14 вересня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 711/1996/22
Провадження № 22-ц/821/960/22
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Бородійчука В.Г.
за участю секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Мовчан Олександр Миколайович
відповідач: ОСОБА_2
представник відповідача: адвокат Сучило Артем Олегович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сучила Артема Олеговича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2022 року (постановлену під головуванням судді Піковського В.Ю. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
12 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
07 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 подав до Придніпровського районного суду м. Черкаси заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти), державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0719 га з кадастровим номером 7110136400:02:066:0040.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що зважаючи на значну суму заборгованості за договором позики у розмірі 50000,00 доларів США, наявне обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання, в подальшому, рішення суду, а тому з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача щодо забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення суд прийшов до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
В апеляційній скарзі, поданій 21 червня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сучило А.О., вважаючи ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2022 рокунеобґрунтованою,постановленою із порушенням норм процесуального права, при неповному дослідженні судом першої інстанції обставин справи, що мають істотне значення для вирішення даного питання, просить вказану ухвалу скасувати, постановивши при цьому, нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
В апеляційній скарзі, зокрема, зазначено, що суд першої інстанції мав здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, проте, не зробив цього, у зв'язку із чим суд прийшов до помилкового висновку, що заявлений ОСОБА_1 вид забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії відносно нерухомого майна відповідає заявленим вимогам та характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами спору.
Крім того, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, судом першої інстанції не дотримано принципу співмірності заходів забезпечення позову.
Також скаржник зазначає, що судом не взято до уваги та не досліджено інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням таких заходів. Зокрема, не взято до уваги інтереси ОСОБА_3 , який являється чоловіком відповідачки та володіє на праві спільної сумісної власності нерухомим майном, на яке оскаржуваною ухвалою накладено заборону.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Сучила А.О.не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в п.п.1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №367/246/18 (провадження №61-46301св18).
З наявних матеріалів справи вбачається, що 27 липня 2019 року між ОСОБА_1 - «Позикодавцем» та ОСОБА_2 - «Позичальником» був укладений договір позики, про що свідчить складена розписка.
Відповідно до договору позивач передав ОСОБА_2 кошти в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, еквівалент у гривнях на момент звернення до суду складає 1650000 (один мільйон шістсот п'ятдесят тисяч) гривень, для ведення особистого бізнесу.
Доказом передачі та отримання коштів є розписка, яка складена ОСОБА_2 власноруч. Згідно договору позики Сторони домовилися, що Позичальник зобов'язаний погасити суму позики до 27 липня 2020 року. 24.03.2022 та 20.04.2022 позивачем були надіслані вимоги до відповідача про сплату боргу у сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США.
Відповідно до договору позики від 27 липня 2019 року, борг на момент звернення до суду складає 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США.
В даному випадку, заборона вчиняти реєстраційні дії щодо права власності на житловий будинок та земельну ділянку, які належать ОСОБА_2 викликана необхідністю нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання очікуваного позивачем судового рішення по справі та своєчасне невжиття цих заходів може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав позивача, у зв'язку з тим, що грошові кошти можуть бути відсутні на момент виконання судового рішення, а нерухоме майно, що належить відповідачці, може бути безперешкодно нею відчужено на користь третіх осіб, і в такому випадку, звернути стягнення за рішенням суду буде неможливо.
Таким чином, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій щодо нерухомого майна, відповідає заявленим ОСОБА_1 позовним вимогам та є співмірним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки є достатні підстави припускати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання судового рішення.
Доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Сучила А.О. про неврахування інтересів третіх осіб щодо розпорядження нерухомим майном, який є об'єктом спільної сумісної власності, при вжитті судом заходів забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки сама по собі презумпція спільної сумісної власності подружжя не є безумовною підставою для відмови у вжитті заходів забезпечення позову. До того ж, такі заходи діють до закінчення розгляду справи по суті, тобто мають тимчасовий характер.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку, що обраний ОСОБА_1 захід забезпечення позову є співмірним із заявленими ним вимогами та є необхідним для ефективного захисту прав та інтересів позивача.
Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Сучила А.О.суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 374 та статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сучила Артема Олеговича - залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2022 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко
/повний текст постанови суду виготовлений 15 вересня 2022 року/