"05" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/757/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглядаючи справу за позовом Акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026) до Акціонерного товариства “Українська залізниця” ( вул.Єжи Гедройця, 5, Київ, 03150) в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” (вул.Пантелеймонівська,19, Одеса, Одеська область, 65012) про стягнення 440913,70 грн.
за участю представників:
від позивача: Чобанюк Т.М. ордер;
від відповідача: Нікогосян О.С. ордер;
Акціонерне товариство “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу в сумі 440913,70 грн., посилаючись на наступне.
У листопаді 2021 року Акціонерним товариством “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (вантажовідправник) на адресу Державного підприємства “Морський торгівельний порт “Южний” (вантажоодержувач) здійснювалась поставка вантажу залізничним транспортом за наступними залізничними накладними: №47919543, №47919550, №47919535, №45453396, №45463312, №45463304, №45463296, №45463288, №45463270, №45347598, №45347564, №45347549, №45347531, №45347515, №45347499, №45347507, №45169448, №45169430, №45169422, №45169414, №45169406, №45169398, №45120961, №45120938, №45120920, №45120912, №45120805, №45120797, №45120789, №47988183, №47988175, №47988225, №47988217, №47988209, №47988191.
Як вказує позивач, перевізником (відповідачем) були допущені порушення умов договору в частині своєчасної доставки вантажу від відправника - АТ “ПІВДГЗК” вантажоотримувачу: Державному підприємству “Морський торгівельний порт “Южний”.
Зокрема, позивач зазначає, що під час здійснення перевезення вантажів у листопаді 2021 року за вищевказаними залізничними накладними АТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” допустило прострочення термінів доставки вантажів, що визначені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.
Наразі позивач зауважує, що обставина прострочення терміну доставки вантажів, перевезення яких здійснювалось за означеними вище залізничними накладними, підтверджується календарними штемпелями про прибуття вагонів на станцію призначення, які проставлено на цих накладних.
Водночас, як вказує позивач, додані до позовної заяви залізничні накладні містять у собі переуступні підписи вищезазначених вантажоодержувачів на підставі яких АТ “ПІВДГЗК” надано право на пред'явлення позову до залізниці.
Таким чином, як зазначає позивач, за порушення відповідачем термінів доставки вантажів, перевезення яких оформлено накладними №47919543, №47919550, №47919535, №45453396, №45463312, №45463304, №45463296, №45463288, №45463270, №45347598, №45347564, №45347549, №45347531, №45347515, №45347499, №45347507, №45169448, №45169430, №45169422, №45169414, №45169406, №45169398, №45120961, №45120938, №45120920, №45120912, №45120805, №45120797, №45120789, №47988183, №47988175, №47988225, №47988217, №47988209, №47988191 на підставі статті 116 Статуту залізниць України позивачем нараховано штраф у розмірі 440913,70 грн.
Також позивач додає, що спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак підпадають під правове регулювання Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ № 457 від 06.04.1998 р. (з наступними змінами), Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086 (з наступними змінами).
Наразі з посиланнями на ст. 41 Статуту, позивач вказує, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, виходячи з технічних можливостей залізниць. Згідно з п.2.1 правил, обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Так, позивач зазначає, що згідно правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної й дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування. Відповідно до п.2.4 правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються: на одну добу - на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу: у разі переадресування вантажів: на 2 доби - у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
Виходячи із зазначених вище норм законодавства, на думку позивача, термін доставки вантажів визначається добами (24 години).
Окрім того, позивач додає, що вагони, які прямували за вказаними накладними, відповідачем було подано під вивантаження одержувачу вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних.
Строки доставки вантажу, встановлені п.1.1. правил обчислення термінів доставки вантажів, як наголошує позивач, є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.
Наразі позивач зауважує, що у відповідності до ст. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Так, позивач зазначає, що пунктом 1.1.1 правил встановлено, що у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни:
- маршрутними відправками 1 доба на кожні повні та неповні 320 км.;
- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.
Належним доказом прострочення доставки вантажу з вини залізниці відповідно до п. “в” ст. 130 Статуту є накладна, в якій відображені дати відправки вантажу та дата прибуття вантажу на станцію призначення. Накладна, на думку позивача, є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення.
Відтак, оскільки за вказаними вище накладними доставка вантажу зі станції відправлення відбувалась з простроченням терміну доставки, позивачем нараховано штраф за прострочення доставки вантажу у листопаді 2021 року в сумі 440913,70 грн.
Наразі позивач зазначає, що власником та вантажовідправником вантажів є позивач, вантажоодержувачем - ДП „МТП „Южний”, однак відповідно до відміток на накладних право на пред'явлення претензій та позову ДП „МТП „Южний” передав позивачу у встановленому законодавством порядку, що засвідчено переуступними підписами.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2022 р. позовну заяву Акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/756/22, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання на 08 червня 2022 р.
27.05.2022 р. відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково заперечує щодо нарахування штрафу. Зокрема, відповідач не погоджується з розрахунком штрафу за доставку вантажу по накладним №№ 45453396, 45463312, 45463304, 45463296, 45463288, 45463270, №45120789, 45120797, 45120805, 45120912, 45120920, 45120938, №45169398, 45169406, 45169414, 45169422, 45169430, 45169448, №45347499, 45347507. 45347515, 45347531, 45347549, 45347564, 45347598 з огляду на таке. У графі 29 вказаних накладних відправником відмічено тип відправки “групова/маршрутна”. Водночас, як наголошує відповідач, при перевезенні вагонів як маршрутними, так і груповими відправками у графі 29 накладної “відправка” проставляється позначка “х” відправником у одному і тому самому віконці (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р.), тож така помітка і така відомість вагонів обов'язково мають бути як у складі накладної, по якій відправлення вагонів здійснюється маршрутною відправкою, так і у складі накладної, по якій відправлення вагонів здійснюється груповою відправкою. При цьому відповідач звертає увагу, що відповідно до п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., перевезення вантажів здійснюються вагонними, дрібними, контейнерними, груповими або маршрутними відправками. Відповідач зазначає, що у цих правилах наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях: групова відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої надається не менше двох вагонів, але менше маршруту; маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту (“ядра” маршруту). Як наголошує відповідач, згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 565/6853), перевезення вантажів маршрутами відправника здійснюється згідно з планами перевезень, якими передбачається максимальна концентрація вантажопотоків з метою раціонального використання технічних засобів відправників, одержувачів та залізниць. Відповідно до пунктів 2, 4 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника маршрутом відправника уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до правил технічної експлуатації залізниць України та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях. При цьому відповідач наголошує, що мінімальна довжина маршрутів встановлена у розмірі 44 вагонів.
Відповідно до пунктів 4, 5, 6, 7 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника маса та довжина маршрутів установлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів. Відправник узгоджує з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів. У виняткових випадках допускається відхилення від установлених норм у бік зменшення довжини маршруту не більше ніж на один вагон. У разі наявності на напрямку перевезення маршрутів пунктів (станцій) зміни вагових норм поїздів у бік зменшення маршрути формуються з “ядра” (вагонів далекого призначення) та причіпної групи вагонів, яка перевозиться у складі маршруту до станції зміни маси поїзда. Умови організації перевезень вантажів маршрутами, порядок подачі вагонів для завантаження і вивантаження маршрутів, їх формування до встановлених норм маси та довжини, повернення після завантаження (вивантаження) установлюються у договорах про експлуатацію під'їзних колій та договорах про подачу і забирання вагонів. Відправник і станція навантаження маршруту в перевізних документах на вагони, що перевозяться у складі маршруту або “ядра” маршруту, проставляють відмітки, передбачені Правилами оформлення перевізних документів.
Відповідач наголошує, що відповідно до пунктів 63-66 додатку № 3 до Правил оформлення, у випадку, якщо у залізниці було замовлено, та нею здійснюється маршрутна відправка, то підлягають заповненню: п. 63 накладної - код типу маршруту, поїзда (прямий відправника, з розпиленням, ступінчатий, контейнерний поїзд тощо) - заповнюється залізницею; п. 64 накладної - номер маршруту - заповнюється залізницею: п. 65 накладної - код станції розпилення відправницького маршруту - заповнюється відправником; п. 66 накладної - кодування інформації, визначене Укрзалізницею - заповнюється залізницею/відправником.
Отже, на думку відповідача, для визначення відправки як “маршрутної”, вантажовідправник, попередньо узгодивши з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів, повинен здати до перевезення сформований ним поїзд встановленої маси та довжини, про що буде зроблена відповідна відмітка в залізничній накладній з переліком вагонів, які увійшли до складу поїзда, завантажених призначенням на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення.
Утім, як стверджує відповідач, матеріали справи не містять доказів на доведення тієї обставини, що позивачем замовлялося у відповідача, а відповідачем - виконане “маршрутне” перевезення за накладними №№ 45453396, 45463312, 45463304, 45463296, 45463288, 45463270, №45120789, 45120797, 45120805, 45120912, 45120920, 45120938, 45169398, 45169406, 45169414, 45169422, 45169430, 45169448:№45347499, 45347507, 45347515, 45347531, 45347549, 45347564, 45347598, пункти 63-66 залізничних накладних не заповнені.
Як наголошує відповідач, підпункт 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів містить визначення строків доставки вантажів лише для маршрутної та вагонної відправки, будь-яких норм швидкості перевезення вантажів груповими відправками ні приписи вказаних правил, ані будь-яких інших нормативних актів, не містять.
Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що визначення терміну доставки за груповою відправкою має розраховуватися, виходячи зі швидкості, встановленої як для вагонної відправки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, а не як для відправки маршрутної - одна доба на кожні повні та неповні 320 км, оскільки рух поїзда за останньою вказаною швидкістю обумовлений низкою обставин, таких як формування поїзду одним відправником, призначення вантажу одному одержувачу на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення, однак за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях, що, в свою чергу, зумовлює мінімальну кількість операцій з вагонами, починаючи від часу прийняття їх до перевезення на станції відправлення та видачі вантажоодержувачеві на станції призначення, та, відповідно, свідчить про можливість проходження вантажу зі швидкістю 320 км за добу, тоді як при формуванні поїзду різними відправниками з призначенням на різні станції і різним одержувачам, вказані умови відсутні.
Враховуючи вищевикладене, відповідач не погоджується із висновком позивача про те, що необхідно розраховувати строки доставки вагонів за накладними №№ 45453396, 45463312, 45463304, 45463296, 45463288, 45463270, №45120789, 45120797, 45120805, 45120912, 45120920, 45120938, 45169398, 45169406, 45169414, 45169422, 45169430, 45169448:№45347499, 45347507, 45347515, 45347531, 45347549, 45347564, 45347598, виходячи із вантажної швидкості доставки - одна доба на кожні повні та неповні 320 км. З огляду на вищезазначене відповідач не погоджується із розрахунком штрафу та вважає, що термін доставки за груповою відправкою має розраховуватися, виходячи зі швидкості, встановленої як для вагонної відправки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, а не як для відправки маршрутної - одна доба на кожні повні та неповні 320 км, оскільки за накладними позивачем було замовлено, а відповідачем здійснено “групове вагонне”, а не “маршрутне” перевезення.
Таким чином, на думку відповідача, за накладними №45453396, 45463312, 45463304, 45463296, 45463288, 45463270 вантаж прийнято до перевезення 17.11.2021, дата повідомлення про прибуття 24.11.2021: встановлений термін доставки становить (446:2001 +1=4 доби. Фактично вантаж доставлено за 6 діб, доставка вантажу прострочена на 2 доби (20%), суми штрафу відповідно: 1424,60 грн., 3561,50 грн., 24218,20 гри, 2849,20 грн., 2136,90 гри, 3561,50 грн. За накладними №45120789, 45120797, 45120805, 45120912. 45120920, 45120938 вантаж прийнято до перевезення 07.11.2021, дата повідомлення про прибуття 14.11.2021: встановлений термін доставки становить (446:200) + 1= 4 доби, фактично вантаж доставлено за 6 діб, доставка вантажу прострочена на 2 доби (10%), суми штрафу відповідно: 17095,20 грн., 5698,40 грн, 4986,10 гри, 712,30 грн., 1424,60 гри, 1424,60 грн. За накладними ,№45169398, 45169406, 45169414, 45169422, 45169430, 45169448 вантаж: прийнято до перевезення 09.11.2021, дата повідомлення про прибуття 15.11.2021: встановлений термін доставки становить (446:200) + 1- 4 доби, фактично вантаж доставлено за 5 діб, доставка вантажу прострочена на 1 добу, штраф не нараховується. За накладними №45347499, 45347507, 45347515, 45347531, 45347549, 45347564, 45347598 вантаж прийнято до перевезення 14.11.2021, дата повідомлення про прибуття 20.11.2021: встановлений термін доставки становить (446:2001 + 1-4 доби, фактично вантаж доставлено за 5 діб, доставка вантажу прострочена на 1 добу, штраф не нараховується.
Також, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95% від суми, яка підлягає стягненню. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що основне зобов'язання з перевезення вантажу відповідачем виконано в повному обсязі, доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності позивача чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи № 916/757/22 не містять. При цьому відповідач наголошує, що позивач не звертався до відповідача із відповідною претензією з метою досудового врегулювання спору. Окрім цього, відповідач повідомляє, що на теперішній час він знаходиться у скрутному економічному стані. На підтвердження такого становища відповідач надає копію витягу із проміжної скороченої консолідованої фінансової звітності Акціонерного товариства “Українська залізниця” станом на 30.06.2021 року, що на думку відповідача, підтверджує наявність сукупного збитку відповідача за наслідками здійснення господарської діяльної за перше півріччя 2021 року у розмірі 1408298 тис. грн. При цьому відповідач зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, строк дії якого було продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 з 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Між тим, відповідач наголошує, що Акціонерне товариство “Українська залізниця”, є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке на теперішній час здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів та військових вантажів. Крім того, починаючи з 24.02.2022 р. Акціонерне товариство “Українська залізниця” несе мільйонні збитки щоденно в зв'язку зі здійсненням десятків евакуаційних рейсів, проїзд в яких є безкоштовним; пошкодженням та відповідним відновленням, втратою майна в зв'язку із бойовими діями на території України; критичним зменшенням обсягів вантажних перевезень в зв'язку із бойовими діями на території України і як наслідок катастрофічно різким зменшенням дох одних надходжень.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач зазначає, що стягнення з нього значних сум штрафів загрожує стратегічно важливому товариству зривом відповідних перевезень військових вантажів та пасажирів, перевезенню гуманітарних вантажів, для забезпечення медикаментами та продовольством цивільного населення в окремих регіонах України, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, що у свою чергу в умовах воєнного стану може призвести до загибелі тисяч військовослужбовців Збройних Сил України та цивільних осіб до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави Україна.
17.06.2022 р. під позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із доводами, викладеними відповідачем у відзиві на позов. Зокрема, позивач стверджує, що позовної заяви додано належні та допустимі докази на підтвердження здійснення господарських операцій з перевезення вантажу, а саме залізничні накладні, які містять в собі всю необхідну інформацію щодо маршрутного перевезення. Позивач зазначає, що накладна, відповідно до п.1.2. Правил оформлення перевізних документів є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Отже, вищезазначеним, на думку позивача, спростовується позиція відповідача про ненадання позивачем доказів суду щодо виконання “маршрутного” відправлення.
При цьому позивач наголошує, що розрахунок здійснено відповідно до приписів Статуту залізниць України з урахуванням положень ст.116 Статуту, Інформаційного листа ВГСУ України №01- 06/420/2012 від 04.04.12р., оглядового листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення” №01-06/662/2014 від 21.05.14р., а також звертає увагу на п. 1.1.1 правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.200 р. № 644, де на думку позивача встановлено, що у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни:
- маршрутними відправками 1 доба на кожні повні та неповні 320 км.;
- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.
Так позивач наголошує, що відповідно до гр.гр. 7, 20 та 29 в зазначених вище спірних накладних, а також гр. 14 розрахунку позовних вимог “Кількість вагонів”, міститься інформація, що свідчить про те, що вантаж було направлено саме маршрутною відправкою з кількістю вагонів у маршруті 44 і більше одиниць.
Відтак, на думку позивача, в розрахунок наявності факту прострочення доставки вантажу та кількості діб прострочення правомірно застосовано термін - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км. та застосовано штраф у передбаченому розмірі від розміру провізної плати. При цьому позивач звертає увагу суду на той факт, що залізничні накладні, відносно яких у відповідача відсутні будь-які зауваження, заповнені так як і вищезазначені накладні, що на думку позивача, свідчить про нелогічність та неструктурованість правової позиції відповідача по даній справі.
Щодо заяви про зменшення штрафу позивач зазначає, що норми спеціального закону не містять в собі жодних умов, які б могли бути підставою для зменшення штрафу. Окрім того, позивач наголошує, що штраф нараховувався позивачем за порушення відповідачем термінів доставки вантажу, які мали місце в листопаді 2021 року, тобто до введення воєнного стану.
Окрім того, позивач наголошує, що воєнний стан введено на всій території Україні і позивач, як і майже всі підприємства країни, несе у зв'язку з цим збитки. Позивач звертає увагу суду, що відповідно до наказу №123 п від 30.03.2022 з 01.04.2022 р. на АТ “ПІВДГЗК” запроваджено простій, воно фактично не працює. Більш того, поблизу позивача ведуться активні бойові дії, територіальні громади - Широківська (на землях, якої частково знаходяться виробничі потужності позивача), Зеленодольська, Кочубеївська селищні територіальні громади, які географічно межують з АТ “ПІВДГЗК” офіційно внесені до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Позивач наголошує, що досудовий порядок врегулювання спору не є обов'язком позивача, а є його правом. Крім того, позивач вважає за важливе звернути увагу суду на той факт, що АТ “Укрзалізниця” є професійним перевізником, у зв'язку з чим, має можливість здійснювати загальне планування руху по залізничним шляхам за напрямком до конкретної станції призначення, на предмет технічної і технологічної можливості здійснення перевезення. Відповідач як перевізник у разі затримки вантажу в процесі перевезення має право зробити відмітку у перевізних документах про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, проте, як наголошує позивач, своїм правом АТ “Укрзалізниця” не скористалося, а відправником та одержувачем вантажу своєчасно здійснені всі необхідні дії щодо оформлення, одержання (вивезення) вантажу передбачені законодавством.
12.07.2022 р. представником відповідача подано до суду письмові пояснення, в яких відповідач з посиланням на відповідну судову практику просить суд відмовити у стягненні з відповідача штрафу в частині 143884,60 грн. та зменшити розмір штрафних санкції на 95% від суми, що підлягає стягненню.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2022 р. у справі № 916/757/22 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на "05" вересня 2022 р.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача просив суд відмовити у стягненні штрафу в частині 143884,60 грн. та зменшити розмір штрафних санкцій.
У судовому засіданні 05.09.2022р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
У листопаді 2021 року Акціонерним товариством “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (вантажовідправник) на адресу Державного підприємства “Морський торгівельний порт “Южний” (вантажоодержувач) здійснювалась поставка вантажу залізничним транспортом за наступними залізничними накладними: №47919543, №47919550, №47919535, №45453396, №45463312, №45463304, №45463296, №45463288, №45463270, №45347598, №45347564, №45347549, №45347531, №45347515, №45347499, №45347507, №45169448, №45169430, №45169422, №45169414, №45169406, №45169398, №45120961, №45120938, №45120920, №45120912, №45120805, №45120797, №45120789, №47988183, №47988175, №47988225, №47988217, №47988209, №47988191.
Разом з тим відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
За положеннями статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В абз. 1, 2 і 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Отже, враховуючи наведене, залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Наявні в матеріалах справи залізничні накладні №47919543, №47919550, №47919535, №45453396, №45463312, №45463304, №45463296, №45463288, №45463270, №45347598, №45347564, №45347549, №45347531, №45347515, №45347499, №45347507, №45169448, №45169430, №45169422, №45169414, №45169406, №45169398, №45120961, №45120938, №45120920, №45120912, №45120805, №45120797, №45120789, №47988183, №47988175, №47988225, №47988217, №47988209, №47988191 свідчать про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за Правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем вантажу до перевезення від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання доставити переданий вантаж у терміни, встановлені договором, п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктами 1.1 та 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі “Навантаження призначено на число місяць”.
Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Згідно п.п. 5.1, 5.2 Правил оформлення перевізних документів, заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. За наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем стації призначення. У разі прибуття вантажу за накладною у паперовому вигляді за наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положення про електронний обмін документами на вантаж оформлення видачі вантажу станцією призначення здійснюється за електронною накладною (із накладенням ЕЦП). Накладна в паперовому вигляді передається до розрахункового підрозділу залізниці та, у разі потреби, видається одержувачу.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: “Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна”, у відповідному місці проставляється позначка “х” і заповнюється ця графа відправником.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, АТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” при здійсненні перевезення вантажу за спірними накладними допустило прострочення строків доставки вантажу.
З огляду на зміст спірних накладних, а саме: дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.
Згідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності підстав збільшення термінів доставки вантажів за вказаними поставками.
Отже, передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки вантажу у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача як перевізника, який не забезпечив виконання умов договору.
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт? у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи відсутність будь-яких достеменних доказів на підтвердження відсутності вини АТ “Українська залізниця” у несвоєчасній доставці вантажу, відправленого на підставі вище перерахованих накладних, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на АТ “Українська залізниця” відповідальності у вигляді стягнення штрафу, заявленого АТ “ПГЗК” до стягнення.
Суд відмовляє у задоволенні вимоги відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій по справі № 916/757/22 на 95% з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктом 116 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 по справі №916/238/22.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з акціонерного товариства „Українська залізниця” / вул.Єжи Гедройця, 5, Київ, 03150, ідентифікаційний код 43133523/ в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ на користь акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” /50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191000/ штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 440 913,70 грн., судовий збір у розмірі 6 613,71 грн.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 вересня 2022 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов