14 вересня 2022 року Справа № 160/11018/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
22.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача - 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22-В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826), відповідача - 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №046150010333 від 04.07.2022 року, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 з 27.06.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дні пропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.06.2022 року.
Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №046150010333 від 04.07.2022 року щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач-1 при розгляді її заяви про призначення пенсії на пільгових умовах помилково не врахував рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, відповідно до якого вона має право на пільгових умовах на пенсію за віком після досягнення 50 років. Вказує, що на момент звернення із заявою їй виповнилося 52 роки, вона мала страховий стаж роботи 33 років 07 місяців 01 день, мала пільговий стаж роботи за списком №2, зокрема, 22 роки 08 місяців 27 днів, а відтак нею дотримано усіх необхідних умов для призначення позивачу пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Відповідачі належним чином повідомлений про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
17.08.2022 року відповідач - 2 надав відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Відповідач -2 зазначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви зберігається в електронній пенсійній справі особи. Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Повідомлення про направлення рішення про відмову в призначенні пенсії на адресу заявника надсилається органом Пенсійного фонду України на обліку якого знаходиться особа відповідно до місця реєстрації проживання. 27.06.2022 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, пенсійний орган зауважив, що заява позивача про призначення пенсії разом із доданими до неї документами розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області (відповідач-1). Рішенням відповідача-1 за №046150010333 від 04.07.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Повідомлення про відмову у призначенні пенсії було направлено відповідачем-1 на адресу позивача листом за вих. №0400-010221-8/67819. Відповідач-2 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.06.2022 року відсутні.
19.08.2022 року до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначив, що позивач на дату звернення із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: 27.06.2022 року, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не досягла передбаченого віку, а їй виповнився лише 52 роки, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на Списком №2. Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач-1 повідомив позивача про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення, оскільки вона не досягла пенсійного віку. Пенсійний орган стверджує, що ОСОБА_1 набуде права на призначення пенсії на пільгових умова згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після досягнення нею 55 років, тобто після 10.11.2025 року. З огляду на викладене, відповідач-1 вважає прийняте ним рішення правомірним, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
29.08.2022 року до суду надійшла від позивача відповідь на відзив, в якій заперечила щодо викладених пенсійним органом доводів. Так, ОСОБА_1 звернула увагу на те, що 03.11.2021 року набрало законної сили постанова Верховного Суду від 21.04.2021 року, прийнята за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №360/3611/20 за позовом фізичної особи до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення. Позивач зауважила, що обставини цієї адміністративної справи є типовими по відношенню до обставин зразкової справи №360/3611/20, у зв'язку з чим позивач просить суд враховати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.04.2021 року по зразковій справі №360/3611/20. Також, на думку ОСОБА_1 , в цій справі підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
27.06.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу обслуговування громадян №18 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
04.07.2022 року Відділом з призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області винесено рішення за №046150010333, відповідно до якого розглянуто заяву позивача та відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, із посиланням на те, що позивач не досягла необхідного пенсійного віку.
На момент звернення із заявою їй виповнився 52 роки, вона мала страховий стаж роботи 33 років 07 місяців 01 день, мала пільговий стаж роботи за списком № 2 - 22 роки 08 місяців 27 днів.
Натомість, рішенням від 04.07.2022 року №046150010333 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком за Списком № 2, оскільки станом позивач не досягла віку 55 років.
Не погодившись із позицією та діями пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IVвід 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII) (в редакції на момент виникнення спірних відносин), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції, яка була чинною 02.03.2015 року) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 року, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, суд зазначає, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а саме:
- пунктом «б» частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- статтею 114 Закону України №1058-IVпередбачено право на пенсію за віком працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, згідно з абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, суд констатує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
При цьому, у спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:
- 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ);
- 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ.
Суд зазначає, що відповідачем-1 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку з підстав не досягнення позивачем віку 55 років.
Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Органи судової влади під час здійснення судочинства застосовують законодавчі норми та не наділені повноваженнями (крім Конституційного Суду України) визнавати закони України такими, що втратили чинність або скасовувати їх у інший спосіб.
Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 року по справі №520/15025/16-а, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п. "б" ст. 13 Закону № 1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 р. №213.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що при вирішенні даної справи норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Отже, на момент звернення позивача до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком Список №2, норми Закону №1788-XII були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.
Відтак, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом №1788-XII на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що підставою для відмови у призначенні пенсії було виключно посилання відповідачем на приписи статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд вважає, що при зверненні ОСОБА_1 до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії пільгової пенсії за віком за Списком №2, відповідач повинен був при вирішенні заяви керуватися нормами Закону №1788.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує про те, що страховий стаж роботи позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії становив 33 років 07 місяців 01 день, мала пільговий стаж роботи за списком №2 - 22 роки 08 місяців 27 днів.
Так, із наявного у матеріалах справи паспорту серії НОМЕР_2 позивача вбачається, що датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилося 52 роки.
Враховуючи той факт, що позивачем досягнуто віку, який надає право для призначення пільгової пенсії, суд робить висновок, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а, отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04.07.2022 року №046150010333 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії позивача підлягають задоволенню.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду №25-1 від 16.12.2020 року) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України , доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2616370064.1 від 21.07.2022 року.
У зв'язку з обсягом задоволених позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору підлягають поверненню позивачу у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №046150010333 від 04.07.2022 року, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 з 27.06.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 27.06.2022 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна