Справа №276/1899/21
Провадження № 1-кп/293/186/2022
15 вересня 2022 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів кримінальне провадження №12021060460000109 від 16.07.2021 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Володарськ-Волинський Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.152 КК України
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження, внесене 16.07.2021 до ЄРДР за №12021060460000109 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заявив відвід суддям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з підстав недовіри. Мотивуючи заяву, зокрема, зазначив, що розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою відбувся без участі потерпілої сторони; судді не давали висловити свої доводи щодо відсутності ризиків подальшого застосування запобіжного заходу; робили зауваження; порушили процесуальні норми права при винесенні ухвали від 01.08.2022, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строки тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 . Також адвокат ОСОБА_7 повідомив про неотримання завчасно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що в подальшому зумовило винесення судом ухвали від 01.08.2022 з порушенням права на захист. Крім того, підставою для відводу вважає, що при розгляді клопотання прокурора про встановлення строку стороні захисту для ознайомлення з додатковими матеріалами, отриманих під час судового розгляду, суд прийняв сумнівні з точки права документи, які грубо порушували встановлені вимоги ДСТУ 4163-2003 щодо їх реквізитів, що стало підставою для задоволення зазначеного клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заяву про відвід, просив її задовольнити. Також заявив, що суд під час судового засідання, яке відбулося 01.08.2022, не врахував доводи захисника, щодо відсутності ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування, вважаючи, що такі ґрунтувались на неправдивій інформації прокурора.
Прокурор, представник потерпілої в судовому засіданні заперечували проти відводу суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , просили відмовити за безпідставністю. Прокурор, між іншим, вказував про відсутність будь-яких доказів на підтвердження заявлених стороною захисту обставин; відвід є необґрунтованим, надуманим, спрямований на затягування розгляду справи; незгода з рішенням суду не є підставою для відводу. Окрім того, вказав, що ухвала суду від 01.08.2022, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , залишена без змін апеляційним судом 17.08.2022.
Колегія суддів, заслухавши думки учасників кримінального провадження, дійшла наступних висновків.
Згідно частин 1,3 статті 81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її справи в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: "Фей проти Австрії", "Веттштайн проти Швейцарії").
Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
Отже, при вирішенні питання про відвід судді необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду.
Вичерпний перелік підстав, які виключають участь судді у кримінальному провадженні, визначений статтями 75,76 КПК України.
Згідно ч. 1ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що відвід суддям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заявлений з підстав незгоди з процесуальними рішенням суду, які прийняті судом 01.08.2022, зокрема, без участі потерпілої сторони.
З цього приводу судом зазначається наступне.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу 2-місячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого тримання під вартою.
З матеріалів справи видно, що у судовому засіданні 01.08.2022 за участі обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_5 судом були розглянуті клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та клопотання прокурора про надання строку для ознайомлення з додатковими матеріалами справи.
При цьому сторона захисту, ознайомившись з наявними клопотаннями, не заперечувала щодо розгляду вказаних клопотань, в тому числі з підстав відсутності інших учасників кримінального провадження.
Сторона захисту скористалась своїм правом на оскарження судового рішення від 01.08.2022, та судом апеляційної інстанції за результатами судового розгляду встановлено, що судом першої інстанції було належним чином дотримано вимоги КПК України та прав обвинуваченого, зокрема, його права на захист.
Разом з тим, на думку колегії судді, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.
Утім, будь-яких об'єктивних даних, які б вказували на необ'єктивність та упередженість суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в розгляді вказаної справи, не встановлено та будь-яких доказів такої упередженості заява про відвід не містить, а незгода з процесуальним рішенням не може бути підставою для відводу.
З вказаних мотивів не заслуговують на увагу доводи захисника ОСОБА_7 щодо не надання можливості йому висловити у повній мірі свої доводи в судовому засіданні.
При цьому суд зазначає, що захисником ОСОБА_7 помилково, на власний розсуд, розцінюються додаткові уточнюючі запитання суду, як обмеження його процесуальних прав.
Таким чином, обставини, на які посилається захисник обвинуваченого ОСОБА_7 та сам обвинувачений ОСОБА_6 , не становлять підстав, передбачених статтею 75 КПК України, які виключають можливість участі суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розгляді кримінального провадження №12021060460000109 від 16.07. 2021, у зв'язку із чим заява про відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81КПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_7 про відвід суддям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_9
Судді
ОСОБА_10 ЛОСЬ