15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 160/21483/21
адміністративне провадження № К/990/24298/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №160/21483/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за №112 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження атестації позивачем;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 3328к від 19 жовтня 2021 року про звільнення його з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури;
- поновити його у Криворізькій центральній окружній прокуратурі на посаді рівнозначній до посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за №112 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 3328к від 19 жовтня 2021 року про звільнення позивача з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури. Поновлено позивача на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури з 22 жовтня 2021 року. У задоволені позову в іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі №640/25298/19 щодо застосування п. п. 9, 10 Закону №113-ІХ, п. п. 9, 10 Порядку №221.
У цій справі судами було установлено, що відповідно до протоколу № 11 засідання Четвертої кадрової комісії від 24 листопада 2020 року вирішено призначити нову дату складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички для ОСОБА_1 Новоствореною П'ятнадцятою кадровою комісією з часу її створення не було призначено позивачу нову дату складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, а у порушення вимог пункту 7 Порядку проходження прокурорами атестації, 13 вересня 2021 року прийнято рішення №112 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Предметом оцінки у цій справі є правомірність оскаржуваного рішення новоствореної П'ятнадцятої кадрової комісії, яка приймаючи рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Суди виходили з того, що рішення П'ятнадцятої кадрової комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 112 від 13.09.2021 року є необґрунтованим, оскільки його було прийнято без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме обставин попереднього вирішення Четвертою кадровою комісією заяви позивача щодо повторного проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та її висновків відносно цього, яке було оформлено протоколом №11 щодо необхідності повторного проходження позивачем іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
При цьому, відсутні аргументи щодо необхідності застосування висновку під час розгляду цієї справи, обставини якої мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для неї.
Також, на обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами застосовано п. п. 9, 10, 13, 16, 17, 19 Розділу ІІ Закону №113-ІХ, п. п. 6, 7, 11 розділу І, п. 6 розділу ІІІ, п. 2 розділу V Порядку №221 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20, від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, від 20 жовтня 2021 року у справах №420/4196/20, №280/3705/20, №440/2700/20, №380/5462/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №520/5000/2020, від 11 листопада 2021 року у справі №580/1859/20, від 17 листопада 2021 року у справі №340/1673/20 та 140/8233/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/6148/20, від 30 листопада 2021 року у справі №440/3399/20, від 08 грудня 2021 року у справі №420/4572/20.
Касаційна скарга не містить належного обґрунтування подібності правовідносин.
Формальне посилання на постанови Верховного Суду, без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки щодо оцінки того чи іншого аргументу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що підставою для звернення з цією касаційною скаргою є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 17 розділу ІІ Закону №113-ІХ, п. п. 7, 11 Порядку №221 та п. 11 Порядку №233, у справах у яких предметом спору є процедурне рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп'ютерної техніки та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, ухваленого за результатами складання вказаного іспиту (набрання балу нижчого за прохідний).
Проте такі посилання не відповідають правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду без вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права та дотримання всіх умов касаційного оскарження, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №160/21483/21 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов