Ухвала
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 752/8302/16-ц
провадження № 61-8786ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2016 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 07 вересня 2005 року № 08-038/347к в розмірі 104 348,60 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України на 29 лютого 2016 року становило 2 823 087,56 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 07 вересня 2005 року № 08-038/347к (договір про внесення змін № 1 від 18 березня 2009 року, договір про внесення змін № 2 від 28 вересня 2009 року, договір про внесення змін № 3 від 28 січня 2013 року, договір про внесення змін № 4 від 26 липня 2013 року, додаткова угода № 3 від 12 листопада 2010 року) в розмірі 104 348,60 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України на 29 лютого 2016 року становило 2 823 087,56 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» судовий збір в розмірі по 21 173,16 грн з кожного.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року - без змін.
09 вересня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, посилаючись на те, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду було надіслано на адресу електронної пошти її представника 04 травня 2022 року. В матеріалах справи відсутні докази отримання нею копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції раніше. Повний текст вказаної постанови було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05 травня 2022 року. 06 червня 2022 року вона вже зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, однак ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року її касаційну скаргу було залишено без руху, а ухвалою від 05 серпня 2022 року - постановлено вважати неподаною і повернуто. Крім цього, заявник посилається на введення 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, що також ускладнило їй вчасне звернення з касаційною скаргою.
Заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з наданим заявником скриншотом вхідного повідомлення з електронної пошти її представника Костіна К. М. (ІНФОРМАЦІЯ_1) 04 травня 2022 року на вказану електронну пошту надійшов лист від Київського апеляційного суду (inbox@kia.court.gov.ua), до якого додано копію оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була оприлюднена в реєстрі 05 травня 2022 року.
У справі наявна заява адвоката Костіна К. М. від 08 липня 2022 року про надання справи для ознайомлення та зняття фотокопій, зареєстрована Голосіївським районним судом міста Києва 08 липня 2022 року за вх. № 20666.
06 липня 2022 року ОСОБА_1 вперше звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було надати докази на підтвердження обставин, що перешкоджали подати касаційну скаргу до 21 березня 2022 року, подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, а також - сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 84 693 грн. При цьому заявнику було роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року постановлено вважати неподаною і повернуто заявнику у зв'язку з невиконанням нею вимог ухвали Верховного Суду від 15 червня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в частині подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень.
Вказана ухвала Верховного Суду була надіслана учасникам справи 11 серпня 2022 року, і отримана адвокатом Костіним К. М. 18 серпня 2022 року (рекомендоване повідомлення за ідентифікатором поштового відділення 0306308721665).
З огляду на те, що ОСОБА_1 обґрунтувала пропуск строку на касаційне оскарження ненаправленням їй Київським апеляційним судом повного тексту оскаржуваної постанови від 17 лютого 2022 року та надісланням повного тексту вказаного судового рішення на адресу електронної пошти її представника - адвоката Костіна К. М. повідомленням від 04 травня 2022 року, враховуючи, що вона вперше звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року 06 червня 2022 року, тобто протягом тридцятиденного строку з дня оприлюднення оскаржуваної постанови апеляційного суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (05 травня 2022 року), а при поверненні її касаційної скарги судом не було вирішено питання про поновлення їй строку на касаційне оскарження, чи про визнання наведених в її клопотанні підстав поновлення цього строку неповажними, виходячи зі змісту частини другої статті 390 ЦПК України щодо права заявника на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України), Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви та поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року. При цьому Верховний Суд взяв до уваги, що за змістом пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України докази, які підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції додаються до касаційної скарги - за наявності, а також врахував закріплені в частині третій статті 2 ЦПК України основні засади (принципи) цивільного судочинства, а саме верховенство права та забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Крім цього, Верховний Суд врахував, що оскаржувана постанова апеляційного суду була ухвалена 17 лютого 2022 року, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено відповідними Указами Президента України.
Разом з тим касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору, посилаючись на те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті значно перевищує 5 % розміру її річного доходу. В неї відсутнє рухоме і нерухоме майно, окрім іпотечної квартири. Крім цього, їй необхідно сплачувати суттєву суму за комунальні послуги. Тому сплата судового збору в розмірі 84 693 грн є непід'ємною для неї та обмежує її право на доступ до правосуддя.
Клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що відповідачі у справі не є суб'єктами, на яких поширюється дія цієї правової норми, оскільки вона стосується лише позивачів.
Водночас відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Враховуючи наведене, відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом. Тобто за вказаних обставин, з метою забезпечення права особи на судовий захист стаття 8 Закону України «Про судовий збір» може бути застосована за аналогією закону (частина дев'ята статті 10 ЦПК України) до іншої сторони спору.
На підтвердження свого майнового стану ОСОБА_1 надала довідку про доходи № 1499 2346 6544 4418, видану їй Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві (Голосіївський район), згідно з якою розмір її доходу за період із січня по грудень 2021 року становив 68 741,16 грн.
Як зазначено вище, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року було стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» судовий збір в розмірі по 21 173,16 грн з кожного.
Тобто при пред'явленні позову було сплачено судовий збір в розмірі 42 346,32 грн.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, за подання цієї касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір в розмірі 84 692,64 грн (42 346,32 х 200 %).
Враховуючи, що розмір судового збору за подання касаційної скарги (84 692,64 грн) перевищує 5 % доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік (5 % від 68 741,16 грн = 3 437,06 грн), з метою забезпечення їй права на судовий захист, заявлене нею клопотання про звільнення від сплати судового збору необхідно задовольнити частково, а саме - зменшити їй розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги в цій справі, до 3 437,06 грн, що становить 5 % від її річного доходу за попередній календарний рік.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 3 437,06 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р?н/22030102, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору в установленому законом розмірі, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 136, 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково.
Зменшити до 3 437 (трьох тисяч чотириста тридцяти сімох) грн 06 коп. розмір судового збору, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук