"29" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3954/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Овчар А.С.
при розгляді справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання недійсним та скасування рішення
за участю представників учасників справи:
від позивача: Ставніченко М.В.;
від відповідача: Лещенко Г.В.;
від третьої особи: не з'явився.
Фізична особа-підприємець Токарчук Олександр Ігорович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить суд визнати недійсним та скасувати пункти 1-4 резолютивної частини рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.10.2021 № 65/59-р/к у справі № 33-02/2021.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на протиправність та незаконність вищевказаного рішення відповідача, оскільки, за твердженням позивача: відповідач керувався невірними даними при визначенні позивача, як суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки); позивач не впливає на кількість заявок (послуг) щодо транспортування транспортних засобів на спец майданчики, відповідно, позивач не впливає на ситуацію на ринку цих послуг; відповідачем не доведено, що за наявності конкуренції на ринку, тариф на послуги був би нижчим; відповідачем не враховано обставини, що ГУНП в Одеській області здійснюються прямі антиконкурентні дії щодо всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки), а тому останні не мають можливості конкурувати між собою; відповідач невірно тлумачить транспортування тимчасово вилучених транспортних засобів, як послуги у розумінні цивільного (господарського) законодавства.
У позовній заяві позивачем також були заявлені суду клопотання про витребування у відповідача копій матеріалів справи №33-02/2021, а також про зупинення нарахування пені на час розгляду цієї справи. Розглянувши клопотання позивача про зупинення нарахування пені судом у судовому засіданні 24.01.2022 було постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено позивачу у його задоволенні, а також проголошені мотиви суду в порядку ч.10 ст.240 ГПК України. Клопотання про витребування доказів було відкликано позивачем у судовому засіданні 17.02.2022.
19.01.2022 відповідачем був поданий до суду відзив на позовну заяву (а.с.1-22, т.2), в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке: позивач та третя особа правомірно та обґрунтовано визнані суб'єктами господарювання, які мають ознаки таких, що згідно з ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займають монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки) на території Одеської області в радіусі до 100 км від спеціальних майданчиків (стоянок) для тимчасово затриманих транспортних засобів, за адресами: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1, Тираспольське шосе, 31а/1, вул. Станційна, 27а, оскільки їм належали найбільші частки на ринку, які перевищують 50% та між ними є незначна конкуренція; за результатом проведеного дослідження у справі №33-02/2021 відповідачем було встановлено, що позивач при наданні послуг з транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) застосовував не тільки тарифи, які передбачені наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 №967/1218/869, а й додаткові тарифи, що призвело до збільшення ціни для споживачів цих послуг, при цьому позивачем не надано розрахунку з економічним обґрунтуванням застосованих ним тарифів, а лише зазначено його власне бачення ціни виходячи із відповідних чинників, які впливають на кінцевий тариф; позивачем у позовній заяві не зазначено підстав для скасування спірного рішення, визначених ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; відповідач наголошує, що позивач не звертався до органів Антимонопольного комітету України з відповідними заявами про порушення ГУНП в Одеській області у спірних правовідносинах вимог законодавства про захист економічної конкуренції та жодних рішень з цього приводу не було прийнято, а тому посилання позивача щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції саме цим суб'єктом є лише припущенням позивача; відповідач вважає, що зібраними під час розгляду адміністративної справи доказами підтверджується обставина порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, натомість позивачем ці докази та висновки позивача, викладені у спірному рішенні, жодним чином не спростовані.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 26.01.2022 (а.с.5-14, т.5), позивач наголосив, зокрема, на тому, що: відповідачем жодним чином не спростовані дані первинних банківських документів позивача та третьої особи, а також листів ФОП Самойлюк О.В. та Самойлюк С.О., відомості яких є протилежними від тих, що містяться у прийнятих до уваги відповідачем листів ГУНП в Одеській області; відповідачем не було детально досліджено питання щодо обсягу наданих послуг кожним з чотирьох суб'єктів господарювання, не зважаючи, що ці відомості, які надані відповідними суб'єктами, відрізняють від тих, що надані ГУНП в Одеській області; позивач наполягає на тому, що ним надавався детальний розрахунок з економічним обґрунтуванням застосованого тарифу; позивач наголошує, що ним не оскаржується сам розмір штрафу, а оскаржуються підстави прийняття спірного рішення відповідачем; позивач зауважує, що обставина щодо наявності / відсутності підстав для розірвання договору між позивачем та ГУНП в Одеській області не є предметом цього спору, а у позовній заяві позивач посилався на фактичну неможливість здійснення кількості евакуацій, про яку повідомило ГУНП в Одеській області, лише як про додатковий аргумент на підтвердження своєї позиції.
20.06.2022 від Грибовського О.О. до суду надійшла заява, в якій останній просить суд розглянути справу за його відсутності, при цьому третьою особою позовні вимоги позивача підтримуються.
Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях позивач заявлені до відповідача вимоги повністю підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідач проти позову заперечив, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Ігоровича було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3954/21; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; підготовче засідання призначено на "24" січня 2022 о 15:00. Крім цього, вказаною ухвалою судом було залучено фізичну особу ОСОБА_1 до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
24 січня 2022 протокольною ухвалою судом було відкладено підготовче засідання у цій справі на 11 лютого 2022 о 12:00, 11.02.2022 - на 17 лютого 2022 о 17:00, а 17.02.2022 - на 28 лютого 2022 о 15:30.
Розгляд справи у підготовчому засіданні 28.02.2022 о 15:30 не відбувся, у зв'язку з запровадженням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, а також з урахуванням рішення зборів суддів Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2022 року, оформленого протоколом №916-1/2022, яким, зокрема, з метою забезпечення безпеки працівників та відвідувачів суду рекомендовано суддям з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи.
Враховуючи, що рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14 березня 2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022, рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області з 14.03.2022 продовжити розгляд справ, раніше знятих з розгляду, ухвалою суду від 21.03.2022 підготовче засідання у цій справі було призначено на 28 квітня 2022 о 14:00.
У судовому засіданні 28.04.2022 судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30 травня 2022 об 11:45.
30 травня 2022 судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21 червня 2022 об 11:00.
21 червня 2022 судом протокольною ухвалою було оголошено перерву в судовому засіданні до 30 червня 2022 об 11:00, а 30.06.2022 - до 14 липня 2022 о 10:00.
Судове засідання 14 липня 2022 о 10:00 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, внаслідок чого всі працівники та відвідувачі суду 14 липня 2022 з 09год.53хв. до 11год.03хв. перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду, про що складено відповідну довідку за підписом В.о. Голови суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 липня 2022 було призначено судове засідання у цій справі на 09 серпня 2022 о 16:30.
У судовому засідання 09 серпня 2022 судом протокольною ухвалою було оголошено перерву в судовому засіданні до 29 серпня 2022 о 14:00.
У судовому засіданні 29.08.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
08.01.2020 між Головним управлінням Національної поліції в Одеській області (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Токарчуком Олександром Ігоровичем (виконавець) відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 із змінами, був укладений договір про надання послуг перевезення транспортних засобів №5 (а.с.62-65, т.1).
Відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору його предметом є надання замовником послуг з транспортування (доставки) за допомогою спеціалізованого автомобіля-евакуатора (евакуації) транспортних засобів фізичних та / або юридичних осіб, що тимчасово затримані працівниками поліції у випадках, передбачених чинним законодавством України. Послуги транспортування за допомогою спеціалізованого автомобіля-евакуатора (евакуації) транспортних засобів надаються у відповідності до умов цього договору та включають виїзд автомобіля-евакуатора, навантаження, транспортування та розвантаження транспортного засобу. Послуги надаються за усною (по телефону) заявкою замовника, в якій вказується марка, модель, тоннаж, державний реєстраційний номер транспортного засобу, який необхідно транспортувати. Перелік працівників, яким надано право представляти виконавця при надання послуг за цим договором, визначається виконавцем.
За умовами п/п 2.1.5., 2.1.6., 2.1.7. п.2.1. договору виконавець взяв на себе, зокрема, такі зобов'язання: здійснювати транспортування транспортних засобів спеціальним автотранспортом на підставі документів, визначених законодавством України для цієї мети; власними силами здійснювати завантаження, розвантаження та транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів, за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1; Тираспольське шосе, 31а/1; вул. Станційна, 27а; здійснювати вантажні операції, належне закріплення тимчасово затриманого транспортного засобу, зняття кріплень і покриттів.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що до 05 числа місяця, наступного за звітним, сторони складають звіт про кількість доставлених транспортних засобів та копій платіжних доручень (інших розрахункових документів), що підтверджують послуги евакуатора особами, визначеними в п.5.1. даного договору.
Відповідно до п.5.1. договору плата за послуги з транспортування (доставки) за допомогою спеціалізованого автомобіля-евакуатора (евакуації) транспортних засобів тимчасово затриманих працівниками поліції у випадках, передбачених чинним законодавством України, стягується виконавцю з відповідальної особи, а саме: фізичної особи або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб; належного користувача транспортного засобу - якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу; особи, яка виконує повноваження керівника юридичної особи - якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб; особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення.
Згідно з п.п.5.2., 5.4. договору розмір плати за транспортування (доставку) за допомогою спеціалізованого автомобіля-евакуатора (евакуації) транспортних засобів тимчасово затриманих працівниками поліції здійснюється на підставі виставленого виконавцем рахунку. Надання послуг виконавцем для замовника здійснюється в інтересах третіх осіб, визначених у п. 5.1. даного договору.
Відповідно до п.8.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.
Згідно з додатком до договору (а.с.69, т.2), позивачем був визначений такий перелік його працівників, яким надано право представляти позивача при наданні послуг за вищевказаним договором: 1) Токарчук О.І.; 2) Бєлицький А.М.; 3) Бурцев П.О.
Аналогічні договори щодо здійснення транспортування у 2020 році тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики, які знаходяться саме за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1; Тираспольське шосе, 31а/1; вул. Станційна, 27а, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області були укладені також з наступними виконавцями відповідних послуг - суб'єктами господарювання:
1) Фізичною особою-підприємцем Грибовським О.О. (а.с.34-37, т.2);
2) Фізичною особою-підприємцем Самойлюк О.В. (а.с.70-74, т.2);
3) Фізичною особою-підприємцем Самойлюк С.В. (а.с.82-85, т.2).
16.10.2020 фізична особа Сізонєнко Р.М. звернулась до Голови Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою про здійснення перевірки законності діяльності спеціального майданчика №8, за адресою: Тираспольське шосе, 31а/1, м. Одеса та ФОП Грабовського О.О. на предмет законності ціноутворення на послуги та їх відповідності вимогам законодавства (а.с.28-29, т.2).
У зв'язку з розглядом вищевказаної заяви відповідачем було проведено дослідження регіонального ринку надання послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики та направлено ГУНП в Одеській області відповідні запити щодо надання інформації відносно суб'єктів господарювання, які здійснюють такі послуги, кількості наданих послуг тощо. Також відповідач для отримання інформації звертався із відповідними запитами безпосередньої до суб'єктів господарської діяльності, якими ці послуги надаються. Вказане вбачається, зокрема, з оригіналів справи №33-02/2021, які були надані відповідачем для огляду та дослідження суду в межах цієї справи.
У своїй відповіді від 06.11.2020 №25/1159 на запит відповідача (а.с.55, т.2) ГУНП в Одеській області надало пояснення щодо здійснення калькуляції послуг зі зберігання транспортного засобу Сізонєнко Р.М. на спеціальному майданчику та відзначило, що оплата вартості послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів здійснюється на підставі рахунків суб'єктів господарської діяльності, що надають такі послуги. При цьому ГУНП повідомило обставину щодо укладення 08.01.2020 договорів про надання таких послуг з шістьма фізичними особами-підприємцями, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.61-64, 75-81, т.2), договори з Фізичними особами-підприємцями Заміхановським В.В. та ОСОБА_3 були укладені щодо надання послуг транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики, які знаходяться за адресою: вул. Завокзальна, 2А, смт Любашівка, Лювашіський район, Одеська обл., а також за адресами: вул. Транспортна, 2-Б, м. Арциз, Одеська обл.; вул. Михайлівська, 27, м. Ізмаїл, Одеська обл.
У своїх поясненнях, які зареєстровані відповідачем 04.11.2020 за вх. № 65-01 (а.с.32-33, т.2), ФОП Грибовський О.О. повідомив, що вартість послуги евакуації транспортного засобу фізичної особи Сізонєнко Р.М. останнім була оцінена у розмірі 2500,00 грн (детальна калькуляція послуг описана в рахунку від 12.09.2020 № 884/8 - а.с. 31, т. 2), яка включала в себе плату, визначену наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 №967/1218/869. Крім цього, додатково сплачувались послуги: за подачу евакуатора - від 350 грн; за завантаження / розвантаження транспортного засобу в залежності від технічних характеристик транспортного засобу, що підлягає евакуації, складності під'їзду до транспортного засобу, його положенні на місцевості та інше - від 500 грн. Як зазначено ФОП Грибовським О.О., у період з 01.01.2020 по 23.10.2020 ним на спеціальні майданчики (стоянки) було доставлено 750 тимчасово затриманих транспортних засобів. До своїх пояснень ФОП Грибовським О.О. було долучено, зокрема, квитанції щодо здійснення оплат володільцями транспортних засобів послуг евакуатора на користь третьої особи (а.с.39-54, т.2).
ФОП Токарчук І.О. у поданих відповідачу 03.12.2020 поясненнях відзначив (а.с.86-87, т.2), що при наданні послуг за договором з володільців транспортних засобів стягувалась плата у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 №967/1218/869, крім цього, додатково сплачувались послуги: за подачу евакуатора - від 350 грн; за завантаження / розвантаження транспортного засобу в залежності від технічних характеристик транспортного засобу, що підлягає евакуації, складності під'їзду до транспортного засобу, його положенні на місцевості та інше - від 500 грн. При наведенні економічного обґрунтування застосованих тарифів позивач зауважив, що він не є державним підприємством чи монополістом на ринку відповідних послуг, а тому позивач вважає доречним та економічно для себе вигідним встановлення додаткових тарифів до вже передбачених наказом від 10.10.2013 №967/1218/869. При визначенні плати за подачу евакуатора позивачем враховується, в тому числі, вартість палива, час доби виклику евакуатора, відстань від місця перебування евакуатора до місяця виклику, стан доріг та заторів на шляху до місця виклику тощо. При визначенні плати за завантаження / розвантаження транспортного засобу, чи його залишків (у разі ДТП тощо) позивачем враховуються такі чинники: складність під'їзду до транспортного засобу, його положення на місцевості, амортизаційні витрати на технічне обладнання евакуатора, необхідність використання додаткових механізмів та приладів. Також позивач наголосив, що з часу видачі наказу від 10.10.2013 №967/1218/869 плата, зокрема, на паливо збільшилась більше ніж втричі, крім того зростає вартість технічного обслуговування та ремонту автомобілів, адміністративних витрат тощо, а на офіційному сайті Урядового кур'єру можна ознайомитись з індексом інфляції, що, в свою чергу, також є одним з критеріїв плати за надані послуги. Як зазначив позивач, калькуляція витрат з евакуації транспортного засобу повністю визначена ним в рахунках, які виставлялись ним за надані послуги. Також позивач повідомив, що в період з 01.01.2020 по 30.11.2020 на спеціальні майданчики (стоянки) ним було доставлено 450 тимчасово затриманих транспортних засобів. До своїх пояснень ФОП Токарчуком О.І. було долучено, зокрема, квитанції щодо здійснення оплат володільцями транспортних засобів на користь позивача (а.с.92-94, т.2).
Фізична особа-підприємець Самойлюк С.О. у своїх поясненнях від 26.02.2021 (а.с.96-98, т.2) повідомив, що останнім тариф на послуги з евакуації застосовується виходячи з вартості однієї евакуації у розмірі 1822,49 грн, вартість евакуації на 1 км пробігу становить 24,29 грн. Як пояснив ФОП Самойлюк С.О., розрахунок вартості послуг з евакуації було здійснено Одеським Науково-виробничим центром «Економінформ» за його замовленням. ФОП Самойлюк С.О. також повідомив, що кількість наданих ним послуг у спірному періоді становить 537. До цих пояснень було надано, зокрема, розрахунок вартості евакуації автотранспортних засобів за допомогою крана маніпулятора, виконаний Одеським науково-виробничим центром «Економінформ» на підставі наданої ФОП Самойлюк С.О. інформації (а.с.108-111, т.2) та акти виконаних робіт по доставці певних автомобілів (а.с.112-117, т.2).
Також, в досліджених судом оригіналах справи №33-02/2021 (а.с.96-97, т.1) наявні пояснення ФОП Самойлюк О.В. від 22.02.2021, в яких остання повідомила, що нею не надавались послуги з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики у 2020 році, відповідно її діяльність не могла вплинути на економічну конкуренцію у сфері відповідних послуг.
В матеріалах судової справи та матеріалах справи № 33-02/2021 відсутні та, відповідно, не надані передбачені п. 4.1. договорів, укладених між ГУНП в Одеській області та позивачем і третьою особою, звіти про кількість доставлених транспортних засобів та копій платіжних доручень (інших розрахункових документів).
В той же час, на вимогу відповідача Головним управлінням в Одеській області у листі, який зареєстрований відповідачем за вх. 65-01/325 від 15.02.2021 (а.с.66, т.1), було надано відповідь з інформацією щодо кількості наданих послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики, підпорядковані останньому, протягом 2020 року: ФОП Грибовський - 788, з яких за грудень - 0; ФОП Заміхановський - 281; ФОП Пономарьов - 767; ФОП Самойлюк О. - 172, з яких за грудень - 24; ФОП Самойлюк С. - 287, з яких за грудень - 51; ФОП Токарчук - 1697, з яких за грудень - 159. Отже, згідно даних ГУНП в Одеській області за період січень 2020 - листопад 2020 позивачем було надано 1538 послуг.
Далі, на виконання вимоги відповідача, позивачем було надано такі пояснення від 02.04.2021 (а.с.154-155, т.2): позивач не зміг пояснити на той час невідповідність його даних даним ГУНП в Одеській області, при цьому позивач зауважив, що він надав відомості щодо періоду 11 місяців 2020 року, а ГУНП за повний 2020 рік. Також позивач надав відомості щодо кількості фактично наданих ним послуг, яка вирахувана виходячи з кількості здійснених володільцями транспортних засобів оплат та становить за рік всього 404 послуги, а за період січень 2020 року - листопад 2020 року - 276, що значно відрізняється від відомостей, які надавались позивачем у поясненнях 03.12.2020, які складали кількість 450 послуг (а.с.86-87, т.2).
У відповіді на вимогу від 05.04.2021 ФОП Самойлюк С.О. пояснив (а.с.157, т.2), що надані ним відомості щодо кількості наданих послуг евакуатора ґрунтувались на актах виконаних робіт та виписках з розрахункового рахунку. Згідно з розрахунком ФОП Самойлюк С.О., всього ним на території м. Одеси за 2020 рік було виконано 458 послуги, з яких за період січень 2020 року - листопад 2020 року - 386, що значно відрізняється від відомостей, які надавались ФОП Самойлюк С.О. у поясненнях 26.02.2021, які складали кількість 537 послуг (а.с.96-98, т.2).
У листі від 07.04.2021 №25/249 ГУНП в Одеській області надало відповіді щодо запитуваної відповідачем інформації (а.с.72-73, т.1), зокрема відзначило, що оплата за транспортування тимчасово затриманого транспорту на спеціальні майданчики відбувається після того, як цей транспортний засіб на законних підставах виданий (повернутий) відповідальній особі та на рахунок ФОП через банківську установу перераховані кошти. За надання послуг з доставки транспорту на спецмайданчики з фізичними особами-підприємцями в той же день не здійснюються розрахунки, у зв'язку з цим між даними, наданими ГУНП та відомостями, що надали фізичні особи-підприємці, є розбіжність. Як зазначило ГУНП, ним було надано інформацію щодо фактичної кількості доставленого транспорту на спецмайданчики у 2020 році, яка заноситься до Журналу обліку прийняття та видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, а фізичні особи-підприємці надали дані по доставленому транспорту, який вже виданий з оплатою послуг та транспортування в кожному місяці. При цьому, як зазначено у листі, транспортні засоби, які у кримінальних провадженнях визнані речовими доказами, згідно вимог законодавства повертаються власникам безкоштовно. Щодо обставин вибору суб'єкта господарювання, яким здійснювалась евакуація транспортних засобів, ГУНП повідомило, що такий вибір здійснюється за принципом наявності у відповідного суб'єкта можливості здійснити евакуацію у найкоротші терміни.
Також, листом від 11.03.2021 за вих. № 25/173 (а.с.118, т.2) ГУНП в Одеській області було повідомлено відповідача щодо укладення договорів на виконання послуг у 2021 році з такими підприємцями: Заміхановським В.В., Стрілець С.В., Токарчуком О.І., Пономарьовим М.М., Самойлюком С.В., Петраковою І.С., Кіріндасовим І.М. До вказаного листа також були долучені докази на підтвердження цих правовідносин (а.с.119-153, т.2).
Розпорядженням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.06.2021 №65/37-р було розпочато розгляд справи №33-02/2021 (а.с.1-18, т.3), у зв'язку з наявністю в діях ФОП Токарчука О.І. та ФОП Грибовського О.О. ознак порушення, передбаченого п.2 ст.50, п.1. ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки), шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Вказане розпорядження супровідними листами від 11.06.2021 було направлено на адреси позивача та третьої особи (а.с.19-20, т.3), а також фізичній особі Р. Сізоненку, яким було подано заяву відповідачу щодо здійснення перевірки (а.с.21, т.3).
Супровідним листом від 31.08.2021 №65-02/3297 (а.с.14, т.1; а.с.41, т.3) відповідачем було направлено на адресу позивача попередні висновки адміністративної колегії від 31.08.2021 №65/38-пв/к за результатами розгляду справи №33-02/2021 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ФОП Токарчуком О.І., а також повідомлено позивача про право подати зауваження на попередні висновки протягом десяти днів з дня отримання цього листа.
Згідно з попередніми висновками адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.08.2021 №65/38-пв/к (а.с.15-32, т.1; а.с.22-39, т.3), запропоновано: 1) визнати, що ФОП Токарчук О.І. та ФОП Грабовський О.О. є суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на ринку надання послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки) на території Одеської області в радіусі до 100 км від спеціальних майданчиків (стоянок) для тимчасового затриманих транспортних засобів, за адресами: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1; Тираспольське шосе, 31а/1; вул. Станційна, 27а та згідно з ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займали монопольне (домінуюче) становище на зазначеному ринку у визначених територіальних (географічних) межах, як такі, яким належали найбільші частки на ринку, які перевищують 50% у період з 08.01.2020 по 25.11.2020 та між ними була незначна конкуренція; 2) визнати дії позивача та третьої особи у вигляді встановлення та застосування цін / тарифів за послуги з транспортування тимчасового затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки) на території Одеської області в радіусі до 100 км від спеціальних майданчиків (стоянок) для тимчасового затриманих транспортних засобів, за адресами: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1; Тираспольське шосе, 31а/1; вул. Станційна, 27а, у період з 08.01.2020 по 25.11.2020 без економічного обґрунтування, порушенням, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на зазначеному ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції ринку; 3) за вчинене порушення, зазначене у п.2 резолютивної частини цих попередніх висновків, накласти на позивача штраф відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; 4) зобов'язати позивача протягом трьох місяців припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у п.2 резолютивної частини цих попередніх висновків.
У відповіді від 20.09.2021 (а.с.43-44, т.3) ФОП Токарчук О.І. надав відповідачу такі відомості: щодо інформації про розміри доходу (виручки) від реалізації продукції за 2020 рік - згідно даних банківської виписки по рахунку позивача операції по дебету були проведені на суму 2356277,05 грн; обсяг послуг у кількісному виразі за 2020 рік складає близько 400, при цьому встановити точну кількість доставлених авто неможливо, у зв'язку з нечітким визначенням призначень платежів по деяким транзакціям; позивачем наведений розрахунок тарифів, які ним застосувались з 01.01.2021. До вказаних пояснень долучено, зокрема, копію банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (а.с.47-80, т. 3), а також розрахунок вартості евакуації автотранспортних засобів евакуатором Мерседес 609.814 з 01.01.2021 (а.с.81-83, т.3). Згідно зі здійсненим позивачем розрахунком, собівартість однієї послуги евакуації транспортного засобу становить 903,65 грн, при цьому позивачем зазначено, що витрати на паливо, мастильні матеріали та оплату праці водія з нарахуваннями проводиться окремо під час руху евакуатора і вантажно-розвантажувальних робіт.
Також у матеріалах справи наявна подана позивачем до податкових органів декларація (а.с.86-87, т.3), згідно з якої обсяг прибутку позивача за 2020 рік становить 2179715,62 грн.
У відповіді на запит відповідача ГУНП в Одеській області у листі від 15.09.2021 за вих. № 25/656 (а.с. 84, т. 3) повідомило, зокрема, що протягом 2020 року фізичними особами-підприємцями, які надають послуги з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на території м. Одеси, на спеціальні майданчики Головного управління доставлено 2944 транспортних засобів, із загальної кількості повернуто власникам безоплатно (транспорт, затриманий в рамках кримінального провадження) - 453 одиниці, а на кінець 2020 року залишалось на зберіганні 731 одиниці транспорту, що відповідає даним щодо загальної кількості наданих послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на території м. Одеси, які були наведені ГУНП в Одеській області від 05.02.2021 № 25/73 (а.с. 66, т. 1).
08.10.2021 позивачем були подані заперечення на вищевказані висновки (а.с.53-61, т.1; а.с.1-9, т.4), в яких останній зазначив про таке:
- надані безпосередньо суб'єктами господарювання, що виконують послуги на ринку, відомості щодо кількості наданих послуг суттєво відрізняються від тих, які надані ГУНП в Одеській області, зокрема, позивачем надано 404 послуги, а не 1697, як зазначено ГУНП, в цей же час, надані ФОП Грибовським О.О. послуги є значно вищими, ніж вказано у листі поліції, а саме 1482 послуги, замість невірно зазначених поліцією у кількості 788. За цих обставин позивач наголосив, що монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг займає лише ФОП Грибовський О.О., а не позивач;
- дані ГУНП в Одеській області щодо кількості послуг, які надавались позивачем, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до банківської виписки позивача у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на рахунок останнього всього було здійснено 514 операцій із зарахування коштів, з яких близько 400 платежів надійшло від власників транспортних засобів, що були доставлені на спеціальні майданчики протягом 2020 року. При цьому, як було зазначено позивачем, визначити точний показник кількості сплачених транспортних засобів виходячи з банківської виписки неможливо, оскільки деякі призначення платежів є неточними та не містять ідентифікуючих ознак, водночас таких операцій не більше декількох відсотків від усієї кількості та показник у приблизно 400 оплачених транспортних засобів за 2020 рік є максимально наближеним до істини;
- позивач фізично не мав можливості здійснити таку кількість евакуацій транспортних засобів, як зазначено ГУНП, оскільки послуги надавались самим позивачем, а найманий працівник позивачем до надання послуг був залучений лише 23.12.2020 за трудовим контрактом;
- позивач наголосив про безпідставність тверджень ГУНП щодо здійснення позивачем транспортування автомобілів, які в подальшому були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки такі транспортні засоби відповідно до вимог закону не могли бути доставлені за складеним актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідно, в рамках співпраці за договором від 08.01.2020 №5. При цьому позивач наголосив, що витрати, пов'язані зі зберіганням та пересиланням речових доказів, відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету, проте договором передбачено, що послуги зі здійснення евакуації автомобілів по договору сплачують безпосередньо власником такого транспортного засобу або його уповноваженою особою;
- ані позивач, ані інші суб'єкти господарювання не впливають на кількість заявок щодо надання послуг евакуатора та не впливають на цей ринок послуг, оскільки останні надаються за заявками ГУНП, при цьому позивачу не було відомо яку кількість послуг надають інші суб'єкти господарювання. За цих обставин позивач вважає, що визначення ГУНП, який є органом державної влади, в односторонньому порядку пріоритету між суб'єктами господарювання є порушенням антиконкурентного законодавства, що заслуговує окремої уваги відповідача, в тому числі, надання відповідних рекомендацій;
- позивач наполягав на тому, що застосовані ним тарифи є обґрунтованими. Так, останній погоджується з тим, що правовідносини щодо встановлення цін на транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів регулюються, зокрема, наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 10.10.2013 №967/1218/869, водночас, як наголосив позивач, приймаючи до уваги сплив значного проміжку часу з моменту прийняття цього наказу, підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, підняття мінімальної заробітної плати, знецінення гривні як валюти тощо, надання послуг по вартості, що зазначена в наказі, є неможливим. При цьому позивач наголосив, що у разі зміни ринку послуг шляхом розширення чи зменшення кола суб'єктів господарювання, які надають послуги з транспортування, ціна на послуги з евакуації тимчасово затриманих транспортних не була б меншою, оскільки собівартість послуг, станом на цей час, є вищою ніж визначена у вищевказаному наказі;
- володілець транспортного засобу фактично здійснює відшкодування витрат, пов'язаних зі зберіганням його транспортного засобу, а не отримує послугу, що має наслідком закриття провадження в адміністративній справі.
До вищевказаних письмових заперечень позивачем було долучено:
- лист ГУНП в Одеській області від 20.04.2021 №25/297 (а.с.67, т.1), в якому останнім було повідомлено позивачу, що згідно даних журналу обліку тимчасово затриманих транспортних засобів відділення забезпечення роботи спецмайданчиків ЦЗ ГУНП в Одеській області ФОП Токарчуком О.І.: протягом 11 місяців 2020 року на спеціальні майданчики було доставлено 1533 транспортних засобів, за цей же період видано 1160, з них транспорту, який у кримінальних провадженнях визнано речовими доказами, тобто безоплатно - 261; протягом всього 2020 року автомобілями-евакуаторами позивача на майданчики було доставлено 1697 тимчасово затриманих транспортних засобів, з яких видано за вказаний звітний період 1263 одиниці, з яких 308 транспортних засобів - речових доказів у кримінальних провадженнях. Також у цьому листі позивачу було наголошено, що для звірки даних згідно з п.4.1. договору він має до 5 числа кожного місяця зі всіма підтверджуючими документами прибувати до керівника відділення;
- виписку з карткового рахунку ФОП Токарчука О.І. (а.с.74-107, т.1; а.с.11-44, т.4), в якій містяться відомості, що всього за дебетом було проведено 417 операцій, з яких, за поясненням позивача, приблизно 400 за надані послуги по договору, укладеного з ГУНП в Одеській області;
- розрахунок вартості евакуації автотранспортних засобів евакуатором Мерседес 609.814 з 01.01.2021 (а.с.45-47, т.4);
- декларацію ФОП Токарчука О.І. за 2020 рік (а.с.48-49, т.4);
- таблицю індексів інфляції (а.с.50, т.4);
- подане позивачем до податкових органів повідомлення про прийняття працівника на роботу, а саме Бєлицького А.М. з 22.12.2020 (а.с.51-55, т.4);
- виписку по рахунку ФОП Грибовського О.О. за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (а.с.56-165, т.4).
21.10.2021 Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято спірне у цій справі рішення №65/56-р/к у справі №33-02/2021 (а.с.115-135 матеріалів справи № 33-02/2021), яким: 1) визнано, що ФОП Токарчук О.І. та ФОП Грабовський О.О. є суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на ринку надання послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки) на території Одеської області в радіусі до 100 км від спеціальних майданчиків (стоянок) для тимчасового затриманих транспортних засобів, за адресами: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1; Тираспольське шосе, 31а/1; вул. Станційна, 27а та згідно з ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займали монопольне (домінуюче) становище на зазначеному ринку у визначених територіальних (географічних) межах, як такі, яким належали найбільші частки на ринку, які перевищують 50% у період з 08.01.2020 по 25.11.2020 та між ними була незначна конкуренція; 2) визнано дії ФОП Токарчука О.І. та ФОП Грабовського О.О. у вигляді встановлення та застосування цін / тарифів за послуги з транспортування тимчасового затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки) на території Одеської області в радіусі до 100 км від спеціальних майданчиків (стоянок) для тимчасового затриманих транспортних засобів, за адресами: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1; Тираспольське шосе, 31а/1; вул. Станційна, 27а, у період з 08.01.2020 по 25.11.2020 без економічного обґрунтування, порушенням, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на зазначеному ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції ринку; 3) за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у п.2 резолютивної частини цього рішення, накладено на позивача штраф у розмірі 68000,00 грн; 4) зобов'язано позивача протягом трьох місяців припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у п.2 резолютивної частини цього рішення; 5) провадження у справі №33-02/2021 відносно ФОП Грибовського О.О. закрито.
Як вбачається зі спірного рішення становище позивача та третьої особи на ринку надання послуг відповідачем було визначено відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2022 №49 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605. Територіальними (географічними) межами ринку надання послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки) визначено м. Одеса та Одеську область в радіусі 100 км від майданчиків, які розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1, Тираспольське шосе, 31а/1, вул. Станційна, 27а. Приймаючи до уваги припинення Грибовським О.О. підприємницької діяльності 26.11.2020, часовими межами ринку надання послуг відповідачем визначено період з 08.01.2020 (дата укладення договору з ГУНП) по 25.11.2020, протягом якого залишалися сталими структура ринку (сталий склад учасників ринку), співвідношення попиту та пропозиції на ньому. Враховуючи те, що найбільші частки надання послуги з транспортування тимчасово затриманих транспортних на вищевказані спеціальні майданчики (стоянки) належали ФОП Токарчуку О.І. (56,8%) та ФОП Грибовському О.О. (29%), відповідач в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позивач та третя особа мають ознаки таких, що згідно з ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займали монопольне (домінуюче) становище на зазначеному ринку у визначених територіальних (географічних) межах, як такі, яким належать найбільші частки на ринку, які перевищують 50% та між ними є незначна конкуренція. При визначені часток позивача та третьої особи на ринку послуг відповідач керувався даними, що були надані ГУНП в Одеській області та враховуючи, що всього на ринку послуги надавались чотирма суб'єктами (ФОП Самойлюк О.В. - 5,5%; ФОП Самойлюк С.О. - 8,7%).
Крім цього, за результатом проведеного дослідження щодо діяльності ФОП Токарчука О.І. відповідачем було виявлено, що позивачем при наданні послуг з транспортування та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) застосовуються не тільки тарифи, передбачені наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 10.10.2013 №967/1218/869, а й додаткові тарифи, які не передбачені цим наказом, що призводить до збільшення ціни для споживачів цих послуг. При цьому відповідачем зазначено, що позивач у своїх поясненнях не надав розрахунку / економічного обґрунтування застосованих ним тарифів, а лише зазначив своє бачення ситуації та навів загальні чинники, які впливають на кінцевий тариф. Крім цього, як встановлено відповідачем, позивачем не було надано рахунків (актів виконаних робіт за наданими послугами), а надані лише оплачені фізичними особами квитанції за послуги евакуації, вартість яких складає від 1500,00 грн до 2180,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що дії позивача та третьої особи у вигляді встановлення та застосування цін / тарифів за надання вищевказаних послуг у період з 08.01.2020 по 25.11.2020 без економічного обґрунтування є порушенням, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки), шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. При цьому при ухваленні спірного рішення відповідачем були проаналізовані, в тому числі, подані позивачем заперечення на попередні висновки, водночас відповідач дійшов висновку, що ці заперечення та подані з ними докази не спростовують обставини та докази, які встановлені відповідачем під час розгляду адміністративної справи №33-02/2021.
Вищевказане рішення позивачу було направлено супровідним листом від 28.10.2021 №65-02/4158 (а.с.33, т.1; а.с.224, т.4). Не погодившись з п.п.1-4 цього рішення відповідача, позивач 21.12.2021 звернувся до господарського суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України підконтрольне та підзвітне Антимонопольному комітету України.
Статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.
За змістом статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті. За порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.
Згідно з ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
У відповідності до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 було затверджено Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання (далі - Порядок №1102), який визначає процедуру тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції (далі - поліцейські), зберігання таких транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, а також їх повернення.
Відповідно до п.3 Порядку №1102 доставка транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним (у тому числі міжрегіональним) органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори. Для доставки транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції.
Згідно з п.12 Порядку №1102 повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, що зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за зверненням відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення. Умовами повернення зазначеним особам транспортного засобу є оплата вартості послуги з транспортування та/або зберігання транспортного засобу, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата. Вилучення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника із спеціального майданчика чи стоянки здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі вимоги.
За умовами п.13 Порядку №1102 за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС та Мінекономрозвитку розмірі за погодженням з Мінфіном.
Пунктом 14 Порядку №1102 передбачено, що на спеціальному майданчику і стоянці ведеться в установленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 №967/1218/869, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2013 за №1887/24419, був затверджений розмір плати за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) (далі - Наказ №967/1218/869).
Наказом №967/1218/869 затверджено, що розміри плат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці (далі - Розмір плати) стягуються з водіїв, власників (співвласників) тимчасово затриманого транспортного засобу і застосовуються незалежно від форми власності майданчика (стоянки) усіма підприємствами, установами та організаціями, які провадять діяльність, пов'язану із доставлянням та зберіганням транспортних засобів (крім бюджетних установ). Розмір плати визначено без урахування податку на додану вартість, який справляється відповідно до Податкового кодексу України.
№ з/пНайменування послугиОдиниця виміруРозмір плати, грн за один транспортний засіб
1Транспортування транспортного засобу на спеціальний майданчик (стоянку) повною масою:
до 2000 кг включноЗа послугу600 грн
від 2000 до 3000 кг За послугу700 грн
від 3000 кгЗа послугу850 грн
2Зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику (стоянці):
за першу-сьому добу, включноза добу120
за кожну наступну добу, починаючи з восьмої добиза добу20
Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605, затверджено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика), яка встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 73 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позиція суду
Спір у справі виник з причин того, що спірним рішенням відповідача визнано позивача та третю особу суб'єктами господарювання, які займали у період з 08.01.2020 по 25.11.2020 монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки) у визначених територіальних (географічних) межах (м. Одеса), оскільки їм належали найбільші частки на ринку, що перевищують 50% та між ними була незначна конкуренція; визнано дії позивача та третьої особи у вигляді встановлення та застосування цін / тарифів за послуги без економічного обґрунтування, порушенням, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції ринку; за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у п.2 рішення, на позивача накладений штраф у розмірі 68000,00 грн та зобов'язано позивача протягом трьох місяців припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у п.2 резолютивної частини рішення.
Так, обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Верховний Суд при розгляді аналогічних спорів неодноразово наголошував, що господарські суди у розгляді цієї категорії справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Також Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Комітету, з'ясовує і визначає наявність / відсутність, а відтак доведеність / недоведеність, обґрунтованість / необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення Комітету через призму / критерії, зокрема в цьому випадку, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень / дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Так, в межах адміністративної справи №33-02/2021 відповідачем було здійснено аналіз ринку послуг з транспортування тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики (стоянки), які надаються суб'єктами господарювання на території м. Одеси та які уклали відповідні договори з Головним управлінням Національної поліції в Одеській області. За результатом аналізу було встановлено, що в м. Одесі відповідні послуги надаються чотирма суб'єктами господарювання: позивачем, третьою особою, ФОП Самойлюк О.В. та ФОП Самойлюк С.В.
На підставі наданої ГУНП в Одеській області інформації та з урахуванням положень Методики відповідачем було встановлено, що у період січень - листопад 2020 року із загального обсягу наданих послуг позивачем було надано 56,8% послуг, третьою особою - 29%, ФОП Самойлюк О.В. - 5,5%, ФОП Самойлюк С.О. - 8,7%. З урахуванням цих даних позивача та третю особу було визнано суб'єктами господарювання, які займали у зазначений вище період монопольне (домінуюче) становище на ринку надання відповідних послуг, оскільки їм належали найбільші частки на ринку, що перевищують 50% та між ними була незначна конкуренція, що відповідає ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Позивач вищевказані обставини, що були встановлені відповідачем, не визнає, наголошуючи, що ним було надано близько 400 послуг, а не 1538, як повідомлено ГУНП в Одеській області. Отже, для з'ясування наявності / відсутності обставини невірного визначення відповідачем становища позивача на ринку послуг позивач, в межах цієї справи має, спростувати покладені відповідачем в основу рішення докази та встановлені обставини, а суд, відповідно, має встановити чи дійсно такі невідповідності мали місце при прийнятті відповідачем спірного рішення та наявності підстав відповідно до ст.59 Закону для скасування цього рішення.
Так, під час розгляду відповідачем адміністративної справи позивач у перших поясненнях, поданих 03.12.2020 (а.с.86-87, т.2), зазначав, що ним у спірному періоді на спеціальні майданчики (стоянки) було доставлено 450 тимчасово затриманих транспортних засобів. Далі, у поясненнях, які подані позивачем 02.04.2021 (а.с.154-155, т.2), останнім було визначено, що всього у 2020 ФОП Токарчук І.О. надав 404 послуги, із них за грудень 2020 - 128 послуги. У запереченнях на попередні висновки відповідача, які позивачем були подані 08.10.2021 (а.с.1-9, т.4), останній наголосив, що відповідно до банківської виписки ФОП Токарчука І.О. за 2020 рік по його рахунку було здійснено всього 514 операцій із зарахування коштів, з яких близько 400 надійшло від власників транспортних засобі за надані позивачем послуги. Отже, на підтвердження своїх доводів позивач посилався на власні розрахунки, за результатом проведення яких позивачем була визначена приблизна кількість наданих послуг, при цьому при наданні пояснень позивач неодноразово надав різну інформацію щодо кількості послуг. При цьому, як на доказ, що підтверджує позицію позивача, останній як при розгляді адміністративної справи, так і при розгляді цієї справи, посилався на виписку з банківського рахунку позивача за 2020 рік, яка містить дані щодо проведення у цей період 417 дебетових операцій. Між цим, як вбачається зі змісту договору від 08.01.2020 №5, у його п.4.1. визначено, що до 05 числа місяця, наступного за звітним, сторони складають звіт про кількість доставлених транспортних засобів та копій платіжних доручень (інших розрахункових документів), що підтверджують послуги евакуатора особами, визначеними в п.5.1. даного договору. Тобто, відповідно до умов договору належним та допустимим доказом, яким позивач повинен довести обставини кількості наданих послуг є звіт, складений між позивачем та ГУНП, разом з цим, як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень позивача, такі звіти протягом спірного періоду не складались, відповідно, належних та допустимих доказів, які б підтвердили доводи позивача в цій частині, останнім не подано.
Судом критично оцінюються доводи позивача щодо приблизного надання 400 послуг у спірному періоді, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях. Крім цього, суд зауважує, що подані позивачем докази щодо кількості здійснених власниками транспортних засобів оплат за послуги евакуації транспортних засобів можуть підтверджувати лише обставини кількості оплачених послуг, а не кількості виконаних послуг. Щодо обставини, що позивач фізично не міг надати таку кількість послуг, про яку було повідомлено ГУНП в Одеській області, оскільки позивач самостійно надавав такі послуги, а найманий працівник ним був залучений до виконання обов'язків лише у грудні 2020 року, суд звертає увагу, що у додатку до договору від 08.01.2020 позивачем було зазначено перелік працівників, яким надано право представляти позивача при наданні послуг та вказано трьох осіб: Токарчук О.І., Бєлицький А.М., Бурцев П.О.
Також, суд враховує, що п. 14 Порядку №1102 передбачено, що на спеціальному майданчику і стоянці ведеться в установленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, а тому, за обставин відсутності складання позивачем та подання ГУНП в Одеській області для підписання звітів згідно з п. 4.1. договору, відповідач підставно керувався обліком, який здійснювався ГУНП в Одеській області.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем при розгляді цієї справи не доведено, що відповідачем при визначенні позивача як суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідних послуг, було неповно з'ясовано чи не доведено обставини, що мали значення для справи та/або неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права тощо. Також позивачем не доведено, що він зазнає значної конкуренції на ринку послуг з боку інших суб'єктів господарювання, враховуючи, зокрема, що банківські виписки по рахунку третьої особи самі по собі не підтверджують обставини щодо кількості наданих останнім послуг, оскільки умови договору, укладеного між третьою особою та ГУНП в Одеській області, також визначають необхідність складення відповідного звіту.
Щодо оскарження позивачем рішення позивача в частині визнання дій позивача та третьої особи у вигляді встановлення та застосування цін / тарифів за послуги без економічного обґрунтування, порушенням, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суд виходить з такого.
Як вбачається зі змісту договору від 08.01.2020 №5, його укладено між позивачем та ГУНП в Одеській області відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 із змінами, яким визначено, що за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС та Мінекономрозвитку розмірі за погодженням з Мінфіном.
Як встановлено судом, позивач не заперечує тієї обставини, що при визначені стягуваного з власників транспортних засобів тарифу (ціни) за надані послуги евакуатора він має застосовувати тарифи, що визначені наказом №967/1218/869, при цьому позивач визнає, що до тарифів, які визначені цим наказом, позивачем додатково включені тарифи на послуги подачі евакуатора, а також завантаження / розвантаження транспортного засобу. При наведені економічного обґрунтування застосованого тарифу позивач під час розгляду адміністративної справи фактично посилався на обставини щодо збільшення цін на паливо та інші матеріали та витрати, а також на інфляційні процеси, які мали місце після затвердження тарифів наказом №967/1218/869. Між цим, позивачем не було подано відповідачу економічного обґрунтування тарифу із здійсненням розрахунку з вказанням вихідних даних та доказів, які брались в його основу при визначенні суми плати за надавані послуги. При цьому, разом із запереченнями на попередні висновки відповідача позивачем був поданий розрахунок вартості евакуації з 01.01.2021, тоді як відповідачем оцінювались застосовані позивачем тарифи на послуги, які надались протягом періоду січень - листопад 2020 року. Також, суд зауважує, що договір між позивачем та ГУНП в Одеській області був підписаний не у 2013 році, коли був виданий вищевказаний наказ, а у 2020 році, в якому фактично надавались послуги.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для визнання недійсним та скасування п.п.1, 2 рішення відповідача, а також п.п.3-4 рішення, які є похідними від встановлених порушень, а тому у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Ігоровича слід відмовити повністю.
Окремо суд зазначає, що вірність розміру застосованих відповідачем санкцій до позивача за порушення останнім законодавства про захист економічної конкуренції позивачем не заперечується.
Розподіл судових витрат
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір за подання позову покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному, повний текст рішення складено 14 вересня 2022 р.
Суддя Д.О. Бездоля