Справа № 751/3248/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/233/22
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
15 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін провадження
особи, щодо якої внесене клопотання ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2022 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділу міжнародно-правового співробітництва Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 , громадянину російської федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою змінений на цілодобовий домашній арешт із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу (екстрадицію) компетентним органам російської федерації.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що до завершення граничного строку застосування до ОСОБА_6 екстрадиційного арешту залишається близько трьох місяців, екстрадиційна перевірка Чернігівською обласною прокуратурою проведена, проте рішення Офісом Генерального прокурора про його видачу або відмову у видачі іноземній державі не прийняте. Дипломатичні відносини з російською федерацією припинені. Однак, з урахуванням обставин, які враховувалися слідчим суддею при застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, актуальності певних ризиків його не процесуальної поведінки, за відсутності транспортного сполучення, застосував цілодобовий домашній арешт.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою визнати наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_6 під екстрадиційним арештом та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу до російської федерації.
Аргументує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а застосований запобіжний захід не зможе повною мірою забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України.
06 червня 2022 року до Офісу Генерального прокурора надіслано матеріали екстрадиційної перевірки разом з висновком про відсутність обставин, які б перешкоджали видачі. Рішення про видачу особи або відмову у видачі іноземній державі не прийняте.
При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слідчий суддя на порушення ч.ч. 1, 2 ст. 585 КПК України не врахував, що зазначені ним обставин не гарантують запобігання втечі ОСОБА_6 , не взяв до уваги відомості про ухилення ОСОБА_6 від правосуддя у запитуючій стороні, а висновки суду щодо наявності міцних соціальних зв'язків не підтверджуються належними доказами.
Будучи допитаним 21 березня 2018 року в якості підозрюваного, а потім в якості обвинуваченого, ОСОБА_6 в присутності захисника підтвердив свою причетність до контрабанди наркотичних засобів для власного вживання, будучи обізнаним про притягнення його як обвинуваченого, у травні 2018 року ОСОБА_6 залишив територію російської федерації, саме з метою переховування від правоохоронних органів та уникнення кримінального покарання.
Наявні соціальні зв'язки ОСОБА_6 не можна вважати міцними, оскільки з дружиною він тривалий час не проживав, в умовах несвободи практично не спілкувався, дітей та інших близьких родичів в Україні не має, на території України фактично перебував незаконно, оскільки рішенням УДМС в Чернігівській області від 21 червня 2022 року йому відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію».
У п. 109 рішення «Солдатенко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що взяття особи під варту на підставі п.f ч. 1 ст. 5 Конвенції не вимагає наявності підстав вважати, що тримання під вартою особи, стосовно якої вчиняються дії з метою її екстрадиції, потребується, наприклад, для того, щоб запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі. У цьому випадку вказаний пункт Конвенції передбачає захист на рівні, відмінному від рівня захисту за п. с ч. 1 ст. 5 Конвенції, тобто все, що потребується згідно з пунктом f, це здійснювана процедура екстрадиції.
На думку прокурора, міжнародними договорами та практикою Європейського Суду з прав людини передбачено арешт особи щодо якої вирішується питання про видачу, як обґрунтований та вмотивований захід.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_6 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 591 КПК України, при розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).
З матеріалів екстрадиційної перевірки убачається, що надійшов запит компетентних органів російської федерації про видачу ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину.
Слідчим відділом лінійного управління Міністерства внутрішніх справ російської федерації в аеропорті Шереметьєво здійснюється досудове розслідування у кримінальній справі № 11801009625000060 за обвинуваченням ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого пунктом «в» частини 2 статті 229.1 КК російської федерації.
21 березня 2018 року слідчим слідчого відділу лінійного управління МВС Російської Федерації в аеропорті Шереметьєво щодо ОСОБА_6 винесено постанову про притягнення його в якості обвинуваченого за вчинення зазначеного злочину.
Від органів досудового розслідування ОСОБА_6 втік, у зв'язку з чим 14 липня 2020 року був оголошений у міжнародний розшук.
Рішенням Хімкинського міського суду Московської області російської федерації від 16 липня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Працівниками відділу кримінальної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області в порядку ст. ст. 208, 582 КПК України 08 листопада 2021 року о 09 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 був затриманий, як особа, що перебуває в міжнародному розшуку.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2021 року до ОСОБА_6 був застосований тимчасовий арешт на 40 діб, а саме до 17 грудня 2021 року, до отримання запиту про його видачу від компетентних органів російської федерації з утриманням ОСОБА_6 в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Інкриміноване ОСОБА_6 кримінально карне діяння за законодавством України відповідає кримінальному правопорушенню, передбаченому ч. 1 ст. 305 КК України, та відносяться до категорії тяжких злочинів.
Передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, який йому інкримінується, не минули.
З 15 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 застосовувався екстрадиційний арешт для вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу до російської федерації.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан із 24.02.2022 року.
У даній справі до завершення граничного строку застосування до ОСОБА_6 екстрадиційного арешту залишається близько трьох місяців, екстрадиційна перевірка Чернігівською обласною прокуратурою проведена, чого не заперечує і прокурор. Однак, рішення Офісом Генерального прокурора про видачу або відмову у видачі іноземній державі, ще не прийняте.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 27.11.2014 (справа «Хомулло проти України» , заява № 47593/10 ), суд повторно зазначав, що мета пункту 4 статті 5 полягає у забезпеченні права осіб, яких затримано і взято під варту, на судовий контроль за законністю застосованого до них заходу (рішення від 11 жовтня 2007 року у справі «Насруллоєв проти росії», заява № 656/06, п. 86).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 585 КПК України за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).
При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов'язково враховує:
відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується; міцність соціальних зв'язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.
Слідчим суддею при винесенні ухвали було належним чином враховано вищезазначені положення Закону та обґрунтовано можливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення виконання останнім належної процесуальної поведінки.
Враховано дані в їх сукупності про особу ОСОБА_6 , його вік, наявність місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди від 01 червня 2021 року.
Міцність соціальних зв'язків ОСОБА_6 , а саме наявність у нього родини та утриманців, підтверджується наданим у судовому засіданні суду першої інстанції зверненням ОСОБА_10 , яка підтвердила, що є дружиною ОСОБА_6 , з яким одружилась 08 серпня 2018 року, вказала, що оскільки вона тяжко захворіла, то чоловік переїхав в Київ, влаштувався на роботу та утримував її та її дочку, яка на даний час є волонтером та здійснює допомогу військовим. Вона переїхала в м. Київ та проживає в орендованій квартирі, де разом з нею буде проживати і чоловік. Охарактеризувала його як порядну людину, висококваліфікованого спеціаліста, якого і досі чекають на роботі.
З характеристики за місцем роботи убачається, що з 01 червня 2021 року ОСОБА_6 працює перекладачем ТОВ «Давід Геворгян», де зарекомендував себе виключно з позитивного боку, протягом роботи від клієнтів скарг не надходило, поєднання досвіду роботи з комунікативними здібностями проносить хороший результат компанії.
Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновок слідчого судді про міцність соціальних зв'язків ОСОБА_6 не доведений. Тривалою хворобою дружини ОСОБА_6 , яка через стан здоров'я не змогла прибути навіть у судове засідання, пояснюється те, що під час його перебування під вартою спілкування з нею було досить обмеженим, але це не спростовує наявність родинних відносин, як вважає прокурор.
Той факт, що рішенням УДМС в Чернігівській області від 21 червня 2022 року ОСОБА_6 відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію», не свідчить про те, що він незаконно перетнув кордон України.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави щодо порушень кримінального процесуального закону України та вимог міжнародних договорів України, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та за своєю суттю не дають підстав для скасування ухваленого рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424, 591 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2022 року про заміну ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_11