справа№380/8177/22
14 вересня 2022 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Волагро” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови, -
07.06.2022 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Волагро” до Львівської митниці, з вимогами:
- визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2021 р. № UA209170/2021/001667 і від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/001692, складені Львівською митницею.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у грудні 2021 року за зовнішньоекономічним Договором (контрактом) купівлі-продажу товарів від 04.01.2018 р. № 1 товариство з обмеженою відповідальністю “Волагро” придбало в Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛОК» (AGROLOK, Sp. z о. о., Республіка Польща) дві партії мінеральних добрив, а саме: одну партію SALETRA AMONOWA PULAN MACRO та одну партію SALETRA AMONOWA PULAN та подано до митного оформлення митні декларації - від 07.12.2021 р № UA209170/2021/097406 та від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/098440.
Для здійснення митного оформлення Товару Позивач подавав митному органу пакети необхідних документів, які посвідчували його походження, зокрема: зовнішньоекономічний Договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 04.01.2018 р. № 1; рахунки-фактури (інвойси); товаротранспортні накладні; інші товаросупровідні документи. При цьому підставою для застосування до Товару тарифних пільг (тарифних преференцій) за кодом « 410» відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 р. № 1011, - «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» були сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані митними органами Республіки Польща.
Проте, у грудні 2021 року Львівська митниця склала Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2021 р. № UA209170/2021/001667 і від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/001692, якими відмовила Позивачу у митному оформленні Товару, імпортованого в Україну за усіма вищезазначеними експортно- імпортними операціями. Підставою для відмови у митному оформленні товару зазначено: «Неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку із непідтвердженням походження товарів митними органами країн ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, від 27.06.2014 р. та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів...» Роз'яснюючи вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товару зазначив про необхідність «подання нової митної декларації з вірно заповненими графами».
Таким чином, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Ухвалою суду від 10.06.2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 29.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що до митного оформлення на товар «Гранульований нітрат амонію (селітра аміачна)» подано митні декларації №UA209170/2021/0097406 та №UA209170/2021/098440. За вказаними вище деклараціями у графі 36 МД, декларантом до товару застосовано преференцію за кодом 410. Підставою для застосування преференційного режиму було подання декларантом сертифікатів з перевезення товару EUR.1, видані митними органами Республіки Польща.
За результатами здійснення митного контролю за МД №UA209170/2021/0097406 та №UA209170/2021/098440, посадовими особами митного органу було прийняте рішення про відмову у митному оформленні товарів, та відповідно оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209170/2021/001667 від 07.12.2021 та №UA209170/2021/001692 від 09.12.2021.
Підставою для оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2021 №UA209170/2021/001667 та від 09.12.2021 №UA209170/2021/001692 слугувала неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку із непідтвердженням походження товарів митними органами країн ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І "Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 N 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій"(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа"(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 Ns 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».
Львівською митницею листом скеровано сертифікат з перевезення форми EUR.1 на верифікацію до Держмитслужби України, проте, документи, що підтверджують правомірність застосування преференцій до ввезеного позивачем товару на адресу Львівської митниці ще не надходили, тому Львівська митниця видала оскаржувані картки відмови.
Зазначає, що враховуючи положення ч. 5 ст. 45 Митного кодексу України, товари будуть вважатися такими, що походять з відповідної країни лише після надходження відповіді на запит Львівської митниці та у випадку підтвердження походження, а до цього моменту походження товару є непідтвердженим.
З урахуванням наведеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що підставами для застосування тарифних пільг (тарифних преференцій) до Товару, імпортованого Позивачем за Митними деклараціями від 07.12.2021 р. № UA209170/2021/097406 і від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/098440 були Сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 06.12.2021 р. № PL/MF/AS 0253113 та від 07.12.2021 р. № PL/MF/AS 0253003 відповідно. При цьому, заповнюючи Картки відмови, Відповідач - як випливає з відзиву - послався, по суті, на результати верифікації (перевірки достовірності) зовсім інших документів про походження товару («підтверджень походження»), в оскаржуваних рішеннях не зазначених, чого ні ст. 45 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (далі - МК України), ні ст. 32 Доповнення І не передбачають.
Наполягаючи на відсутності підстав для застосування тарифної пільги (тарифної преференції) за кодом « 410» до Товару, імпортованого підприємством разом із Сертифікатами з перевезення товару EUR.1 від 06.12.2021 р. № PL/MF/AS 0253113 і від 07.12.2021 р. № PL/MF/AS 0253003, Відповідач, водночас, жодних зауважень щодо форми чи змісту цих документів у своїх рішеннях не навів, про наявність будь-яких сумнівів з приводу достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження Товару, декларанта не повідомив.
За таких обставин вважає, що твердження відповідача про наявність в нього підстав для сумнівів стосовно достовірності задекларованої країни походження імпортованого товару, є необґрунтованим.
Окрім того, зазначив, що зі змісту Карток відмови слідує, що єдиною підставою для їх заповнення слугувало «непідтвердження походження товарів митними органами країн ЄС», а не факт виникнення у Відповідача сумнівів з приводу дійсності Сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 06.12.2021 р. № PL/MF/AS 0253113 і від 07.12.2021 р. № PL/MF/AS 0253003 чи достовірності відомостей, які в них містяться. При цьому Картки відмови не містять посилань на всі ті обставини, з якими п. 4 ст. 32 Доповнення І пов'язує призупинення надання преференційного режиму для товарів, зокрема: 1) відомостей щодо звернення Відповідача до польських митних органів із запитом про проведення перевірки відповідного підтвердження походження; 2) пропозиції Позивачу про випуск Товару для вільного обігу на митній території України за умови вжиття певних запобіжних заходів (надання фінансової гарантії, внесення грошової застави тощо). Натомість, відмовляючи у митному оформленні (випуску) Товару з причини непідтвердження походження ідентичних товарів, Відповідач запропонував декларанту подати нові митні декларації без застосування тарифних преференцій.
Зазначив, що за правилом п. 4 ст. 32 Доповнення І митний орган країни ввезення може прийняти рішення про призупинення надання преференційного режиму тільки для товарів, «щодо яких здійснюється перевірка». Відповідно, необхідною умовою для прийняття такого рішення є звернення митного органу до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки документів про походження товару за процедурою, визначеною ст. 32 Доповнення І. Звідси випливає, що надіслання запиту про проведення перевірки має передувати прийняттю рішення про призупинення надання преференційного режиму для відповідних товарів, а не навпаки. В той же час, обставини розглядуваної справи свідчать про те, що Відповідач розпочав процедуру верифікації (перевірки достовірності) документів про походження Товару лише 21.12.2021 р., тобто вже після заповнення Карток відмови, чого п. 4 ст. 32 Доповнення І не передбачає.
Ба більше, за змістом п. 4 ст. 32 Доповнення І призупинення надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, не означає відмову у митному оформленні таких товарів, а покладає на митний орган обов'язок запропонувати імпортеру їх випуск для вільного обігу на митній території України із застосуванням певних запобіжних заходів.
З урахуванням наведеного, просив позов задовольнити.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волагро» (далі - ТОВ «Волагро») є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 38592097.
Між ТОВ «Волагро» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агролок» (Agrolok Sp. z о. о., Польща) (Продавець) 04.01.2018 укладено зовнішньоекономічний договір №1 про продаж та поставку мінеральних добрив.
У грудні 2021 року за зовнішньоекономічним Договором (контрактом) купівлі-продажу товарів від 04.01.2018 р. № 1 товариство з обмеженою відповідальністю “Волагро” придбало в Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛОК» (AGROLOK, Sp. z о. о., Республіка Польща) дві партії мінеральних добрив, а саме: одну партію SALETRA AMONOWA PULAN MACRO та одну партію SALETRA AMONOWA PULAN та подано до митного оформлення митні декларації - від 07.12.2021 р № UA209170/2021/097406 та від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/098440.
Для здійснення митного оформлення Товару Позивач подавав митному органу пакети документів, які посвідчували його походження, зокрема: зовнішньоекономічний Договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 04.01.2018 р. № 1; рахунки-фактури (інвойси); товаротранспортні накладні; інші товаросупровідні документи. При цьому підставою для застосування до Товару тарифних пільг (тарифних преференцій) за кодом « 410» відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 р. № 1011, - «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» були сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані митними органами Республіки Польща.
Львівською митницею за результатами розгляду поданих ТОВ «Волагро» документів складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 07.12.2021 р. № UA209170/2021/001667 та від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/001692.
Підставою для оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2021 №UA209170/2021/001667 та від 09.12.2021 №UA209170/2021/001692 зазначено: «Неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку із непідтвердженням походження товарів митними органами країн ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І "Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 N 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій"(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа"(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 Ns 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».
Листом від 21.12.2021 № 7.4-2-15/4/15593 Львівська митниця зверталася до Директора Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Державної митної служби України в якому клопотала про здійснення перевірки статусу походження товарів.
Доказів наданні відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч 1 ст. 4 МК України).
Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Частинами першою-третьою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч.9 ст. 43 МК України).
Частиною дев'ятою статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).
Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.
Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).
Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов'язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.
Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Відповідно до статті 22(1) розділу V Протоколу І декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 (далі - Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.
Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Відповідно до пункту 1 статті 15 «Загальні вимоги» Доповнення І до Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.
Відповідно до пункту 1 статті 21 Доповнення І до Конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або (b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Судом встановлено, що ТОВ «Волагро» до митного оформлення на товар «Гранульований нітрат амонію (селітра аміачна)» подано митні декларації №UA209170/2021/0097406 та №UA209170/2021/098440. За вказаними деклараціями у графі 36 МД, декларантом до товару застосовано преференцію за кодом 410.
З матеріалів справи слідує, що з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення ТОВ «Волагро» надав митному органу рахунки-фактури (інвойси) № B/D/2021/1431 від 06.12.2021, № B/D/2021/1433 від 07.12.2021, які складені експортером (Agrolok Sp. z о. о., Польща). При цьому, зауважень щодо форми та змісту інвойсів у Львівській митниці не виникало.
За умови подання документів із підтвердженням преференційного походження, сумніви в оформленні таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні преференційного статусу. Тобто на імпортера не може бути покладено тягар доказування наявності в експортера правових підстав для підтвердження преференційного походження.
Видаючи картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2021 р. № UA209170/2021/001667 і від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/001692 Львівська митниця вказала на наявність обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару, при цьому не роз'яснюючи, що стало причиною для таких сумнівів.
Поряд з тим інші документи, які декларант додавав до митних декларацій, також містять відомості про країну походження товару, зокрема сертифікати з перевезення (походження) № PL/MF/AS00253113 від 06.12.2021, № PL/MF/AS0253003 від 07.12.2021. Відомості, що містяться в означених документах відповідно до частини дев'ятої статті 43 МК України є додатковими відомостями про країну походження товару та у розглядуваному випадку ці відомості не відрізняються від тих, які вказані експортером у рахунках-інвойсах, що саме по собі давало можливість Львівській митниці встановити дані про країну походження товарів.
Однак, у спірних картках відмови відсутні будь-які обґрунтування щодо невідповідностей інформації у товаросупровідних документах, у тому числі щодо виробника чи країни походження товару.
У картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2021 р. № UA209170/2021/001667 і від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/001692, Львівська митниця вказала, щодо неможливості завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку із непідтвердженням походження товарів митними органами країн ЄС покликаючись на статтю 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва».
Частинами першою-четвертою статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.
У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (частина п'ята названої статті).
Статтею 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі декларацій інвойсів), що міститься у відповідних документах. При цьому наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).
З матеріалів справи слідує, що Львівською митницею скеровано лист від 21.12.2021 № 7.4-115/4/15593 до Директора Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Державної митної служби України для здійснення перевірки сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1 та статусу походження товарів (копії документів про походження товарів, митне оформлення яких призупинено в частині надання тарифних преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про походження товарів). Проте, матеріали справи не містять доказів надіслання запитів до митних органів країни - експортера про проведення перевірки. При цьому суд звертає увагу, що Львівська митниця не вжила будь-яких заходів щодо отримання від Держмитслужби України відповіді на листи про перевірку преференційного походження товару до моменту прийняття рішення у цій справі (доказів протилежного матеріали справи не містять).
Вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до Державної митної служби України ще не є підставою для відмови в прийнятті митних декларацій.
Також варто зауважити, що стаття 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні. Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
У свою чергу наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеного у постановах від 23.04.2019 у справі № 817/4660/13-а, від 01.08.2019 у справі № 400/2924/18, від 03.03.2020 у справі № 803/1208/17.
Оскільки позивач подав документи для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із митними деклараціями від 07.12.2021 р № UA209170/2021/097406 та від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/098440, щодо яких Львівська митниця не обґрунтувала, у чому полягають сумніви у питанні країни походження товару, при тому, що усі документи, які подавалися для митного оформлення мінеральних добрив, містять інформацію про країну виробника (Польща) тому, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для незастосування режиму вільної торгівлі щодо вказаних товарів. Митним органом не здобуто належних та допустимих доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тієї обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідності товару встановленим правилам про преференційне походження товару.
Крім того, як визначено статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Жодних умов невиконання положень МК України спірні картки відмови не містять.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу викладені в картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2021 р. № UA209170/2021/001667 і від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/001692 про невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про походження товару, а також підтвердження тієї обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідності товару встановленим правилам про преференційне походження товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності застосування до мінеральних добрив тарифних пільг за кодом 410, натомість позивач підтвердив наявність права застосування до імпортованого товару тарифної пільги за кодом 410 відповідними документами.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для прийняття карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття Львівською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2021 р. № UA209170/2021/001667 і від 09.12.2021 р. № UA209170/2021/001692.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро» про визнання протиправними та скасування карток Львівської митниці підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці в сумі 4962,00 грн.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
вирішив:
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Волагро” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2021 № UA209170/2021/001667 та від 09.12.2021 № UA209170/2021/001692, складені Львівською митницею.
3. Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро» (79026, м. Львів, вул. Персенківка, буд. 19, код ЄДРПОУ 38592097) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 4962 гривень (чоири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Грень Н.М.