15 вересня 2022 року
м. Київ
справа №826/4674/18
адміністративне провадження №К/9901/8657/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача - Перепелиці А.В.,
представника відповідача - Прокопчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про залишення без розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в рамках касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 826/4674/18,
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач, Товариство, платник податків) звернулось до суду із позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2015 № 0000172200, №0000182200, №0000192200, від 10.11.2015 №0003641619, №0003651619, №0003661619, №0003671619, №0003681619, №0003691619, від 10.07.2017 №0011451213, №0011501213, №0011521213, №0011541213, №0011611213, №0011641213, №0011651213, №0011581213, №0011571213.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2015 №0000172200, №0000182200, №0000192200, від 10.11.2015 №0003641619, №0003651619, №0003661619, №0003671619, №0003681619, №0003691619. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 апеляційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2015 №0000172200, №0000182200, №0000192200, від 10.11.2015 №0003641619, №0003651619, №0003661619, №0003671619, №0003681619, №0003691619, від 10.07.2017 №0011451213; №0011521213; №0011501213 в частині застосування штрафу у розмірі 1077112,40 грн; №0011541213 в частині застосування штрафу у розмірі 1674569,31 грн; №0011611213 в частині застосування штрафу у розмірі 1476470 грн; №0011651213 в частині застосування штрафу у розмірі 1042052,44 грн; №0011571213 в частині застосування штрафу у розмірі 49 575,24 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Верховний Суд ухвалою від 08.04.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 826/4674/18.
14.04.2022 на адресу Суду від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшло клопотання, в якому відповідач просить залишити позов без розгляду.
Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Так, спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Постановою Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18 сформовано правову позицію, відповідно до якої строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 ПК України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №500/2486/19, відступив від висновків викладених у постановах Верховного Суду у справах №818/309/18 та №2540/2576/18, сформувавши наступний правовий висновок:
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що у вказаній постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, зауважено на тому, що:
- суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;
- зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;
- задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
В контексті викладених висновків у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 необхідно звернути увагу на те, що приписами статей 8, 129 та 147 Конституції України гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
Зважаючи на ту обставину, що з даним позовом позивач звернувся до суду першої інстанції у березні 2018 року, тобто до прийняття 26.11.2020 постанови Верховного Суду у справі №500/2486/19, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань, після їх адміністративного оскарження, з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, Суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Розглянувши вказане клопотання, Суд дійшов висновку, що відповідачем на обґрунтування заявленого клопотання не зазначено належних доводів та у задоволенні останнього слід відмовити.
Керуючись статтями 122, 240, 248, 250, 256, 344, 355 КАС України,
Відмовити Головному управлінню ДПС у Полтавській області у задоволенні клопотання про залишення без розгляду позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі №826/4674/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
Т.А. Чумаченко
І.А. Васильєва ,
Судді Верховного Суду