Справа № 161/21100/21
Провадження № 2/161/693/22
14 вересня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Демчук Т.В.,
з участю представника відповідача - Чечелюка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В провадженні Луцького міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача, оскільки справа перебуває на розгляді тривалий час і неявка свідчить про намагання затягнути її розгляд. При цьому, происв стягнути судові витрати на правничу допомогу
Згідно із ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічні норми передбачені й п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, з яких слідує, що суд своєю ухвалою залишає заяву без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання на 13.07.2022 року та повторно 14.09.2022 року представник позивача в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи і причин неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, суд звертає увагу, що причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 5 ст. 223 ЦПК України) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду.
Отже, оскільки представник позивача повторно в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки, заяви про розгляд за його відсутності не подав, а тому суд приходить до висновку, що дану заяву слід залишити без розгляду.
Щодо розгляду заяви представника відповідачів про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України, то суд вважає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, наслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, в порядку визначеному ч. 5 ст.142 ЦПК України можуть бути компенсовані витрати, пов'язані з розглядом справи виключно, якщо відповідач доведе факт того, що вони настали внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання не свідчить про безпідставність та необґрунтованість його позову.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Разом з тим, стороною відповідача ні у поясненнях, ні в заяві щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не зазначено та не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.
З системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст.142, ч. 9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.
Такими чином, представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою підстави для задоволення вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заява представника відповідача про компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 130, 131 ч. 3, 141, 142, 223 ч. 5, 257 ч. 1 п. 3, 259, 260 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
У задоволенні заяви представника відповідача про компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 14 вересня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк