Справа № 344/2296/22
Провадження № 2/344/1872/22
13 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.
за участі секретаря Герлан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
в позові вказано, що позивач є батьком відповідачки. Із Росії позивач разом із сім'єю переїхали на постійне місце проживання в м. Івано-Франківськ та поселилися за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка в зареєстрованому шлюбі не перебувала. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син ОСОБА_3 . Що стосується батька ОСОБА_3 , то ні позивач, ні його дружина, особу яку у свідоцтві про народження внука ОСОБА_3 записано батьком не бачили ні до народження онука, ні після. ОСОБА_4 був записаний в Реєстрі батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зі слів матері. Позивач є дідусем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 по лінії матері. ОСОБА_3 з народження і до цього часу проживає з позивачем. Що стосується відносин відповідачки з її сином, то вона з його народження не піклувалася про нього, всі обов'язки про піклування за онуком лягли на позивача з дружиною. Відповідачка вважала, що дитина є для неї «обузою» і через дитину у неї не складається життя. В зв'язку з цим відповідачка безпричинно словесно ображала дитину, грубо поводилась з сином ОСОБА_3 . Не забезпечувала його матеріально, харчуванням, одягом, не займалася вихованням. Враховуючи, що відповідачка не виконує свої обов'язки щодо дитини, не приймає належної участі у вихованні, не забезпечує необхідного утримання та медичного догляду, позивач вважає, що є підстави для позбавлення батьківських прав відповідачки щодо її сина ОСОБА_3 .
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримуючи вимоги позову.
Відповідачка подала заяву, в якій вказала, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, просила розглянути справу без її участі.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Бітківська Д.Є. подала заяву, в якій просила про розгляд справи без участі представника третьої особи та прийняти рішення в інтересах дитини, враховуючи висновок органу опіки та піклування від 30.06.2022 №542.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до наданої позивачем копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 є батьком відповідачки ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 .
Постановою Івано-Франківського міського суду від 18.02.2021 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.09.2013 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно висновку від 30.06.2022 року орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналогічний висновок розміщено і в справі Верховного Суду № 641/2867/17-ц.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так само відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
В п.3 ст.12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так само в п.1 ст.13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачка не заперечила відносно позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .
Вимоги позивача обґрунтовано належними правовими підставами.
Таким чином, наявні правові підстави для задоволення позову.
Стаття 141 ЦПК України визначає порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована на проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований на проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована на проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 992,40 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя Бородовський С.О.