печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21707/22-к
13 вересня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ДП «Пропан» на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 08.12.2021 про відмову у визнані потерпілим, у кримінальному провадженні №620211000000000355 від 23.02.2021,-
22.08.2022 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ДП «Пропан» на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 08.12.2021 про відмову у визнані потерпілим, у кримінальному провадженні №620211000000000355 від 23.02.2021.
В обґрунтування доводів скарги, адвокат що слідчий постановою від 08.12.2021 відмовила у задоволенні клопотання, про що виніс постанову, яку особа, що подала скаргу вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню як наслідок її незаконності та необґрунтованості та просить зобов'язати слідчого вчинити дії вказані в клопотанні.
В судове засідання особа, яка подала скаргу, не з'явилася, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином. Разом з цим, представником подано заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги підтримав.
Слідчий у судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином.
30.08.2022 від слідчого надійшли письмові заперечення на скаргу, в яких зазначено, що строки на оскарження постанови є пропущеними. Окрім цього, слідчий вказала, що 06.02.2022 було прийнято рішення про закриття кримінального провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із скарги та долучених до неї матеріалів, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Києві) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Києві, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №620211000000000355.
24.11.2021 ДП «Пропан» звернувся до слідчого з клопотанням про визнання компанію потерпілим у даному кримінальному провадженні, проте, постановою від 08.11.2022, було відмовлено у визнанні потерпілим.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення шодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ч. 1 ст. 37, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що слідчий, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Вимогами ч.5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Так, при дослідженні матеріалів скарги з заперечень слідчого встановлено, що прийнято рішення від 06.02.2022 про закриття кримінального провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
З врахуванням зазначеного, слідчий суддя приходить до висновку, що її повноваження на даній стадії завершені.
Відтак, скарга не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 2,7, 9, 223, 220, 303, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ДП «Пропан» на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 08.12.2021 про відмову у визнані потерпілим, у кримінальному провадженні №620211000000000355 від 23.02.2021 - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1