Справа № 161/5211/22 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/835/22 Категорія: 70 Доповідач: Бовчалюк З. А.
15 вересня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Данилюк В.А., Здрилюк О.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2022 року,
03 травня 2022 року позивач звернулася до суду з даним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2020 року у цивільній справі №161/1495/20, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , в користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 28 січня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що аліменти відповідач сплачував невчасно, у зв'язку з чим за період з лютого 2020 по лютий 2022 року нею нарахована пеня за їх прострочення у загальному розмірі 63 931,61 грн.
З наведених підстав та посилаючись на приписи ст.196 СК України позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 63 931,61 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 23 вересня 2020 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 40 102,24 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2020 року у цивільній справі №161/1495/20, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 28 січня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до обов'язкового негайного виконання.
Під час проголошення рішення був присутній, в тому числі, представник відповідача.
Вказане рішення набрало законної сили 26 жовтня 2020 року та з 25 листопада 2020 року знаходиться на примусовому виконанні у Першому ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ВП №63705659 (а.с.5).
Як слідує з наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості за період з січня 2020 по березень 2022 року, а також з наданих відповідачем квитанцій (а.с.9), аліменти за вказаний період боржником сплачувалися періодично. Фактично, за розглядуваний період аліменти були сплачені 16 квітня 2021 року на суму 46 007,98 грн., 20 квітня 2022 року на суму 30 207,00 грн., 10 травня 2022 року на суму 2 618,00 грн. (а.с.70-73).
Частинами 1-2 статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Суд першої інстанції правильно врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16 та визначив, що пеня за прострочення сплати аліментів за період з 23 вересня 2020 року по 28 лютого 2022 року становить 40 102,24 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не правильно було вибрано період нарахування пені, а саме, що пеню необхідно обраховувати з 28 січня 2020 року (день звернення до суду з позовом про стягнення аліментів) не заслуговують на увагу. Саме 23 вересня 2020 року - день ухвалення рішення про стягнення аліментів, у відповідача з'явився обов'язок виконати рішення суду та сплачувати аліменти позивачу, які визначені судом.
Що ж до наявної заборгованості по аліментах станом до 23 вересня 2020 року (день ухвалення рішення), суд першої інстанції правильно вважав, що така заборгованість утворилась не з вини відповідача, що є умовою для сплати пені згідно з ч. 1 ст. 196 СК України.
Крім того, відповідач періодично здійснює погашення заборгованості по аліментах так зокрема: 16 квітня 2021 року на суму 46 007,98 грн., 20 квітня 2022 року на суму 30 207,00 грн., 10 травня 2022 року на суму 2 618,00 грн. (а.с.70-73).
З врахуванням встановлених обставин, стягненні пені в розмірі 40 102,24 грн- є належним штрафним спонуканням відповідача надалі уникати прострочення сплати аліментів, які визначені рішенням суду.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 40 102,24 грн гривень, з врахуванням вимог ст.196 СК України.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 15 вересня 2022 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2022 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя:
Судді: