м. Вінниця
15 вересня 2022 р. Справа № 120/4814/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2 згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 18.05.2022 року обчислення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2 в розмірі 70% пенсії за віком померлого, згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року з урахуванням заробітної плати, визначеної в довідці №30 про суддівську винагороду, видану Господарським судом Вінницької області від 13.04.2021 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати з 18.05.2022 року пенсію ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2 в розмірі 70% пенсії за віком померлого, згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року з урахуванням заробітної плати, визначеної в довідці №30 про суддівську винагороду, видану Господарським судом Вінницької області від 13.04.2021 року.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 18.05.2022 року вона звернулась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 обчисленої на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ в розмірі 70% згідно довідки №30 про суддівську винагороду, видану Господарським судом Вінницької області від 13.04.2021 року.
Проте, листом Головного управління від 27.05.2022 №4088-3981/Д-02/8-0200/22 позивачу було відмовлено у здійсненні такого перерахунку з тих підстав, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась із даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 30.06.2022 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
08.07.2022 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус судів» не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Іншого чинними законодавством не передбачено.
Також зазначено, що Закон України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу» (далі Закон №3273) втратив чинність у зв'язку з набуттям чинності з 01.05.2016 Закону України від 10.12.2015 №889 - VII «Про державну службу» (далі - Закон №887). А отже, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII. Статтею 90 Закону №889 - VII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Норми ст. 37 Закону №3723 застосовуються виключно до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889.
У зв'язку з наведеним, повідомлення Головного управління щодо неможливості обрахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70% пенсії за віком померлого згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 з урахуванням заробітної плати, визначеної в довідці №30 про суддівську винагороду, видану Господарським судом Вінницької області від 13.04.2021, на думку відповідача є правомірним та обгрунтованим.
Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 працював на посаді судді з 22.12.1986 року і на момент смерті мав 36 років, 04 місяці стажу на відповідній посаді.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням даних про стаж і заробітну плату померлого годувальника ОСОБА_2
18.05.2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника від пенсії за віком ОСОБА_2 обчисленої на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ в розмірі 70% згідно довідки №30 про суддівську винагороду, видану Господарським судом Вінницької області від 13.04.2021 року.
За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 27.05.2022 №4088-3981/Д-02/8-0200/22 відмовив у здійсненні такого перерахунку, оскільки з тих підстав, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника із розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також у листі зазначено, що Закон України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу» (далі Закон №3273) втратив чинність у зв'язку з набуттям чинності з 01.05.2016 Закону України від 10.12.2015 № 889 - VII «Про державну службу» (далі - Закон №887). А отже, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII. Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Норми ст. 37 Закону №3723 застосовуються виключно до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889.
Вважаючи такі дії відповідача є протиправними, позивач звернулась із даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону№1058) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами частини першої статті 1 Закону №1058 відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати : 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
На час прийняття цього Закону (09.07.2003) ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII визначала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723).
Законом № 3723 було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.
01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року (далі - Закон №889).
У відповідності до вимог ст.88 Закону №889 підставами для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є, зокрема смерть державного службовця.
Згідно ст.90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до закону України №1058.
Відповідно до п.2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 визнані такими, що втратили чинність, зокрема Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
П.10 р. ХІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» 1993 року, у порядку визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
П. 12 р.ХІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №889 визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Проте, на час смерті позивача змінилося законодавство про статус суддів, а саме був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до ст. 142 якого судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Верховний Суд розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723 у розмірі 70% від заробітної плати судді. Спірним у зазначеній справі була правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого судді у відставці відповідно до статті 37 Закону № 3723.
У постанові від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а Верховний Суд дійшов висновку:
«… право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч. 10 ст. 37 Закону № 3723, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
… дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.
За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
При розгляді справи № 440/7341/20 Верховний суд дійшов висновку, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі:
(1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або
(2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.
При цьому, доводячи до відома Пенсійний фонд України про таку правову позицію, Верховний Суд у листі від 29.12.2021 зазначив про можливість отримання одного із цих видів пенсій за умови того, що суддя у відставці, отримував щомісячне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст.37 Закону № 3723 «Про державну службу».
Разом з тим, ОСОБА_2 на час смерті не отримував щомісячне грошове утримання і на час смерті не мав права на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону №3723, оскільки чинна на час його смерті ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не надавала такого права судді.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду, відповідачем 09.09.2022 надано до суду інформацію, що ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком згідно Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.08.2017.
Пенсія згідно із ст.37 Закону України "Про державну службу" йому не призначалася.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ( Код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)
Повне судове рішення складено та підписано суддею 15.09.2022 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна