вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" липня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/2200/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Салій І.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2022
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 11.08.2021
у справі № 910/2200/21 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс"
про стягнення 138 775,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМ ТРАНС" про стягнення 138 775,00 грн. штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані неправильним зазначенням відповідачем у накладній №33443714 маси вантажу у вагоні №53651428, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 122 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 138 775,00 грн.
Короткий зміст заперечень проти позову
До суду першої інстанції 09.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому сторона частково заперечила проти позовних вимог, зазначивши про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Просив відмовити у задоволенні позову, а у випадку ухвалення рішення - зменшити розмір штрафу до 27 755,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2200/21 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" про стягнення 138 775,00 грн. - задоволено.
Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМ ТРАНС" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу в розмірі 138 775,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що обставина невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, належить до предмету доказування у справі і повинна бути підтверджена комерційним актом, по прибутті вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 450003/585/97 від 08.10.2020.
Як вбачається, з комерційного акта підставою його складення стала невідповідність маси вантажу, який перевозився у вагоні № 53651428, даним, зазначеним вантажовідправником у накладній № 33443714.
З розділу "Д" комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону у статичному режимі з повною зупинкою та розчепленням, в присутності заст. ДС Швеця, АРВ Плітченко, прийомоздавальника Рогозіної на справних 150тн. вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, які пройшли держповірку 11.08.2020, виявлено вагу брутто-85950 кг, тара по документу - 20900 кг, вага нетто - 65050 кг, що більше ваги зазначеної в документі на 1550 кг. Навантаження вище рівня бортів на 10см, вантаж пакетовано, марковано синьою фарбою.
Доводи відповідача про те, що зважування вагону проведене без дотримання п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, оскільки відбувалося шляхом розчепленням вагонів безпідставні, оскільки п. 10 Правил приймання вантажів, визначено, що метали всіх найменувань зважуються із зупинкою і розчепленням вагонів.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цей акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром транс".
Отже, доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем штрафу є безпідставними та необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, відповідач, як відправник вантажу, несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, тому вимоги позивача є обґрунтованими і відповідають матеріалам справи та вимогам Статуту, а провізна плата згідно спірної накладної склала 27 755 грн.
Отже, враховуючи приписи статей 122, 118 Статуту залізниць України, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 138 775,00 грн. (27755 х 5).
Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою, і, водночас, відповідачем належними доказами, як того вимагають приписи статей 74 ГПК України, не спростованою.
Решта доводів, наведених відповідачем у відзиві не спростовують висновків суду.
Що стосується заявленого Відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до однієї провізної плати задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" звернувся (15.11.2021 згідно з поштовим трекером на конверті, у якому надійшла апеляційна скарга до суду першої інстанції) до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2200/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник зазначає, що станція Чернiгiв Пiвнiчний Пiвденно-Захiдної залiзницi не обладнана вагами, на станції вiдсутнiй працiвник вiдповiдальний за зважування та не має такої технічної можливості, щоб здiйснити зважування вагону - суд першої інстанції належної оцiнки даному факту не надав.
Позивачем невірно нараховано штраф за неправильно зазначену вагу у розмiрi 138 775,00 грн.
Відповідачем надано до суду докази, якi підтверджують що кiлькiсть вантажу була зазначена в накладнiй вiдповiдно до інформації вагової пивного заводу Чернiгiвське, на якiй безпосередньо Позивачем надавалися ТОВ «Пром Транс» послуги по зважуваннi вантажiв. Тобто якщо кiлькiсть вантажу навіть i була зазначена не вірно, то це сталося не з вини Відповідача безпосередньо Позивач створив такi умови позбавивши можливості зважувати вантажі Вiдповiдачем.
Крiм того, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у п'ятикратному розмiрi до вартостi провiзної плати, що дорівнює 500% цiєї вартостi, та складає 138 775,00 грн., є занадто великим та таким що призведе до непомірних фінансових наслiдкiв Вiдповiдача, та звільнення всього персоналу підприємства, а сума даного штрафу є не підйомною та занадто надмірною для ТОВ «Пром Транс».
На думку скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовано наступні норми процесуального права: статтi 5, 7, 11, 13, 14, 76-79, 81, 209, 210, 236-238 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
28.12.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Так, в апеляційні скарзі Відповідач зазначає, що не мав змоги замовити послугу зважування вантажу через те, що станцiя відправлення Чернігів- Північний Пiвденно-Захiдної залізниці не обладнана вагами та не має технічної можливості виконувати зважування вантажу, через це Відповідач для визначення маси був змушений скористатись вагами третьої особи, яка очевидно і допустила помилку при зважуванні.
Проте дані обставини не впливають на наявність відповідальності вантажовiдправника перед залізницею за неправильно зазначену масу вантажу у накладнiй вiдповiдно до ст. 122 Статуту залізниць України, законодавством не передбачена передача відповідальності у подiбних правовiдносинах, якшо Вiдповiдач вважає, що помилку здiйснено пiд час зважування працiвниками третьої особи, вiн вiдповiдно до ст. 228 ГК України, має право стягнути понесенi збитки у порядку регресу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2200/21, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2200/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс"на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021, призначено до розгляду справу на 27.01.2022. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2200/21.
27.01.2022 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 25.01.2022 по 04.02.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2022 справу № 910/2200/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021.
24.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2022 справу № 910/2200/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку здійснити розгляд справи в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 21. 07.2022 не з'явились представники скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс") та позивача (Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця") про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, оскільки ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 надіслана учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв'язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представника скаржника, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, У вересні 2020 року зі станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці відправником Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром транс" відправлено вагон №53651428 згідно накладної № 33443714.
Відповідно до п. 24 залізничної накладної, маса вантажу становить 63 500 кг.
Спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) (п. 26 залізничної накладної).
При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодекус України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею.
Спір між сторонами справи виник, внаслідок допущення вантажовідправником, яким є відповідач, порушення, яке полягає у неправильному зазначені у залізничній накладній маси вантажу. Як стверджує позивач, перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні № 53651428 складає 65 050 кг, тобто на 1 550 кг більша, ніж вказана відповідачем у залізничній накладній.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд, дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст.306 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 918 Цивільного кодексу України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.
За змістом п. 5 Статуту залізниць України нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складання комерційного акту відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
У відповідності до пп. а) п.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць України комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі, у критих вагонах без пломб або у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138). Відповідно до пунктів 1.2, 2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниці за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у залізничній накладній маса вантажу визначена відправником, тобто відповідачем, (п. 24 накладної).
З пункту 28 залізничної накладної підтверджується, що вантаж завантажувався у вагон № 53651428 вантажовідправником - відповідачем.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 за №567/6855, в п. 2 яких зазначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Пунктом 5.5 Правила оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Таким чином, обставина невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, належить до предмету доказування у справі і повинна бути підтверджена комерційним актом.
По прибутті вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 450003/585/97 від 08.10.2020.
Як підтверджується комерційним актом підставою його складення стала невідповідність маси вантажу, який перевозився у вагоні № 53651428, даним, зазначеним вантажовідправником у накладній № 33443714.
З розділу "Д" комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону у статичному режимі з повною зупинкою та розчепленням, в присутності заст. ДС Швеця, АРВ Плітченко, прийомоздавальника Рогозіної на справних 150тн. вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, які пройшли держповірку 11.08.2020, виявлено вагу брутто-85950 кг, тара по документу - 20900 кг, вага нетто - 65050 кг, що більше ваги зазначеної в документі на 1550 кг. Навантаження вище рівня бортів на 10см, вантаж пакетовано, марковано синьою фарбою.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що належним та допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача (вантажовідправника) є саме комерційний акт.
Комерційний акт було складено на підставі акту загальної форми, накладної та витягу з журналу контрольного зважування вагону, що свідчить про встановлення надлишку вантажу порівняно з вагою зазначеною вантажовідправником у накладній.
Перевірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.
Стосовно спірного вантажу, норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.
Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу .
Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, Залізниця, користуючись правом, визначеним статтею 24 Статуту, під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена можливості обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що цей акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром транс".
Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що не мав змоги замовити послугу зважування вантажу через те, що станцiя відправлення Чернігів- Північний Пiвденно-Захiдної залізниці не обладнана вагами та не має технічної можливості виконувати зважування вантажу, через це Відповідач для визначення маси був змушений скористатись вагами третьої особи, яка очевидно і допустила помилку при зважуванні, проте суд апеляційної інстанції зазначає, що дані обставини не впливають на наявність відповідальності вантажовiдправника перед залізницею за неправильно зазначену масу вантажу у накладнiй вiдповiдно до ст. 122 Статуту залізниць України.
Законодавством не передбачена передача відповідальності у подiбних правовiдносинах, якщо Вiдповiдач вважає, що помилку здiйснено пiд час зважування працiвниками третьої особи, вiн вiдповiдно до ст. 228 Господарського кодексу України, має право стягнути понесенi збитки у порядку регресу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника, що кiлькiсть вантажу була зазначена в накладнiй вiдповiдно до інформації вагової пивного заводу Чернiгiвське, на якiй безпосередньо Позивачем надавалися ТОВ «Пром Транс» послуги по зважуваннi вантажiв, а якщо кiлькiсть вантажу навіть i була зазначена не вірно, то це сталося не з вини відповідача безпосередньо позивач створив такi умови позбавивши можливості зважувати вантажі вiдповiдачем, враховуючи вищезазначені обставини.
Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, В свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порти стягується штраф у розмірі згідно Із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Отже, доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем штрафу є безпідставними та необґрунтованими, і відхиляються відповідно.
З урахуванням викладеного, відповідач, як відправник вантажу, несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, тому вимоги позивача є обґрунтованими і відповідають матеріалам справи та вимогам Статуту. Провізна плата згідно спірної накладної склала 27 755 грн.
Отже, враховуючи приписи статей 122, 118 Статуту залізниць України, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 138 775,00 грн. (27755 х 5).
Крім того, скаржник у своїй поданій апеляційній скарзі зазначає свою позицiю щодо правомірності нарахування штрафу i вказує, що позивачем невiрно нараховано штраф за невiрно зазначену масу, проте аргументи відповідача зводяться до переліку правових норм, якими регламентується перевезення вантажiв, спосiб нарахування провiзної плати, визначення понять провiзної плати, штрафу.
Скаржник у даному випадку, не зазначає, де саме позивачем було допущено помилку при розрахунку суми штрафу та не надає свого контррозрахунку, вiдповiдач також посилається на положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка не має відношення до даної справи, оскiльки перевезення відбувалось у межах України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції твердження скаржника про те, що позивачем невірно нараховано штраф за неправильно зазначену вагу у розмiрi 138 775,00 грн. - відхиляє, враховуючи вищевикладені обставини.
Підсумовуючи, сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України - є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою, і, водночас, відповідачем належними доказами, як того вимагають приписи статей 74 ГПК України, не спростованою.
Твердження скаржника про те, що станція Чернiгiв Пiвнiчний Пiвденно-Захiдної залiзницi не обладнана вагами, на станції вiдсутнiй працiвник вiдповiдальний за зважування та не має такої технічної можливості, щоб здiйснити зважування вагону, а суд першої інстанції належної оцiнки даному факту не надав, суд апеляційної інстанції відхиляє, як належним чином необґрунтоване у відповідності до вимог 76 -79 статей Господарського процесуального кодексу України.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати, суд першої інстанції вірно зазначив.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України, неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд першої інстанції вірно зазначив і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до однієї провізної плати задоволенню не підлягало.
За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаному вагону, відповідає як ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, так і ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеній у постановах від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, від 25.05.2018 у справі №926/3327/16, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість.
Крім того, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що факт невідповідності маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у накладній по вагону, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявності підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" у завленому до стягнення розмірі.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.
Згідно з ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно з ч. 1 ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, відправник був зобов'язаний зазначити у накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна плата визначалася виходячи з маси всього вантажу, який знаходився у вагоні.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Довод скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано наступні норми процесуального права, а саме: статтi 5, 7, 11, 13, 14, 76-79, 81, 209, 210, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відхиляє, як необґрунтований та не знайшов свого підтвердження наявними матеріалами справи, а також спростований встановленими як судом першої , так і судом апеляційної інстанції обставинами справи.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, всупереч викладеного вище, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та наведених вище висновків суду першої інстанції, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми штрафної санкції.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" про стягнення 138 775,00 грн. - задоволено у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2200/21 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2200/21, і дію оскаржуваного рішення зупинено, а оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, відповідно, його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2200/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2200/21 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2200/21.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Транс".
5. Матеріали справи № 910/2200/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 15.09.2022.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала