Справа № 183/7637/21
№ 2/183/1777/22
27 липня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судового засідання Кодаченко А.Г.,
розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,
за участю представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_3 , -
У листопаді 2021 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому, просить:
- визнати незаконними дії ОСОБА_1 щодо виплати грошової надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за роботу, яка передбачає допуск (доступ) до державної таємниці у період з 10.12.2018 року по 29.01.2019 року, внаслідок чого сталася переплата грошових коштів на суму 12 219 гривень 77 копійок (дванадцять тисяч двісті дев'ятнадцять гривень 77 копійок);
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду в сумі 12 219 гривень 77 копійок (дванадцять тисяч двісті дев'ятнадцять гривень 77 копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у 2020 році проведено фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.04.2016 року по 31.05.2020 року, за висновками якого у військовій частині НОМЕР_1 здійснені незаконні виплати грошового забезпечення - надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, під час переходу військової частини НОМЕР_1 на новий штат.
Відповідно до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18.12.2013 року провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, є організація режиму секретності та здійснення заходів щодо надання допуску та доступу до секретної інформації, її обробки та відтворення у будь-який спосіб, створення, засекречення, використання, зберігання, знищення і транспортування матеріальних носіїв секретної інформації.
Окрім надання допуску та доступу військовослужбовцям до секретної інформації військова частина повинна мати:
-спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, який надається органом Служби Безпеки України;
-номенклатуру посад працівників військової частини, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці. Номенклатура посад затверджується командиром військової частини після погодження її з органом Служби Безпеки України;
-наказ командира про надання військовослужбовцям допуску до державної таємниці.
Компенсація за роботу в умовах режимних обмежень надається особам, які працюють із відомостями, що становлять державну таємницю, у відповідності до ст. 30 Закону України «Про державну таємницю». Такою компенсацією є надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності.
Ця надбавка виплачується військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов'язки в умовах режимних обмежень, із дня вступу до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня отримання допуску до державної таємниці за номенклатурою посад та дня підписання наказу про призначення, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені, що передбачено пунктами 1,4 розділу Х Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07.06.2018 року № 260.
Проекти наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2019 року № 3 та від 01.02.2019 року № 48 «Про виплату грошової надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за роботу, яка передбачає допуск (доступ) до державної таємниці» розробляла виконуюча обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника служби охорони державної таємниці прапорщик ОСОБА_1 , яка згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2018 року була допущена до тимчасового виконання обов'язків вакантної посади помічника командира військової частини - начальника служби охорони державної таємниці.
У відповідності із зазначеними вище наказами № 3 від 03.01.2019 року та № 48 від 01.02.2019 року військовослужбовцям, які виконували обов'язки за посадами, відповідно до нового штату, за період з 10.12.2018 року по 29.01.2019 року здійснено виплату надбавки раніше, ніж з дня отримання допуску до державної таємниці за новою номенклатурою посад.
При цьому позивач посилається на те, що пунктом 51 Постанови № 939 визначено, що надання громадянам, які перебувають на зазначених номенклатурних посадах, доступу до державної таємниці протягом цього часу і до затвердження відповідних змін не припиняється, однак цим пунктом не передбачено доступу до державної таємниці за новими посадами при відсутності погодженої та затвердженої номенклатури посад.
Саме тому, аудитом встановлено переплату виплати означених вище надбавок за роботу в умовах режимних обмежень у сумі 12219 гривень 77 копійок за період з 10.12.2018 року по 19.01.2019 року військовослужбовцям, яким безпідставно надано доступ до державної таємниці за новими посадами при відсутності погодженої та затвердженої номенклатури посад.
З посиланням на пункти 46, 92 Постанови 939 позивач зазначає, що військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 згідно «Номенклатури посад працівників військової частини НОМЕР_1 , перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці» було надано доступ до державної таємниці за наказами командира військової частини НОМЕР_1 , який в силу пункту 2.1.6 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року № 124, є основним розпорядчим документом, виданим на правах єдиноначальства.
Проте, проекти зазначених вище наказів командира військової частини № 3 від 03.01.2019 року та № 48 від 01.02.2019 року розробляла ОСОБА_1 , на яку відповідно до пп.14 п.42 Постанови № 939 були покладені обов'язки щодо формування, на підставі пропозицій керівників структурних підрозділів, номенклатури посад, оформлення разом з кадровим підрозділом необхідних документів щодо надання працівникам допуску до державної таємниці, внаслідок саме вона, відповідно до пункту 2.8.20.8 Інструкції № 124, як розробник документа, несе персональну відповідальність за достовірність даних щодо погодження проекту документа.
ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 червня 2019 року №119 звільнена з лав Збройних Сил України, тому військова частина НОМЕР_1 , з посиланням на п. 4 ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», просить стягнути з відповідача на користь позивача спричинену матеріальну шкоду у розмірі 12219,77 грн.
У відзиві на позов відповідач зазначила, що відповідно до відомостей, зазначених в Витягу з Аудиторського звіту № 520/4/31аз про результати фінансового аудиту відповідності діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.04.2016 року по 31.05.2020 року посилання на вказану позивачем в позовній заяві суму збитків (12 219,77 гривень за період з 10.12.2018 року по 19.01.2019 року) - відсутнє і чому позивач посилається на вказану суму збитків їй не відомо.
За зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні інших документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах військової частини (установи) відповідають їх командири (керівники) відповідно до п. 1.3. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України.
Персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.
Так, відповідач зазначає, що пунктом 2.8.20.7 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу України Збройних Сил України від 07.04.2017 року № 124, документи, які потребують фінансових витрат, підлягають погодженню з відповідним фінансовим органом, а пунктом 2.8.20.8 інструкції передбачено, що розробник документа несе персональну відповідальність за достовірність даних щодо погодження проекту документа. (але відповідно до своєї компетенції).
Також позивачем зазначено, що проекти наказів командира військової частини Відповідно до наказів командира частини НОМЕР_1 від 03.01.2019 року № 3 та від 01.02.2019 року № 48 «Про виплату грошової надбавки військовослужбовцям ЗСУ за роботу, яка передбачає допуск (доступ) до державної таємниці» військовослужбовцям, які виконували обов'язки за посадами відповідно до нового штату здійснено зазначену виплату розробляла ОСОБА_1 , однак відповідач спростовує такі доводи позивача та наполягає на тому, що відповідно до своєї компетенції вона несе відповідальність виключно за достовірність відомостей, які стосуються роботи військовослужбовців з документами та іншими носіями, які становлять державну таємницю, і відповідно до цих вимог ОСОБА_1 , надавала достовірні відомості стосовно осіб, які безпосередньо працювали з зазначеними документами.
Зазначені накази також погоджувалися помічником командира в/ч НОМЕР_1 з правової роботи ОСОБА_4 , який би мав перевірити правові підстави для виплати зазначених коштів, та помічником командира в/ч НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи ОСОБА_5 , який би мав перевірити можливість виплат коштів та іншими посадовими особами, які своїми підписами зазначили, що зміст документа відповідає вимогам чинного законодавства. Наказ було підписано командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 та інший наказ ОСОБА_7 , який би мав перевірити законність документу, який він підписує і несе персональну відповідальність за правові наслідки реалізації положень документу, в тому числі при нанесенні економічних збитків державі.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не надано інформацію про посадові інструкції та функціональні обов'язки, які виконувала ОСОБА_1 при виконанні обов'язків посади помічника командира військової частини - начальника служби охорони державної таємниці, як і не надано належних та допустимих доказів наявності вини в діях ОСОБА_1 , внаслідок незаконності яких виникла переплата грошових коштів. В позовних вимогах позивач попросив визнати незаконними дії ОСОБА_1 «щодо виплати грошової надбавки військовослужбовцям…», але ж вона нічого нікому не виплачувала, оскільки цей обов'язок не передбачено її посадовими обов'язками і доступу до фінансового забезпечення в/ч НОМЕР_2 вона не мала.
Крім того, у відзиві на позов, відповідач зазначає хибним посилання позивача на пункт 51 Постанови 939, оскільки цим пунктом визначено лише те, що до номенклатури посад зміни вносяться за процедурою, передбаченою СБУ.
У разі зміни найменування посад, виключення їх зі штатного розпису, зміни обґрунтування підстав для надання за цими посадами допуску до державної таємниці, необхідності зміни форми допуску тощо у двомісячний строк вносяться зміни до відповідного пункту проекту номенклатури посад та надсилаються до органу СБУ на погодження. При цьому громадянам, які перебувають на зазначених номенклатурних посадах, доступ до державної таємниці протягом цього часу до затвердження відповідних змін не припиняється.
Відповідач не погоджується з результатами аудиторської перевірки, вважає її оспорюванню, оскільки при розробці проектів наказів № 3 від 03.01.2019 року та № 48 від 01.02.2019 року вона, в тому числі, керувалася ст. 30 Закону України «Про державну таємницю» та Постановою КМУ від 15.06.1994 року № 414 «Про затвердження Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам, у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» (а.с. 36-37).
Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сороки О.В. від 16 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 29).
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2022 року вжито заходи забезпечення доказів, витребувано у військовій частині НОМЕР_1 посадові інструкції осіб, які погоджували проекти наказів № 3 від 03.01.2019 року та № 48 від 01.02.2019 року (а.с. 47).
Ухвалою суду від 22 березня 2022 року призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення щодо обставин, викладених у позові, наполягав на тому, що саме розробник проектів наказів № 3 від 03.01.2019 року та № 48 від 01.02.2019 року - відповідач по справі, несе персональну відповідальність за достовірність відомостей, внесених до цих наказів, внаслідок чого за період з 10.12.2018 року по 29.01.2019 року, деяким військовослужбовцям здійснено виплату надбавки раніше, ніж з дня отримання допуску до державної таємниці за новою номенклатурою посад. Ці обставини встановлені перевіркою аудиту, висновки якої військовою частиною не оскаржувалися.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали, надали пояснення, які зазначені у їх відзиві на позов, звернули увагу на відсутність сукупності ознак, необхідних для відшкодування шкоди, спричиненої державі, як то наявність вини особи, наявність проведення службової перевірки за фактами, викладеними в аудиторській перевірці, наявність наказів командира військової частини про притягнення винних осіб до відповідальності, тощо. Відповідач та її представник звернули увагу на необґрунтованість та недоведеність суми спричиненої шкоди.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Суду надано Витяг з Аудиторського звіту № 520/4/31/аз про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.04.2016 року по 31.05.2020 року, у якому зазначено наступне:
«Аудитом правильності виплати військовослужбовцям надбавки до посадового окладу, яка передбачає доступ до державної таємниці та які працюють в умовах режимних обмежень встановлено, що військова частина НОМЕР_1 перейшла з 10.12.2018 року на новий штат.
Номенклатура посад СБУ погоджена 17.01.2019 року та затверджена командиром військової частини НОМЕР_1 30.01.2019 року. У зв'язку з переходом військової частини на інший штат окремі військовослужбовці були допущені командиром військової частини НОМЕР_3 від 10.12.2018 року № 264 до тимчасового виконання та приступили до виконання обов'язків за іншими посадами, згідно нового штату.
В порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 15.6.1994 року № 414, від 18.12.2013 року № 939, роз'яснення Департаменту фінансів МО України від 22.01.2018 року № 248/3/9/1/57 та пунктів 1-4 розділу Х Порядку виплати грошового забезпечення № 260, вказаним військовослужбовцям наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2019 року № 3 та від 01.02.2019 року № 48, оголошено про виплату (і проведена виплата) надбавки за роботу з документами, що становлять державну таємницю за грудень 2018 року і за січень 2019 року.
Так, нова номенклатура посад погоджена 17.01.2019 року з СБУ в Дніпропетровській області та затверджена командиром військової частини НОМЕР_1 30.01.2019 року, то зазначені вище військовослужбовці, посади яких органом СБУ не були погоджені в номенклатурі посад, не мали права допускатися до роботи, яка передбачала доступ до державної таємниці, і відповідно на отримання надбавки до посадових окладів за таку роботу.
Ці порушення призвели до переплати зазначеної надбавки з 10.12.2018 по 29.01.2019 року 52 військовослужбовцям на загальну суму 39300,46 грн. (а.с. 6-7).
На підтвердження ціни позову, а саме переплати надбавки на суму 12219,77 грн., позивачем надано розрахунок залишку переплати надбавки за роботу з таємними документами, з якого вбачається, що переплата становила 14690,6 гривень, з якого повернуто військовослужбовцями самостійно 6841, 72 грн. (а.с. 24)
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2018 року була допущена до тимчасового виконання обов'язків вакантної посади помічника командира військової частини - начальника служби охорони державної таємниці (а.с. 11)
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 червня 2019 року №119 ОСОБА_1 звільнена з лав Збройних Сил України за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням контракту) (а.с. 9-10).
Суду надано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 3 від 03.01.2019 року про виплату грошової надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за роботу яка передбачає допуск (доступ) до державної таємниці (а.с. 12-16).
Суду надано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 48 від 01.02.2019 року про виплату грошової надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за роботу яка передбачає допуск (доступ) до державної таємниці (а.с. 17-20).
Правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої підприємству з вини працівника, врегульовані наступними нормами закону
У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Крім того, положеннями пункту 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» передбачено, що судам слід мати на увазі, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (пункт 3 статті 134 КЗпП України), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суду не надано доказів, які б свідчили про наявність протиправних дій з боку відповідача, які призвели до виникнення заборгованості, зазначеної в результатах аудиторської перевірки.
Сам по собі акт аудиторської перевірки не може розцінюватися судом, як беззаперечний доказ, в розумінні вимог законодавства, встановлені у акті аудиторської перевірки факти повинні бути доведені належними, допустимими та достовірними доказами.
Саме на відповідача у такій категорії справ покладається обов'язок надати належні, допустимі та достовірні докази неправомірності дій особи, яка складала проекти наказів про виплату спеціальних надбавок.
Посилання позивача на пп.14 п.42 Постанови № 939, відповідно до якого на відповідача були покладені обов'язки щодо формування, на підставі пропозицій керівників структурних підрозділів, номенклатури посад, оформлення разом з кадровим підрозділом необхідних документів щодо надання працівникам допуску до державної таємниці, а так само на пункт 2.8.20.8 Інструкції № 124, якою передбачено, що ОСОБА_1 , як розробник документа, несе персональну відповідальність за достовірність даних щодо погодження проекту документа, не може бути належним та допустимим доказом наявності винних дій відповідача.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог військової частини НОМЕР_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 07530089, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Черкаське.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.В. Сорока.