про забезпечення позову
14 вересня 2022 р. № 400/4183/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величко А.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Виконавчого комітету Первомайської міської ради, вул. М. Грушевського, 3,Первомайськ,Миколаївська область,55213,
про:заява про забезпечення позову,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчому комітету Первомайської міської ради (надалі - відповідач) з вимогами визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
14 вересня 2022 року разом із позовною заявою позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом заборони Виконавчому комітету Первомайської міської ради вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать фізичній особі - підприємцю Спiвак Вiкторiї Юрiївнi та розміщені згідно з дозволами на розміщення зовнішньої реклами:
- дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 13.03.2017 р. №1/17 (бігборду) за адресою: вул. Одеська, навпроти ЗОШ №16, м. Первомайськ, (з терміном дії до 10.0З.2022);
- дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 13.03.2017 р. №15/17 (бiгборду) за адресою: вул. Корабельна, навпроти будинку №18, м. Первомайськ, (з терміном дії до 10.03.2022};
- дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 1З.03.2017 р. №16/17 (бiгборду) за адресою: АДРЕСА_2 , (з терміном дії до 10.03.2022);
- дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 13.03.2017 р. №17/17 (6iгборду) за адресою: вул. Леоніда Федорова на перехресті з вул. Івана Папаніна, м. Первомайськ, (з терміном дії до 10.03.2022);
- дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 16.05.2017 р. №35/17 (6iгборду) за адресою: вул. Гагаріна, біля центрального ринку, м. Первомайськ, (з терміном дії до 12.05.2022), до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 11.03.2021 по справі № 260/1168/19.
Заява обґрунтована тим, що позивач подавала в лютому 2022 року відповідачу заяви про продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, проте 22.02.2022 відповідачем відмовлено у продовжені терміну дії дозволів та рекомендовано добровільно демонтувати спеціальні конструкції рекламних засобів.
Відповідно до Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Первомайської міської територіальної громади під демонтажем у цьому Порядку розуміється комплекс заходів, які передбачають відокремлення спеціальної конструкції разом з основою від місця Демонтаж спеціальної конструкції не передбачає переходу права власності на неї до територіальної громади міста та/або комунальних підприємств міської ради.
Крім того, 3.4 Порядку встановлено, що власник спеціальних конструкцій може повернути собі демонтовані спеціальні конструкції на підставі таких документів:
3.4.1 - заяви на ім'я керівника спеціалізованого підприємства міської ради про повернення демонтованої спеціальної конструкції;
3.4.2. - документа, що підтверджує право власності (інше майнове право) на демонтовану спеціальну конструкцію;
3.4.3. - документа, що підтверджує оплату спеціалізованому підприємству міської ради витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій, транспортуванням та їх зберіганння.
Отже, суд зазначає, що демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, а здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрози самому майну.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19 та від 17.10.2019 у справі №640/7285/19.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Суд зазначає, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання, вони можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 по справі № 640/3755/20.
На даний час судом не встановлено ознак очевидної протиправності в діях відповідача.
Суд вважає, що забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, може бути розцінене як фактичне вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову.
З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невижиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Керуючись статями 150, 152, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А.В. Величко