до договору та додаткової угоди про те, що правова допомога надана АО повністю, згідно з укладеним договором; взаємних претензій сторони не мають. Відповідно до п. 3 акта правова допомога на загальну суму 11 500,00 грн, складається з: ознайомлення з матеріалами справи (1000,00 грн); участь в судових засіданнях 15.06.2022, 29.06.2022 (по 3500,00 грн за кожне); підготовка та подача заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (3 500,00 грн).
24.05.2022 та 15.06.2022 представник відповідача Кобзаренко Ю.В. здійснював ознайомлення з матеріалами справи; 01.06.2022, 15.06.2022 представник ОСББ «Солнєчний луч» Кобзаренко Ю.В. брав участь у підготовчих засіданнях господарського суду першої інстанції.
ОСББ «Солнєчний луч» на підставі виставлених АО рахунків платіжними дорученнями №2395 від 23.05.2022 (на суму 1000,00 грн), №2413 від 06.06.2022 на суму 3500,00 грн; №2431 від 14.06.2022 на суму 3500,00 грн та №2461 від 29.06.2022 на суму 3500,00 грн здійснило оплату наданих АО послуг з надання правової допомоги.
13.07.2022 до Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому позивач просить залишити подану заяву без розгляду; у випадку ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат просить вважати відповідні заперечення заявою про зменшення судових витрат та врахувати наведені в ній аргументи. Також ОСОБА_1 просив витребувати оригінали поданих відповідачем копій доказів, оскільки надані представником відповідача до матеріалів справи копії викликають у нього сумнів.
В обґрунтування поданих заперечень ОСОБА_1 вказує, що ОСББ «Солнєчний луч» подало докази щодо судових витрат з порушенням встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку. Заперечуючи щодо покладення на нього витрат відповідача на правову допомогу, ОСОБА_1 вказує, що його дії не можна вважати необґрунтованими, оскільки потреба оскаржувати частину рішень відпала лише у травні 2022 року, у зв'язку з чим він подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог. У поданому запереченні позивач вказує на недоведеність відповідачем понесення відповідних витрат у зв'язку з розглядом саме цієї справи, неподання допустимих доказів, невизначення розміру правової допомоги та ненаведення її деталізації у договорі, істотного перевищення розміру витрат у порівнянні із сумою, зазначеною у першій заяві по суті, тощо.
Відповідні заперечення надійшли з пропущенням строку, встановленого ухвалою суду від 04.07.2022. Цей строк суд продовжив за власною ініціативою на підставі ч. 2 ст. 119 ГПК України, враховуючи надані позивачем пояснення щодо отримання заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення з додатками лише 12.07.2022, що підтверджується інформацією з сайту АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення №0100104566507, - в день закінчення встановленого судом строку, що фактично унеможливило реалізацію відповідного права.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ч. 1 ст. 244 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
В силу приписів ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 ГПК України, в силу ч. 8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів (договорів, рахунків тощо), поданих сторонами у строк, встановлений ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).
Разом з тим у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених ч. ч. 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 8 ст. 129 цього Кодексу.
Колегія суддів звертається до висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №922/2017/17, відповідно до якого в силу приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, - ст. 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та ст. 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) - дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.
У цьому висновку суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 25.07.2019 у справі №910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 23.06.2022 у справі №910/12184/20.
Щодо доводів ОСОБА_1 у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення про неподання відповідачем доказів про розмір судових витрат або заяви про подання таких доказів пізніше' 1 колегія суддів зазначає таке.
У постанові від 14.12.2021 у справі № 922/676/21 Верховний Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту ч. 2 ст. 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище Верховний Суд зазначає, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Матеріали справи свідчать, що для реалізації ОСББ «Солнєчний луч» права на подання відзиву згідно зі встановленими ГПК України вимогами ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2022 ОСББ «Солнєчний луч» був встановлений строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали. Однак вказана ухвала ОСББ «Солнєчний луч» фактично не вручена; поштове відправлення №0103331330675 (у якому ОСББ «Солнєчний луч» направлялась ця ухвала) повернуто до суду з довідкою відділення зв'язку від 27.05.2022 (причина повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
З огляду на приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала Господарського суду Київської області від 08.04.2022 вважається врученою ОСББ «Солнєчний луч» 27.05.2022. Відповідно, останнім днем строку, встановленого для подання відзиву, є 13.06.2022 (згідно з ч. 4 ст. 116 ГПК України, оскільки 11.06 та 12.06 були вихідними днями). При цьому відповідач у підготовчому засіданні 15.06.2022 усно просив продовжити йому строк для подання відзиву, у зв'язку з чим суд ухвалою від 15.06.2022 на підставі ч. 2 ст. 169 ГПК України зобов'язав відповідача подати відповідне клопотання, оголошене усно в судовому засіданні, у письмовій формі.
Наведене свідчить, що станом на момент прийняття ухвали про залишення позовної заяви без руху (15.06.2022) відповідач ще не скористався правом подати відзив на позов та просив продовжити строк, який встановлений судом, мінімальної тривалості 15 днів.
При цьому згідно з п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
За наведених підстав колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був зобов'язаний подати або докази про розмір судових витрат, або заяву про подання таких доказів пізніше, і невиконання цього обов'язку до залишення позову без розгляду робить неможливим вирішення судом питання про розподіл судових витрат, оскільки відповідач мав можливість подати таку заяву, наприклад, протягом підготовчих судових засідань, які відбулися у цій справі, але цього не зробив. Адже ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України фактично передбачають, що відповідач має право заявити вимоги щодо компенсації витрат після залишення позову без розгляду, тобто після процесуальної події, вірогідність настання якої існує, але не є стовідсотковою. При цьому згадувану в ч. 6 ст. 130 умову дотримання стороною ч. 8 ст. 129 ГПК України слід розуміти в даному випадку як таку, що стосується виключно строків подання відповідних доказів.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що голова правління ОСББ «Солнєчний луч» з лютого 2022 року знаходиться за кордоном і не міг підписувати додаткову угоду і за умови відтворення підпису представника сторони (відповідача) на додатковій угоді саме за допомогою факсиміле, та за відсутності узгодження між сторонами такої можливості, ця додаткова угода (на яку послався суд в оскаржуваній ухвалі) не повинна бути взята до уваги судом як доказ на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, що їх поніс відповідач, колегія суддів зазначає, що скаржник не надав доказів на підтвердження таких обставин (зокрема, щодо перебування голови правління ОСББ «Солнєчний луч» Скольської Т.В. за кордоном станом на 17.05.2022).
Щодо доводів скаржника про те, що: в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив, які необґрунтовані дії були вчинені позивачем, в чому вони виражалися, в чому позивач діяв недобросовісно; чи є його позов необґрунтованим; суд не встановив, що позивач якимось чином протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору або що подаючи позов, позивач мав протиправну мету; колегія суддів зазначає таке.
У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України, яка є спеціальною. За приписами вказаної норми відповідач повинен обґрунтувати наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.
При цьому стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №924/804/20.
Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 07.07.2020 у справі №906/961/17, відповідно до якого сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Аналогічний за змістом висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №640/1029/18.
Апеляційний господарський суд зауважує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 13 ГПК України).
Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20).
Відповідач у поданій ним заяві про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат вказував, що вважає, що позивач, звернувшись з позовом, діяв недобросовісно та протидіяв правильному вирішенню спору, а тому такі дії позивача надають йому (відповідачу) правові підстави заявити вимоги про компенсацію здійсненим витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Господарський суд першої інстанції, не погоджуючись з доводами позивача, зокрема, про те, що його (позивача) дії не можна визнати необґрунтованими, вказав таке.
Витрати, понесені відповідачем на правову допомогу, обумовлені необхідністю залучення до розгляду справи кваліфікованого спеціаліста, оскільки справа є складною та у ній заявлено більше 20 вимог, які мають різні підстави виникнення та підтверджуються різними доказами, охоплюють значний період часу з 2013 рік по 2018 рік. Під час підготовчого засідання суд відповідно до ч. 2 ст. 182 ГПК України, враховуючи, що частина вимог, охоплювалась іншими вимогами, а частина відповідним вимог не є самостійними вимогами, а по суті є вимогою про встановлення деяких фактів або надання оцінки таким фактам, які суд встановлює та надає ним оцінку, вирішуючи спір про право, намагався з'ясувати, які саме вимоги підтримує позивач, для чого заслуховував уточнення позивача у підготовчому засіданні 01.06.2022, 15.06.2022. При цьому позивач підтримував повністю відповідні вимоги, однак у подальшому після прийняття ухвали від 15.06.2022, якою встановлено неоплату судового збору у розмірі, визначеному чинним законодавством, повідомив, що частина відповідних вимог, зміст яких з'ясовувався, не є актуальною, оскільки фактично спори щодо відповідних питань між сторонами розглянуті у інших справах. Посилання у запереченні на те, що позивач дізнався про прийнятті судові акти та набрання ними законної сили у травні 2022 року, а також надання відповідних судових актів у підготовчому засіданні у цій справі до проведення підготовчих засідань 01.06.2022, 15.06.2022 та продовження підтримання значної кількості вимог у цій справі, на думку суду, свідчить про необґрунтованість дій відповідача.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Позивач, з урахуванням права на судовий захист, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Отже, дії позивача щодо захисту свого порушеного права не свідчать про необґрунтованість дій останнього, оскільки звернення до суду за судовим захистом є диспозитивним правом заявника (ст. ст. 4, 14 ГПК України), гарантованим йому Конституцією України.
Наведене свідчить, що відповідач не довів, і апеляційний господарський суд не встановив, що позивач протидіяв правильному вирішенню спору, перешкоджав своєчасному, всебічному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, зловживав процесуальними правами, або вчиняв дії, спрямовані на ущемлення прав та інтересів відповідача.
Принаймні матеріали справи, які стосуються судового провадження в порядку господарського судочинства (в т. ч. подані позивачем заяви та клопотання за їх змістом), не містять документальних доказів на підтвердження необґрунтованості дій позивача. Спроба ж позивача зменшити обсяг (кількість) первісних позовних вимог, в т. ч. з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 17.05.2022 у цивільній справі № 372/2698/17 (в якій вирішувався спір про стягнення з позивача заборгованості на підставі рішень зборів ОСББ «Солнєчний луч», які були предметом спору у справі № 372/592/18) є його процесуальним правом. І навіть допущені при цьому процесуальні помилки не свідчать, з урахуванням наведених вище правових позицій, про необґрунтованість дій позивача. Водночас колегія суддів відзначає, що бере до уваги процесуальну поведінку позивача виключно під час судового провадження в порядку господарського (а не цивільного і господарського) судочинства, оскільки питання компенсації відповідачеві судових витрат вирішено Обухівським районним судом Київської області додатковим рішенням від 22.10.2020, а Господарський суд Київської області ухвалою від 04.07.2022 прийняв до провадження заяву ОСББ «Солнєчний луч» виключно в частині витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість відповідних доводів апеляційної скарги та відмову у задоволенні заяви відповідача про компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив, що заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на правову допомогу, пов'язані з розглядом справи, були понесені ним внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частинами 1, 2 ст. 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала місцевого господарського суду у цій справі має бути скасована з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСББ «Солнєчний луч» в частині стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу у зв'язку з розглядом справи №372/592/18 у Господарському суді Київської області у розмірі 11 500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №372/592/18 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №372/592/18 скасувати.
3. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний луч» в частині стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу у зв'язку з розглядом справи №372/592/18 у Господарському суді Київської області у розмірі 11 500,00 грн відмовити.
4. Справу №372/592/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.09.2022.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.В. Владимиренко
В.А. Корсак