Справа №:755/6736/22
Провадження №: 2/755/5023/22
"15" вересня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,
позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
До суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які підлягають передачі ОСОБА_3 у розмірі 77 169,44 грн., що знаходяться у приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Акціонерний банк «Приватбанк».
За правилом частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Представником позивача у заяві про забезпечення позову вказано на докази якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Враховуючи обсяг позовних вимог те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, у зв'язку з чим будуть порушені права позивача, суд вважає, що заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю.
Керуючись п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", ст.ст. 149-150, 153, 259, 260, 293, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити повністю.
Накласти арешт на грошові кошти, які підлягають передачі ОСОБА_3 у розмірі 77 169,44 грн., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича в Акціонерному товаристві Акціонерний банк «Приватбанк».
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя Н.Є.Арапіна