Справа № 734/1145/22 Головуючий у 1 інстанції Бараненко С. М.
Провадження № 33/4823/343/22
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
14 вересня 2022 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Кушнеренка Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кушнеренка Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 серпня 2022 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 496,20 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 04 липня 2022 року о 16 год. 55 хв., по вул. Слов'янська, 97, в с. Кіпті, Чернігівського району, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107, р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння із згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці, за допомогою алкотестеру Drаger ALCOTEST 6810, результат огляду - 0,33 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Кушнеренко Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду змінити через її незаконність та призначити стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки, на його думку, суд припустився помилки, призначивши занадто суворе стягнення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягується вперше, свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, сплатив у повному обсязі призначений судом штраф та судовий збір, має незадовільний стан свого здоров'я, будь-яких наслідків від даного правопорушення не настало і те, що останній має на утримання батьків похилого віку, які потребують сторонньої допомоги. А тому позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами унеможливить постійне піклування за його батьками та значно ускладнить їх становище.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Тобто, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
У рішенні ЄСПЛ «Гурепка проти України» від 08.07.2010, Суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями ст.6 Конвенції та, відповідно, й ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції.
Крім того, у п. 21 рішення «Надточій проти України» від 15.05.2009, Суд зазначає, що (український) Уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, - є частиною національного законодавства України.
Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відтак, апеляційний суд вбачає необхідність розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, як обвинувачення за вказаною правовою нормою, з усіма гарантіями, закріпленими в ст.6 Конвенції та, ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно з вимогами пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до п.3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Працівники поліції при встановленні порушення та складанні протоколу про адміністративне правопорушення повинні неухильно дотримуватись Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про національну поліцію", інструкцію (затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованої в Мінюстом України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853) з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в якій в розділі IX викладені особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №050262 від 04.07.2022, ОСОБА_1 , 04 липня 2022 року, о 16 год. 55 хв., в с. Кіпті, Чернігівського району, по вул. Слов'янська, 97, керував автомобілем ВАЗ 2107, р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння із згоди водія проводився у встановленому законом порядку, на місці, за допомогою алкотестеру Drаger ALCOTEST 6810, результат огляду 0,33 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (а.с.4).
До матеріалів справи додано відеозапис, здійснений поліцейським під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння та оформлення матеріалів вказаного адміністративного правопорушення (а.с.10).
Відповідно до п.4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
1. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;
3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;
4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції;
5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
2. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Проте, з дослідженого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що обставини події зафіксовано не в повному обсязі, відеозапис «нарізаний», складається з десяти окремих файлів щодо подій вчинення адміністративного правопорушення, тобто не містить безперервності ведення відеозйомки.
Так, відеозапис з першого файлу розпочинається з паркування ОСОБА_3 свого автомобіля за вказівкою працівника поліції. В подальшому, коли ОСОБА_3 виходить з автомобіля, поліцейський з'ясовує у нього, куди він їде, та одразу ж пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що водій відразу погодився.
Подальші файли містять відеозаписи, які свідчать лише про оформлення матеріалів огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Між тим, жодний з окремих файлів відеозапису не містить момент руху транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та його зупинки. Відсутня також відеофіксація, де поліцейський пояснює причину зупинки, а також, де та коли в ході спілкування поліцейський виявив у водія ознаки алкогольного сп'яніння, що стало наслідком пройти огляд на стан сп'яніння. Не були такі ознаки алкогольного сп'яніння і перераховані працівником поліції безпосередньо ОСОБА_3 . Відсутня інформація про вчиненні поліцейськими процесуальні дії, у тому числі і роз'яснення ОСОБА_3 наслідків відмови від огляду на стан сп'яніння.
Крім того, з переглянутого апеляційним судом відеозапису у водія ОСОБА_3 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння. На відео присутня лише знервованість, яка могла бути обумовлена станом його здоров'я, зокрема, наявністю у нього тяжкого захворювання, яке підтверджується наданими в судовому засіданні копіями медичних документів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Також в рішенні «Коробов проти України» від 21.07.2011 ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджуються зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Аналізуючи зібрані у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що порушення поліцейськими вимог нормативних документів, що встановлюють безперервність відеофіксації вчинюваних дій при виконанні службових обов'язків, поставили під сумнів, як обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, так і висновки, зроблені у постанові судом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок поліцейських здійснювати безперервний відеозапис виявлення, фіксації адміністративного правопорушення та проведення процесуальних дій є запорукою дотримання законності при вчиненні поліцейськими указаних дій, об'єктивності цих дій, усунення конфліктних та спірних питань, забезпечення судової справи належними та допустимими доказами, необхідних для розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
За змістом ст.252 КУпАП України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відтак, апеляційний суд вважає, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, апеляційна скарга сторони захисту підлягає частковому задоволенню, постанова місцевого суду - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Кушнеренка Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний