13 вересня 2022 року м. Кропивницький справа №340/4001/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справи
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 32/29, код ЄДРПОУ - 34977781)
провизнання неправомірною та скасування постанови, -
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно- Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) Яременко Анастасії Сергіївни щодо винесення постанови від 26.07.2022 року у виконавчому провадженні №69495730 про стягнення виконавчого збору у розмірі 37555,70 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову №б/н від 26.07.2022 року винесену державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно- Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) Яременко Анастасією Сергіївною про стягнення виконавчого збору в сумі 37 555,70 грн. по виконавчому провадженню № 69495730.
ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що в оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору є неправомірною та підлягає скасуванню, адже обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Тобто підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби. Стверджує, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду за виконавчим написом, виданого приватним нотаріусом Завалієвим А.А., тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просила суд в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав викладених в ньому. Крім того зазначала, що підстав для скасуваня постанови немає. Винесена постанова про стягнення виконавчого збору є законною та скасуванню не підлягає.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, на 12.09.2022 року.
Враховуючи, заявлені клопотання учасників справи про подальший розгляд справи у письмовому провадженні та не прибуття в судове засідання представників, суд на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстровано в реєстрі за №5664 та видано виконавчий напис про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», заборгованості становить 14055,28 доларів США, що за курсом НБУ від 08.09.2016 року становить 375 557,08 грн. Заборгованість складається: по тілу кредиту - 4974,53 доларів США та за відсотками - 9083, 75 доларів США.
Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому від 10.05.2017 року відкрито виконавче провадження №53880430 з примусового виконання виконавчого напису, виданого 15 листопада 2016 року та стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 37 555,70 грн.
11.02.2022 року до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому надійшла заява від стягувача - Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» №1909-26 про повернення виконавчого документа без виконання.
Старшим державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Південо-Східного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Полудень Кариною Анатоліївною винесено постанову від 11.02.2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №53880430.
Разом з тим, виконавчий збір та витрати не сплачені, виведені в окреме виконавче провадження №69495730.
Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно- Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) Яременко Анастасією Сергіївною від 26.07.2022 року відкрито виконавче провадження №69495730 про стягнення виконавчого збору в сумі 37 555,70 грн.
Не погодившись з цією постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Отже правомірність винесення оскаржуваного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:
- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);
- за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя);
- державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта);
- виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п'ята);
- виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (частина дев'ята).
Відповідно до пунктів 9 та 17 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.
Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня: 6500,00 грн.
Аналізуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79846128), від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79997704), від 28 січня 2021 року у справі №640/24233/19 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79997704).
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.
Частинами п'ятою та дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження №53880430 відкрито з примусового виконання виконавчого напису від 15 листопада 2016 року виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 5664 про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», заборгованості становить 14055,28 доларів США.
Суд звертає увагу на те, що вказаний виконавчий напис не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ.
Оскаржувана постанова винесена державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2017 року №53880430 та визначена державним виконавцем сума виконавчого збору відповідає 10 відсоткам суми, що підлягає примусовому стягненню.
Отже, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник спір, на дату відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року, справа № 750/2414/17.
Також, виходячи з аналізу норм Закону № 1404-VІІІ можна дійти висновку, що порядок відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій регулюється загальними нормами цього Закону щодо порядку примусового виконання рішення на підставі виконавчих документів.
Як слідує з матеріалів справи, державним виконавцем у виконавчому провадженні №53880430 винесено постанову від 07 вересня 2018 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 37 555,70 грн.
Оскільки у виконавчому провадженні №53880430 виконавчий збір не стягнуто, державним виконавцем винесено постанову від 26.07.2022 року ВП №6949573007 виокремлено для виконання в окреме виконавче провадження.
Разом з тим, суд зауважує, що оскаржуючи постанову від 26.07.2022 року про відкриття виконавчого провадження №6949573007 на підставі виконавчого документа - постанови від 22.07.2022 про стягнення виконавчого збору, яке є самостійним рішенням суб'єкта владних повноважень, підстави і порядок прийняття якого врегульовані Законом № 1404-VIII, позивач не наводить жодних обставин, що свідчать саме про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження №53880430, а наводить в обґрунтування своїх вимог виключно обставини, що свідчать про незгоду з постановою про стягнення виконавчого збору, яка в цій справі не є предметом оскарження.
Навпаки матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ - постанова про стягнення виконавчого збору, яка боржником у визначений чинним законодавством спосіб не оскаржена та є чинною, тобто законною підставою для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з її виконання.
Також важливим при оцінці постанови про відкриття виконавчого провадження є порядок її прийняття, визначений Законом № 1404-VIII, який судом вище описано та відповідачем не порушено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач без оскарження у визначений законом спосіб постанови про стягнення виконавчого збору безпідставно стверджує про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цієї постанови.
Аналогічний за змістом правовий висновок погоджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року в справі № 0340/1792/18.
Поряд з цим, посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 2540/3203/18, при розгляді даної справи не враховуються як такі, що висловлені за обставин оскарження боржником саме постанови про стягнення виконавчого збору, а не постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору, тобто за обставин, які не є подібними до обставин у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених у справі обставин та нормативного врегулювання спірних відносин, виходячи з наведених у позовній заяві підстав позову, суд дійшов висновку, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження №69495730 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 37 555,70 грн, діяв у відповідності з вимогами Закону №1404-VIII, тому оскаржувана постанова від 26 липня 2022 року ВП №69495730 відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
VI.Судові витрати.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук