14 вересня 2022 року Справа № 160/9996/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
12.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 25.05.2022 № 083250005920 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 25.08.1980 по 01.01.1998 року, а саме: з 25.08.1980 по 29.06.1981 в Новопетровському СДК, з 30.06.1981 по 31.10.1990 в Міському палаці культури, з 01.11.1990 по 01.01.1998 року в Бердянському художньому музеї ім. І. І. Бродського та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії 09.02.2022.
Позовна заява обґрунтована тим, що 09.02.2022 року позивач вперше звернулась до Бердянського об'єднаного управління ПФУ у Запорізькій області із заявою та документами з тим, щоб їй призначили пенсію за віком, оскільки 01.01.2022 їй виповнилось 60 років та вона маєзагальний стаж трудової діяльності понад 30 років. При огляді трудової книжки фахівець органу Пенсійного фонду звернула увагу, що на титульній сторінці трудової книжки наявний тільки рік народження позивача, без числа та місяця. При цьому, місто Бердянськ, де позивач проживала та працювала був окупований російськими військами. Відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30 квітня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.04.2022 № 75. Бердянський район та Бердянська міська територіальна громада є територією, що знаходиться в тимчасовій окупації. Отже, відповіді на заяву про призначення пенсії від 09,02.2022 від Бердянського об'єднаного управління ПФУ у Запорізькій області позивач так і не отримала. На початку березня 2022 року ОСОБА_1 переїхала до м. Дніпро та відповідно до довідки від 02.06.202 № 1201-7500966247 її взято на облік як внутрішньо переміщену особу. 15 травня 2022 року з метою оформлення пенсії за віком позивач звернулась вдруге через свій електронний кабінет до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з тим, щоб призначили пенсію за віком. За результатами звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області прийнято рішення від 25.05.2022 № 083250005920 про відмову у призначенні пенсії за віком. Позивач вважає, що прийнявши таке рішення відповідач порушив її право на соціальний захист, у зв'язку із чим звернулася до суду з даними позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 року, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
19.08.2022 року відповідачем надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно довідки від 02.06.2022 № 1201-7500966247 має статус внутрішньо переміщеної особи (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) зверталася 18.05.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, якими передбачено: починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, всебічно розглянувши надані Позивачем документи встановив, загальний страховий стаж роботи на дату звернення складає 26 років 10 місяців 04 дні. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 (дата заповнення 25.08.1980), оскільки на титульній сторінці містяться дописи в графі «дата народження». внесений запис до трудової книжки не відповідає вимогам Інструкції №58. Також до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років, оскільки не надано свідоцтво про народження дитини. З огляду на викладене вище, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 25.0.2022 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за №083250005920, оскільки ОСОБА_1 на дату звернення (18.05.2022) не мала необхідного страхового стажу. Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 25.08.1980 по 01.01.1998 року, а саме: з 25.08.1980 по 29.06.1981 в Новопетровському СДК, з 30.06.1981 по 31.10.1990 в Міському палаці культури, з 01.11.1990 по 01.01.1998 року в Бердянському художньому музеї ім. І. І. Бродського та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії 09.02.2022, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає наступне. Так, відповідно до скін-шота особистого кабінету Позивача, вона дійсно зверталася 09.02.2022 до Бердянського об'єднаного управління ПФУ з заявою про призначення пенсії, про що 17.02.2022 отримала відповідь/рішення. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено відповідний структурний підрозділ Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, який уповноважений був розглянути подану заяву позивача. Позивач, погодившись з висновками прийнятого рішення від 17.02.2022, звернулась до роботодавця з питань внесення виправлень до трудової книжки, про що свідчить на копії трудової книжки дата та підпис посадової особи (28.02.2022). З огляду на викладене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що відповідачем жодним чином не порушені права ОСОБА_1 при реалізації нею права на призначення пенсії за віком.
05.09.2022 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .
Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_3 .
Згідно довідки Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 02.06.2022 року №1201-7500966247 ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
Згідно зазначеної вище довідки фактичним місцем проживання/перебування позивача є АДРЕСА_4 .
09.02.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Бердянського об'єднаного управління ПФУ у Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Разом із заявою позивачем було подано диплом про навчання № НОМЕР_4 , довідку про зміну назви організації №26, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт НОМЕР_3 , свідоцтво про народження НОМЕР_5 , трудова книжка НОМЕР_2 .
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30 квітня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.04.2022 № 75 Бердянський район та Бердянська міська територіальна громада є територією, що знаходиться в тимчасовій окупації.
Учасниками справи не заперечується, що 18.05.2022 року ОСОБА_1 звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням від 25.05.2022 № 083250005920 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Так, у рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж зазначений пунктом 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” становить 29 років. Страховий стаж особи становить 26 років 10 місяців 4 дні. До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано: трудова книжка НОМЕР_2 від 25.08.1980 - оскільки трудова книжка не є дійсною, на титульній сторінці дописана дата народження, період догляду до 3-х років - оскільки, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року №345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за №1098/12972. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 02.01.2025 року.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року(далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За правилами частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Інструкція №58).
Відповідно до підпункту 2.1 Інструкції №58 (- тут і надалі в редакції, чинній на момент внесення записів за спірний період) трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно із п.п. 2.1 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки в т.ч. вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження.
Відповідно до п.п. 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Як встановлено судом, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з не зарахуванням органом пенсійного фонду до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 25.08.1980 по 01.01.1998 року, а саме: з 25.08.1980 по 29.06.1981 в Новопетровському СДК, з 30.06.1981 по 31.10.1990 в Міському палаці культури, з 01.11.1990 по 01.01.1998 року в Бердянському художньому музеї ім. І. І. Бродського згідно записів у його трудовій книжці НОМЕР_2 .
Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 слідує, ОСОБА_1 з 25.08.1980 по 29.06.1981 працювала в Новопетровському СДК (записи №1,2 трудової книжки), з 30.06.1981 по 31.10.1990 в Міському палаці культури (записи №3-6 трудової книжки), з 01.11.1990 по 01.01.1998 року в Бердянському художньому музеї ім. І. І. Бродського (запис №7 трудової книжки).
Суд звертає увагу на те, що вищевказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та у відповідності до дати, які належним чином завірені підписом роботодавця та печаткою, проставленою після запису про звільнення.
Однак, як було встановлено судом дані періоди роботи позивача не зараховані відповідачем у зв'язку з тим, що на першій сторінці трудової книжки дописано дату народження.
Разом з тим, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вина позивача у неналежному заповненні його трудової книжки відсутня, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та періоди роботи з аналізу усіх граф трудової книжки. Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер.
Всі відомості, що зазначені в даних записах читабельні та зрозумілі. Зроблені на думку представника відповідача виправлення у трудовій книжці не впливають на суть інформації, яка є чіткою та дає можливість встановити необхідні відомості.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Відтак, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періодів роботи позивача : з 25.08.1980 по 29.06.1981 в Новопетровському СДК, з 30.06.1981 по 31.10.1990 в Міському палаці культури, з 01.11.1990 по 01.01.1998 року в Бердянському художньому музеї ім. І. І. Бродського.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. При цьому, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Крім того, суд також враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у її трудовій книжці відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача з 25.08.1980 по 29.06.1981 в Новопетровському СДК, з 30.06.1981 по 31.10.1990 в Міському палаці культури, з 01.11.1990 по 01.01.1998 року в Бердянському художньому музеї ім. І. І. Бродського, підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача, що є достатнім для зарахування цих періодів роботи до загального страхового стажу останньої, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 25.05.2022 № 083250005920 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком підлягають задоволенню.
Між тим, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії 09.02.2022 не може бути задоволена судом, оскільки позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права і суд не може втручатись в дискреційні повноваження пенсійного органу.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, позаяк суд не може своїм рішенням втручатись в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень щодо прийняття ним рішень
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене вище, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.05.2022 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2603858313.1 від 11.07.2022 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у розмірі 661,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 25.05.2022 № 083250005920 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 25.08.1980 по 01.01.1998 року, а саме: з 25.08.1980 по 29.06.1981 в Новопетровському СДК, з 30.06.1981 по 31.10.1990 в Міському палаці культури, з 01.11.1990 по 01.01.1998 року в Бердянському художньому музеї ім. І. І. Бродського.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.05.2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 661,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна