79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.09.2022 Справа № 914/346/20 (914/2693/21)
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕФФ», м. Одеса
до відповідача: Приватного підприємства «Захід-Агроінвест», м. Львів
про: витребування майна
у межах справи про банкрутство № 914/346/20
за заявою: Приватного підприємства «Лан-Оіл Трейд», м. Львів
про: банкрутство Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» (вул. Богданівська, буд. 15А, м. Львів, 79067, ідентифікаційний код 32865702)
Суддя Артимович В.М.,
секретар судового засідання Іванило О.П.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕФФ» до Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» про витребування майна.
Ухвалою суду від 10.09.2021 справу № 914/346/20(914/2693/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕФФ” до Приватного підприємства “Захід-Агроінвест” про витребування майна прийнято до розгляду в межах провадження справи № 914/346/20 про банкрутство ПП “Захід-Агроінвест” (ідентифікаційний код 32865702); відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче засідання на 13.10.2021.
13.10.2021 на електронну адресу суду від ПП «Захід-Агроінвест» надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить позов залишити без задоволення.
09.10.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, до якої долучено клопотання про витребування у відповідача доказів та заяву про залучення до участі у справі ТзОВ «Лан-Оіл», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 10.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження у цій справі та відкладено підготовче засідання.
17.11.2021 на електронну адресу суду від ліквідатора ПП «Захід-Агроінвест» надійшли письмові пояснення на клопотання про залучення до справи третьої особи та на клопотання про витребування доказів, у яких просить відмовити у задоволенні вказаних клопотань.
22.11.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові міркування щодо письмових пояснень на клопотання про витребування доказів та про залучення до справи третьої особи.
Ухвалою суду від 22.11.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕФФ” про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору від 09.11.2021 відмовлено, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕФФ” про витребування доказів від 09.11.2021 відмовлено, відкладено підготовче засідання на 08.12.2021 та зобов'язано ліквідатора Приватного підприємства “Захід-Агроінвест” надати до справи № 914/346/20(914/2693/21) копії інвентаризаційних матеріалів майна Приватного підприємства “Захід-Агроінвест”.
22.12.2021 на електронну адресу суду ліквідатором відповідача подано заяву з проханням долучити до матеріалів справи копії інвентаризаційних матеріалів майна ПП «Захід-Агроінвест», докази надіслання вказаних інвентаризаційних матеріалів майна на електронну адресу представника позивача.
Ухвалою суду 22.12.2021 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу № 914/346/20(914/2693/21) до судового розгляду по суті та призначено судове засідання.
23.02.2022 на електронну адресу суду представником позивача подано письмові пояснення щодо інвентаризаційних матеріалів майна ПП «Захід-Агроінвест». До вказаних письмових пояснень представником позивача долучено клопотання з проханням визнати поважною причину надання клопотання про витребування доказів, витребувати у відповідача ряд документів, зазначених у вказаному клопотанні.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою суду від 11.08.2022 розгляд справи по суті відкладено на 07.09.2022.
07.09.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, у якій зазначено, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
На електронну адресу суду 02.09.2022 від представника Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» надійшло клопотання про участь в судовому засіданні з розгляду справи № 914/346/20(914/2693/21), призначеному на 07.09.2022, в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 05.09.2022 задоволено клопотання представника Приватного підприємства “Захід-Агроінвест” Рустамової Н.Р. про участь в судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеному на 07.09.2022; постановлено судове засідання у справі № 914/346/20(914/2693/21), призначене на 07.09.2022 о 09:00 год., здійснювати в режимі відеоконференції.
У судове засідання 07.09.2022 сторони участі уповноважених представників не забезпечили. Судове засідання 07.09.2022 у справі № 914/346/20(914/2693/21), відбулося без участі представника відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв'язку з технічними несправностями зі сторони представника відповідача.
Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 07.09.2022, якою задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, попереджено сторін, що відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Суд зазначає, що судом здійснювалось підключення представника Приватного підприємства “Захід-Агроінвест” Рустамової Н.Р. до відеоконференції, проте, через технічні несправності зі сторони представника відповідача судове засідання 07.09.2022 відбулося без участі представника позивача.
1. Описова частина рішення.
1.1. Позиція позивача.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕФФ» (поклажодавець) та Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» (зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна № 1 (далі - договір), відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідльне зберігання майно, зазначене в акті приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною договору.
Позивач зазначає, що між сторонами на виконання умов договору підписано та завірено печатками акти приймання-передачі майна. Також зазначає, що окреме майно, яке вказано в актах приймання-передачі було продано відповідачу. Зокрема, позивач стверджує, що за актом приймання-передачі № 01 від 19.03.2019 на відповідальному зберіганні залишилась система автоматизації котла ДКВр-10 загальною вартістю 28294,87 грн; за актом приймання-передачі № 02 від 08.04.2019 на відповідальному зберіганні залишився пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт та система певно-імпульсивної обдувки котла та економайзера загальною вартістю 627741,49 грн.; за актом приймання-передачі № 03 від 17.04.2019 на відповідальному зберіганні залишилося майно (труби та відвід) загальною вартістю 54661,82 грн; за актом приймання-передачі № 04 від 18.04.2019 на відповідальному зберіганні залишилося майно (пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт, система автоматизації котла ДКВр-10, кабельно-провідникова продукція, золосходи конвективної частини котла) загальною вартістю 986389,71 грн; за актом приймання-передачі № 05 від 18.04.2019 на відповідальному зберіганні залишилося майно (пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт, система автоматизації котла ДКВр-10) загальною вартістю 28547,00 грн; за актом приймання-передачі № 07 від 23.04.2019 на відповідальному зберіганні залишилося майно (пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт) загальною вартістю 17760,00 грн; за актом приймання-передачі № 08 від 26.04.2019 на відповідальному зберіганні залишилося майно (система автоматизації котла ДКВр-10) загальною вартістю 14407,00 грн; за актом приймання-передачі № 09 від 02.05.2019 на відповідальному зберіганні залишилося майно (система автоматизації котла ДКВр-10) загальною вартістю 22556,00 грн; за актом приймання-передачі № 10 від 03.05.2019 на відповідальному зберіганні залишилося майно (пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт) загальною вартістю 640865,60 грн; за актом приймання-передачі № 11 від 07.05.2019 на відповідальному зберіганні залишилося майно (система автоматизації котла ДКВр-10) загальною вартістю 6852,00 грн.
Позивач вказує, що перевезення за адресою: Тернопільська область, Ланівецький район, м. Ланівці, вул. Загребельна, 5, майна, переданого відповідачу по актах приймання-передачі № 02 від 08.04.2019, № 03 від 17.04.2019, № 04 від 18.04.2019, № 07 від 23.04.2019, № 10 від 03.05.2019 підтверджується товарно-транспортними накладними та актами надання послуг з перевізником. А майно по актах приймання-передачі № 01 від 19.03.2019, № 05 від 18.04.2019, № 06 від 18.04.2019, № 08 від 26.04.2019, № 09 від 02.05.2019 та № 11 від 07.05.2019 було відправлено відповідачу за адресою: Тернопільська область, Ланівецький район, м. Ланівці, вул. Загребельна, 5, перевізником «Нова пошта», однак, інформація про відправлення у ТОВ «Нова пошта» зберігається не більше року, тому немає можливості надати докази перевезення.
Позивач зазначає, що вище перелічене майно було передано на відповідальне зберігання за домовленістю сторін, тому що між позивачем та відповідачем 24.10.2018 було укладено договір поставки № 48/2018-П, відповідно до умов якого ТзОВ «ТЕФФ», як постачальник, зобовА'язувалося поставити та передати у власніть ПП «Захід-Агроінвест», як покупця, промислове обладнання згідно специфікацій № 1 від 24.10.2018 на суму 3697000,00 грн, № 2 від 24.10.2018 на суму 7553600,00 грн, № 3 від 25.03.2019 на суму 1479996,00 грн, які є невід'ємною частиною договору поставки. Позивач стверджує, що у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по договору поставки № 48/2018-П та оплатив лише частину обладнання, яке вже було поставлене на майданчик ПП «Захід-Агроінвест» та прийнято ним, сторони дійшли згоди укласти договір відповідального зберігання майна, яке поставлено та не оплачено відповідачем.
Позивач зазначає, що із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань дізнався про зміну місцезнаходження відповідача та про те, що відповідач знаходиться в стані припинення. Однак, вказує, що відповідач не повідомив про це ТзОВ «ТЕФФ» та не повернув передане майно, що стало причиною подання такого позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Також позивач вказує, що на момент укладення договору зберігання ПП «Захід-Агроінвест» належали будівлі та споруди, розташовані за адресою: Тернопільська область, Ланівецький район, м. Ланівці, вул. Загребельна, 5, та стверджує, що саме за цією адресою знаходилось на відповідальному зберіганні майно ТзОВ «ТЕФФ». Позивач у позовній заяві зазначає, що на момент подання позову йому не відомо де знаходиться майно, яке є його власністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір.
1.2. Позиція відповідача.
Відповідачем на розгляд суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги повністю. У відзиві зазначено, що позивач звернувся до суду із віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння ПП «Захід-Агроінвест», яке було передано на зберігання відповідачу на підставі договору відповідального зберігання № 1 від 01.02.2019. Відповідач вказує, що, як зазначає позивач в позовній заяві майно було передано позивачем на зберігання відповідачу за домовленістю сторін за договором. Разом з тим, відповідач зазначає, що як на підставу для задоволення позовних вимог позивач покликається на ст. 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідач вказує, що наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалася повернути це майно після закінчення строку, на який воно передано, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору. Тому відповідач вважає, що, зважаючи, що між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання і передача майна відбулася за домовленістю сторін, позивачем не вірно обрано речово-правовий спосіб захисту своїх прав (віндикацію), так як наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Крім того, відповідач у відзиві вказує, що у матеріалах справи про банкрутство містяться матеріали інвентаризації майна банкрута, з яких вбачається, що у ПП «Захід-Агроінвест» відсутнє майно, яке просить витребувати позивач у даній справі. Більше того, сам позивач у позовній заяві зазначив, що на сьогоднішній час позивачу не відомо, де знаходиться майно, яке нібито є його власністю. Позивач також і не довів належними та допустимим доказами, що він є власником майна, яке просить витребувати.
Відповідач зазначає, що оскільки сторонам нічого не відомо про існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками, яке просить витребувати позивач, враховуючи те, що позивач не довів належними та допустимими доказами права власності на майно, яке витребовує, беручи до уваги той факт, що ні позивачу, ні відповідачу не відомо, де на даний час знаходиться майно, враховуючи те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір, і як зазначає позивач, майно було передане на підставі договору, то підстав для задоволення позову ТзОВ «ТЕФФ» про витребування майна немає.
1.3. Заяви та клопотання.
Позивачем до відповіді на відзив долучено клопотання про витребування доказів, у якому позивач просить витребувати у відповідача інвентаризаційні матеріали майна ПП «Захід-Агроінвест», на які він посилається у своєму відзиві від 11.10.2021. Також до відповіді на відзив долучено заяву про залучення до участі у справі ТзОВ «Лан-Оіл», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 22.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕФФ” про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕФФ” про витребування доказів, однак, зобов'язано ліквідатора Приватного підприємства “Захід-Агроінвест” надати до справи № 914/346/20(914/2693/21) копії інвентаризаційних матеріалів майна Приватного підприємства “Захід-Агроінвест”.
2.Мотивувальна частина рішення:
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕФФ» (поклажодавець) та Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» (зберігач) 01.02.2019 укладено договір відповідального зберігання майна № 1 (далі - договір), відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, зазначене в акті приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).
У п. 1.2. договору визначено, що строк зберігання майна - до 31 грудня 2019 року. Місце зберігання майна: Тернопільська область, Ланівецький район, м. Ланівці, вул. Загребельна, 5 (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.5. договору передача-приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі майна, які є невід'ємною частиною цього договору.
У п. 2.1. договору сторони обумовили обов'язки зберігача. Зберігач, зокрема, зобов'язаний прийняти майно на зберігання, вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності отриманого на зберігання майна поклажодавця протягом строку зберігання, зберігати майно з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна поклажодавця, повернути майно поклажодавцю за першою вимогою поклажодавця, не використовувати, передане на зберігання майно, у будь-який спосіб, крім для забезпечення виконання цього договору, без згоди поклажодавця, в тому числі не не передавати майно у користування іншій особі, не передавати майно на зберігання іншим особам без письмової згоди поклажодавця.
Згідно із п. 2.2. договору поклажодавець зобов'язаний передати зберігачеві майно на зберігання, після закінчення строку зберігання, визначеного цим договором, забрати майно у зберігача протягом 7 (семи) календарних днів.
Відповідно до п. 2.3. договору поклажодавець має право у будь-який час до закінчення визначеного цим договором строку зберігання вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини), перевіряти стан схоронності та умови зберігання переданого зберігачу майна.
У п. 3.3. договору визначено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передачі майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві.
Відповідно до п. 5.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моментуйогопідписання сторонами.
Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.5.1. договору, та закінчується 31 грудня 2019 року (п. 5.2. договору).
На виконання умов договору сторонами було підписано акти приймання-передачі майна, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до акту № 01 від 19.03.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання систему автоматизованого котла ДКВр-10 та лаз котла вогнетривкий 500?500, балансова вартість майна по цьому акту приймання-передачі становить 83794,87 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту. Позивач стверджує, що лаз котла вогнетривкий 500?500 на суму 55000,00 грн було продано відповідачу, що підтверджується видатковою накладною від 18.04.2019 № 53.
Відповідно до акту № 02 від 08.04.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт, бункер оперативний та систему певно-імпульсної обдувки котла та економайзера, балансова вартість - 797869,62 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту. Позивач вказує, що бункер оперативний на суму 170128,13 грн було продано відповідачу, що підтверджується видатковою накладною від 19.04.2019 № 57.
Відповідно до акту № 03 від 17.04.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання труби ГОСТ8732 та відводи159?6, 108?4, балансова вартість - 54661,82 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту.
Відповідно до акту № 04 від 18.04.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт, систему автоматизації котла ДКВр-10, кабельно-провідникову продукцію та золосходи конвективної частини котла, балансова вартість - 986389,71 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту.
Відповідно до акту № 05 від 18.04.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт та систему автоматизації котла ДКВр-10, балансова вартість - 28547,00 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту.
Відповідно до акту № 06 від 18.04.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання бункер оперативний (електровібратор ЄВ-320Е (220В 0,2 кВт об/хв. каб 1,4 м)), балансова вартість - 3600,00 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту. Позивач стверджує у позовній заяві, що електровібратор ЄВ-320Е (220В 0,2 кВт об/хв. каб 1,4 м) на суму 3600,00 грн було продано відповідачу.
Відповідно до акту № 07 від 23.04.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт, балансова вартість - 17760,00 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту.
Відповідно до акту № 08 від 26.04.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання систему автоматизації котла ДКВр-10, балансова вартість - 14407,00 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту.
Відповідно до акту № 09 від 02.05.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання систему автоматизації котла ДКВр-10, балансова вартість - 22556,00 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту.
Відповідно до акту № 10 від 03.05.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання пальник вихровий ПВ-3500 потужністю 8МВт, балансова вартість - 640865,60 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту.
Відповідно до акту № 11 від 07.05.2019 ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавцем, було передано на відповідальне зберігання ПП «Захід-Агроінвест», як зберігачу, на відповідальне зберігання систему автоматизації котла ДКВр-10, балансова вартість - 6852,00 грн, про що свідчить довідка про балансову вартість матеріалів до даного акту.
Позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» майно, яке було передано за вказаними актами приймання-передачі та не було оплачено відповідачем та зобов'язати повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕФФ» вказане майно.
2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що у позовних вимогах слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
Під порушенням, зокрема, слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Розглядаючи відповідний спір, суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються з позовом, та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі N 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 р. у справі N 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 р. у справі N 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі N 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 р. у справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Вищенаведеного висновку також дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2021 р. № 910/18647/19|12-88гс20.
Як встановлено судом, предметом цього спору є витребування майна з чужого незаконного володіння.
Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Способами захисту порушених прав є зокрема віндикація або реституція.
У відповідності з вимогами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Виходячи з аналізу ст.ст. 387, 388 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Отже, в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕФФ», яке просить витребувати майно з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Захід-Агроінвест», було укладено 01.02.2019 договір відповідального зберігання майна № 1, на виконання умов якого майно, яке власне і хоче витребувати позивач, було передано на відповідальне зберігання відповідачу. Отже, майно, яке є предметом спору, було передано позивачем відповідачу з власної волі.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства, беручи до уваги встановлені обставини справи, наявність у діях позивача волі на передачу майна відповідачу виключає можливість його витребування.
Наведеним також спростовуються твердження позивача про те, що з 01 січня 2020 року спірне майно знаходиться у відповідача без відповідної правової підстави, оскільки у статті 387 Цивільного кодексу України чітко визначено умову, за якої вона застосовується - майно витребовується, якщо особа незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Крім того, слід звернути увагу на те, що умовами договору зберігання (п. 2.2.2. договору) передбачено обов'язок саме ТзОВ «ТЕФФ», як поклажодавця після закінчення строку зберігання, визначеного цим договором, забрати майно у зберігача протягом 7 (семи) календарних днів.
Пунктом 1.2. договору визначено, що строк зберігання майна: до 31 грудня 2019 року.
У матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів вчинення будь-яких дій щодо виконання обов'язку, визначеного договором, про повернення майна, переданого на зберігання відповідачу, після закінчення строку зберігання.
Крім того, умовами договору визначено право позивача, як поклажодавця, перевіряти стан схоронності та умови зберігання, переданого зберігачу майна (п. 2.3.2. договору). Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні та сторонами не надано суду доказів звернення позивача до відповідача про надання інформації щодо місця, схоронності та/чи умов зберігання майна ні до, ні після закінчення строку зберігання такого майна.
Слід зазначити, що у наданих ліквідатором інвентаризаційних матеріалах майна ПП «Захід-Агроінвест» у тому числі міститься інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання станом на 10.09.2020, та в такому описі відсутнє майно, яке позивач просить витребувати від відповідача.
Такий інвентаризаційний опис застосовується для відображення даних про перерахунок запасів, що перебувають на комісії, переробці, відповідальному зберіганні тощо.
Відповідно до п. 4.1., п. 4.2. розділу ІІІ (Порядок інвентаризації активів та зобов'язань) Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку. Інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності.
При інвентаризації матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, записи в описі здійснюються інвентаризаційною комісією на підставі перевірки і перерахунку цінностей в натурі.
Слід звернути увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази наявності майна, яке позивач просить витребувати, у Приватного підприємства «Захід-Агроінвест», та позивачем не доведено протилежного.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений за подання цього позову судовий збір слід покласти на позивача.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, оскільки позивач та відповідач у судове засідання 07.09.2022 не з'явилися, рішення складено та підписано 15.09.2022.
Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕФФ» відмовити повністю.
2. Сплачений судовий збір покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Артимович В.М.