Справа № 342/1122/20
Провадження № 1-кп/342/61/2022
15 вересня 2022 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка в режимі відеоконференції з Івано-Франківським апеляційним судом кримінальне провадження № 12018090000000248 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Городенка, який раніше проживав по АДРЕСА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст. 369-2 КК України
ОСОБА_5 19.07.2022 було подано до канцелярії суду клопотання про скасування ухвали від 11.10.2021 про накладення грошового стягнення в розмірі 2379 грн. та про закриття кримінального провадження відносно нього з підстав недоведеності його статусу підозрюваного, яким він не був і не є і відповідно немає статусу обвинуваченого. А саме він покликається не те, що йому не було вручено підозру прокурором відповідно до норм КПК України. А саме підозра не містить відмітки про її вручення ОСОБА_5 . А міститься відмітка про її вручення ОСОБА_6 дата та час «16-20 год. 05.10.2018». Зазначає, що ОСОБА_7 є йому малознайомою і він з нею ніколи ніяких стосунків не підтримував. Відповідно він не набув статусу підозрюваного та не є обвинуваченим і в нього відсутній обов'язок з'являтись до суду на розгляд цієї справи, як в обвинуваченого.
В судове засідання ОСОБА_5 в черговий раз не прибув, подав 15.09.2022 до канцелярії суду заяву із змісту якої вбачається, що він не вважає себе обвинуваченим тому в судові засідання не прибуде. Також в заяві зазначив, що його місцем проживання є м.Маріуполь, однак в результаті війни він змушений проживати на даний час в м.Городенка на орендованій квартирі, адресу якої не вказав. Ще ОСОБА_5 18.11.2021 року подав до суду заяву із змісту якої вбачається, що на номер телефону, який ним раніше було зазначено для надсилання йому смс-повідомлень, самі повідомлення не надходять із невідомих йому причин. Просив надсилати йому повідомлення виключно поштовими засобами зв'язку в м.Маріуполь. Що позбавляє суд можливості про повідомлення ОСОБА_5 про час і місце розгляду справи іншим чином окрім як поштовими засобами зв'язку.
Також в своїй заяві від 15.09.2022 він вказує про те, що не проживає на даний час за адресою в АДРЕСА_3 , де проживав раніше в рідної сестри і просить щоб йому туди більше не надсилали повідомлення.
У зв'язку із поданням неодноразово ОСОБА_5 особисто до канцелярії суду заяв, про не прибуття його в судові засіданні із зазначених ним підстав, суд приходить до переконання про можливість розгляду поданого ним клопотання про скасування ухвали від 11.10.2021 про накладення грошового стягнення та про закриття даного кримінального провадження за недоведеністю статусу підозрюваного та статусу обвинуваченого без участі заявника та за участі його захисника - адвоката ОСОБА_4 . І розгляд поданого ним особисто клопотання із обґрунтування причин не прибуття до суду не буде порушенням його прав та буде тільки сприяти розгляду цієї справи.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання свого підзахисного з підстав зазначених в клопотанні та вважає, що його можна розглянути без участі ОСОБА_5 , який не буде приходити в судові засідання, оскільки не вважає себе обвинуваченим. Ствердив, що раніше під час досудового розслідування ними оскаржувалась повідомлення про підозру. Однак рішення слідчого судді немає вирішального значення і дане питання може бути розглянуто судом на даний час.
Прокурор заперечив проти розгляду справи без участі ОСОБА_5 та проти задоволення цього клопотання. Ствердив, що ОСОБА_5 було вручено підозру згідно передбачених норм законодавства, оскільки на той час органом досудового розслідування було встановлено про проживання ОСОБА_5 в Білоголовки в с.Серафинці. Однак під час затримання ОСОБА_5 05.10.2018 в с.Серафинці за місцем проживання ОСОБА_7 він втік. Тому підозру отримала ОСОБА_7 . Також ствердив, що обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду під час підготовчого судового засідання. Ще ствердив, що під час досудового розслідування ОСОБА_8 оскаржував повідомлення про підозру слідчому судді і в задоволенні його скарги було відмовлено. Ухвала слідчого судді була залишена без змін під час апеляційного розгляду. З приводу скасування ухвали про наладення грошового стягнення то дане питання вже вирішено суддею Федів. Тому в його задоволенні також слід відмовити.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо вирішення клопотання про можливість закриття судом першої інстанції кримінального провадження на будь-якій стадії судового розгляду до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті. Тому судом вирішується подане клопотання 19.07.2022 ОСОБА_5 для того, щоб не порушувались його права, зокрема право на захист в кримінальному провадженні, за участі учасників які прибули в судове засідання 15.09.2022, зокрема його захисника та без участі самого ОСОБА_5 з урахуванням його позиції висловленої в поданих заявах про причини неявки в судове засідання.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши всі матеріали кримінального провадження, клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.
З приводу скасування ухвали від 11.10.2022 року про накладення грошового стягнення на обвинуваченого ОСОБА_5 слід зазначити слідуюче.
Дане клопотання адвоката ОСОБА_4 вже було на розгляді в судді ОСОБА_9 під час того, коли дана справа про обвинувачення ОСОБА_5 перебувала в її провадженні. В задоволенні цього клопотання йому було відмовлено згідно ухвали суді від 26.05.2022 (а.с.188-197 том.2). Про що безпосередньо зазначено в ухвалі на сторінці 6 самої ухвали. Нормами законодавства не передбачено підстав для розгляду цього клопотання повторно іншим суддею. У зв'язку із чим в задоволенні повторного клопотання ОСОБА_5 , яке підтримано його захисником ОСОБА_4 в судовому засіданні, в частині скасування ухвали від 11.10.2021 про накладення грошового стягнення, слід відмовити.
В частині клопотання ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю об'єктивних даних, які б свідчили про вжиття слідчим та прокурором заходів для вручення належним чином повідомлення про підозру ОСОБА_5 та не набуття ним статусу підозрюваного і в подальшому обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, слід зазначити слідуюче.
Відповідно до ч.2 ст.42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. Також в статті 42 КПК України визначено обов'язки обвинуваченого.
Під час розгляду справи ОСОБА_5 в своєму клопотанні та його захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні стверджують, що ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного, а відповідно він і не є обвинуваченим, тому в нього відсутній обов'язок з'являтись до суду на розгляд цієї справи. Бо сам ОСОБА_5 не отримував 05.10.2018 року повідомлення про підозру, а його отримала ОСОБА_6 .
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.42 КПК).
Під «вжиттям заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень» слід вважати вчинення стороною обвинувачення таких документально підтверджених дій, за наслідками яких особа об'єктивно мала можливість дізнатися про початок її кримінального переслідування.
П.10 ч.1 ст.303 КПК України передбачено можливість оскарження під час досудового розслідування повідомлення про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Захисник ОСОБА_4 та прокурор ствердили про оскарження ОСОБА_5 повідомлення про підозру під час досудового розслідування. І в задоволенні скарги по чому йому було відмовлено і дана ухвала слідчого судді залишена без змін апеляційним судом.
Також захисником не спростовано твердження прокурора, що саме ОСОБА_5 отримав 06.01.2020 повідомлення про зміну раніше повідомленої 05.10.2018 підозри. Вручення якої передувало направленню обвинувального акту до суду.
Ст.3 КПК України визначено, що досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується серед іншого направленням до суду обвинувального акту.
Саме обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, про що вказує ст. 110 КПК України.
У рішенні в справі «Маттоціа проти Італії» зазначено, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів».
До того ж, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також«Даллос проти Угорщини»,п. 47).
Статтею 337 КПК України визначені межі судового розгляду та передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Європейський суд з прав людини в п. 87 рішення по справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року (статус остаточного набрало 06.12.2005 року), в якій були встановлені порушення статті 6 Конвенції, визначив, що принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу. Крім того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєве більш невигідне становище порівняно з іншою стороною.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 поступив до Городенківського районного суду. В межах цієї справи проведено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду згідно ухвали від 26.04.2021. Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_5 , скористався своїм правом на правову допомогу про яке йому було повідомлено в суді і стверджував, що у нього відсутні будь-які заперечення для призначення справи до судового розгляду. Зокрема із врахуванням думки якого справу було призначено до судового розгляду.
З чого можна прийти до висновку, що ним не заперечувався на момент проведення підготовчого судового засідання і до його призначення, його статус, як обвинуваченого, якому передує статус підозрюваного.
Крім іншого ОСОБА_5 вже скористався своїм правом оскаржувати повідомлення про підозру від 05.10.2018 до моменту отримання обвинувального акту 23.09.2020 в передбачений законодавством спосіб, відповідно до вимог ст. 303 КПК України.
Хоча нормами КПК України, зокрема ст. 284 КПК України, передбачені підстави для закриття кримінального провадження судом. Однак ОСОБА_5 та його захисник не зазначають згідно яких норм КПК дане провадження слід закрити судом виключно із наведених ними підстав. А саме покликаючись на неналежне вручення повідомлення про підозру в результаті чого «не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання» на даній стадії судового розгляду без проведення розгляду кримінального провадження по суті.
Хоч п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 370 КПК України зобов'язують суд обґрунтовувати своє рішення, проте їх не можна тлумачити як такі, що вимагають детальної відповіді на кожен аргумент. Є міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Зважаючи на вищезазначене суд приходить до переконання, що в задоволенні клопотання ОСОБА_5 , в частині закриття кримінального провадження, обвинувальний акт щодо якого переданий до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК України, також слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 42, 135, 284, 286, 288, 291, 303, 370, 372, 376 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування ухвали від 11.10.2021 про накладення грошового стягнення та про закриття кримінального провадження за недоведеністю - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
В іншій частині ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1