Ухвала
09 вересня 2022року
м. Київ
справа № 740/6446/21
провадження № 61-8410ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 29 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з
12 листопада 2021 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року залишено без змін.
У серпні 2022 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року, а також рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) на утримання ОСОБА_2 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Безпосередньо в касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження посилаючись на те, що копії оскаржуваних судових рішень отримав 15 липня 2022 року в приміщенні суду першої інстанції.
Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження є поважними та пропущений строк необхідно поновити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року
(справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії».
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про стягнення аліментів.
Отже, справа № 740/6446/21 є малозначною в силу закону.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
При цьому обґрунтовуючи наявність передбачених статтею 83 Сімейного кодексу України (далі - СК України) обставин для позбавлення права на утримання одного із подружжя або обмеження його строку, заявник не звернув увагу, що аліменти на утримання ОСОБА_2 стягнуті судом на підставі статті 84 СК України, як дружини, з якою проживає дитина відповідача, до досягнення такою дитиною трирічного віку.
Питання участі батька у вихованні дитини може бути вирішено батьками у добровільному порядку, а у разі наявності спору - органом опіки та піклування або судом.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі; відповідачем реалізовано право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року в справі № 740/6446/21.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта