вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" вересня 2022 р. Справа№ 910/13228/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 (повний текст складено 16.11.2021)
у справі № 910/13228/21 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", м. Київ
про стягнення 176 873,94 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аркс", яка є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", (далі - АТ "СК "Аркс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (далі - АТ "СК "Юнівес", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 176 873,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована АК "СК "Юнівес" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказав, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/13228/21 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з АТ "СК "Юнівес" на користь АТ "СК "Аркс" страхове відшкодування у розмірі 98 000,00 грн, 3% річних у розмірі 7 507,07 грн, пеню у розмірі 17 376,88 грн, 15 867,47 грн втрат від інфляції, 2 081,27 грн судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 38 122,52 грн відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування, 3% річних та втрат від інфляції у заявленому у позові розмірі. Проте, встановивши неправильне визначення позивачем періоду нарахування пені, суд першої інстанції здійснив власний її розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ "СК "Юнівес" 09.12.2021 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/13228/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки викладені в ньому не відповідають обставинам справи. Так, за твердженням відповідача, судом залишено поза увагою твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів настання цивільно-правової відповідальності водія, який, за твердженням позивача, є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди та цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Також, відповідач стверджує що нарахування позивачем 3% річних, пені та втрат від інфляції є безпідставними, оскільки зазначені вимоги є похідними від спірної заборгованості, існування якої позивачем не доведена, як не доведено винність відповідача в порушенні строків виплати страхового відшкодування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 справу №910/13228/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2021 витребувано матеріали справи № 910/13228/21 з Господарського суду міста Києва; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою АТ "СК "Юнівес" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/13228/21 до надходження матеріалів справи.
05.01.2022 матеріали справи № 910/13228/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 апеляційну скаргу АТ "СК "Юнівес" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/13228/21 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржником було усунуто недоліки апеляційної скарги в межах встановленого судом строку та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 3 979,66 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 поновлено АТ "СК "Юнівес" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/13228/21; відкрито апеляційне провадження за зазначеною апеляційною скаргою відповідача; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 19.03.2018 між Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 70017а8е, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаними у розділах 5 та 6 цього Договору. Відповідно до пункту 5 Договору, застрахованим транспортним засобом є автомобіль "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови від 10.09.2018 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080230001077, постановленої слідчим слідчого відділу Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, 23.08.2018 на автошляху Харків-Сімферополь відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Skoda Octavia", д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілю "ВАЗ-111940", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
За текстом постанови від 10.09.2018 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080230001077: "водій ОСОБА_2 , перед початком виконання маневру правого повороту, з метою виїзду на проїжджу частину автодороги від смт. Балабине до автошляху Харків-Сімферополь, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надавши перевагу в русі автомобілям "DAF XF 95.480", д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 та "Skoda Octavia", д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , змінив напрямок руху праворуч, внаслідок чого допустив зіткнення з останніми".
Також, відповідно до постанови: "виходячи з зібраних в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доказів, орган досудового розслідування приходить до висновку, що причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1., 16.11, розділу 33 (дорожній знак 2.1. "Дати дорогу") Правил дорожнього руху, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами № 136 від 06.03.2013".
Згідно з текстом постанови копії матеріалів кримінального провадження було відправлено до відповідного територіального підрозділу поліції, для вирішення питання що притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 за порушення вимог п.п. 10.1., 16.11 та розділу 33 (дорожній знак 2.1. "Дати дорогу") Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами № 136 від 06.03.2013.
Відповідно до повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування транспортного засобу від 23.08.2018, заяви щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування за Договором № 70017а8е у справі 1.003.18.0014554 від 18.09.2018 ОСОБА_1 (страхувальник) просив страховика виплатити йому страхове відшкодування.
Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 04.09.2018, звіту від 05.09.2018 № 427 про проведення оцінки колісного транспортного засобу "Skoda Octavia", д.р.н. НОМЕР_1 від 05.09.2018, ремонтної калькуляції № 1.003.18.0 від 04.09.2018 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Octavia", д.р.н. НОМЕР_1 складає 237416,03 грн.
Відповідно до страхових актів № АХА2411836 від 26.09.2018, № АХА2409923-ДОП від 26.09.2018 та розрахунку до них, сума страхового відшкодування складає 100956,16 грн, з яких 2506,00 грн зараховується в рахунок не сплачених страхових платежів.
Відповідно до платіжного доручення № 499800 від 27.09.2018, АТ "СК "АХА Страхування" перерахувало на рахунок АТ "УкрСиббанк" грошові кошти у розмірі 100862,70 грн, призначення платежу: "Страхові відшкодування. В т.ч. комісія банку 515,18 грн.".
Відповідно до відомості виплат № 447 від 27.09.2018, виданою АТ "Укрсиббанк", АТ "СК "АХА Страхування" було зроблено переказ ОСОБА_1 у розмірі 98450,16 грн (комісія банку 500,00 грн) та ОСОБА_5 розмірі 1897,36 грн (комісія банку 15,18 грн.).
Тобто, сума розрахована позивачем та виплачена за ремонт автомобіля "Skoda Octavia", д.р.н. НОМЕР_1 , становить суму визначену у страхових актах № АХА2411836 від 26.09.2018, № АХА2409923-ДОП від 26.09.2018 та складає 100956,16 грн (98450,16 грн перерахованих ОСОБА_1 та 2506,00 грн утриманих АТ "СК "АХА Страхування" в рахунок не сплачених страхових платежів).
Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-111940, д.р.н. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ № 1513046.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про стягнення заборгованості в порядку регресу № 8476/18/ЦВ від 10.10.2018 на суму 100956,16 грн. Докази направлення заяви наявні в матеріалах справи.
Відповідач відповіді на заяву не надав, суму страхового відшкодування не сплатив, доказів протилежного до матеріалів справи сторонами не додано.
Враховуючи викладене, позивач звернувся з позовом у даній справі та просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 98000,00 грн з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи, які передбачені полісом АМ № 1513046, яким була застрахована відповідальність водія Корнієць ПП, що керував автомобілем "ВАЗ-111940", д.р.н. НОМЕР_2 .
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику, як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору добровільного страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача, як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача поряд з страховим відшкодуванням також 7507,07 грн 3% річних, 55499,40 грн пені та 15867,47 грн втрат від інфляції.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У частині 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Натомість, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18).
За вимогами процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Тобто, за відсутності встановлення вини учасників ДТП, яке сталося за взаємодії джерел підвищеної небезпеки, до моменту розгляду в суді справи про відшкодування відповідної шкоди, суд, який розглядає справу, зобов'язаний установити усі вищезазначені обставини ДТП, зокрема винну особу або ступінь вини кожного з учасників ДТП, для правильного застосування статті 1188 Цивільного кодексу України.
З урахуванням зазначених норм чинного Цивільного кодексу України, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії. Відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №910/20412/16.
Так, у вказаній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях особи.
Задовольняючи позов в частині стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що дорожньо-транспортна пригода 23.08.2018 сталася з вини водія транспортного засобу ВАЗ - 111940, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
10.09.2018 слідчим СВ Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080230001077 у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
Водночас, в цій постанові констатовано, що водій ОСОБА_2 , перед початком виконання маневру правого повороту, з метою виїзду на проїжджу частину автодороги від смт. Балабине до автошляху Харків-Сімферополь, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надавши перевагу в русі автомобілям "DAF XF 95.480", д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 та "Skoda Octavia", д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , змінив напрямок руху праворуч, внаслідок чого допустив зіткнення з останніми.
За висновком органу досудового розслідування, зробленого у вказаній постанові від 10.09.2018 про закриття кримінального провадження, причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1., 16.11, розділу 33 (дорожній знак 2.1. "Дати дорогу") Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами № 136 від 06.03.2013. Такий висновок ґрунтується на зібраних в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доказів.
За змістом цієї постанови копії матеріалів кримінального провадження було відправлено до відповідного територіального підрозділу поліції, для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 за порушення вимог Правил дорожнього руху.
В матеріалах справи відсутня інформація стосовно того, що станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі зазначена постанова слідчого від 10.09.2018 про закриття кримінального провадження була скасована.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Зазначена правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18.
Вина громадянина ОСОБА_2 , як убачається із змісту постанови від 10.09.2018 про закриття кримінального провадження, підтверджується протоколом огляду місця ДТП, відеозаписом відеореєстратора зі спеціалізованого вантажного сідлового тягача "DAF XF 95.480", опитуваннями учасників дорожньо-транспортної пригоди. Вказані документи надали можливість органу досудового розслідування переконатись у тому, що зіткнення вказаних вище автомобілів відбулось саме через порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені обставини спростовують доводи скаржника про відсутність у суду першої інстанції можливості встановити вину водія відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди при розгляді цієї господарської справи.
Враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до АТ "СК " Юнівес", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля ВАЗ-111940, д.р.н. НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, згідно з полісом АМ № 1513046.
АТ "СК "Аркс" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до АТ "СК "Юнівес", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно положень статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За приписами підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, позивач виходив із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля "Skoda Octavia", д.р.н. НОМЕР_1 , що визначений у страхових актах № АХА2411836 від 26.09.2018, № АХА2409923-ДОП від 26.09.2018 та складає 100956,16 грн.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ №1513046 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 98 000,00 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольнив в повному обсязі.
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частини 6 статті 232 Господарського кодексу дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені в межах визначеного позивачем періоду в розмірі 17 376,88грн, в решті позовних вимог про стягнення пені в сумі 38 122,52 грн відмовив, як безпідставно заявлених.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на положення статей 11, 509 Цивільного кодексу України грошові зобов'язання можуть виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. Відповідно, правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 7 507,07грн та втрат від інфляції у розмірі 15 867,47грн правомірно задоволені судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час її розгляду.
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи , викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", м. Київ на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/13228/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/13228/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/13228/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко