Номер провадження 22-ц/821/1102/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №692/227/22 Категорія: 305030000 ЧЕПУРНИЙ О. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
15 вересня 2022 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Нерушак Л.В., Новікова О.М.
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - Данилової Тетяни
на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 червня 2022 року, у складі судді Чепурного О.П., -
У березні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до суду з вказаним позовом.
В обгрунтування вимог вказувало, що 01.08.2018 року між позивачем та ПАТ «ТАСкомбанк» було укладено договір (страхове свідоцтво) страхування наземного транспорту №891/18-Т/Ц2-204, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «ГАЗ А22R33-55», д/н НОМЕР_1 . 16.12.2018 року сталася ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу, в результаті якого автомобілю марки «ГАЗ А22R33-55», д/н НОМЕР_1 було заподіяно пошкоджень, а його власнику збиток. Позивач на умовах договору зобов'язався здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО, яке буде здійснювати відновлювальний ремонт, вартість робіт яких склала 46750,01 грн., а вартість запчастин склала 83619,94 грн., які в подальшому були перераховані на розрахунковий рахунок СТО ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач прийняв в роботу транспортний засіб «ГАЗ А22R33-55», д/н НОМЕР_1 , проте, ремонтно-відновлювальні роботи не були проведені. Власник транспортного засобу вимушений був вчиняти дії щодо повернення належного йому автомобіля та відмови від проведення ремонтно-відновлювальних робіт на СТО відповідача.
Вказував, що відповідач безпідставно утримує кошти, які були перераховані ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на р/р СТО для проведення відновлювальних робіт пошкодженого за наслідками ДТП т/з. Транспортний засіб не відновлено та у пошкодженому стані повернуто його власнику, однак, кошти не повернуто ПрАТ «СК Арсенал страхування».
В зв'язку з викладеним позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 130 369 грн 95 коп майнової шкоди та судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 21 червня 2022 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» суму майнової шкоди в розмірі 83 619 грн 94 коп., та судові витрати в розмірі 1 591 грн 31 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд своє рішення мотивував тим, що позивач сплатив кошти в сумі 83 619 грн. 94 коп., як страхову виплату згідно рахунку №375 від 22.03.2019, на рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення. Проте, відповідач ремонтно-відновлювальні роботи не провів та кошти не повернув, протилежного останнім не доведено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди в розмірі 46 750 грн. 01 коп., суд виходив з того, що до матеріалів справи не додано копію платіжного доручення на дану суму та не підтверджено іншими доказами, що позивач сплатив цю суму в рахунок оплати за ремонтні роботи. Крім того, суд вказав, що ухвалу суду від 02.06.2022 про витребування платіжного доручення №9992404 від 01.03.2019, позивач не виконав та не надав даного платіжного доручення.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - Данилова Т. подала апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 130 369 грн 95 коп майнової шкоди та судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп за подання позовної заяви та 3721 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача суми в розмірі 46 750 грн. 01 коп. є передчасним та помилковим, оскільки позивач здійснював перерахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1 двома частинами - 29.03.2019 на суму 83 619 грн. 94 коп. та 01.03.2019 на суму 46 750 грн. 01 коп. Дані обставини підтверджуються страховими актами, розрахунками та платіжними дорученнями.
Скаржник зазначає, що направляв разом з позовною заявою копію платіжного доручення № 9992404 від 01.03.2019. Після отримання судом позовної заяви з додатками жодного акту про недостачу документів відповідно переліку не складалося і не направлялося позивачу.
Натомість, на виконання ухвали суду від 02.06.2022 скаржником повторно направлено копію платіжного доручення № 9992404 від 01.03.2019 про сплату страхового відшкодування в розмірі 46 750 грн. 01 коп., в частині стягнення якої було відмовлено судом з причин його відсутності.
Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2022 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ПАТ «Таскомбанк» (страхувальник/вигодонабувач) укладено генеральний договір №201/17-Т/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту від 17.03.2017 (надалі - Договір), згідно якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника/вигодонабувача, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та додатковим обладнанням відповідно до додатку №2 «Реєстр застрахованих ТЗ» до цього договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 16.2. Договору виплата страхового відшкодування відбувається на базі авторизованої СТО.
Згідно з п. 24.10 при пошкодженні т/з внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення т/з, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п. 16 Договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого т/з на базі СТО на підставі рахунків з СТО.
Пункт 24.11.1. Договору передбачає умову визначення розміру збитків:
-на базі авторизованої СТО - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно, виходячи з відновлення пошкодженого т/з на базі авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування т/з певної марки, згідно вимог заводу-виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів,
-на базі СТО на вибір Страховика - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно виходячи з відновлення пошкодженого т/з на базі СТО на вибір Страховика. При цьому Страховик гарантує якість ремонту на вибраній ним СТО, а саме, зобов'язується по обґрунтованим претензіям Страхувальника відшкодувати витрати, пов'язані з усуненням дефектів внаслідок неякісного ремонту.
Згідно з Страховим свідоцтвом № 891/18-Т/Ц2-204 від 01.08.2018, яке є невід'ємною частиною Договору, застрахованим автомобілем є «ГАЗ А22R33-55», д/н НОМЕР_1 , 2016 року випуску. Строк дії свідоцтва до 08.08.2019 (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2018 сталася ДТП із застрахованим т/з.
У заяві про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування т/з від 16.12.2018 у графі «Форма виплати страхового відшкодування» передбачена виплата страхового відшкодування згідно з умовами договору страхування на 1)ТОВ «АІС АЗЧ Маркет»; 2) ФОП ОСОБА_1 .
З матеріалів справи не вбачається, ким саме з сторін Договору обрано СТО ФОП ОСОБА_1 для проведення відновлювальних робіт пошкодженого т/з, що не впливає на вирішення справи.
Натомість, згідно із заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 27.03.2019, страхувальник просив здійснити виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 на підставі рахунку СТО №375 від 22.03.2019 (а.с.15).
Крім того, у відповідності до листа б/н від 22.02.2019 Київського відділення №52 АТ «Таскомбанк» адресованого Страховику, власник т/з (Страхувальник) прийняв рішення направити всю суму страхового відшкодування в розмірі 130 369 грн. 95 коп. по страховому випадку за страховою подією, що сталася 16.12.2018, на рахунок СТО (а.с.18).
Відповідно до рахунку-фактури №358 від 15.02.2019 ФОП ОСОБА_1 вартість ремонтних робіт по автомобілю ГАЗ А22R33-55», д/н НОМЕР_1 склала 46 750 грн 01 коп., а відповідно до рахунку-фактури №375 від 22.03.2019 вартість запчастин склала 83 619 грн 94 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з наявності платіжного доручення №9995831 від 29.03.2019, згідно якого страховик перерахував на рахунок відповідача страхову виплату в розмірі 83 619 грн 94 коп. за рахунком №375 від 22.03.2019, відсутності проведення ремонтно-відновлювальних робіт та неповернення відповідачем коштів. Відмовляючи позивачу у частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 46 750 грн 01 коп, суд керувався відсутністю підтвердження перерахування відповідачу даних коштів в рахунок оплати ремонтних робіт.
Колегія суддів вважає, що, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення коштів з відповідача на користь позивача в сумі 83 619 грн. 94 коп. суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, норми статей 837, 849 ЦК України, які регулюють правовідносини в сфері договору підряду, та не застосував норми статті 1212 ЦК України, які в даному випадку підлягають до застосування.
Так, згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Правовідносини, що склалися між сторонами по справі не відносяться до правовідносин за договором підряду, оскільки позивач по факту не є замовником робіт, він лише перераховує страхове відшкодування на виконання умов Договору. Замовником ремонтних робіт є власник пошкодженого автомобіля (страхувальник), який не є стороною по справі, а виконавцем робіт є відповідач, тому висновок суду про застосування до спірних правовідносин норм, які регулюють договірні відносини підряду є помилковим.
З обставин справи, встановлених судом, вбачається, що спір між сторонами виник щодо перерахованих страховою компанією на рахунок ФОП ОСОБА_1 коштів - страхового відшкодування в сумі 130 369 грн. 95 коп. на відновлювальний ремонт автомобіля «ГАЗ А22R33-55», д/н НОМЕР_1 ., який пошкоджено у результаті ДТП.
В зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань по ремонту автомобіля, та внаслідок цього відмови власника автомобіля від послуг СТО і повернення пошкодженого автомобіля, кошти перераховані Страховиком на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 є безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню позивачу.
Доказів, які спростовують дані обставини, як в суд першої інстанції, так і в апеляційну інстанцію, відповідачем не надано.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Суд першої інстанції не врахував вищевказаного та не застосував до спірних правовідносин норму ст. 1212 ЦК України, на підставі якої підлягають поверненню страховику кошти в розмірі 130 369 грн. 95 коп., які були перераховані ФОП ОСОБА_1 на виконання ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого т/з, але внаслідок невиконання останнім взятих на себе зобов'язань, відмови власника т/з від ремонту та повернення йому автомобіля, відпала правова підстава набуття даних коштів, а тому вони утримуються у відповідача як безпідставно набуте майно.
Вирішуючи питання про повернення безпідставно набутого майна, колегія суддів враховує наявність рахунку-фактури №375 від 22.03.2019 на суму 83 619 грн 94 коп та відповідно перерахування даної суми позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується копією платіжного доручення № 9995831 від 29.03.2019 (а.с.20).
Крім того, скаржником надано докази про перерахування коштів -страхової виплати в розмірі 46 750 грн. 01 коп. на рахунок ФОП ОСОБА_1 за ремонт пошкодженого т/з (а.с.56), які надіслані на запит суду першої інстанції вчасно - 10.06.2022, однак, через об'єктивні обставини надійшли після ухвалення судового рішення, тому у відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України колегія суддів їх долучає до матеріалів справи та враховує як належний доказ перерахування коштів відповідачу, та утримання їх останнім як безпідставно набутого майна.
Таким чином, кошти в загальній сумі 130 369 грн 95 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як безпідставно набуте майно.
Водночас, задовольняючи вимоги позивача, колегія суддів враховує, що станом на час розгляду справи згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність (а.с.21). Проте, права та обов'язки за укладеними договорами, які виникли у нього під час здійснення підприємницької діяльності не припиняються, а переходять до нього як до фізичної особи.
Підсумовуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів змінює і розподіл судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» належить стягнути судові витрати в розмірі 2481 грн, понесені за подання позовної заяви та 3721 грн 50 коп за звернення з апеляційною скаргою.
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - Данилової Тетяни задовольнити частково.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 червня 2022 року у даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» кошти в сумі 130 369 грн 95 коп. (сто тридцять тисяч триста шістдесят дев'ять гривень 95 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» судові витрати в сумі 6202 грн 50 коп. (шість тисяч двісті дві гривні 50 коп.).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.
Судді: Ю.В. Сіренко
Л.В. Нерушак
О.М. Новіков