65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1322/22
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕЗАНТ» (Юридична адреса: 02140, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, буд.22, кв.74; Адреса для листування: 02222, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд.47, код ЄДРПОУ - 42681224, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 409-410, код ЄДРПОУ - 42312129, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Богомолова В.С.
Представники сторін:
Від позивача: Кальчев Л.В. - на підставі довіреності№2022/22/06 від 22.07.2022р.;
Від відповідача: Гудков С.О. - на підставі ордера серії ВН№1162575 від 25.08.2022р.
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕЗАНТ» (далі - ТОВ «ТД «БЕЗАНТ»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» про стягнення збитків у розмірі 250 670 грн 70 коп. за втрачений вантаж, що перебував у контейнері OOLU9320131, та збитків у розмірі 23 123 грн 04 коп. за втрачений вантаж, що перебував у контейнері TEMU7494981, що в загальному становить 273 793 грн 74 коп.
Ухвалою суду від 08.07.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.07.2022р.
Протокольною ухвалою суду від 28.07.2022р. відкладено судове засідання на 11.08.2022р. Ухвалою суду від 11.08.2022р. відкладено судове засідання на 25.08.2022р. Ухвалою суду від 25.08.2022р. відкладено судове засідання на 08.09.2022р.
Позивач - ТОВ «ТД «БЕЗАНТ», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 09.08.2022р., та поясненнях, що надійшли до суду 05.09.2022р.
Відповідач - ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ», заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 28.07.2022р.
Позивач у справі зазначає, що 01.08.2021р. між ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» (Клієнт) та ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» (Експедитор) укладено Договір№00000363 транспортно-експедиторського обслуговування щодо організації транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг.
Позивач зазначає, що транспортне експедирування як вид господарської діяльності, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо.
Згідно п.2.1. Договору міжнародні перевезення вантажу повинні виконуються Експедитором у відповідності з положеннями діючих міжнародних договорів (конвенцій), що регулюють відповідні види перевезень, законодавства держав, по території яких транспортується вантаж, а також при внутрішніх перевезеннях, у відповідності з вимогами законодавства України.
У відповідності до п.2.2. Договору Експедитор здійснює транспортно-експедиторське обслуговування Клієнта з дотриманням міжнародних вимог і вимог чинного законодавства України з моменту виникнення зобов'язань Експедитора і до моменту їх завершення.
Одним з таких міжнародних договорів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956р. (надалі Конвенція).
На виконання умов Договору відповідач здійснював транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, що знаходився у контейнерах OOLU9320131 та TEMU7494981, які прямували до ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» морем за маршрутом Нінгбо, Китай (завантаження) - Констанца, Румунія (вивантаження) та автомобілем за маршрутом порт Констанца, Румунія (завантаження) - м. Київ, Україна (вивантаження).
Позивач зазначає, що на виконання своїх зобов'язань за Договором ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» оплатило послуги ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» згідно виставлених рахунків щодо організації транспортно-експедиторського обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні вантажу, який перебував у контейнері OOLU9320131 на загальну суму 650 620 грн 66 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями№251 від 05.05.2022р.,№266 від 19.05.2022р.,№278 від 23.05.2022р., та вантажу, який перебував у контейнері TEMU7494981 на загальну суму 662 635 грн 39 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями№250 від 05.05.2022р.,№267 від 19.05.2022р.,№279 від 23.05.2022р.
Позивачем додатково понесено витрати на митне оформлення вантажу, який перебував у контейнері OOLU9320131, що підтверджується Актом виконаних робіт№177СТ від 31.05.2022р. та митно-брокерські послуги, та вантажу, який перебував у контейнері TEMU7494981, що підтверджується Актом виконаних робіт№180СТ від 02.06.2022р. та митно-брокерські послуги.
Відповідачем, із залученням третіх осіб при виконанні обов'язків з транспортно-експедиторського обслуговування по Договору, здійснювалось перевантаження вантажів з контейнерів OOLU9320131 та TEMU7494981 для здійснення комісійного приймання вантажу (товару) на підставі повідомлення про виклик від 01.06.2022р.№2022/0106 та повідомлення про виклик від 02.06.2022р.№2022/0206, направлених ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» відповідачу.
Так, вантаж, що знаходився в контейнері OOLU9320131 відповідно до Інвойсу№BTYWC22003 від 13.01.2022р., було перевантажено ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» у вантажний автомобіль державний номер НОМЕР_1 з тентовим автопричепом державний номер НОМЕР_2 ,що відображено в митній накладній, та доставлено позивачу 01.06.2022р. з нестачею та відсутніми пломбами, про що зроблена примітка у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладній CMR А№1238888.
При комісійному прийманні вантажу, який прибув 01.06.2022р. у вантажному автомобілі державний номер НОМЕР_1 /НОМЕР_2 було виявлено нестачу вантажу, що відображено в Акті приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 01.06.2022р.
При цьому, водій вантажного автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 відмовився від участі в комісійному прийманні вантажу та не повідомив причини відсутності відповідних пломб на вантажному автомобілі з тентовим напівпричепом державний номер НОМЕР_1 /НОМЕР_2, в якому заходився вантаж, про що було складено акт про відмову від 01.06.2022р.
На підставі зазначеного, враховуючи вартість втраченого товару, що перевозився в контейнері OOLU9320131, понесені позивачем витрати зі сплати ПДВ, митних зборів, витрат на брокерські та експедиторські послуги, ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» зазначає, що йому завдано збитків на суму 250 670 грн 70 коп., що еквівалентно 8 568,50 дол. США із розрахунку курсу гривні до долару США, встановленого Національним Банком України, який становить 29,2549 грн (визначений в митних документах).
03 червня 2022р. позивачем було надіслано відповідачу документи щодо виявленої нестачі вантажу та претензію№2022/0306 з вимогою відшкодувати збитки у зв'язку із втратою частини вантажу, який знаходився у контейнері OOLU9320131 та прибув до ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» автомобілем державний номер НОМЕР_1 з тентовим автопричепом державний номер НОМЕР_2.
У відповідь на претензію ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» повідомило, що у нього відсутня інформація про масу вантажу брутто та повідомлено про те, що у зв'язку із залученням до виконання своїх обов'язків за Договору третіх осіб вживаються необхідні дії для з'ясування обставин, що призвели до нестачі вантажу. Також, відповідач зазначив про відсутність законних підстав для задоволення претензії у зв'язку із непогодженням із вартістю вантажу по нестачі.
13 червня 2022р. позивачем надіслано доповнення до претензії№2022/1306 та розрахунок збитків, понесених у зв'язку із втратою частини вантажу.
ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» була надана відповідь№01/16 від 16.06.2022р., відповідно до якої було повідомлено, що відповідач не погоджується з розрахунком збитків та встановлює обставини, що призвели до нестачі вантажу.
Позивач також зазначає, що вантаж, що знаходився в контейнері TEMU7494981 відповідно до Інвойсу№BTYWC22004 від 13.01.2022р., було перевантажено ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» у контейнер OOLU2129627560, та в подальшому перевантажено у вантажний автомобіль державний номер НОМЕР_3 з тентовим автопричепом державний номер НОМЕР_4 , що відображено в митній накладній№UA100390/2022/402626, та доставлено ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» 06.06.202р. з нестачею, про що зроблена примітка у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладній CMR А№ 0000365.
При комісійному прийманні вантажу, який перевозився в контейнері TEMU7494981 та в подальшому у вантажному автомобілі державний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , за участю представника відповідача Дзюба Богдан Вадимович, було виявлено нестачу вантажу, що відображено в Акті приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 06.06.2022р.
Позивач зазначає, що з 06.06.2022р. по 10.06.2022р. комісія позивача, із залученням представника третьої особи (незацікавлена особа), здійснювала приймання вантажу з перерахунком кількісних та якісних показників товарного асортименту, який прибув та знаходився у коробках з порушеною цілісністю (пошкоджені та відкриті коробки) в кількості 143 одиниць, без участі представника відповідача, який письмово відмовився приймати участь в перерахунку кількісних і якісних показників товарного асортименту. Комісією було виявлено нестачу, що зафіксовано в Акті приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 10.06.2022р.
На підставі зазначеного, враховуючи вартість втраченого та пошкодженого товару, що перевозився в контейнері TEMU7494981, понесені позивачем витрати зі сплати ПДВ, митних зборів, витрат на брокерські та експедиторські послуги, за розрахунком ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» йому завдано збитків на суму 23 123 грн 04 коп., що еквівалентно 790,40 дол. США із розрахунку курсу гривні до долару США, встановленого Національним Банком України, який становить 29,2549 грн (визначений в митних документах).
13 червня 2022р. позивачем надіслано відповідачу документи з розрахунками щодо виявленої нестачі вантажу та претензію№2022/13061 з вимогою відшкодування збитків у зв'язку із втратою частини вантажу. Однак, відповіді на зазначену претензію позивач не отримав.
Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» не сплатило на користь позивача збитки, завдані у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» своїх обов'язків за Договором, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розраховуючи розмір позовних вимог, позивач зазначає, що ним було враховано дані митних документів з урахуванням ціни відповідно до Інвойса ВTYWC22003 від 13.01.2022р. та Інвойса BTYWC22004 від 20.01.2022р. із зазначенням ваги брутто (кг).
В поясненнях, що надійшли до суду 05.09.2022р., позивач зазначив, що витрати ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» підтверджуються наступними документами: платіжними дорученнями№251 від 05.05.2022р. на суму 435 020 грн 36 коп.;№266 від 19.05.2022р. на суму 50 089 грн;№278 від 23.05.2022р. на суму 165 411 грн 30 коп.;№250 від 05.05.2022р. на суму 428 584 грн 29 коп.;№267 від 19.05.2022р. на суму 50 089 грн;№279 від 23.05.2022р. на суму 183 962 грн 10 коп., відповідно до яких позивачем було понесено витрати на оплату послуг транспортно-експедиційного обслуговування; платіжними дорученнями№290 від 01.06.2022р. на суму 15 500 грн;№294 від 06.06.2022р. на суму 16 000 грн, відповідно до яких позивачем було понесено витрати на оплату послуг митного брокера з оформлення митних документів на вантаж; платіжними дорученнями№284 від 30.05.2022р. на суму 490 000 грн;№286 від 01.06.2022р. на суму 233 000 грн, відповідно до яких позивачем було понесено витрати на оплату митних платежів та зборів при ввезенні товару на митну територію України.
Позивач зазначає, що згідно умов Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або не належне виконання зобов'язань за Договором відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п.5.1.4. Договору сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх обов'язків за цим Договором, несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою.
Також, в обґрунтування позву позивач зазначає, що відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Статтею 934 Цивільного кодексу України визначено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 Цивільного кодексу України.
Позивач зауважує на тому, що відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч.4 ст.23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів крім вартості втраченого вантажу також, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п.5.2.2 Договору експедитор не несе відповідальності за кількість і якість вантажу у т.ч., внутрішньо-тарної нестачі, ушкодження вмісту вантажних місць у контейнері або автомобілі, лише за умови надходження вантажу з непорушеними пломбами відправника.
Однак, на контейнерах OOLU9320131 та TEMU7494981 були відсутні пломби відправника, у зв'язку з чим п.5.2.2. Договору не підлягає застосуванню.
На підставі зазначеного, позивач просить стягнути на свою користь збитки у розмірі 273 793 грн 74 коп., які складаються зі збитків у розмірі 250 670 грн 70 коп. за втрачений вантаж, що перебував у контейнері OOLU9320131, та збитків у розмірі 23 123 грн 04 коп. за втрачений вантаж, що перебував у контейнері TEMU7494981.
Відповідач - ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» проти задоволення позову заперечує та у відзиві на позовну заяву зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Так, для здійснення транспортно-експедиторського обслуговування на виконання Договору№00000363, укладеного між ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» та ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ», відповідачем було залучено третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ВЕРТОГРАД-ПЛЮС» на підставі Договору транспортного експедирування№06/01/2022 від 06.01.2022р.
В свою чергу, послуги з перевезення вантажу, який знаходився у контейнері OOLU9320131, надавалися Приватним підприємством (далі - ПП) «ВІКТОРІЯ-ТРАНС УКРАЇНА» (автомобіль д/н НОМЕР_1 , напівпричіп д/н НОМЕР_5 ), яке, в свою чергу, залучалося ТОВ «ВЕРТОГРАД-ПЛЮС».
01 червня 2022р. вантаж прибув до вантажоотримувача - позивача, при комісійному приймання якого ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕЗАНТ» складено Акт приймання товару та виявлено нестачу у кількості 1538,50 кг брутто.
Відповідач зазначає, що вартість втраченого вантажу, згідно ціни визначеної в Інвойсі від 13.01.2022р., становить 132 604 грн 27 коп., що є еквівалентом 4 532,72 дол.США.
Щодо вантажу, який знаходився у контейнері TEMU7494981, відповідач повідомляє, що послуги з перевезення вказаного вантажу надавалися Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЛІРА-ТРАНС» (автомобіль д/н НОМЕР_3 , напівпричіп д/н НОМЕР_4 ), яке, в свою чергу, залучалося ТОВ «ВЕРТОГРАД-ПЛЮС».
06 червня 2022р. вантаж прибув до вантажоотримувача - позивача, при комісійному приймання якого ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» складено Акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, яким зафіксована відсутність ящиків у кількості 10.
В подальшому, 10.06.2022р. складено Акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю із зазначенням відсутнього товару у кількості 107,375 кг брутто.
За твердженнями відповідача, вартість втраченого вантажу, згідно ціни визначеної в Інвойсі від 20.01.2022р., становить 10 225 грн 47 коп., що еквівалентно 349,53 дол.США.
Відповідач зазначає, що відповідно до п.5.2.4. Договору матеріальний збиток, заподіяний Клієнту з вини Експедитора або третьої особи, залученого Експедитором для такого перевезення, відшкодовується з розрахунку 8,33 SDR (xdr) за один кілограм брутто вантажу, при перевезенні вантажу автотранспортом, згідно курсу НБУ на день заподіяння шкоди, але не вище вартості вантажу, зазначеної в інвойсі, та при перевезенні вантажу морським сполученням матеріальний збиток відшкодовується з розрахунку 2 SDR (xdr) за один кілограм брутто вантажу, згідно курсу НБУ на день заподіяння шкоди, але не вище вартості вантажу, зазначеної в інвойсі.
Таким чином, враховуючи встановлений станом на 01.06.2022р. курс НБУ - 39,5057 грн за 1 дол. США та станом на 10.06.2022р. - 39,3981 грн за 1 дол. США, враховуючи нестачу 1538,50 кг брутто (01.06.2022р.) та 107,375 кг брутто (10.06.2022р.), здійснивши розрахунок 2 SDR (xdr) за один кілограм брутто вантажу, за розрахунком відповідача, розмір збитків перевищує вартість вантажу, зазначену в інвойсі.
Однак, з позиції відповідача, здійснюючи розрахунок позовних вимог, позивачем не дотримано вимог п.5.2.4. Договору. Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення з нього додатково ПДВ, митні зборі, супутні витрати на брокерські послуги та послуги експедитора.
Окрім зазначеного, відповідач зазначає, що у відповідності до п.5.2.5. Договору Експедитор не відповідає за дії чи бездіяльність портової адміністрації, митних органів, прикордонних, комунальних, та інших служб, які прямо чи опосередковано можуть вплинути на виконання зобов'язань, та за розклад просування вантажу, відповідно до графіка судновласника і зміни у ньому.
Експедитор не несе відповідальності за кількість і якість вантажу у т.ч. внутрішньотарної нестачі, ушкодження вмісту вантажних місць у контейнері або автомобілі, доставленого з непорушеними пломбами відправника. Вантаж вважається прийнятим Клієнтом з моменту підписання супроводжувального документа (п.5.2.2. Договору).
У порту Констанца ( Румунія) вантаж із контейнерів перезавантажувався у вантажний автомобіль з тентовим напівпричепом через необхідність у найкоротший термін повернути контейнер. Це безпосередньо пов'язано із значним завантаженням порту через перенаправлення вантажів з порту Одеса.
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що Експедитор не повинен нести відповідальність за те, що такий вантаж було перезавантажено з контейнеру до напівпричепу.
Крім того, відповідач зауважив, що як вбачається із акту приймання продукції від 06.06.2022р., вантаж прибув з пломбою румунської митниці.
На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 01.08.2021р. між ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» (Клієнт) та ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» (Експедитор) укладено Договір№00000363 транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до п.1.1. якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за згодою сторін.
Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Перевізник це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Таким чином, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України та ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки за Договором№00000363.
У відповідності до п. 7.1. Договору термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.
Матеріали справи не містять доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним Договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинним, у зв'язку з чим є обов'язковим до виконання його сторонами.
Відповідно до п.2.1 Договору міжнародні перевезення вантажу виконуються у відповідності з положеннями діючих міжнародних договорів (конвенцій), що регулюють відповідні види перевезень, законодавства держав, по території яких транспортується вантаж, а також при внутрішніх перевезеннях, у відповідності з вимогами законодавства України.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що Експедитор здійснює ТЕО Клієнта з дотриманням міжнародних вимог і вимог чинного законодавства України з моменту виникнення зобов'язань Експедитора і до моменту їх завершення.
Згідно п.2.5. Договору під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за 1 тиждень до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення.
У відповідності до п.2.1.1 Договору Експедитор зобов'язаний за плату та за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надавати інші послуги Клієнту за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом, який підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент (В/L), автомобільна транспортна накладна (CMR).
В свою чергу, відповідно до п.3.1.8 Клієнт зобов'язався своєчасно оплачувати послуги Експедитора.
Відповідно до п/п а) п.4.1.3. Договору Клієнт оплачує при перевезенні вантажу в режимі імпорт - платежі, що підлягають оплаті за виконані послуги з перевезення вантажу морським транспортом та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський та інші портові збори і т.п.), протягом 3-х (трьох) календарних днів від дати вивантаження вантажу з борту судна в порту призначення, до вивозу контейнера з порт. Послуги банку за перерахування коштів сплачує Клієнт.
Згідно п/п п/п б), в) п.4.1.3. Договору Клієнт також оплачує погоджені платежі, що підлягають оплаті Експедиторові, автомобільному та/або залізничному перевізнику (при наземній доставці вантажу), здійснюються протягом 3-х (трьох) календарних днів від дати доставки вантажу на митний термінал за місцем акредитації Клієнта, при наявності у Експедитора в заставі вантажу Клієнта. Послуги банку за перерахування коштів оплачує Клієнт; по виставленому рахунку Експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порт-, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому Експедитор залишає за собою право зобов'язати Клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов'язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги за зберігання вантажу (в т.ч. у контейнері) та штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.
За умовами п.4.3.2 Договору при морському перевезенні вантажу споживачем послуги морського перевезення є Клієнт, який надає Експедитору коносамент, як підтвердження наявності договору морського перевезення, на підставі яких Експедитор здійснює внутрішньопортове експедирування. Експедитор переводить кошти за послуги, пов'язані з морським перевезенням вантажу, організатору такого перевезення. Сума, сплачена за морське перевезення вантажу перераховується на підставі договору морського перевезення (коносамент). Відповідальність за виконання морського перевезення перед Клієнтом несе морський перевізник згідно з умовами коносамента.
Пунктом 4.1.6. Договору визначено, що виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком Експедитора.
Згідно п.2.7. Договору факт надання послуг Експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних і коносаментів, які відображають шлях проходження вантажу з пункту відправлення в пункт призначення.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору№00000363 ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» здійснював транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, щодо якого Sinowest group LTD складено Інвойс№BTYWC22003 від 13.01.2022р. та Інвойс№BTYWC22004 від 20.01.2022р. та відповідні пакувальні листи до них.
На виконання Договору перевезення вантажу за маршрутом Нінгбо (Китай) (завантаження) через порт Констанца (Румунія) (вивантаження/завантаження) Київ (Україна) (розвантаження), передбаченого Інвойсом№BTYWC22003 від 13.01.2022р., здійснювалося у контейнері OOLU9320131 (митна декларація№UA100390/2022/402606), в свою чергу вантаж за Інвойсом№BTYWC22004 від 20.01.2022р. перевозився в контейнері TEMU7494981 (митна декларація UA100390/2022/402626).
З матеріалів справи вбачається, що вантаж, який перевозився у контейнері OOLU9320131 відповідно до Інвойсу№BTYWC22003 від 13.01.2022р., було доставлено позивачу 01.06.2022р. вантажним автомобілем д/н НОМЕР_1 з тентовим автопричепом державний номер НОМЕР_2.
Відповідно до Акта приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 01.06.2022р. виявлено нестачу вантажу на загальну суму 132 604 грн 26 коп. Крім того, на контейнері були відсутні пломби відправника, про що здійснено відмітку у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладній CMR А№1238888.
Водій вантажного автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 відмовся підписати зазначений Акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 01.06.2022р.
Крім того, вантаж, що перевозився у контейнері TEMU7494981, відповідно до Інвойсу№BTYWC22004 від 20.01.2022р., було доставлено позивачу 06.06.2022р. вантажним автомобілем д/н НОМЕР_3 з тентовим автопричепом державний номер НОМЕР_4 .
Відповідно до Акта приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 06.06.2022р., складеного за участю представника перевізника Дзюби Богдана Вадимовича, виявлено нестачу вантажу на загальну суму 10 225 грн 46 коп., про що здійснено відмітку у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладній CMR А№ 0000365.
Відповідно до відмітки про неможливість участі Дзюби Богдана Вадимовича у перерахунку кількості та якості змісту коробок, у період з 14:30 год 06.06.2022р. по 13:00 год. 10.06.2022р. здійснювалось приймання вантажу з перерахунком кількісних та якісних показників товарного асортименту, за результатами якого було встановлено, що 143 коробки були відкриті та пошкоджені. На автофургоні пломба румунської митниці VAMA RO B 0303817.
На підставі зазначеного, враховуючи відмову уповноважених осіб відповідача на участь у прийнятті вантажу за якістю та кількістю відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р.№П-6, враховуючи зміст Інвойсу№BTYWC22003 від 13.01.2022р. та Інвойсу№BTYWC22004 від 20.01.2022р. та пакувальних листів до них, суд дійшов висновку про втрату частини вантажу.
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога про стягнення збитків на підставі ст.ст.173, 193, 218, 224, 225, 306, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 611, 614, 629, 908, 924 Цивільного кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ст.ст. 17, 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором, зокрема, щодо збереження вантажу відповідно до вимог, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом, через що виникла нестача та пошкодження вантажу, а позивач зазнав збитків від незбереження майна під час його перевезення.
Відповідно до ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена в м. Женеві 19.05.1956 (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась 01.08.2006р.
Частиною 1 ст.17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів встановлено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч. 2 ст. 17 Конвенції).
Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п.2 ст.17, лежить на перевізнику (ч. 1 ст. 18 Конвенції).
Статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до ст.934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, що кореспондується із ст. 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до частини першої ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі№920/715/17 (провадження№ 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».
Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За правилами ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Суд зауважує, що для правильного вирішення спору важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування. При заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.
Відповідачем не надано доказів на спростування наявності вини останнього у втраті вантажу, транспорте експедирування якого здійснювало ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ». Відповідачем також не надано доказів втрати/пошкодження вантажу під час морського перевезення.
У відповідності до п.2.2.4. Договору№00000363 Експедитор має право залучати субпідрядників без узгодження з Клієнтом, і несе повну відповідальність за їх дії.
У відповідності до п.5.1.2 Договору у випадку заподіяння збитку з вини однієї зі сторін, винна сторона зобов'язана відшкодувати такий збиток і виплатити штрафні санкції, передбачені законодавством України та цим Договором.
Згідно п.5.1.3 Договору відповідальність за втрату, пошкодження або несвоєчасне повернення контейнерного або іншого обладнання несе сторона, з вини якої допущені зазначені порушення.
Крім того, п.5.1.4. Договору передбачено, що сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх обов'язків за цим Договором, несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою.
Частиною 3 ст.14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Суд відхиляє доводи відповідача, що перевезення вантажу здійснювалося третіми особами, адже, Договори, укладені між відповідачем та ТОВ «ВЕРТОГРАД-ПЛЮС», ТОВ «ЛІРА-ТРАНС», копії яких надано по відзиву на позовну заяву, не створюють прав та обов'язків для позивача. Слід зазначити, що відповідач не позбавлений права звернусь з позовом за захистом своїх прав та охоронюваних інтересів до вказаних осіб.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про наявність вини ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» у вчиненні цивільного правопорушення, яким спричинено збитки ТОВ «ТД «БЕЗАНТ».
Щодо розміру збитків, заявлених до стягнення позивачем, зокрема, щодо включення до розміру збитків додаткових платежів, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно ч.1 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.
В той же час, ч.4 цієї статті Конвенції передбачено, що крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
Отже, відповідальність перевізника згідно положень Конвенції обмежується вартістю втраченого (пошкодженого, знищеного) вантажу та вартістю плати за перевезення, мита, та інших платежів, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що під час перевезення вантажу в контейнері OOLU9320131 ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» було виставлено ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» наступні рахунки:№692LAM22-004I від 05.05.2022р. на сплату морського фрахту на суму 435 020 грн 36 коп.,№702LAM22-004I від 19.05.2022р. на сплату зміни порту та ТЕО за межами України на суму 50 089 грн, в т.ч. ПДВ 8 348 грн 16 коп.,№706LAM22-004I від 23.05.2022р. на сплату автотранспортного перевезення у міжнародному сполученні Констанца -Київ, ТЕО за межами України та ТЕО на суму 165 411 грн 30 коп., в т.ч. ПДВ 6 353 грн 65 коп.
Відповідно до платіжних доручень№251 від 05.05.2022р. на суму 435 020 грн 36 коп.,№266 від 19.05.2022р. на суму 50 089 грн та№278 від 23.05.2022р. на суму 165 411 грн 30 коп. ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» сплачено вищезазначені рахунки.
Крім того, у зв'язку з митним оформленням вантажу згідно МД№UA100390/2022/402606, позивачем було понесено витрати на митно-брокерські послуги, надані ФОП Йовенко Р.М. у розмірі 15 500 грн, які були сплачені позивачем згідно платіжного доручення№290 від 01.06.2022р.
Також, під час перевезення вантажу в контейнері TEMU7494981 ТОВ «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» було виставлено ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» наступні рахунки:№693LAM22-009I від 05.05.2022р. на сплату морського фрахту на суму 428 584 грн 29 коп.,№703LAM22-009I від 19.05.2022р. на сплату зміни порту та ТЕО за межами України на суму 50 089 грн, в т.ч. ПДВ 8 348 грн 16 коп.,№709LAM22-009I від 23.05.2022р. на сплату автотранспортного перевезення у міжнародному сполученні Констанца -Київ, ТЕО за межами України та ТЕО на суму 183 962 грн 10 коп., в т.ч. ПДВ 6 353 грн 65 коп.
Відповідно до платіжних доручень№250 від 05.05.2022р. на суму 428 584 грн 29 коп.,№267 від 19.05.2022р. на суму 50 089 грн та№279 від 23.05.2022р. на суму 183 962 грн 10 коп. ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» сплачено вищезазначені рахунки.
Крім того, у зв'язку з митним оформленням вантажу згідно МД№UA100390/2022/402626, позивачем було понесено витрати на митно-брокерські послуги, надані ФОП Йовенко Р.М. у розмірі 16 000 грн, які були сплачені позивачем згідно платіжного доручення№294 від 06.06.2022р.
Суд також приймає до уваги, що позивачем понесено витрати на оплату митних платежів та зборів при ввезенні товару на митну територію України відповідно до платіжних доручень№284 від 30.05.2022р. на суму 490 000 грн;№286 від 01.06.2022р. на суму 233 000 грн.
Оскільки в даному випадку втрачено не весь вантаж, втрати позивача пропорційно до вартості втраченого вантажу з урахуванням додаткових обов'язкових витрат, пов'язаних з митним оформленням, перевезенням та ін. становлять 250 670 грн 70 коп. (контейнер OOLU9320131) та 23 123 грн 04 коп. (контейнер TEMU7494981).
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «БЕЗАНТ» в повному обсязі.
Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до положень ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі№ 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі№ 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі№ 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі№ 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі№ 129/1033/13-ц (провадження№ 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р.№ 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
На підставі вищенаведеного, враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача відповідно до вимог 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕЗАНТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» про стягнення збитків за втрачений вантаж у розмірі 273 793 грн 74 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМ УКРАЇНА ШИППІНГ І ТРАНСПОРТ» (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 409-410, код ЄДРПОУ - 42312129, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БЕЗАНТ» (Юридична адреса: 02140, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, буд.22, кв.74; Адреса для листування: 02222, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд.47, код ЄДРПОУ - 42681224, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1) збитки за втрачений вантаж у розмірі 273 793 грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 106 грн 90 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 13 вересня 2022 р.
Суддя Н.В. Рога