печерський районний суд міста києва
Справа № 759/16306/21-ц
07 липня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Вовк С. В.,
за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» та ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди,
Позиція сторін у справі
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ТОВ «ЗН УА» та ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ОСОБА_3 дізнався із мережі Інтернет, що відносно нього розповсюджено негативну, недостовірну інформацію наступного змісту: «Но здесь важно напомнить, что основным аргументом, позволившим ОСОБА_6 легитимизировать свое решение в глазах граждан, была антикоррупционная кампания силовиков и команды ОСОБА_7 , начавших активное разоблачение деяний ОСОБА_3 . Конституция - ничто, справедливость - все. Власть показательно возвращала в коммунальную собственность города украденные ОСОБА_3 активы. Что она с ними делала потом - тема не этого материала. Однако точно повод бояться для ОСОБА_9 », - добавляет ОСОБА_10 . Зазначена інформація розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою : « ІНФОРМАЦІЯ_2 назвал список кандидатов Банковой на должность главы КГГА», у мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Викладена інформація надзвичайно обурює позивача як колишнього мера столиці, оскільки вона є неправдивою та такою, що аж ніяк не відповідає дійсності. Пан ОСОБА_3 не крав жодних активів, не здійснював жодних кримінально караних протиправних діянь, і доказів протилежного немає ані у відповідачів, ані взагалі - в об'єктивній дійсності. Про негативний характер поширеної інформації, крім об'єктивних факторів, свідчить і висновок експерта, складений на замовлення сторони позивача в порядку ст. ст. 102, 106 ЦПК України. До поширення спростовуваної інформації позивач мав надзвичайно позитивну соціальну оцінку в очах співгромадян; поширення недостовірної інформації щодо причетності до певних протиправних діянь серйозно вплинуло на душевний стан позивача; він був і залишається надзвичайно обуреним цією відвертою нісенітницею, що, в свою чергу, неминуче негативно впливає на його моральний стан та фізичне самопочуття, а також надзвичайно турбує його близьких та родичів. Неправомірними діями відповідачі завдали позивачу величезну моральну шкоду, яка виразилась у перенесеному нервовому стресі, викликаному поширенням серед надзвичайно великого кола осіб недостовірної негативної інформації.
Представник відповідачів подав відзив на позов, в якому зазначив, що спірна стаття є власною думкою, оціночним судженням, оскільки автор висловила лише власні переконання та погляди щодо політичних процесів столичного життя та надано критичну оцінку діяльності різних публічних осіб, що викликає чималий інтерес у суспільства, ґрунтуючись на численних повідомленнях засобів масової інформації та з власних джерел як журналіста. Висновок експерта № 3130 за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, складений 22 червня 2021 року ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа», не може підставою для задоволення позову, оскільки визначення характеру висловлювань відповідача є предметом доказування при розгляді справи, за результатами розгляду якої висновок щодо характеру висловленої відповідачем інформації може бути зроблений виключно судом в процесі оцінки наявних у провадженні доказів (пояснень сторін, показань свідків, дослідження письмових доказів, електронних доказів, висновку експерта) за результатами їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження. Також представник відповідачів звернув увагу суду на відсутність будь-якої інформації про кваліфікацію експерта, яка робила висновок.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що незважаючи на те, що межа допустимої критики щодо позивача як публічної особи є значно ширшою ніж окремої пересічної особи, як то передбачено ст. ст. 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, проте відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України такі особи (публічні) також мають право на спростування недостовірної інформації, яка за своїм змістом виходить за межі будь-якої допустимої критики. Поширена інформація не є критикою взагалі, а є фактичними твердженнями, що не відповідають дійсності, а тому права позивача є порушеними і підлягають захисту у судовому порядку шляхом визнання інформації недостовірною і зобов'язання відповідачів її спростувати. До того ж, ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідачів проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Процесуальні дії
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю під назвою : « ІНФОРМАЦІЯ_2 список кандидатов Банковой на должность главы КГГА», в якій, зокрема, зазначено: « Но здесь важно напомнить, что основным аргументом, позволившим ОСОБА_6 легитимизировать свое решение в глазах граждан, была антикоррупционная кампания силовиков и команды ОСОБА_7 , начавших активное разоблачение деяний ОСОБА_3 . Конституция - ничто, справедливость - все. Власть показательно возвращала в коммунальную собственность города украденные ОСОБА_3 активы. Что она с ними делала потом - тема не этого материала. Однако точно повод бояться для ОСОБА_9 », - добавляет ОСОБА_10 .
Під час розгляду справи сторони не заперечували факту поширення вказаної інформації відповідачами, а відтак за правилами частини першої статті 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.
Згідно з Висновком лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 червня 2021 року № 3130, проведеної експертом ТОВ «КИЇВСЬКА НЕЗАЛЕЖНА СУДОВО-ЕКСПЕРТНА УСТАНОВА» Оксаною ПРОХОРЕНКО, спірна інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, містить інформацію негативного характеру щодо ОСОБА_3 .
Згідно з листом-відповіддю НАБУ від 05.07.2021 року, у кримінальних провадженнях, які розслідувались та розслідуються НАБУ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень не повідомлялось, обвинувальні акти щодо нього не складались
З листа-відповіді прокуратури м. Києва від 23.04.2018 року, вбачається, що вироки суду стосовно ОСОБА_3 за фактом розкрадання земель відсутні.
Згідно листа-відповіді від СБУ від 04.01.2021 року, відомості стосовно ОСОБА_3 як підозрюваного не вносились до ЄРДР, його розшук не оголошувався.
Згідно листа-відповіді від ГУ НП у м. Києві від 31.12.2020 року, кримінальні провадження відносно ОСОБА_3 не розслідуються.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб; підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
Згідно із частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської АсамблеїРади Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Позивач, враховуючи матеріали справи, зміст публікації, інформацію яку позивач намагається оскаржити, посада, яку позивач обіймав - є публічною фігурою (особою). На момент поширення вказаної інформації позивач був депутатом Київської міської ради.
Загальновідомою є інформація про те, що ОСОБА_3 - український державний і політичний діяч єврейського походження, підприємець, банкір, співак. Київський міський голова і голова Київської міської ради від 14 квітня 2006 року по 12 липня 2012 року, голова Київської міської державної адміністрації (20 квітня 2006 - 16 листопада 2010). Президент концерну «Правекс» (1992-1996). Заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, почесний працівник прокуратури України.
Оскільки позивач є публічною особою, то межа допустимої критики по відношенню до позивача як до публічної особи може бути висловлена в значно гострішій формі ніж по відношенню до звичайного громадянина, а застосування певних словосполучень в контексті розповсюдженої інформації не можна сприймати як твердження про вчинення конкретної дії, яка підпадає під ознаки кримінального правопорушення.
При вирішенні справи суд виходить із того, що висвітлення відповідачами в мережі Internet інформації про повернення в комунальну власність міста «активів» не порушують немайнові права позивача та не характеризують його як злісного порушника законів.
Зокрема, побудова конструкцій виразів: «активное разоблачение деяний ОСОБА_3 », «Власть показательно возвращала в коммунальную собственность города украденные ОСОБА_3 активы» свідчить про те, що спірна стаття є власною думкою, оціночним судженням, оскільки автор висловила лише власні переконання та погляди щодо політичних процесів столичного життя та надано критичну оцінку діяльності різних публічних осіб, що викликає чималий інтерес у суспільства, ґрунтуючись на численних повідомленнях засобів масової інформації та з власних джерел як журналіста.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про кваліфікацію експерта, яка склала висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 червня 2021 року № 3130.
Крім того, слід зазначити, що саме суд під час дослідження матеріалів справи, на підставі поданих сторонами доказів, після надання правової оцінки таким доказам, встановлення обставин справи визначає характер інформації, яку просить спростувати позивач (заявник).
Згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» (адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 19/1, літера А; код ЄДРПОУ 35761274) та ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_3 ) про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2022 року.
Суддя С. В. Вовк