Постанова
Іменем України
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 717/639/20
провадження № 61-8858св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СОС Кредит»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Лисака І. Н., Височанської Н. К.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Кредит» (далі - ТОВ «СОС Кредит») та просила визнати недійсним укладений між ними договір про надання фінансового кредиту № 15127427 від 17 березня 2020 року.
Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2020 року між нею та ТОВ «СОС Кредит» був укладений кредитний договір про надання фінансового кредиту № 15127427 шляхом розміщення пропозиції укласти договір (оферту) в системі на веб-сайті soscredit.ua.
Зазначала, що при укладенні кредитного договору були порушені її права, зокрема їй не було надано повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту, адже її підпис про ознайомлення з ними відсутній. Також договором передбачено, що зберігання персональних даних клієнта може здійснюватися товариством без обмеження строку, що, на її думку, є незаконним та суперечить абзацам 5, 11 пункту 2 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішеннямКельменецького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2020 року позов задоволено.
Визнано нікчемним договір про надання фінансового кредиту № 15127427 від 17 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СОС Кредит».
Суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні спірного договору відповідач ввів позивача в оману, оскільки не надав їй інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору, у тому числі й щодо сплати штрафних санкцій за договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2020 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на чотирнадцять календарних днів і її було повідомлено про сплату відсотків за користування кредитними коштами, що вона сама визнає, позивач не надала доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення її в оману, а тому відсутні правові підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року й залишити в силі заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи, не врахував, що спірний кредитний договір суперечить вимогам закону та є недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України, оскільки відповідач перед укладенням договору не надав їй повної та об'єктивної інформації про умови кредитування, приховав від неї розмір штрафної санкції, внаслідок чого безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
16 серпня 2021 року справа № 717/639/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 17 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СОС Кредит» був укладений договір про надання фінансового кредиту № 15127427 шляхом розміщення пропозиції укласти договір (оферту) в системі на веб-сайті soscredit.ua, згідно з умовами якого позивач отримала кредит у розмірі 12 000 грн з оплатою по спадній процентній ставці, зазначеній у пункті 3.3.1 договору, на строк до 31 березня 2020 року.
Сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, передбаченої пунктом 3.1.1 цього договору, та детальний розпис сукупної вартості кредиту для клієнта (у процентному та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за кредитом наведено в додатку № 1 до цього договору (пункт 5.2 договору).
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що в разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого цим договором, з першого дня, що визначений у пункті 4.2 договору, кредит визнається таким, що вийшов в розстрочку. Клієнт зобов'язується сплатити штрафні санкції у вигляді нарахування штрафу в розмірі 3 відсотків за кожен день прострочки від суми наданого кредиту.
У подальшому сторони уклали додаткові угоди № 1 від 02 квітня 2020 року та № 2 від 11 квітня 2020 року до договору про надання фінансового кредиту № 15127427, якими, зокрема погодили нові дати повернення кредиту та графіки погашення боргу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У справі, яка переглядається, установлено, що кредитний договір № 15127427 від 17 березня 2020 року укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому перед укладенням кредитного договору відповідач надав позивачу всю необхідну інформацію, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, розміру штрафних санкцій. У додатках до кредитного договору міститься повна інформація стосовно умов кредитування. Позивач погодилась укласти договір саме на таких умовах, надала згоду на обробку персональних даних, про що свідчать підписані нею заява-приєднання до договору про надання фінансового кредиту та договір про надання фінансового кредиту з додатками. Крім того, отримавши кредит, позивач виконувала його умови.
Таким чином, установивши, що укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача,при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов і позивач не довела, що договір суперечить вимогам закону, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко