Справа № 595/681/22Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І.
Провадження № 33/817/445/22 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
15 вересня 2022 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бахіра Р.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Бахіра Р.Д. на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2022 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 496,20 грн.
Згідно даної постанови, 30 червня 2022 року о 16 год 34 хв в с. Жизномир по вул. Шкільній, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом FordFusion, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах з порожнини рота, нестійка хода), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, також на місці зупинки на ступінь визначення на алкотестері «Драгер» 6810 відмовився на бодікамеру та при свідках, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник просять оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вказані вимоги мотивують тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом і працівниками поліції він не був зупинений.
Вважає, що судом не з'ясовано усіх обставин справи, оскільки відсутні відомості про технічний засіб за допомогою якого здійснено відеозапис з місця зупинки транспортного засобу і відеофіксація є частковою.
Також у нього не було жодних ознак алкогольного сп'яніння, а працівниками поліції не роз'яснено його прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши захисника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП без належного дослідження та оцінки всіх доказів, наявних в матеріалах справи, а обмежився лише викладенням їх переліку, без зазначення, що саме вони доводять чи спростовують.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААБ № 093297 від 30 червня 2022 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у відповідності до ч.1 ст.130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
При цьому, закон пов'язує таку відмову виключно з керуванням цією особою транспортним засобом, що має бути доведеним.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Як доказ вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, до матеріалів справи долучено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано, що на пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. Однак на вказаному відеозаписі відсутні дані, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку і до матеріалів справи такі не долучено.
Вказаним обставинам при винесенні рішення судом першої інстанції не було дано належної оцінки, у зв'язку із чим було постановлено помилкове рішення.
Обґрунтовуючи доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд у своєму рішенні послався на постанову поліцейського про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 190546 від 30 червня 2022 року, згідно яких ОСОБА_1 було визнано винуватим за ч.2 ст.122, ч.5 ст.121 КУпАП.
Однак, сама по собі, без наявності інших належних та достатніх доказів, вказана постанова поліцейського БАД № 190546 від 30 червня 2022 року не може бути доказом, яким встановлюється факт керування особою транспортним засобом.
Крім того, постанова поліцейського про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 190546 від 30 червня 2022 року скасована, що вбачається з долученого стороною захисту до матеріалів справи рішення Бучацького районного суду (справа №595/697/22 від 03.08.2022 року), яке не було оскаржене відповідачем ГУ НП в Тернопільській області та набрало законної сили.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції (п.55 рішення у справі «Гурепко проти України»; п.21 рішення у справі «Надточій проти України»).
Європейський Суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
З огляду на вищезазначені обставини, такий доказ як постанова поліцейського серії БАД № 190546 від 30 червня 2022 року в даному випадку є недопустимим.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В даному випадку факт керування ОСОБА_1 30 червня 2022 року о 16:30 год. транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння доведено не було та спростовуються наявними у справі доказами.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі закрити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Бахіра Р.Д. задовольнити.
Постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2022 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя