13 вересня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представник Чернівецької міської ради ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12022263020000566 від 23 червня 2022 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, громадянина України, українця, одруженого, із вищою освітою, фізичної-особи підприємця, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
Короткий зміст апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.
Заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2022 року.
ЄУНСС №727/5980/22 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_10
Провадження №11-кп/822/292/22 Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст. 190, ч.2 т. 358 КПК України
Цією ухвалою, ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків, передбачених ст. 190 ч.1, 358 ч.2 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, на підставі ст. 45 КК України - звільнено.Кримінальне провадження №12022263020000566 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст. 190 ч.1, 358 ч.2 КК України, - закрито.
Вирішено питання речових доказів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі вважав, що дана ухвала є такою, що не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, не відповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що однією з обов'язкових умов для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності є вчинення кримінального проступку або нетяжкого злочину вперше.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та змісту ухвали суду, ОСОБА_6 обвинувачений у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 358 КК України, тобто двох кримінально караних діянь.
Відповідно до положень ст. 33 КК, якщо особою вчинено два або більше передбачених різними статтями КК злочинів, за жоден з яких її не було засуджено, вчинене визнається сукупністю злочинів.
Сукупність злочинів може бути ідеальною та реальною.
Отже суд першої інстанції помилково дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, оскільки ним вчинено два кримінальні правопорушення, які утворюють реальну сукупність, відповідно до абз.2 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
Прокурор підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав зазначених в ній.
Обвинувачений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити оскаржену ухвалу без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Встановивши суть оскаржуваного рішення та апеляційні вимоги сторони обвинувачення, заслухавши учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення
Згідно ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортирними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Частиною 7 статті 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.
За загальним правилом, визначеним ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності - це здійснювана згідно з Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України відмова держави від застосування заходів кримінально-правового впливу щодо осіб, які вчинили злочин. Цей акт правосуддя може бути здійснений виключно судом на базі матеріалів досудового розслідування у випадках: дійового каяття особи; примирення винного з потерпілим; передачі особи на поруки; зміни обстановки; закінчення строків давності.
Відповідно до ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримуючись вимог, передбачених статтями 284, 286 КПК України, обґрунтовано задовольнив клопотання сторони захисту та звільнив обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
При цьому, суд відповідно до ст. 372 КПК України, зазначив в ухвалі правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінувалося ОСОБА_6 , перевірив наявність передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення.
Більше того, жодним учасником, в тому числі стороною обвинувачення та представником потерпілого, в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечувалася можливість звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям й закриття щодо нього даного кримінального провадження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Із зазначеного слідує, що Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України визначено виключний перелік підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 45 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності.
Підставами звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею є дійове каяття, яке полягає в тому, що після вчинення злочину особа: 1) щиро покаялася; 2) активно сприяла у розкритті злочину; 3) повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України, однак судом належним чином встановлено, перевірено та обґрунтовано прийнято рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, так як для цього були всі підстави, проти яких не заперечував прокурор та інші учасники.
Судом першої інстанції встановлено, а апеляційним судом перевірено те, що ОСОБА_6 вперше вчинив кримінальне правопорушення, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, повністю відшкодував завдані збитки, попри те, у представника потерпілого не було претензій до обвинуваченого. Прокурор не висунув заперечень в судовому засіданні щодо заявленого клопотання стороною захисту.
В своїх апеляційних доводах сторона обвинувачення вказує про те, що однією з обов'язкових умов для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності є вчинення кримінального проступку або нетяжкого злочину вперше. Проте вважає, що ОСОБА_6 обвинувачений у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 358 КК України, тобто ним вчинено два кримінальні правопорушення, які утворюють реальну сукупність.
Разом з тим, такі твердження сторони обвинувачення не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки прокурор сам собі протирічить, так як ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, так як того вимагає ст. 45 КК України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 358 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.
Слід зазначити, що, при ідеальній сукупності двох або більше умисних злочинів невеликої тяжкості (наприклад, використання завідомо підробленого документа (ч.3 ст. 358 КК України) при придбанні права на майно шляхом обману (ч.1 ст. 190 КК України), також немає законодавчих перепон для констатування передумови, передбаченої ст. 45 КК України. У такому випадку дії особи не утворюють повторності злочинів: особа вчиняє одне діяння, що лише кваліфікується за двома статтями КК, кожна з яких передбачає умисний злочин невеликої тяжкості і умисел її спрямований на вчинення лише одного діяння.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі аналізу сукупності доказів у справі з точки зору їх допустимості, належності, логічності та взаємозв'язку, прийшов до вірного рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, а відтак, прийняте судом рішення є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування, як про те апелює сторона обвинувачення, колегія суддів не вбачає.
При перевірці матеріалів кримінального провадження порушень норм процесуального законодавства, які були б безумовною підставою для скасування ухвали суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2022 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення проте може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суд протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той самий порядок і строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3