просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
05 вересня 2022 року м. Харків Справа № 913/196/21(913/837/21)
Провадження №17б/913/196/21
За позовом ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», м. Сєвєродонецьк Луганської області,
про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С.
Секретар судового засідання Селіверстова Н.О.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Обставини справи: ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся з позовною заявою від 08.11.2021 №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (далі - відповідач у справі) з вимогами:
- поновити строк для звернення до суду;
- скасувати, як незаконний наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» №к-143 від 22.08.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з прогулами без поважних причин»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді охоронця служби безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2017 до дня поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає таке.
З 24.03.2017 він був прийнятий до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» на посаду охоронця служби безпеки за наказом №к-58 від 24.03.2017.
28.05.2017 наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 віл 26.05.2017 №88 його було призвано на військову службу за контрактом в особливий період, про що було повідомлено відповідача.
30.05.2017 між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини пп НОМЕР_1 підполковника Науменка О.П. було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.
19.08.2017 позивачем було направлено до відповідача копію контракту, довідку про проходження військової служби та витягу з наказу командира військової частини пп НОМЕР_1 .
30.05.2020 між позивачем та Міністерством оборони України в особі начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону полковника м/с Завроцького О.І. було укладено контракт по проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на один рік.
З 08.07.2017 по 30.04.2018 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичній операції у складі 7 окремої автомобільної санітарної роти.
З 30.04.2018 по 30.05.2021 залучався та брав безпосередньо участь в операції об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі 7 окремої автомобільної санітарної роти.
Як вказує позивач, відповідач з червня 2017 року не сплачує йому середній заробіток. Позивач зазначив, що повернувшись із 169 Навчального гвардійського центру Сухопутних військ Збройних Сил України він звернувся з заявою до відповідача стосовно не виплати заробітної плати. Разом з заявою позивач надіслав копію контракту, витягу з наказу та довідку про проходження військової служби. Дане відправлення було отримано відповідачем 22.08.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
30.05.2021 у зв'язку із закінченням строку контракту позивача було звільнено з військової служби. Після звільнення з військової служби позивач звернувся до відповідача, однак, на територію підприємства позивача не пускали і тільки через декілька місяців працівник відділу кадрів відповідача видала позивачу трудову книжку.
Позивачу стало відомо, що відповідно до запису в трудовій книжці дата його звільнення зазначена 22.08.2017, його звільнено наказом №к-143 від 22.08.2017 у зв'язку з прогулами без поважних причин.
Як зазначає позивач, він прийнятий на військову службу за контрактом в особливий період і на нього розповсюджуються гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України, а саме на час військової служби за ним зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач належним чином не повідомив його про звільнення, не направив повідомлення про отримання трудової книжки та не надав можливості отримати наказ про звільнення.
Враховуючи викладене, позивач просив поновити йому строк для звернення до суду з цим позовом, визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», поновити його на роботі в Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» на посаді охоронника служби безпеки та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2017 до дня поновлення на роботі в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.022.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Ухвалою суду від 12.11.2021 відкрито провадження у справі №913/196/21(913/837/21), розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 06.12.2021 о 14 год 15 хв.
Протокольною ухвалою від 06.12.2021 суд підготовче засідання у справі №913/196/21(913/837/21) відклав на 06.01.2022 о 14 год 15 хв.
03.01.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 04.02.2022 №1, в кому останній вважає вимоги позивача незаконними та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, з огляду на таке:
- позивач відповідно до наказу ТОВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» №к-58 від 24.03.2017 був прийнятий на посаду охоронця служби безпеки ТОВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (далі - ТОВ «СЗХНО»);
- з 27.05.2017 позивач не повідомивши причини не явки припинив з'являтися на робочому місці, на телефонні дзвінки також не відповідав. На підприємстві відсутність ОСОБА_1 на робочому місці підтверджується актами про відсутність робітника на робочому місці, які складені начальником відділу кадрів ОСОБА_2 у присутності начальника служби охорони ОСОБА_3 та юрисконсульта ОСОБА_4 ;
- відповідач надіслав позивачу письмове повідомлення №782 від 07.06.2017 на адресу за місцем його проживання, про відсутність на робочому місці та проханням з'явитися до відділу кадрів ТОВ «СЗХНО» для надання письмових пояснень причини відсутності на робочому місці. Відповідь позивач не надав ні шляхом поштового зв'язку, ні шляхом телефонного зв'язку;
- 22.08.2017 за наказом директора ТОВ «СЗХНО» №к-143 від 22.08.2017 ОСОБА_1 був звільнений з посади охоронця служби безпеки ТОВ «СЗХНО» за прогули без поважних причин з 27.05.2017 по 22.08.2017, з виплатою компенсації за 10 днів невикористаної відпустки;
- 23.08.2017 на адресу за місцем проживання ОСОБА_1 відповідач направив письмове повідомлення №1986 від 22.08.2017 про розірвання трудового договору на підставі п.4 ст. 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з 22.08.2017 з причини тривалої відсутності на робочому місці та копію наказу №к-143 від 22.08.2017 про звільнення ОСОБА_1 . Також було запропоновано позивачу з'явитися до відділу кадрів ТОВ «СЗХНО» для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, компенсацію на невикористану відпустку було перераховано поштовим переказом на адресу місцем проживання ОСОБА_1 , докази надіслання додані;
- у 2021 році позивач прибув до ТОВ «СЗХНО» та написав заяву від 03.06.2021, в якій повідомив, що в 2017 році він отримав від відповідача листи, але потреби в отриманні трудової книжки не було, тому позивач особисто її не забрав, заяву про пересилання поштою не надавав та довіреностей на отримання трудової книжки не видавав.
Відповідач вважає, що заява позивача від 03.06.2021 підтверджує факт, що він дізнався про своє звільнення в 2017 році. Відповідач також вважає, що строк для звернення із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, який встановлено ч.1 ст.233 КЗпП України, обчислюється з 2017 року, а не з 03.06.2021.
Відповідач також зазначив, що до позовної заяви додано інформацію з Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) форма ОК-5, де зазначено, що в терміни 2 дні травня, 30 днів червня та 7 днів липня 2017 року відрахування в ПФУ відносно позивача проводило військова частина пп НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), далі 23 дні перерахувань не відбувалось, а з серпня 2017 року відрахування в ПФУ відносно позивача проводило Військово-медичного клінічного центру регіону (ЄДРПОУ 07816153) по березень 2021 року,
Як вважає відповідач, додані Контракти та Довідка з ПФУ протирічать один одному. Так, виходячи з Контрактів Військово-медичного клінічного центру регіону відрахування повинно здійснюватись з 30.05.2017. Крім того, відповідач вважає, що відсутність відрахувань у 23 дні свідчить про відсутність трудових відносин між позивачем та Міністерством оборони України.
Враховуючи зазначене, відповідач повідомив, що ним було направлено запит від 07.12.2021 №07/1юр до Головного Управління Пенсійного фонду України щодо підстав припинення та поновлення відрахувань до ПФУ по застрахованій особі - ОСОБА_1 . Отримана відповідь від 14.12.2021 за №1200-0605-8/58087, в якій повідомлялось, що ПФУ формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, джерелами формування якого є відомості, що надходять від підприємств, зокрема, установ, організацій та військових частин та інших джерел, передбачених законодавством. ПФУ запропонував відповідачу звернутися з питаннями щодо звільнення, переведення, поновлення та припинення відрахувань єдиного соціального внеску в 2017 році по застрахованій особі - ОСОБА_1 до страхувальника.
Оскільки інформація щодо пп НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Військово-медичного клінічного центру регіону (ЄДРПОУ 07816153) не знаходиться у вільному доступі, тому відповідач направив запит від 21.01.2022 №27 до Міністерства оборони України. Відповіді не отримав.
28.01.2022 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 27.01.2022 №б/н, в якому останній не погоджується з позицією відповідача і наголошує, що жодного повідомлення від відповідача він не отримував, доводи викладені у відзиві є необґрунтованими та на відповідають дійсності, з огляду на таке:
- відповідач не надав до відзиву розрахункового документа на підтвердження користування послугами поштового зв'язку при направленні повідомлення на адресу позивача;
- заява від 03.06.2021, в якій позивач зазначив, що повідомлення відповідача ним були отримані ще у 2017 році, була написана під тиском начальника відділу кадрів підприємства, в обмін на трудову книжку.
Крім того, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/-а, від 04.08.2018 у справі №482/434/17, від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, а саме: обов'язок по сплаті страхових внесків несе підприємство - страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із забортної плати застрахованої особи. В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою вважати про відсутність трудових відносин, так як, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Отже, позивач вважає, що він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Позивач для підтвердження проходження військової служби у спірний період надав витяг з наказів №146 від 07.07.2017 та №9 від 18.07.2017, з яких вбачається, що він з 08.07.2017 прибув та приступив до виконання службових обов'язків для подальшого проходження військової служби за контрактом у військову частину пп НОМЕР_3 м. Сєвєродонецька Луганської області.
Також позивач надав виписку з банку про отримання заробітної плати за липень 2017 року.
Протокольною ухвалою від 06.01.2022 суд: продовжив строк підготовчого провадження по 14.02.2022 (включно); задовольнив клопотання представника позивача від 05.01.2022 та арбітражного керуючого - ліквідатора від 05.01.2022 №02-03/21 про відкладення розгляду справи; підготовче засідання у справі №913/196/21(913/837/21) відклав на 07.02.2022 о 14 год 20 хв.
Протокольною ухвалою від 07.02.2022 суд підготовче засідання у справі №913/196/21(913/837/21) відклав на 14.02.2022 о 15 год 30 хв.
07.02.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення від 07.02.2022 №б/н, в яких останній повідомив, що:
- 25.05.2017 у військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 Олійник В.В отримав повідомлення про призов для проходження військової служби для повідомлення за місцем роботи - ТОВ «СЗХНО»;
- 26.05.2017 ОСОБА_1 за місцем роботи - ТОВ «СЗХНО» особисто повідомив начальника служби безпеки ОСОБА_5 та начальника відділу кадрів Белянську Жанну Володимирівну, де в подальшому було написано заяву про збереження за ОСОБА_1 місця роботи та середнього заробітку на час проходження військової служби згідно з чинним законодавством;
- 26.05.2017 ОСОБА_1 особисто в приймальні директора ТОВ «СЗХНО» передав секретарю повідомлення з військкомату за №2/715 від 25.05.2017, яке остання зареєструвала в книзі вхідної документації підприємства за №490 від 26.05.2017 та зробила копію для ОСОБА_1 з зареєстрованого повідомлення.
Суд протокольною ухвалою від 14.02.2022: відхилив заяву ліквідатора від 11.02.2022 №б/н про виклик свідка; задовольнив клопотання ліквідатора від 14.02.2022 №б/н про проведення судового засідання без її участі; закрив підготовче провадження та призначив справу №913/196/21(913/837/21) до судового розгляду по суті на 03.03.2022 о 15 год 00 хв.
14.02.2022 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення від 11.02.2022 №40, згідно з якими останній надав інформацію щодо отриманих ОСОБА_1 доходів та сплачених ТОВ «СЗХНО» податків з доходів у квітні та травні 2017 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб, згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, тобто до 21.11.2022.
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
З метою убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема, учасників справи та працівників суду, судове засідання, призначене на 03.03.2022, не відбулося.
Проте, Господарський суд Луганської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі.
В пункті 1 рішення Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 зазначено, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану, робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Ухвалою суду від 22.06.2022 підготовче засідання у справі №913/837/21(913/196/21) відкладено на 11.07.2022 об 11 год 00 хв.
28.06.2022 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла заява від 24.06.2022 №б/н про розгляд справи без його участі відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України.
Також позивач повідомив, що він є внутрішньо переміщеною особою та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.03.2022 №3505-5000438196.
Розглянувши клопотання позивача суд дійшов висновку про його задоволення.
30.06.2022 на електронну пошту суду від арбітражної керуючої - ліквідатора ТОВ «СЗХНО» Бугулян О.А. надійшло клопотання про відкладення № 02-03/48 від 29.06.2022, в якому остання повідомила, що: всі документи у справі про банкрутство, в тому числі щодо вимог цього кредитора знаходились за місцезнаходженням у м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 70а/41; як відомо із ЗМІ, м. Сєвєродонецьк після довготривалих та жорстоких боїв зараз тимчасово знаходиться під окупаційними військами рф; зв'язку з співробітниками Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) Юридична компанія «УКРПРАВО», яка надавала юридичні послуги, немає. Враховуючи викладене ліквідатор просить відкласти розгляд справи №913/837/21(913/196/21) на іншу дату.
Розглянувши клопотання арбітражної керуючої - ліквідатора ТОВ «СЗХНО» Бугулян О.А. суд дійшов висновку про його задоволення.
Ухвалою суду від 11.07.2022 підготовче засідання у справі №913/837/21(913/196/21) відкладено на 15.08.2022 об 11 год 00 хв.
13.07.2022 о 14 годині 00 хвилин суд повідомив позивача про дату та час судового засідання шляхом передання телефонограми, яку позивач прийняв особисто.
Відповідач та представник відповідача - арбітражна керуюча-розпорядник майна Бугулян О.А. отримали ухвали через особистий кабінет в системі «Електронний суд».
10.08.2022 на електронну пошту суду від арбітражної керуючої - ліквідатора ТОВ «СЗХНО» Бугулян О.А. надійшло клопотання про відкладення № 02-03/58 від 09.08.2022, в якому остання повідомила повторно, що: всі документи у справі про банкрутство, в тому числі щодо вимог цього кредитора знаходились за місцезнаходженням у м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 70а/41; м. Сєвєродонецьк після довготривалих та жорстоких боїв зараз знаходиться під окупаційними військами рф; зв'язку з співробітниками Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) Юридична компанія «УКРПРАВО», яка надавала юридичні послуги, немає. Враховуючи викладене ліквідатор просить відкласти розгляд справи №913/837/21(913/196/21) на іншу дату.
Розглянувши клопотання арбітражної керуючої - ліквідатора ТОВ «СЗХНО» Бугулян О.А. суд дійшов висновку про його задоволення.
Ухвалою суду від 11.08.2022 підготовче засідання у справі №913/837/21(913/196/21) відкладено на 05.09.2022 об 11 год 00 хв.
Позивач не скористався правом участі в судовому засіданні 05.09.2022.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи є заява позивача від 24.06.2022 №б/н про розгляд справи без його участі відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України.
Відповідач також в судове засідання 05.09.2022 не прибув, однак, 05.09.2022 на електронну пошту суду від арбітражної керуючої - ліквідатора ТОВ «СЗХНО» Бугулян О.А. надійшло клопотання від 02.09.2022 №02-03/63, в якому просить розглянути справу за відсутністю представника на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши клопотання арбітражної керуючої - ліквідатора ТОВ «СЗХНО» Бугулян О.А. суд дійшов висновку про його задоволення.
Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив таке.
З 24.03.2017 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (далі - ТОВ «СЗХНО») на посаду охоронця служби безпеки ТОВ «СЗХНО» на підставі наказу від 24.03.2017 № к-58, про що в трудовій книжці позивача зроблено відповідний запис (а.с.8).
25.05.2017 в ІНФОРМАЦІЯ_2 Олійник В.В отримав повідомлення 25.05.2017 №2/715 про призив для проходження військової служби для повідомлення за місцем роботи - ТОВ «СЗХНО» (а.с.10).
Матеріали справи містять копію повідомлення з ІНФОРМАЦІЯ_1 за №2/719 від 25.05.2017 про призов для проходження військової служби для повідомлення за місцем роботи зі штампом з датою та номером вхідної кореспонденції відповідача (а.с.10).
30.05.2017 між ОСОБА_1 , прапорщиком курсантом навчальної роти військової частини пп НОМЕР_1 , та Міністерством оборони України в особі командира військової частини пп НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на три роки. Контракт набирає чинності з 30.05.2017 (а.с.14-15).
Наказом командира військової частини пп НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України від 30.05.2017 №116 прапорщика ОСОБА_1 , призначеного наказом командира 718 окремого навчального автомобільного батальйону (по особовому складу) від 30.05.2017 №60 на посаду курсанта навчальної роти 718 окремого навчального автомобільного батальйону 169 навчального гвардійського центру Сухопутних військ України, було визнано таким, що справи та посаду прийняв 30.05.2017 і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (витяг з наказу - а.с.13).
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) Міністерства оборони України від 07.07.2017 № 146 прапорщика ОСОБА_1 , курсанта навчальної роти 718 окремого навчального автомобільного батальйону 169 навчального центру, призначеного наказом першого заступника Міністра оборони України від 04.07.2017 № 40-РС на посаду водія-санітара автомобільного відділення взводу військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , ВОС-837037А/658, вважати таким, що справи та посаду здав 07.07.2017 і вибув до нового місяця служби до військової частини пп НОМЕР_3 м. Сєвєродонецьк Луганської області. З 07.07.2017 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення знято з вечері 07.07.2017 (витяг з наказу - а.с.96)
Наказом командира 7 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) Міністра оборони України від 08.07.2017 №9 прапорщика ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 04.07.2017 № 40-РС на посаду водія-санітара автомобільного відділення автомобільного взводу 7 окремої автомобільної санітарної роти 59 військового мобільного клінічного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону (на 475 ліжок), який прибув з військової частини польова пошта НОМЕР_4 з 08.07.2017 зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з сніданку 09.07.2017, визнано таким, що 08.07.2017 приступив до виконання службових обов'язків за посадою водія-санітара автомобільного відділення автомобільного взводу (витяг з наказу - а.с.97)
19.08.2017 позивачем було направлено до відповідача копію контракту, довідку про проходження військової служби та витягу з наказу командира військової частини пп НОМЕР_1 , про що свідчать опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек поштового зв'язку від 19.08.2017.
Факт отримання 22.08.2017 представником відповідача вказаних документів підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №9340404078630.
22.08.2017 за наказом директора ТОВ «СЗХНО» №к-143 від 22.08.2017 ОСОБА_1 був звільнений з посади охоронця служби безпеки ТОВ «СЗХНО» за прогули без поважних причин з 27.05.2017 по 22.08.2017, з виплатою компенсації за 10 днів невикористаної відпустки.
23.08.2017 на адресу позивача відповідач надіслав лист від 22.08.2017 №1986 та копію наказу ТОВ «СЗХНО» №к-143 від 22.08.2017 про звільнення ОСОБА_1 .
Факт надіслання відповідачем вказаних документів на адресу позивача підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком поштового зв'язку від 23.08.2017.
Разом з тим, доказів саме вручення позивачу листа від 22.08.2017 №1986 та копії наказу №к-143 від 22.08.2017 про звільнення відповідач до матеріалів справи не надав.
30.05.2020 між ОСОБА_1 , прапорщиком, старшим водієм автомобільного відділення взводу 7 окремої автомобільної санітарної роти 59 військового мобільного госпіталю Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону та Міністерством оборони України в особі начальника Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону полковником м/с Завроцького Олександра Івановича було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу, строком на один рік. Контракт набрав чинності з 30.05.2020 (а.с.16-17).
Наказом командира автомобільної санітарної роти (по строковій частині) Міністерства оборони України від 30.05.2021 №150 визнано таким, що вибув, відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та звільнено з військової служби у запас за п.п. «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) прапорщика ОСОБА_1 , старшого водія автомобільного відділення автомобільного взводу 7 окремої автомобільної санітарної роти 59 військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону (на 475 ліжок) згідно з наказом начальника 59 Військового мобільного госпіталю (по особовому складу) від 20.05.2021 №9-РС, 30.05.2021 виключено із списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Сєвєродонецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Луганської області. Визнано таким, що справи та посаду здав 30.05.2021 (а.с.18).
Згідно із довідкою 7 окремої автомобільної санітарної роти (код 24972736) Міністерства оборони України від 29.05.2021 №141 прапорщик ОСОБА_1 в період з 08.07.2017 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції у складі 7 окремої автомобільної санітарної роти. З 30.04.2018 по 30.05.2021 залучався та брав безпосередню участь в операції об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі 7 окремої автомобільної санітарної роти.
Підстава: наказ керівника АТЦ при СБ України від 18.12.2017 №116, наказ першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №1/дск від 02.05.2018, наказ командира ОТУ «Північ» (по строковій частині) від 10.05.2018 №2.
Довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (а.с.19).
ОСОБА_1 має посвідчення серія НОМЕР_5 ветерана війни - учасника бойових дій, яке видано 23.01.2018 Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України (а.с.20).
Згідно з випискою АТ «Райффайзен Банк Аваль» по картковому рахунку НОМЕР_6 , яка сформована 07.12.2021, за період з 01.07.2017 по 31.08.2017 ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата 08.08.2017 в сумі 5944,22 грн та 19.08.2017 в сумі 2709,68 грн (зворот а.с.152).
Відповідно до відомостей з Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) форма ОК-5, де зазначено, що в терміни 2 дні травня, 30 днів червня та 7 днів липня 2017 року відрахування в ПФУ відносно позивача проводило військова частина пп НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), далі 23 дні перерахувань не відбувалось, а з серпня 2017 року відрахування в ПФУ відносно позивача проводило Військово-медичного клінічного центру регіону (ЄДРПОУ 07816153) по березень 2021 року.
03.06.2021 як повідомляє позивач, він за розпискою отримав трудову книжку та дізнався про звільнення.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не повідомив його про звільнення, не направив повідомлення про отримання трудової книжки та не надав можливості отримати наказ про звільнення, позивач просив поновити йому строк для звернення до суду з цим позовом, визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», поновити його на роботі в Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» на посаді охоронника служби безпеки та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2017 до дня поновлення на роботі в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.022.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов такого висновку.
Строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).
Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.
З урахуванням специфіки розгляду трудових спорів, строк звернення до суду за захистом трудового права є спеціальним строком для судового захисту трудових прав, встановленим положеннями статті 233 КЗпП України.
Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.
Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника.
У цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Вказана правова норма не передбачає переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами
У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, визначених статтею 233 КЗпП України, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 757/19004/15-ц, від 30.10. 2019 у справі № 503/361/16-ц, від 25.03.2020 у справі № 288/1466/18 зазначено, що поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.
Отже, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду, і ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд дійшов висновку, що факт отримання позивачем у 2017 році копії наказу про звільнення не підтверджується сукупністю наявних доказів.
Само по собі надсилання 23.08.2017 наказу про звільнення поштовим відправленням без доказів його вручення не може свідчити про обізнаність позивача про його звільнення. Крім того, як вбачається з довідки 7 окремої автомобільної санітарної роти (код 24972736) Міністерства оборони України від 29.05.2021 №141 позивач в період з 08.07.2017 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції у складі 7 окремої автомобільної санітарної роти.
Суд також звертає увагу, що наказ про звільнення позивача за прогули без поважних причин з 27.05.2017 по 22.08.2017 датований 22.08.2017, тоді як позивача звільнили зі спливом майже трьох місяців відсутності на роботі, про що вказано у наказі про звільнення. І це попри повідомлення позивачем відповідача про його призов на військову службу повідомленням від 26.05.2017, яке ОСОБА_1 передав відповідачу, що підтверджується наданою позивачем копією зареєстрованого повідомлення з відповідною відміткою та отриманим 22.08.2021 листом з вказаним повідомленням та контрактом (а.с.10).
Як встановлено судом, у період з 30.05.2017 по 30.05.2021 ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України за контрактом, що підтверджується копіями контрактів від 30.05.2017 та від 30.05.2020, і тільки 03.06.2021 позивач особисто отримав трудову книжку за розпискою та дізнався про звільнення.
Відповідач зазначає, що позивач отримав повідомлення про звільнення, яке було надіслано 23.08.2017, про що зокрема свідчить заява самого позивача від 03.06.2021.
Разом з тим, суд критично оцінює вказану заяву позивача від 03.06.2021. Так, у цій заяві позивач пише про те, що у 2017 році відповідач надіслав йому повідомлення про звільнення та про необхідність отримання трудової книжки, але коли і як він дізнався про надіслання, чи зі слів відповідача, чи коли повернувся за місцем реєстрації з військової служби у 2021 році, чи у 2017 році безпосередньо, у заяві не вказано. Не вказано позивачем і про отримання спірного повідомлення, про що помилково зазначає відповідач, адже такого речення заява не містить.
Факт повідомлення позивача про звільнення не підтверджується відповідачем належними доказами та спростовується самим позивачем.
Отже, за обставин, коли роботодавець в суді не надав доказів, з яких можна було б достовірно встановити дату вручення працівнику копії наказу про звільнення, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2022 у справі № 310/6076/18.
Пояснюючи причину пропуску строку позивач повідомив, що:
- у червні 2021 року він звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- ухвалою Сєверодонецький міський суд Луганської області від 05.07.2021 відкрив провадження у справі №428/6043/21 (провадження №2/428/1314/2021) та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження;
- рішенням Сєвєродонецького місцевого суду Луганської області від 03.11.2021 у справі №428/6043/21 (провадження №2/428/1314/2021) залишені без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» є неналежним відповідачем у цій справі і не може відповідати за вимогами позивача;
- після отримання вказаного рішення суду та дізнавшись про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» Олійник В.В. 08.11.2021 звернувся з цим позовом до Господарського суду Луганської області.
Суд приймає до уваги вказані пояснення позивача, оскільки вбачає у його вчасному зверненні до Сєвєродонецького місцевого суду Луганської області з аналогічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» прагнення до відновлення свого порушеного права. Разом з тим, також очевидним є факт помилкового визначення позивача з огляду на схожість назв юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання».
Крім того, позивач 03.11.2021 дізнався про результат розгляду свого позову Сєвєродонецьким місцевим судом Луганської області, зокрема про неналежного відповідача, і вже 08.11.2021 звернувся до господарського суду з цим позовом.
Таким чином, суд вважає, що встановлені в судовому засіданні обставини підтверджують факт того, що ОСОБА_1 пропустив місячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору щодо його звільнення з поважних причин, тому суд вважає можливим його поновити.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Виходячи із зазначеного, звільнення за прогул допускається за відсутності працівника на роботі виключно без поважних причин, однак в разі наявності поважних причин відсутності таке звільнення недопустиме.
Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.
Вказаний висновок висловлений, зокрема у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 459/2618/17.
Відсутність на роботі з поважних причин не можна вважати прогулом. У всіх випадках прогулу роботодавець повинен вирішити питання про поважність причин відсутності працівника на роботі.
Звільнення працівника з роботи може мати місце за одноразовий випадок прогулу без поважних причин. Але таке звільнення є правом, а не обов'язком роботодавця.
Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, тому під час його застосування повинні бути дотримані порядок і строки накладення дисциплінарних стягнень. Розірвання трудового договору за цією підставою можливе як у тих випадках, коли працівник після вчинення прогулу приступив до роботи, так і тоді, коли він не має наміру продовжувати працювати. У першому випадку датою звільнення буде дата, зазначена у наказі про звільнення, або останній день роботи такого працівника, в другому випадку - день, коли він фактично залишив роботу.
Згідно із ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, він також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, отже є спеціальним у частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу.
Як встановлено судом, 25.05.2017 в Сєвєродонецькому міському військовому комісаріаті Олійник В.В отримав повідомлення 25.05.2017 №2/715 про призов для проходження військової служби для повідомлення за місцем роботи - ТОВ «СЗХНО» (а.с.10).
Матеріали справи містять копію повідомлення з ІНФОРМАЦІЯ_1 за №2/719 від 25.05.2017 про призов для проходження військової служби, на копії якого міститься штамп з реєстраційним номером та датою отримання відповідачем, а саме №490 від 26.05.2017 (а.с.10).
Також, як свідчать матеріали справи, між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини пп НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на три роки. Контракт набирає чинності з 30.05.2017 (а.с.14-15).
В подальшому, між позивачем та Міністерством оборони України в особі начальника Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону полковника м/с Завроцького Олександра Івановича було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу, строком на один рік. Контракт набирає чинності з 30.05.2020 (а.с.16-17).
Тобто позивач в період з 30.05.2017 по 30.05.2021 був прийнятий на військову службу за контрактом.
Частиною 3 ст.119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.
Стаття 65 Конституції України, вказує, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частина 1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
У відповідності до ч.3 ст.1 вказаного Закону, військовий обов'язок включає, серед іншого, проходження військової служби.
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Поняття особливого періоду наведене у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за правилами якої особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У ч.4 ст.3 вказаного закону зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно - територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Діюче законодавство України не ототожнює введення воєнного стану в Україні з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України.
Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.03.2014 № 49. Таким чином, з 18.03.2014 в Україні діє особливий період. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Крім того, на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», схвалене Постановою Верховної Ради України № 846-VII від 02.03.2014 та введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Таким чином, на час укладення позивачем контрактів існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився і на час розгляду в суді судового спору.
Таким чином, ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом у зв'язку з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.
Згідно з ст. 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 0.03.2015 №105 затверджений Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.
Дія цієї постанови поширюється на громадян України, які починаючи з: 18.03.2014 були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 08.02.2015 були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану; 11.06.2015 були призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Згідно з абз.1 ст.7 Закону України «Про основи національної безпеки України», на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є у зовнішньополітичній сфері посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав.
Аналіз значених норм дає підстави дійти висновку, що Україна знаходиться в кризовій ситуації, що загрожує національній безпеці, тому є всі підстави стверджувати, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом з причин існування кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України.
Листом від 13.07.2018 №60-1543/0/2-18 Верховний Суд повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Отже, Верховний Суд дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.
З викладеного вбачається, що роботодавці і далі зобов'язані діяти в умовах особливого періоду, зокрема дотримуватись гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, у тому числі призваних на військову службу. Зазначені гарантії встановлені ст.119 Кодексу законів про працю України (зберігати місце роботи, посаду і середній заробіток таких працівників).
Таким чином, на позивача поширюються гарантії, визначені частиною третьою статті 119 КЗпП України. Гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а, отже, при звільненні з роботи за прогул були порушені права позивача.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 та постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 683/577/20, від 10.11.2021 у справі № 235/1195/20.
На підставі викладеного, суд вважає, що попри повідомлення відповідача позивачем про його прийняття на військову службу за контрактом, його було звільнено з роботи із займаної посади наказом від 22.08.2017 №к-143 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, чим не забезпечено права позивача на збереження місця роботи та не забезпечено можливість реалізації встановлених законом гарантій трудових прав. А отже таке звільнення було неправомірним.
Згідно з гарантіями, передбаченими ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за позивачем як за особою, що прийнята на військову службу за контрактом у зв'язку з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, повинні зберігатись місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві.
Доводи відповідача про те, що позивач належним чином не повідомив роботодавця про причини відсутності на роботі, не можуть бути прийнятті судом до уваги, оскільки позивач надав копію повідомлення від 25.05.2017 №2/715 про призов для проходження військової служби для повідомлення за місцем роботи, на якій міститься штамп з реєстраційним номером та датою отримання відповідачем, а саме №490 від 26.05.2017. Також позивач надав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №9340404078630, де вказано про отримання 22.08.2017 представником відповідача копій контракту, довідки про проходження військової служби та витягу з наказу командира військової частини пп В096319.08.2017, які 19.08.2017 направлені позивачем до відповідача. Про відправлення свідчать опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек поштового зв'язку від 19.08.2017 (а.с.10-13).
Відповідач вказує, що надіслав позивачу письмове повідомлення №782 від 07.06.2017 на адресу за місцем його проживання, про відсутність на робочому місці та проханням з'явитися до відділу кадрів ТОВ «СЗХНО» для надання письмових пояснень причини відсутності на робочому місці. Однак самого листа та доказів його надсилання на адресу позивача відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідач також зазначив, що додані позивачем контракти про прийняття на військову службу та Довідка з ПФУ протирічать один одному. Так, виходячи з Контрактів Військово-медичного клінічного центру регіону відрахування повинно здійснюватися з 30.05.2017. Крім того, відповідач вважає, що відсутність відрахувань у 23 дні свідчить про відсутність трудових відносин між позивачем та Міністерством оборони України.
Суд оцінює вказані доводи відповідача критично, оскільки наявність чи відсутність персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є доказом відсутності трудових відносин так як, працівник не може відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
При цьому, суд враховує вчинені позивачем дії з метою належного повідомлення відповідача про вищевказані обставини. Вказані дії свідчать про добросовісність дій позивача та про відсутність його наміру на вчинення дисциплінарного проступку у вигляді прогулу.
Факт проходження військової служби підтверджується копіями: контрактів про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 30.05.2017 (строком на три роки) та від 30.05.2020 (строком на один рік), витягу наказу командира військової частини пп НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністра оборони України від 30.05.2017 №116, виписки з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) Міністра оборони України від 07.07.2017 №146, витягу з наказу командира 7 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) Міністра оборони України від 08.07.2017 №9, витягу з наказу командира автомобільної санітарної роти (по строковій частині) Міністра оборони України від 30.05.2021 №150, довідки 7 окремої автомобільної санітарної роти (код 24972736) Міністра оборони України від 29.05.2021 №141.
Таким чином, враховуючи, що позивача звільнено з роботи з порушенням вимог діючого законодавства, є передбачені законом підстави для визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «СЗХНО» від 22.08.2017 №к-143, яким ОСОБА_1 звільнений з роботи з 22.08.2017 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України та для його поновлення на роботі з 22.08.2017.
У зв'язку з викладеним позовні вимоги про скасування наказу про звільнення №к-143 від 22.08.2017 та поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.
Відповідно до абз. 3 п. 2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100) у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з наказом від 22.08.2017 №к-143 позивача звільнено з посади 22.08.2017, за прогули без поважної причини з 27.05.2017 по 22.08.2017 з виплатою компенсації за 10 днів невикористаної відпустки, отже останнім робочим днем є 22.08.2017.
Отже. період вимушеного прогулу становить з 23.08.2017 по 05.09.2022 включно (дата винесення рішення про поновлення на посаді), що складає 806 робочих днів (13 робочих днів у місяць).
Судом встановлено, що позивачу не нараховувалась заробітна плата у червні 2017 року та липні 2017 року.
Як вказано у абз. 4 п. 2 розділу ІІ Порядку №100, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, розміром заробітної плати, який слід брати за розрахункову величину, є заробітна плата за квітень 2017 року та травень 2017 року.
Відповідно до довідки б/н, яка надана відповідачем разом з додатковими поясненнями від 11.02.2022 №40, заробітна плата позивача на посаді охоронця служби безпеки ТОВ «СЗХНО» за 13 робочих днів за квітень 2017 року склала 3455,70 грн, за 13 робочих днів за травень 2017 року склала 3426,40 грн (зворот а.с.152).
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача за квітень - травень 2017 року становить 264,70 грн ((3455,79 + 3426,42) / 26 робочих днів)). А отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 264,70 грн х 806 робочих дні = 213348,20 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки справляння і сплата податків та обов'язкових платежів є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2017 до дня поновлення на посаді, однак період вимушеного прогулу у зв'язку з неправомірним звільненням позивача для обчислення суми заробітку рахується за період з 23.08.2017 по 05.09.2022, тому у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2017 по 22.08.2017 слід відмовити.
Суд враховує, що згідно зі ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогами про скасування наказу, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи зі ставки судового збору від суми задоволених позовних вимог, згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.
При розрахунку суми судового збору суд враховує таке.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Розмір ставок судового збору за подання позовних вимог майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, визначається за приписом підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», який становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. За подання до суду таких заяв, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», який становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01.01.2021 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2270,00 грн.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру: скасування наказу та поновлення позивача на роботі, а також одна майнового характеру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір складається в загальній сумі 3949,48 грн (908,00 грн + 908,00 грн + 2133,48 грн) та підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись п.2 ч.1 ст.129, ст.ст.232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позов задовольнити частково.
3. Скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» №к-143 від 22.08.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з прогулами без поважних причин».
4. Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) на посаді охоронця служби безпеки з 23.08.2017.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді охоронця служби безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» допустити до негайного виконання.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (вул. Гагаріна, буд. 70-А, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93403, ідентифікаційний код 04643841) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.08.2017 і по день ухвалення рішення суду (05.09.2022) у сумі 213348,20 грн.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
6. У задоволенні решти вимог відмовити.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (вул. Гагаріна, буд. 70-А, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93403, ідентифікаційний код 04643841) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Київськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA278999980313191206083020654, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у сумі 3949,48 грн, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.09.2022.
Суддя Олена ФОНОВА
вих. №
1
15.09.2022
Надр. 2 прим.
1- до справи;
2 - позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - реком. з повідом.
3 - відповідачу - ТОВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (вул. Гагаріна, буд. 70-А, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93403) - до електронного кабінету
4- арбітражному керуючому-розпоряднику майна Бугулян О.А. (а/с 12022, м. Харків, 61001) - до електронного кабінету
Внесено до ЄДРСР
15.09.2022
__________ Світлана АВІЛОВА