ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
15 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/754/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Молодов В.С.
за участю представників учасників справи:
від Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь - не з'явився;
від Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” - не з'явився;
від Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 року, м. Одеса, суддя Лічман Л.В.
у справі №916/754/22
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя
до відповідача: Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса
про стягнення 92 870 грн. 80 коп.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У травні 2022 року Публічне акціонерне товариство ,,Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії ,,ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” 92 870 грн. 80 коп.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2022 року у справі №916/754/22 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя 65 009 грн. 56 коп. штрафу та 2 481 грн. 00 коп. судового збору.
14.06.2022 року за вх. 2-444/22 до Господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя до суду надійшла заява, якою воно просило суд, керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, долучити до матеріалів справи наведені документи на підтвердження факту витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 743 грн. 85 коп.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 року у справі №916/754/22 (суддя Лічман Л.В.) заяву Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя щодо стягнення з з Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя витрати на професійну правничу допомогу сумі 7 078 грн. 45 коп. В решті заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем безпідставно включено до витрат, які слід компенсувати за рахунок Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, суму 2 665 грн. 40 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Акціонерне товариство “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 року у справі №916/754/22 змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, які стягуються з Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, до 3 690 грн. 49 коп.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконне в зв'язку із нез'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та відповідними порушеннями норм процесуального права.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно не зменшив за відповідним клопотанням відповідача розмір таких витрат на 50% до суми 1 736 грн. 70 коп. за «підготовку, складання та подання позовної заяви №11/2010429/ЮМ від 20.04.2022 року з додатками» та до 868 грн. 35 коп. за «складання та подання заперечень, відзивів на позовні заяви, відповідей на відзив, пояснень, пояснень третьої особи».
Скаржник вказує, що судом першої інстанції безпідставно включено до складу витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуті з відповідача в розмірі 1 000 грн. 00 коп. за «участь у судовому засіданні». При цьому судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги відповідні доводи відповідача та не враховано вимоги Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом робіт. Крім того, судом першої інстанції невраховані доводи відповідача щодо нерозумності зазначеного розміру гонорару.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 року у справі №916/754/22, та призначено розгляд на 15.09.2022 об 11:00 год.
Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судове засідання представники учасників справи не з'явились, про дату та час розгляду заяви про розподіл судових витрат повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про призначення заяви до розгляду на електронну адресу таких осіб.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса не потребує задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 року у справі №916/754/22 є правомірним, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Публічне акціонерне товариство ,,Запорізький металургійний комбінат ,,Запоріжсталь”, м. Запоріжжя звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії ,,ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса 92 870 грн. 80 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Публічне акціонерне товариство ,,Запоріжсталь” посилається на приписи ст.ст.306, 307, 313 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 15, 16, 908, 909 Цивільного кодексу України, п.п.2, 5, 6, 22, 23, 41, 116, 130, 131, 133 Статуту залізниць України, п.п.1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, п.п.1.1, 2.1, 2.4, 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, залізничні накладні №№ 45475720, 45475738, 45475746, 45475753, 45475795, 45475811, 45475829, 45475837, 45475845, 45475852, 45475860, 45475878, 45475886, 45475894, 45475902, 45475910, 45475928, 45475936, 45475944, 45475951, 45475977, 45475985, 45475993, 45476009, 45476017, 45476025, 45476033, 45476041, 45476058, 45476066, 45476074, 45476082, 45476090, 45476108, 45476116, 45476124, 45476132, 45476157, 45476165, 45476173, 45476181, 45476199, 45476207, 45476215 тощо.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2022 року по справі № 916/754/22: позов задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії ,,ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства ,,Запорізький металургійний комбінат ,,Запоріжсталь” 65 009 грн. 56 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів та 2 481 грн. 00 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.
Публічним акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя в позовній заяві вказано про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок адвокатських витрат складає 11 776 грн. 12 коп.; до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
15.06.2022 року поштою Публічне акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. № 2-444/22) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії ,,ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса 9 743 грн. 85 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
З матеріалів справи вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу сплачується відповідно до додаткової угоди №98 від 07.02.2022 року до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога», м. Київ.
Враховуючи обсяг наданих юридичних послуг (правової допомоги), узгоджена винагорода за надання юридичних послуг (правової допомоги) у відповідності до додаткової угоди №98 від 07.02.2022 року за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22 березня 2018 року складає 9 743 грн. 85 коп.
На підтвердження понесених витрат позивач додає до своєї заяви копії наступних документів: довіреність від 06.12.2021 р. № 20-54, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001920 від 04.12.2018 р., договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 22.03.2018 р. № 20/2018/769, додаток № 1 до нього, додаткові угоди від 05.11.2019 р. № 2, від 17.12.2020 р. № 69, від 07.12.2021 р. № 86, від 07.02.2022 р. № 98 до договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 15.06.2022 р. № 1 до додаткової угоди від 07.02.2022 р. № 98, розрахунок розміру винагороди від 15.06.2022 р., довідку від 24.10.2019 р. про включення адвоката Коваленко Ю.М. до складу адвокатського об'єднання, рішення №29 від 24.10.2019 року про включення адвоката Коваленко Ю.М. до складу адвокатського об'єднання.
Зі змісту вищевказаних документів вбачається, що позивачу надано послуги адвоката, які включають: усну консультацію клієнта з вивченням документів, узгодженням правової позиції, перевіркою в т.ч. підготовкою документів для подачі до суду позовної заяви, 868 грн. 35 коп. (1 год.); перевірку в тому числі підготовку документів для подачі до суду позовної заяви, - 868 грн. 35 коп. (1 год.); підготовку, складання та подання позовної заяви №11/2010429/ЮМ від 20.04.2022 р. з додатками - 3 473 грн. 40 коп. (4 год.); складання, підготовку та перевірку процесуальних документів (заяви, запити, скарги, угоди, клопотання, мирові угоди тощо) - 868 грн. 35 коп. (1 год.); складання та подання заперечень, відзивів на позовні заяви, відповідей на відзив, пояснень, пояснень третьої особи за позовом або відзивом - 1736 грн. 70 коп. (2 год.); участь в одному засіданні - 1 000 грн. 00 коп.; гонорар за складність справи (1% від ціни позову - 92 870 грн. 80 коп.) - 928 грн. 70 коп.
Відповідач в письмових поясненнях (запереченнях) щодо поданої позивачем заяви про прийняття додаткового рішення просить: відмовити в стягненні витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 6 921 грн. 71 коп., зменшивши їх до 2 822 грн. 14 коп. На думку відповідача, заявлений позивачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу не відповідає положенням ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України в частині витрат в розмірі 6 921 грн. 71 коп.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2022 року у справі №916/398/22 (суддя Бездоля Ю.С.) заяву Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя щодо стягнення з з Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя витрати на професійну правничу допомогу сумі 7 987 грн. 05 коп. В решті заяви відмовлено.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Згідно ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За частиною третьою зазначеної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
У відповідності до ч. 1,4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами п'ятою, шостою цієї статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Надалі Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У цій же постанові зауважено, що викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях процесуальних кодексів, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19).
В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції і зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 9 743 грн. 85 коп. витрат на професійну правничу допомогу, є частково недоведеними в частині заявлених сум у розмірі 2 665 грн. 40 коп., з яких:
- 868 грн. 35 коп. витрат (з 868 грн. 35 коп.), які виникли у зв'язку з перевіркою, в т.ч. підготовкою документів для подачі до суду позовної заяви (рядок 2 розрахунку винагороди), та 868 грн. 35 коп. витрат (з 868 грн. 35 коп.), які виникли у зв'язку зі складанням, підготовкою та перевіркою процесуальних документів (рядок 4 розрахунку винагороди), оскільки, як правильно зазначає відповідач, перевірка та підготовка документів для подачі до суду позовної заяви декілька разів включена до загальної суми розрахунку винагороди адвоката;
- 928 грн. 70 коп. (з 928 грн. 70 коп.) гонорару за складність справи (1% від ціни позову - 92 870 грн. 80 коп.) (рядок 7 розрахунку винагороди), т.я.: справа не є складною; позивачем не доведено те, що інші заявлені до стягнення витрати на послуги адвоката вже не включають плату за складність справи; правова природа ,,гонорару за складність справи” є незрозумілою, зокрема з урахуванням того, що можливість стягнення цих коштів законодавством прямо не передбачена, а також того, що ,,гонорар за складність справи” не являється ,,гонораром успіху”.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність вимог позивача на суму 2 665 грн. 40 коп.
Судом першої інстанції встановлено, а судовою колегією перевірено, що матеріали справи містять надані на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем договір про надання юридичних послуг №20/2018/769 від 22.30.2018 з додатковими угодами №1 від 03.12.2018 року, №2 від 05.11.2019 року, №69 від 17.12.2020 року, №86 від 07.12.2021 року, №93 від 11.01.2022 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди №93 від 11.01.2022 року за договором про надання юридичних послуг №20/2018/769 від 22.30.2018 №1 від 08.06.2022 року, копію розрахунку розміру винагороди до акту приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди №93 від 11.01.2022 року за договором про надання юридичних послуг №20/2018/769 від 22.30.2018 №1 від 08.06.2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №001920 від 04.12.2018р., копію довіреності №20-54 від 06.12.2021 року, копію довідки від 24.10.2019 року про включення адвоката Коваленко Ю.М. до складу адвокатського об'єднання, копію рішення №29 від 24.10.2019 року про включення адвоката Коваленко Ю.М. до складу адвокатського об'єднання.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не зменшив за відповідним клопотанням відповідача розмір витрат на професійну правову допомогу оскільки скаржником не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та суду першої інстанції.
Враховуючи вищевказані докази, судова колегія зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги та факту оплати послуг в частині задоволених судом вимог в розмірі 7 078 грн. 45 коп.
З огляду на викладене, та те, що відповідачем, на підставі ст. 73 - 74 Господарського процесуального кодексу України до суду першої інстанції не подано жодних належних та допустимих доказів про неспівмірність витрат на правову допомогу адвоката,, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням процесуальних норм, надано оцінку усім доказам у справі та зроблено правильний висновок щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення на його користь з Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 7 078 грн. 45 коп.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 року у справі № 916/754/22 не підлягає задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 року у справі № 916/754/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Київ в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”, м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 року у справі № 916/754/22 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 року у справі № 916/754/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя: Г.І. Діброва
Судді: Н.М. Принцевська
А.І. Ярош