15 вересня 2022 року
м. Чернівці
справа №713/888/22
провадження 822/709/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Перепелюк І.Б., Половінкіної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 липня 2022 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Кириляк А.Ю.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів.
Позов мотивовано тим, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2020 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1100 гривень на кожну дитину, щомісячно до досягнення ними повноліття, але не менше як 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказувала на те, що визначений судом розмір аліментів на утримання дітей є недостатнім для створення їм необхідних умов для їх всебічного розвитку.
Просила суд, змінити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2020 року та стягувати із відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 3000 гривень на кожну дитину, щомісячно до досягнення ними повноліття, але не менше як 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився), виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їхніх дітей, і що є підставою для збільшення розміру аліментів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, всупереч вимогам закону, не врахував матеріальне становище відповідача, його роботу за кордоном. Також вказує, що розмір стягнутих за рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2020 року аліментів є недостатнім для забезпечення потреб дітей, а тому його слід змінити в сторону збільшення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
З 22 вересня 2008 року по 20 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу в сторін народилася двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2020 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1100 гривень на кожну дитину, щомісячно до досягнення ними повноліття, але не менше як 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією, відповідно до закону, починаючи з 14 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою належними та допустимими доказами не доведено, що змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився), виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їхніх дітей, і що є підставою для збільшення розміру аліментів.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, положеннями ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Крім того, ч. 8 ст. 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частиною 2 ст. 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини ( крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При цьому, ст. 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому, слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Крім того, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
При цьому, положеннями ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, розмір аліментів визначений судовим рішенням не вважається незмінним.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Таким чином, відповідно до положень ст. 192 СК України особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося її матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Зокрема, звертаючись до суду із вищевказаним позовом про збільшення розміру аліментів на утримання дітей позивач зазначала, що на даний час її матеріальне становища в порівняні із тим, яке існувало на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, суттєво погіршилося. Крім того, на даний час діти подорослішали та в силу їх фізичного розвитку значно змінилися їх потреби, і для забезпечення їх фізичного, культурного, духовного розвитку необхідні значні кошти. Також вказувала на те, що змінились й соціальні стандарти, збільшився мінімальний розмір заробітної плати, а також прожитковий мінімум для дітей й відповідно коштів в сумі 1100 гривень на кожну дитину не вистачає для забезпечення дітям розвитку здібностей, відвідуванням гуртків, тощо й відповідно зважаючи на те, що вона також несе витрати по утриманню житла, сплату комунальних послуг, придбання харчування, одягу тощо, просила збільшити розмір стягнення аліментів на утримання дітей.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.
До того ж відповідачем не спростовано доводи позивача в тій частині, що саме вона несе усі витрати щодо утримання житла, в якому проживають діти, сплачує комунальні послуги, а також несе витрати по придбанню одягу та харчування дітям й відповідно наведені обставини, зважаючи на рівень соціально-економічного розвитку в країні, розмір мінімальної заробітної плати та здорожчання цін, дані обставини є безумовним підтвердженням погіршення майнового стану позивача як одержувача аліментів в порівняні з тим, яке було у неї на момент визначення розміру аліментів.
Враховуючи вищевказане, суд вирішуючи спір по суті, зокрема в частині наявності правових підстав для збільшення розміру аліментів, зважаючи на матеріальне становище позивача, а також те, що саме на позивачу лежать усі повсякденні обов'язки та відповідальність по утриманню та вихованню дітей, сплати комунальних послуг й відповідно з моменту винесення рішення суду від 20 березня 2022 року змінився розмір як мінімального заробітної плати так і прожитковий мінімум для дітей й відповідно діти подорослішали та їх потреби щодо фізичного, матеріального та культурного характеру значно зросили, приходить до висновку про наявність правових підстав для збільшення розміру стягнення аліментів на утримання дітей.
Крім того, збільшуючи розмір стягнення аліментів на утримання дітей, суд приймає до уваги й інтереси дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення та розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, а стягнутий рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2020 року розмір аліментів в сумі 1100 гривень, на кожну дитину, є недостатнім для утримання дітей, які проживають із позивачем.
При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати аліментів у розмірі по 2000 гривень на кожну дитину.
Таким чином, суд враховуючи усе вищевказане, а також встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, зважаючи на положення ст. 182 СК України, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, приходить до висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів, які підлягали стягненню з відповідача ОСОБА_2 , на підставі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2020 року й відповідно, визначаючи розмір аліментів, суд враховуючи обставини справи, однаковий обов'язок обох батьків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, приходить до висновку, про необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі по 2000 гривень щомісячно на кожного з дітей, оскільки даний розмір аліментів буде відповідати інтересам дітей та не порушуватиме прав сторін.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 липня 2022 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 березня 2020 року у справі №713/33/20.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання їх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 гривень щомісячно на кожного з дітей, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення кожним з дітей повноліття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: І.Б. Перепелюк
Н.Ю. Половінкіна