79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.09.2022 справа № 5015/4354/12
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності у справі
за заявою: Акціонерного товариства «Альфа-Банк», м. Київ
про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» (82166, Львівська область, Дрогобицький район, с. Далява, вул. Дрогобицька, 1, ідентифікаційний код 30445027)
Головуючий суддя В.М. Артимович,
судді А.І. Цікало, Л.З. Чорній,
секретар судового засідання О.П. Іванило
Представники сторін:
від кредитора (АТ «Альфа-Банк»): не з'явився;
від кредитора (ДПС України в особі Головного управління ДПС у Львівській області): не з'явився;
ліквідатор: не з'явився;
від інших учасників справи: не з'явилися.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила заява Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», м. Київ, надалі - кредитор, про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» (82166, Львівська область, Дрогобицький район, с. Далява, вул. Дрогобицька, 1, ідентифікаційний код 30445027), надалі - боржник.
Ухвалою суду від 18.10.2012 провадження у справі порушено, заяву прийнято до розгляду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, засідання суду призначено на 08.11.2012 р.
Постановою суду від 20.02.2013 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Ріжніва М.І.
Ухвалою суду від 10.04.2019 припинено повноваження ліквідатора ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» Ріжніва М.І., заяву арбітражного керуючого Пузирного Т.М. від 26.03.2019 р. задоволено, призначено ліквідатором ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» арбітражного керуючого Пузирного Т.М., у задоволенні заяви арбітражного керуючого Суслова А.М. від 29.11.2017 за № 01-29/11-2017 про згоду на участь у справі № 5015/4354/12 відмовлено, у задоволенні заяви арбітражного керуючого Гупала Т.В. від 19.02.2019 за № 02-01/427 про згоду на участь у справі № 5015/4354/12 відмовлено.
Ухвалою суду від 29.01.2020 здійснено заміну кредитора АТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа-Банк».
10.04.2020 р. від ліквідатора на розгляд суду надійшло клопотання з проханням зобов'язати Львівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області, відділ з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної реєстрації, Чабанівську селищну раду та Стебницьку міську раду надати інформацію щодо реєстрації місця проживання/перебування засновників банкрута.
Ухвалою суду від 23.04.2020 клопотання ліквідатора Пузирного Т.М. від 10.04.2020 р. задоволено; зобов'язано Львівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надати інформацію Господарському суду Львівської області та ліквідатору Пузирному Т.М. про наявність актового запису про смерть громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; зобов'язано Відділ з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної реєстрації надати інформацію Господарському суду Львівської області та ліквідатору ОСОБА_7 щодо реєстрації місця проживання/перебування громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; зобов'язано Чабанівську селищну раду надати інформацію Господарському суду Львівської області та ліквідатору ОСОБА_7 щодо реєстрації місця проживання/перебування громадянина: ОСОБА_5 , зобов'язано Стебницьку міську раду надати інформацію Господарському суду Львівської області та ліквідатору ОСОБА_7 щодо реєстрації місця проживання/перебування громадянина ОСОБА_6
05.05.2020 від Голосіївської районної в місті Києві державної реєстрації надійшла інформація щодо зареєстрованого місцяпроживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
12.05.2020 Чабанівською селищною радою подано відповідь на ухвалу суду від 23.04.2020 щодо місцяпроживання ОСОБА_5
29.05.2020 від Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2020.
16.07.2020 від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» надійшла заява про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності. У поданій заяві ліквідатор просить стягнути з ТзОВ «TFC GROUP», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь банкрута грошові кошти в сумі 775563,62 грн.
Ухвалою суду від 24.09.2020 прийнято заяву ліквідатора ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» арбітражного керуючого Пузирного Т.М. про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності до розгляду, залучено до участі у справі № 5015/4354/12 представника ТзОВ «TFC GROUP», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , як учасників у справі про банкрутство ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер», для розгляду заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Пузирного Т.М. про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності.
02.02.2021 представником ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано відзиви на заяву ліквідатора про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності.
02.09.2021 від ТзОВ «TFC Group» надійшов відзив на заяву ліквідатора, у якому просить відмовити у задоволенні заяви щодо покладення субсидіарної відповідальності на ТзОВ «TFC Group» у розмірі 317981,08 грн та застосувати наслідки спливу позовної давності.
У судове засідання 07.09.2022 ліквідатор, представник ТзОВ «TFC GROUP», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Пузирний Т.М. повідомлений про дату та час судового засідання на електронну адресу, представник ТзОВ «TFC GROUP», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України у відповідності до ст. 122 ГПК України
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Як встановлено судом, ухвали Господарського суду Львівської області у даній справі були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у справі № 5015/4354/12 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Таким чином Кодекс України з процедур банкрутства має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності. Отже, його норми, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з введенням в дію Кодексом України з процедур банкрутства від 18.10.2018 р. № 2597-VIII та згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
З урахуванням вищенаведеного господарським судом при розгляді даної справи застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувавши всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд зазначає наступне.
Боржник зареєстрований як юридична особа 26.01.2006 р., про що свідчить запис № 13961200000000174, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) юридичної особи ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» виступають ТзОВ «TFC GROUP», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
16.07.2020 від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» надійшла заява про притягнення засновників банкрута ТзОВ «TFC GROUP», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до субсидіарної відповідальності та стягнення з останніх на користь банкрута грошових коштів в сумі 775563,62 грн.
В обґрунтування поданої заяви, ліквідатор зазначає, що із дослідження підстав виникнення заборгованості ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» перед кредиторами вбачається наявність вини засновників (учасників) банкрута у доведенні товариства до банкрутства. Ліквідатором встановлені наступні обставини: факт реєстрації ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» за неіснуючою адресою; факт звільнення засновника керівника і не призначення нового керівника; встановлено приховування засновниками боржника бухгалтерської та іншої документації, матеріальних цінностей та активів товариства, які за даними відповідних реєстрів існували до відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер»; прийняття рішення про отримання кредиту без наміру його повернення. Сформувати і реалізувати ліквідаційну масу ліквідатору не є можливим через фактичну відсутність матеріальних активів банкрута, місцезнаходження яких не відоме. Вказане стало підставою для звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута.
З відповіді Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 05.05.2020 за № 454/21.1-109 вбачається, що згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян, наявні актові записи про реєстрацію смерті, складені щодо громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6
ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подали відзиви на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності з аналогічних підстав. Зокрема, заначили, що учасники справи не здійснювали реєстрацію товариства, не є місцевими жителями, не обізнані в існуванні чи відсутності існування у с. Далява банкрута. Хоч товариство і було зареєстроване за неіснуючою адресою, але підприємницьку діяльність здійснювало. Також учасники справи зазначають, що ОСОБА_6 не надав доказів, які б підтверджували звільнення останнього з роботи по угоді сторін, не належним чином повідомив учасників товариства про прийняте рішення, надана копія трудової книжки ОСОБА_6 свідчить про те, що обізнаний про звільнення був лише він. Також ОСОБА_6 не наведено кому саме з засновників та які документи були передані та не надано доказ, який міг би підтвердити цей факт. Вказане, на думку учасників, свідчить, що саме ОСОБА_6 є відповідальною особою щодо збереження документації та майна боржника. Також зазначають, що ліквідатором не було вжито всіх заходів, спрямованих на повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. У поданих відзивах ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 також заявили про застосування наслідків спливу позовної давності щодо субсидіарної відповідальності вказаних осіб.
У відзиві на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності ТзОВ «TFC GROUP» зазначає, що ліквідатором пропущено строк позовної давності для звернення з вказаною заявою. ТзОВ «TFC GROUP» не приймало участі в управлінні боржником та не було нікого делеговано для такої участі. У банкрута не було у власності ні нерухомого майна, ні земельних ділянок, щоб говорити про прив'язку до адрес. Всі правовідносини функціонують в рамках відповідних договірних відносин з оформленням відповідних документів, а відсутність у ліквідатора документів на підтвердження прав власності боржника немає жодного відношення до адреси. Як стверджує ТзОВ «TFC GROUP» у відзиві між товариством та боржником не було здійснено жодних фінансових операцій. Також ТзОВ «TFC GROUP» зазначає, що ліквідатором не сформовано та не реалізовано необхідну ліквідаційну масу. Жоден доказ, наведений ліквідатором у заяві про покладення субсидіарної відповідальності, як доказ вини учасника товариства ТзОВ «TFC GROUP» у доведенні боржника ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» до банкрутства є необгрунтованим. Враховуючи наведені у відзиві заперечення, ТзОВ «TFC GROUP» просить відмовити у вимозі щодо покладення субсидіарної відповідальності на ТзОВ «TFC GROUP» в сумі 317981,08 грн. та застосувати наслідки спливу позовної давності.
Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» відкрито 18.10.2012 за заявою ініціюючого кредитора ПАТ «Уксоцбанк».
Ухвалою суду від 30.01.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» на загальну суму 775563,62 грн.
Постановою суду від 20.02.2013 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.
За загальним правилом, встановленим ст. 96 ЦК України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Частиною 1 статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
За приписами ч. 1-2 ст. 211 ГК України, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб'єкта можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та відновлення платоспроможності цього суб'єкта (досудова санація).
Частиною 1 ст. 215 ГК України передбачено, що у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства
Статтею першою Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
Згідно ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює наступні повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом, веде реєстр вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевикладеного за господарське правопорушення у вигляді доведення до банкрутства (стану неплатоспроможності та неможливості задовольнити вимоги кредиторів) засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника.
Тобто, при вирішення питання наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (керівника) боржника необхідно встановити склад такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Отже, з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов'язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності), визначивши суб'єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов'язку - один місяць.
Таким чином, солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20 та від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство (ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: «банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…». Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.
Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії суб'єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб'єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (ст. 42 ГК України).
На ліквідатора відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) суб'єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення.
Визначальним для цієї відповідальності є доведення ліквідатором причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю цих осіб та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).
Арбітражним керуючим Пузирним Т.М. в якості осіб, що несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер», визначено ТзОВ «TFC GROUP», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як засновників даного підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначає ліквідатор, ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» зареєстроване за неіснуючою адресою. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що банкрут як юридична особа зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
До матеріалів справи долучено лист Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 09.01.2020 за № 7/02-27, з якого вбачається, що на території сільської ради АДРЕСА_2 не існує та не існувало.
Ліквідатором банкрута також встановлено факт звільнення керівника і не призначення нового керівника банкрута.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно відповіді ОСОБА_6 останній 27.10.2008 згідно протоколу зборів засновників ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» звільнений з роботи по угоді сторін. Як доказ надано копію трудової книжки та додатково повідомив, що майно та матеріальні цінності банкрута знаходяться на території СГ ТзОВ «Далява» в с. Далява Дрогобицького району, а печатка, штамп та інше передано засновникам ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер».
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» (редакція від 18.02.2018) до компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства (в т.ч. дирекції).
Вказане свідчить, що до компетенції учасників товариства належить питання щодо призначення нового керівника після звільнення попереднього та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У поданій заяві про покладення субсидіарної відповідальності ліквідатор також зазначає про прийняття засновниками рішення про отримання кредиту.
Як вбачається з витягу з протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» учасниками банкрута вирішено залучити банківський кредит в сумі 390000,00 грн. для поповнення обігових коштів та з метою розширення господарської діяльності товариства; надати у заставу майно та виробничі запаси ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер»; уповноважити директора банкрута Середницького З.В. укласти від імені ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» з ДЦВ АКБ «Укрсоцбанк» договори про отримання кредитної лінії в сумі 390000,00 грн. про надання майна та виробничих запасів у заставу.
У витязі з протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» зазначено, що усі учасники банкрута були належним чином повідомлені про дату, місце, час та порядок денний загальних зборів учасників та вказаний витяг скріплений підписами засновників ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер».
Прийняте рішення засновниками банкрута про укладення договору на отримання кредитної лінії в сумі 390000,00 грн., укладеного вказаного договору та неповернення суми заборгованості стало підставою для звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до господарського суду про порушення справи про банкрутство ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер».
Суд зазначає, що засновники банкрута можуть бути притягнені до субсидіарної відповідальності у тому випадку, коли вони вчинили дії (бездіяльність), істотно погіршивши фінансовий стан боржника. У таких випадках контролюючі особи, які створили умови для подальшого значного зростання різниці між вартістю активів боржника та розміром його зобов'язань, підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності в повному обсязі, оскільки фактично саме через їх дії (бездіяльність) остаточно втрачена можливість здійснення стосовно боржника санаційних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності і, як наслідок, втрачено можливість реального погашення всіх боргових зобов'язань у майбутньому.
З огляду на зазначені вище положення чинного законодавства України та правові висновки Верховного Суду, Господарським судом Львівської області перевірені та оцінені обставини, викладені ліквідатором в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновників, судом встановлено, що ліквідатором вживалися дії щодо виявлення майна банкрута, встановлення фінансово-економічних показників господарської діяльності банкрута. Проте, як зазначає ліквідатор, вчинення засновниками товариствами дій призвело до стійкої неплатоспроможності ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер», сформувати та реалізувати ліквідаційну масу не вбачається можливим по причині фактичної відсутності матеріальних активів банкрута, місцезнаходження яких невідоме.
Разом з тим, суд зазначає про те, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Отже, здійснення підприємницької діяльності, хоча й має на меті отримання прибутку, однак разом з тим, пов'язано з ризиком понесення збитків.
Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів і, як наслідок, подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника задля наповнення ліквідаційної маси підприємства, а ретельний та повний аналіз господарської діяльності підприємства, причин неплатоспроможності банкрута, належний аналіз фінансової звітності банкрута, з'ясування наявності та відсутності всіх підстав та ознак для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням підприємства до банкрутства.
Також суд зазначає, що надані учасниками справи заперечення по суті заяви про покладення субсидіарної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та не долучено жодних доказів в обгрунтування свої позицій.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши всі надані на обґрунтування позиції учасниками справи докази, суд зазначає про обгрунтованість заяви ліквідатора від 10.07.2020 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на засновників боржника.
Як вбачається з відзивів на заяву ліквідатора про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ТзОВ «TFC GROUP» заявлено заяви про застосування наслідків строку позовної давності щодо субсидіарної відповідальності засновників банкрута.
При розгляді питання щодо застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства необхідно дослідити питання позовної давності, якщо є заява про це до прийняття рішення по справі, особи, яка притягується до відповідальності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15).
Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульоване із застосуванням слова "лише" (синоніми "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, свідчить, що із цієї норми випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі суд не застосовує позовної давності (висновок, викладений у постанові ВСУ від 12.03.2017 у справі № 6-3063цс16).
Тобто цією нормою передбачено правило, згідно з яким суб'єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.
У процесуальному праві сторонами у спорі визначаються суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів та на яких поширюється законна сила судового рішення. У визначенні поняття «сторони» важливе значення має поєднання трьох складових: 1) сторони - головні особи, що беруть участь у справі; 2) сторони перебувають у стані спору про матеріальні права й охоронювані законом інтереси; 3) спір про право й охоронюваний законом інтерес є предметом судового розгляду і вирішення.
Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Такими учасниками у справах позовного провадження є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 45 ГПК України).
Натомість провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, в тому числі щодо кола учасників таких правовідносин. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження.
Тож норми глави 19 ЦК України про позовну давність повинні застосовуватися у відносинах банкрутства з урахуванням цих особливостей розгляду, цілей правового регулювання, порядку провадження у справах про банкрутство, правового статусу учасників тощо.
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Зважаючи на викладене, наведене, для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду заяви ліквідатора ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 24.09.2020 залучено до участі у справі № 5015/4354/12 представника ТзОВ «TFC GROUP», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , як учасників у справі про банкрутство ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» для розгляду заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Пузирного Т.М. про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності.
З відповіді Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 05.05.2020 за № 454/21.1-109 вбачається, що згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян, наявні актові записи про реєстрацію смерті, складені щодо громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ТзОВ «TFC GROUP» заявлено заяви про застосування наслідків строку позовної давності щодо субсидіарної відповідальності засновників банкрута.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Проте Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Загальна позовна давність статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.
В силу норм Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб'єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.
Арбітражний керуючий (ліквідатор) з для свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.
Через арбітражного керуючого (ліквідатора) здійснюється відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.
Відтак, саме з цього моменту арбітражний керуючий (ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, які були визначені нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а в подальшому Кодексом України з процедур банкрутства зокрема серед яких є й право подання до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності.
При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов'язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника. Така правова позиція наведена Верховним Судом у справах № 904/5978/14, 904/7981/17.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Львівської області від 20.02.2013 ТзОВ «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута у даній справі.
Саме з дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом, починає перебіг трьохрічний строк позовної давності з подання до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15.
Вказане свідчить, що строк звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності сплинув 20.03.2016 року.
Заява про покладення субсидіарної відповідальності була подана на розгляд суду арбітражним керуючим (ліквідатором) 16.07.2020, тобто за межами строку позовної давності.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи пропуск строку позовної давності на звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута, суд дійшов висновку у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» (ідентифікаційний код 30445027) арбітражного керуючого Пузирного Т.М. про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності від 10.07.2020 слід відмовити.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно із ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, оскільки учасники провадження у даній справі в судове засідання 07.09.2022 не з'явилися, ухвалу складено та підписано 15.09.2022.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 74, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-селекційне підприємство «Дністер» (ідентифікаційний код 30445027) арбітражного керуючого Пузирного Т.М. про притягнення засновників банкрута до субсидіарної відповідальності від 10.07.2020 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.
3. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтер-нет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Головуючий суддя Артимович В.М.
Судді Цікало А.І.
Чорній Л.З.