15 вересня 2022 року Справа № 160/9925/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Смоли» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
12.07.2022 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Смоли» (далі - відповідач), в якій просить:
- стягнути з Державного підприємства «Смоли» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 257116,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв'язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 257116,50 грн.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
15.08.2022 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що внаслідок настання об'єктивної обставини - запровадження простою підприємства, який тривав протягом всього 2021, підприємство не проводило діяльність і фактичне працевлаштування будь-яких працівників (у тому числі і осіб з інвалідністю) не здійснювалось взагалі протягом усього спірного періоду. Саме ця обставина спричинила неможливість забезпечити у цей звітний період дотримання встановленої законодавством квоти. Відповідні обставини виключають будь-які протиправні, винні дії підприємства, спрямовані на порушення встановленого законодавчими актами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а за таких умов відсутні правові підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Державне підприємство «Смоли» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
28.02.2022 за вх. №03-07/1815 відповідачем подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою № 10-ПОІ.
Відповідно до вказаного звіту кількість працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві в 2021 році склала 9 осіб, при загальній кількості робочих місць для вказаної категорії працівників - 12 осіб. Таким чином, станом на 2021 рік, 3 робочих місця, що призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю залишились незайнятими.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 257116,50 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно із ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Так, згідно з ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи судом встановлено, що 21.02.2022 за вих. №58-01/88 Державне підприємство «Смоли» повідомило Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з приводу невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, а саме зазначено наступне.
Державне підприємство «Смоли» є підприємством державного сектору економіки, заснованим на державній формі власності, яке вже багато років не отримує будь-якої фінансової підтримки з боку держави і намагається здійснювати свою діяльність у дуже складних умовах функціонування. Так склалось, що діяльність підприємства переважно має експортно орієнтований характер і основними ринками збуту продукції є країни розвиненої гірничо-добувальної промисловості, перш за все росія та Казахстан. Але в останні роки внаслідок об'єктивних, незалежних від підприємства причин, у тому числі і політичних, ДП «Смоли» втрачало великі сегменти ринку збуту, що призвело до значного скорочення обсягів реалізації продукції. Підприємством вживаються всі необхідні заходи для відновлення втрачених ринків збуту продукції і забезпечення реалізації продукції, але для подолання досить суттєвих об'єктивних труднощів необхідний час.
Всі вищенаведені обставини спричинили те, що підприємство вимушене було зупинити свою роботу і па підставі ст. 34 КЗпП України запровадити простій виробництва. Таким чином, простій ДП «Смоли» на підставі відповідних наказів тривав протягом всього звітного періоду - 2021 року і продовжується на день подання заяви до моменту настання сприятливих для відновлення виробництва обставин. Протягом часу простою виробництва підприємством не здійснюється працевлаштування працівників, але зберігаються соціальні гарантії (як то оплата часу простою з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), встановлені чинним трудовим законодавством для працівників, які на момент запровадження простою перебували у трудових відносинах із ДП «Смоли» і не виявили особистого бажання їх розірвати, у тому числі для осіб з інвалідністю. Окрім того, весь період простою підприємством зберігаються робочі місця, обладнані для працевлаштування осіб з інвалідністю з урахуванням їх безпеки та потреб, і одразу після завершення простою підприємства буде відновлене працевлаштування на такі робочі місця осіб з інвалідністю у відповідності до необхідного кількісного нормативу.
На підтвердження перебування ДП «Смоли» у простої у 2021 році, відповідачем подані до суду копії наказів про простій виробництва та про продовження простою: №454 від 18.12.2020, №48 від 18.12.2020, №36 від 22.03.2021, №49 від 22.03.2021, №71 від 27.04.2021, №50 від 27.04.2021, №95 від 07.06.2021, №51 від 07.06.2021, №100 від 22.06.2021, №52 від 22.06.2021, №110 від 12.07.2021, №53 від 26.07.2021, №115 від 30.07.2021, №54 від 30.07.2021, №134 від 28.09.2021, №55 від 28.09.2021.
Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України (далі ГК України) серед засобів відповідальності у сфері господарювання передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
Згідно зі ст.238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Зважаючи на наведені норми, передбачені статтею 20 Закону, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а є засобом відповідальності у сфері господарювання, що передбачає застосування заходів впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням ним правопорушення та є поточними вимогами в розумінні законодавства про банкрутство, оскільки виникли після порушення відповідного провадження.
В даному випадку судом не встановлено скоєння правопорушення відповідачем, оскільки у відповідності до наданих суду копій наказів про простій підприємства, ДП «Смоли» перебувало у простої, не здійснювало виробництва, зупинило виробництво іонообмінних смол, що є безпосередньо діяльністю відповідача.
Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатись пошуком таких осіб для працевлаштування.
Обов'язок працевлаштування осіб з інвалідністю, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаним шляхом визначення кількості вакантних посад для осіб з інвалідністю на підставі поданих звітів роботодавців, на центри зайнятості покладається обов'язок проводити пошук та направлення таких осіб до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.
До обов'язків роботодавця належить створення робочих місць для осіб з інвалідністю, належне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.
Відповідач відзвітував про наявність робочих місць для інвалідів та щодо кількості зайнятих робочих місць відповідною категорією працівників, а також повідомив про перебування підприємства у 2021 році у простої.
В даному випадку, у ДП «Смоли» не було підстав для пошуку осіб з інвалідністю на 3 вакантних місця, оскільки виробництво було зупинено, діяльність фактично не здійснювалась, а працівники ДП «Смоли» у відповідності до гарантій трудового законодавства, отримували 2/3 тарифної ставки або посадового окладу, та не здійснювали своїх безпосередніх функцій та встановленого обсягу робіт.
Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» і розуміється як: робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
З аналізу наведеної норми, судом встановлено, що відповідач був позбавлений можливості у 2021 році надати робоче місце інваліду, оскільки підприємство не здійснювалась діяльність.
Відповідні обставини виключають будь-які протиправні, винні дії підприємства, спрямовані на порушення встановленого законодавчими актами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а за таких умов відсутні правові підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 257116,50 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Старокозацька, буд. 52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Державного підприємства «Смоли» (пр. Аношкіна, б. 179, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51938, код ЄДРПОУ 30168850) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова