Справа № 750/5499/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/471/22
Категорія - - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
14 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2022 року,
Цією ухвалою суду, яку було постановлено за результатами підготовчого судового засідання кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 09 листопада 2022 року з подальшим утриманням у ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час ризики, встановлені у попередньому судовому рішенні щодо обрання запобіжного заходу, передбачені п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, не відпали, зокрема, ризик переховування від суду, продовження вчинення інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків, з огляду на нетривалий час дії наведеного запобіжного заходу, серйозності висунутого обвинувачення та тяжкості покарання, яке загрожує, відсутності офіційного джерела доходів та сталих соціальних зв'язків, наявності непогашених судимостей за раніше вчинені кримінальні правопорушення, тому суд прийшов переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти встановленим ризикам.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою відносно його підзахисного скасувати та обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Вважає таке рішення необґрунтованим, оскільки ризики, на які посилався прокурор, не доведені, обвинувачений не переховувався від органів досудового розслідування, тому і немає доказів, що від суду стане переховуватися, а сама лише тяжкість покарання, яке загрожує у разі доведення вини, не може стати підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка полягає у дотриманні презумпції на користь звільнення та вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну процесуальну поведінку його підзахисного.
Розгляд справи проводився у відповідності до положень ч. 4 ст. 422-1 КПК. Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як убачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова знаходиться кримінальне провадження за № 12022270340003527 від 19 липня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2022 року під час підготовчого судового засідання при вирішенні питання призначення справи до розгляду, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 до 09 листопада 2022 року.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали і продовжують існувати, а саме наявність підстав вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, обвинувачений має непогашені судимості, сталих соціальних зв'язків та офіційного джерела доходу не встановлено, що вказує на можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 , зокрема і на особисте зобов'язання, як на те вказує адвокат.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, а доводи апеляційної скарги про зворотне, колегія суддів визнає непереконливими та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування законної та обґрунтованої ухвали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 406, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2022 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 листопада 2022 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4