15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 308/2143/17
провадження №51-2766ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 червня 2022 року,
встановив:
3а вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК його звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто на її користь із ОСОБА_4 7000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком, ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 02 вересня 2015 року близько 10:00, перебуваючи в туалеті кафе «Талісман», розташованого на пл. Б. Хмельницького в м. Ужгороді, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті неприязних відносин, під час сварки із ОСОБА_5 умисно заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 08 червня 2022 рокувказаний вирок залишив без змін.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вказані вирок й ухвалу та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Стверджує, що судові рішення стосовно нього постановлені без урахування всіх обставин справи, а висновки судів у них про доведеність його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не ґрунтуються на досліджених доказах. Зокрема, вказує, що на обґрунтування вироку покладено неналежні докази - відеозапис із камери спостереження кафе та висновок судово-медичної експертизи, а висновки суду ґрунтуються на суперечливих показаннях потерпілої та свідка.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений, зокрема, посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить дати зібраним у ній доказам іншу оцінку, ніж та, яку їм дали суди попередніх інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, фактичні обставини у цій справі було встановлено судом першої інстанції. У касаційній скарзі засуджений указує на те, що суд у вироку не дав належної оцінки показанням потерпілої та свідка, висновку експерта, поклавши ці докази в основу вироку. Проте зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що свій висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення цей суд зробив на підставі фактичних даних, які встановив під час дослідження доказів у судовому засіданні та оцінив відповідно до ст. 94 КПК.
Так, суд першої інстанції у вироку вказав, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, підтверджується зокрема, наданими в суді показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка підтвердила, що 02 вересня 2015 року в кафе «Казка» ОСОБА_4 завдав їй декількох ударів по руках та нирках; показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що, отримавши телефонний дзвінок від потерпілої, прийшов у кафе і почув крики з туалету, забіг туди та побачив, як ОСОБА_4 б'є потерпілу і вириває сумку, між ним та ОСОБА_4 почалась боротьба, він розпилив газовий балончик, після чого вони з потерпілою втекли; висновком судово-медичного експерта від 11 вересня 2015 року № 826 відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна та синця на шкіряних покривах правого ліктьового суглоба і спини, що виникли внаслідок дії тупих твердих предметів ударним способом дії, якими могли бути, зокрема, руки людини, вказані ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної втрати працездатності; відеозаписом, який міститься на СD-диску з камери спостереження кафе «Казка», з якого вбачається, що у приміщенні кафе між ОСОБА_4 та потерпілою виник конфлікт, під час якого засуджений схопив за руку та почав тягнути до виходу з приміщення, а потерпіла намагалася вирвати руку, потім він став виривати сумку в неї та направлятися до вбиральні, а потерпіла намагалася забрати сумку, вхопившись за руку ОСОБА_4 , далі він затягнув її у вбиральню. В подальшому біля приміщення вбиральні видно штовханину, а впродовж усієї події вбачається агресивна поведінка ОСОБА_4 щодо потерпілої; іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Такі показання потерпілої і свідка є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та у своїй сукупності з письмовими доказами підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Водночас, незгода засудженого з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, не може свідчити про порушення цим судом вимог кримінального процесуального закону.
Під час перегляду вироку за апеляційною скаргою засудженого апеляційний суд ретельно перевірив наведені доводи і дав на них обґрунтовані відповіді, вказавши у своєму рішенні конкретні мотиви, з яких визнав ці доводи безпідставними та їх відхилив.
Як видно з копії ухвали апеляційного суду, цей суд у своєму рішенні послався на конкретні фактичні дані, що містяться у кримінальному провадженні та свідчать про відповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 125 КК.
Так, суд апеляційної інстанції мотивовано вказав, що послідовність показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та їх узгодження з показаннями потерпілої свідчать про їх достовірність, підстав сумніватися у їх правдивості не встановлено.
Спростовуючи доводи скарги щодо неналежності висновку судово-медичного експерта від 11 вересня 2015 року № 826 суд апеляційної інстанції зазначив, що цей висновок є допустимим доказом, відповідає вимогам статей 101, 102 КПК, а експертизу проведено особою, яка згідно зі ст. 69 КПК може бути експертом у кримінальному провадженні. При цьому колегія суддів зауважила про те, що під час розгляду кримінального провадження апеляційним судом сторона захисту не вказувала на неповноту та поверховість висновку експерта, на зацікавленість експерта в результатах розгляду кримінального провадження та не заявляла клопотань про проведення додаткової експертизи.
Апеляційний суд надав відповідь і на доводи апеляційної скарги засудженого щодо неналежності як доказу відеозапису з камери споcтереження кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки на ньому не відображено факту заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, зазначивши в ухвалі, що, досліджуючи диск з відеозаписом, суд установив наявність конфлікту між ОСОБА_4 та потерпілою, в ході якого остання отримала легкі тілесні ушкодження. Цей доказ був оцінений у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, у тому числі з висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якої у потерпілої виявлено легкі тілесні ушкодження.
Наведені судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях висновки є належним чином умотивованими та обґрунтованими. Зміст указаних вироку та ухвали відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Таким чином, посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оспорюваного судового рішення, як і доводів щодо неправильного застосування кримінального закону касаційна скарга засудженого не містить.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З огляду на викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 червня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3