Справа № 183/8116/18
№ 2/183/81/22
09 червня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Кодаченко А.Г.,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
27 грудня 2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд визнати за нею:
- право власності на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,077 га, (кадастровий номер 1223285500-03-006-0438, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Крутько Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 2-4736 від 04.12.2008 року, що також стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, її батьку - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності належав садовий будинок АДРЕСА_1 .
Також, на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Крутько Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 2-4738 від 04.12.2008 року, що також стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, її батьку - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка площею 0,077 га, кадастровий номер 1223285500-03-006-0438 за адресою : АДРЕСА_1 .
Вказане нерухоме майно було зареєстроване на ім'я відповідача, але відповідно до норм ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки таке майно було придбано під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано 01.03.1997р. відділом запису актів громадянського стану Бабушкінського району м. Дніпропетровська.
Далі, ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 , після його смерті залишилося вищезазначене спадкове майно, а саме Ѕ частина садового будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій він розташований. За життя батьком складено заповіт, відповідно до якого все своє майно він заповів - своїй дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Для оформлення спадщини, позивач звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Одинцової С.О., де вже було заведено спадкову справу № 33/2017, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька.
Зазначені обставини позбавляють можливості позивача оформити свої спадкові права після смерті батька, тому вона в судовому порядку просить визнати за нею право власності на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_1 , та Ѕ земельної ділянки площею 0,077 га, кадастровий номер 1223285500-03-006-0438 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 27 грудня 2018 року відкрито провадження у справі.
В грудні 2018 року позивачем до суду було подано клопотання про витребування у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 11 лютого 2019 року клопотання позивача було задоволено.
В лютому 2019 року на виконання ухвали суду приватним нотаріусом надано копію спадкової справи.
В підготовчому судовому засіданні від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі.
Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року, клопотання представника відповідача задоволено, провадження у справі зупинено до розгляду цивільної справи 183/5124/19.
Ухвалою суду від 10 січня 2022 року провадження у справі поновлено.
В судове засідання позивач не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до матеріалів справи, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01 березня 1997 року, було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_5 /а.с.53/.
Суду подано копію договору купівлі - продажу на садовий будинок АДРЕСА_1 , посвідченого 04.11.2008 року державним нотаріусом Новомосковської районної нотаріальної контори Крутько Л.П. за р. №2-4736, на ім'я ОСОБА_2 /а.с.14/, та копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 04.12.2008 року /а.с.16/. Також, до суду подано копію договору купівлі - продажу на земельну ділянку площею 0,077 га, кадастровий номер 1223285500-03-006-0438, розміщену на території АДРЕСА_1 , посвідченого 04.11.2008 року державним нотаріусом Новомосковської районної нотаріальної контори Крутько Л.П. за р. №2-4738, на ім'я ОСОБА_2 /а.с.16/, та копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 04.12.2008 року /а.с.17/.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до вищевказаних документів ОСОБА_2 набула права власності на оскаржуване майно, у період шлюбу з ОСОБА_3 , а тому зазначене нерухоме майно являється спільною сумісною власністю подружжя, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Такі ж роз'яснення містяться у і п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та про поділ спільного майна подружжя». Зокрема, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Матеріали справи, не містять жодного доказу про існування між подружжям будь-якої домовленості щодо часток у спільному майні подружжя, як і не встановлена наявність шлюбного договору, а тому суд вважає, що садовий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,077 га, кадастровий номер 1223285500-03-006-0438 на якій він розташовано садовий будинок, є спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 20 липня 2021 року по справі № 183/5124/19, яке набрало законної сили 20 серпня 2021 року, означене вище нерухоме майно, визнано спільною сумісною власність подружжя /а.с.94-98/.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть /а.с.10/.
Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Одинцовою С.О. було заведено спадкову справу № 33/2017, матеріали якої свідчать про те, що відповідно до заповіту, посвідченого 01.11.2013 р. за реєстраційним № 3472, померлий заповів всі його майнові права та все його майно де б воно не було донці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.11/.
Між тим, 06 лютого 2018 року цим же нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на садовий будинок та земельну ділянку, після смерті ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що в спадковій справі відсутня заява дружини спадкодавця про видачу свідоцтва на майно в спільній сумісній власності подружжя з зазначенням частки померлого, що унеможливлює оформлення спадкових справ /а.с.13/.
Відповідно до п. 3.4 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. зазначено, що «зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні».
Отже, з огляду на вище викладене, частки спільної сумісної власності померлого ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 є рівними та становлять (становила) по Ѕ частки.
Статтями 1269-1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
ОСОБА_1 є спадкоємцем спадкового майна померлого ОСОБА_3 за заповітом і прийняла після нього спадщину, подавши свою заяву до нотаріальної контори.
Оскільки за життя спадкодавця договір про поділ нерухомого майна між співвласниками не був укладений, визначити частку за померлим неможливо.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутня заява дружини померлого про видачу свідоцтва на майно у спільній сумісній власності подружжя із зазначенням частки померлого, що унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 13).
Відповідно до ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1 ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 помер, позивач по справі являється спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті батька, а тому за нею слід визнати право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 , а також на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,077 га, (кадастровий номер 1223285500-03-006-0438, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1268, 392 СК України, ст. ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ,- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,077 га, (кадастровий номер 1223285500-03-006-0438, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Сорока.