Постанова
Іменем України
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 214/4562/20
провадження № 61-5580св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації
ім. Героїв Крут,
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військового інституту телекомунікацій
та інформатизації ім. Героїв Крут на ухвалу Саксаганського районного
суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року
у складі судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного
суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації
ім. Героїв Крут звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.
Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2017 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Згідно з умовами вказаного контракту ОСОБА_1 зобов'язався,
зокрема, проходити військову службу (навчання) у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше 5 років після закінчення навчання, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані
з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу
у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
З 29 серпня 2017 року молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано курсантом факультету бойового застосування систем управління та зв'язку (наказ начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут від 11 серпня 2017 року № 35) Крім того, молодшого сержанта військової служби
за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу інституту, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі з 31 серпня 2017 року (наказ начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут від 29 серпня 2017 року № 174).
Однак, наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут від 20 липня 2018 року № 38 ОСОБА_1 було відраховано зі списків інституту у зв'язку з достроковим розірванням контракту через службову невідповідність. Отже, з ОСОБА_1 на користь військового інституту підлягає стягненню витрати, пов'язані
з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, що становить 132 666,18 грн, з яких: 99 805,32 грн - грошове забезпечення, 22 593,60 грн - продовольче забезпечення, 281,91 грн - медичне забезпечення, 9 985,35 грн - витрати на споживання комунальних послуг
та енергоносіїв.
Посилаючись на викладене, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 132 666,18 грн витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року провадження у справі за позовом
Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут
до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з його утриманням
у вищому військовому навчальному закладі, закрито.
Закриваючи на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України, проходив військову службу, яка відповідно до положень КАС України вважається публічною службою, тому цей спір є публічно-правовим та має розглядатись судами у порядку адміністративного судочинства.
Суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації
ім. Героїв Крут залишено без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня
2021 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України,особа проходить службу, яка відповідно до положень КАС України вважається публічною службою. Отже, спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору про підготовку фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбулося після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Спір між сторонами виник щодо проходження (публічної) служби, а саме невиконання відповідачем укладеного контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням у цьому військовому навчальному закладі, а тому розгляд цієї справи віднесений до компетенції адміністративного, а не цивільного суду.
Апеляційний суд також послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації
ім. Героїв Крут, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Військового інституту телекомунікацій та інформатизації
ім. Героїв Крут мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір має розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки не врахували, що позовні вимоги пов'язані з відшкодування шкоди за невиконання цивільно-правової угоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий
спір, а тому такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Посилання судів на правові висновки, які викладені
у постановах Великої Палати Верховного Суду, є безпідставними,
так як постанови Великої Палати Верховного Суду не є нормативно-правовими актами, які містять загальнообов'язкові правила поведінки,
їх обов'язковість нормативно не закріплена. Крім того, суди не звернули увагу на те, що у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15, провадження № 14-18цс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла протилежного правового висновку, відповідно до якого вказана категорія справ належить до розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом установлено, що 29 серпня 2017 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту телекомунікацій
та інформатизації ім. Героїв Крут та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
З 29 серпня 2017 року молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано курсантом факультету бойового застосування систем управління та зв'язку (наказ начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут від 11 серпня 2017 року № 35) Крім того, молодшого сержанта військової служби
за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу інституту, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі з 31 серпня 2017 року (наказ начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут від 29 серпня 2017 року № 174).
20 липня 2018 року наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут № 38 відраховано ОСОБА_1 зі списків інституту у зв'язку з достроковим розірванням контракту через службову невідповідність.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління,
у тому числі делегованих повноважень.
Згідно з частиною першою та четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки регламентовано цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (частина шоста статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Спори, пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-699апп18), від 13 березня 2019 року у справі
№ 723/18/17 (провадження № 14-563цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17 (провадження № 14-31цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суди дійшли законного і обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд у межах цивільного судочинства не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Посилання касаційної скарги на помилковість застосування судами висновків Великої Палати Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що спори про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства та не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, є помилковими, оскільки спростовуються вищевказаними висновками судів і сталою практикою Верховного Суду, яка з цього питання є незмінною.
Посилання касаційної скарги на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц, провадження № 14-18цс18, є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 грудня 2018 року
у справі № 804/285/16, провадження № 11-669апп18, відступила від викладених у ній висновках з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень.
Доводи касаційної скарги про те, що судові рішення Великої Палати Верховного Суду необов'язкові для застосування судами щонайменше
є неповагою до судової влади України. Крім того, згідно з пунктом 9
статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема,
є обов'язковість судового рішення. Відповідно до частини шостої
статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно з частиною першою та другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади
і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник